Рішення

від 31.03.2021 по справі 937/5466/20

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 31.03.2021

Справа № 937/5466/20

Провадження № 2/937/365/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Редько О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємства Будівельна компанія Зодчі до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , на користь Приватного підприємства Будівельна компанія Зодчі суму збитків 103947 грн. 32 коп.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Будівельна компанія Зодчі судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.08.2007 року між Приватним підприємством Будівельна компанія Зодчі в особі директора Тимченко В.І. та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу, згідно якого позивач передає у власність відповідача 23/100 частини в праві власності на комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за що відповідач сплачує обумовлену суму. 19.07.2010 року між Приватним підприємством Будівельна компанія Зодчі в особі директора Тимченко В.І. та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі - продажу, згідно якого позивач передає у власність відповідача 4/25 частини в праві власності на комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за що відповідач сплачує обумовлену суму. Земельна ділянка, на якій розташовані комплекси споруд, орендується позивачем у Мелітопольської міської ради згідно з договором оренди земельної ділянки від 21 березня 2006 року. При укладенні договорів купівлі - продажу відповідач був ознайомлений з вимогами ст. 120, 125 ЗК України. Тобто, з моменту укладення договорів купівлі - продажу відповідач повинен був оформити право власності на земельну ділянку, або укласти договір оренди з власником земельної ділянки - Мелітопольською міською радою. Вказані вимоги були проігноровані, що призвело до того, що позивач сплачував орендну плату, що в свою чергу, призвело до виникнення збитків. Листами від 27.04.2018 року, 30.07.2018 року, 27.02.2019 року, 03.05.2019 року та 30.07.2019 року відповідач неодноразово попереджався про порушення ним вимог законодавства та наявність боргу перед ПП будівельна компанія Зодчі за сплату орендної плати. Однак всі вимоги відповідачем проігноровані. Загальна сума боргу за період червень 2017 року - червень 2020 рік складає 103 947 грн. 32 коп. (2017 рік - 31 184 грн. 20 коп., 2018 рік - 31 184 грн. 20 коп., 2019 рік - 31 184 грн. 20 коп. 2020 рік - 10 394 грн. 72 коп.).

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідач позовні вимоги не визнав і надав до суду відзив, за змістом якого вказує, що Договір про суборенду земельної ділянки № 3 від 08.01.2008, укладений між сторонами у справі не може слугувати підставою для стягнення збитків на користь позивача в зв`язку з тим, що право позивача укладати договір суборенди земельної ділянки без письмової згоди орендодавця Мелітопольської міської ради Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 21.03.2006 року не передбачено а ні умовами цього договору, а ні вимогами діючого законодавства. Договір оренди земельної ділянки від 21.03.2006 року взагалі не містить посилань на право орендаря укладати договори суборенди. Крім того, договір про суборенду земельної ділянки № 3 від 08.01.2008 укладено з недодержанням вимог щодо його нотаріального посвідчення. Відповідач вважає необґрунтованим розрахунок суми стягнення, оскільки згідно доданим до позову копіям податкових декларацій з плати за землю за 2017-2019 року сума щорічної орендної плати дорівнюється сумам, які просить позивач стягнути з відповідача на його користь, при цьому не враховано, що відповідачу ОСОБА_1 належить 39/100 частин у праві власності на комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 , а інші частини комплексу перебувають у власності позивача та іншої особи.

Від представника позивача на адресу суду надійшли письмові заперечення на відзив, наданий відповідачем, в якому зазначено наступне. У відзиві відповідач, як на підстави відмови у задоволенні позову, посилається на судову практику, у тому числі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року справа № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18). У вказаній постанові йде мова про стягнення плати за фактичне користування вказаною земельною ділянкою, якою сторона по справі користувалась без оформлення документів на землю, визначення меж земельної ділянки, її розміру та встановлення орендної плати. В позовній заяві позивачем ставиться питання про стягнення збитків, які були понесені в результаті сплати орендної плати, за договором оренди змеленої ділянки, за земельну ділянку, на якій розташовані належні відповідачу будівля та споруди. У позивача є оформлений відповідно до вимог чинного законодавства договір оренди земельної ділянки, визначені межі та розмір земельної ділянки, встановлена орендна плата за користування земельною ділянкою. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не заперечує факт того, що він користується частиною земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу, вказує її розмір, не відмовляється від того, що позивач неодноразово намагався вирішити земельне питання.

Позивач в судове засідання, призначене на 31.03.2021 року о 14 год. 00 хв. не з`явився, однак від представника позивача - адвоката Бабкова Д.Ю. на адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач в судове засідання, призначене на 31.03.2021 року о 14 год. 00 хв. не з`явився, однак від представника відповідача - адвоката Сивової Я.В. на адресу надійшла позовна заява про проведення судового засідання без його участі, позовні вимоги не визнає.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

14.08.2007 року між Приватним підприємством Будівельна компанія Зодчі , в особі власника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу частини комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєдновим О.А., зареєстрований в реєстрі за № 6458. Згідно договору купівлі-продажу частини комплексу від 14.08.2007 року відповідачу ОСОБА_1 належить 23/100 частин в праві власності на комплекс, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Згідно цього договору в користування ОСОБА_1 переходять у будівлі1-1 приміщення 8, площею 8,6 кв.м., коридор 9 площею 4,5 кв.м., приміщення 10 площею 10,3 кв.м., приміщення 11 площею 82,4 кв.м., приміщення складу 12 площею 77,7 кв.м., загальною площею 183,5 кв.м., основною площею 179,0 кв.м.; у будівлі 3-1 приміщення 1 площею 66,3 кв.м., приміщення 2 площею 52,4 кв.м., приміщення 3 площею 30,1 кв.м., загальною та основною площею 148,8 кв.м.. Загальна площа 23/100 частин у праві власності складає 332,3 кв.м. /а.с.7/.

19.07.2010 року між Приватним підприємством Будівельна компанія Зодчі , в особі власника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу частини комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області. Згідно договору купівлі-продажу частини комплексу відповідач ОСОБА_1 набув у власність 4/25 частин у праві власності на комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Згідно цього договору в користування ОСОБА_1 переходять частина будівлі гаражу 3-1, яка складається з приміщення 4 площею 161,7 кв.м., підсобного приміщення 5 площею 6,3 кв.м., загальною площею 168,0 кв.м., основною 161,7 кв.м. /а.с.8/.

Таким чином, відповідачу ОСОБА_1 загалом, на підставі двох вищевказаних правовстановлюючих документів, належить 39/100 частин у праві власності на комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеної між Мелітопольською міською радою Запорізької області та Приватним підприємством Будівельна компанія Зодчі 21 березня 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки /а.с.23-27/.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору становіть згідно пункту 5 Договору 81667,53 гривні. Розмір нормативної грошової оцінки не є постійним і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог нормативно-правових актів України.

Відповідно до декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017, 2018, 2019, 2020 року нараховано податкового зобов`язання зі сплати орендної плати 31184,20 гривень щорічно з розрахунку за 0,4225 га /а.с.13-16/.

Між позивачем ПП Будівельна компанія Зодчій та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про суборенду земельної ділянки № 3 від 08.01.2008 . Згідно п. 1.1 цього Договору позивач ПП Будівельна компанія Зодчій передав в суборенду відповідачу земельну ділянку площею 587 кв.м. під будівлями, які перебувають у власності відповідача ОСОБА_1 . Відомості про наявність технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, яка суборендується відсутні в матеріалах справи, як само і відсутні в матеріалах цивільної справи відомості про нотаріальне посвідчення договору про суборенду земельної ділянки № 3 від 08.01.2008 та його реєстрацію в органах державної реєстрації /а.с.118/.

Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 28.09.2012 № 1/7 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками при поділі земельної ділянки для розміщення та експлуатації промислової бази /а.с.119/.

Листом Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20.09.2018 № 647/20 відповідачу ОСОБА_1 було рекомендовано узгодити питання щодо погодження меж земельної ділянки з усіма власниками нерухомого майна /а.с.122/.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст.ст. 12 , 81 , 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина передається орендарем у суборенду без зміни цільового призначення письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України ).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України . Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України ). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України ).

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно власник повинен оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , набувши право власності на нежитлові будівлі, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 та не уклав з Мелітопольською міською радою Запорізької області відповідного договору оренди.

З огляду на вказане суд дійшов до висновку, що відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, слід виходити з наступного.

При вирішенні даного спору, слід перевірити, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (збитки зі сплати орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18).

За змістом частини 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу , здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу , відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" ).

За змістом частини 1 статті 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі статтею 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону ).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у статті 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону , зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" ).

З приписів наведених норм права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналізуючи наявні в матеріалах цивільної справи письмові докази, суд вважає доведеним позивачем факт, що сформованою є земельна ділянка площею 4224,63 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває в оренді у позивача ПП Будівельна компанія Зодчі , ця земельна ділянка має кадастровий номер 2310700000.01.028.0039).

Разом з тим, з огляду на досліджені судом письмові докази, суд погоджується з позицією відповідача, що земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна відповідача ОСОБА_1 та за користування якою позивач ПП Будівельна компанія Зодчі просить стягнути безпідставно збережені кошти (збитки), не сформована як об`єкт цивільного права, оскільки не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а отже ця земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень Земельного кодексу України , що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19.

За змістом п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" ).

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель" ).

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 ПК України , якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України .

Згідно з п. 288.4 , пп. 288.5.1 , 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Отже, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/462 8/16-ц, зазначено, що: ...обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок , про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п. 71 постанови).

З аналізу письмових доказів вбачається, що у відповідача відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, на стягнені яких наполягає позивач. При цьому позивачем не доведено, що позивач ухиляється від виготовлення технічної документації із землеустрою та не доведено, що позивач надав згоду на погодження меж земельної ділянки з огляду на відмову позивача в наданні необхідних письмової згоди, і, відповідно, відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку позивача, відповідач повинен йому відшкодувати.

За таких умов, суд вважає необґрунтованим наведений позивачем розрахунок розміру збитків в сумі 103947,32 гривні, оскільки не ґрунтується на даних щодо площі земельної ділянки та розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 922/893/19, від 05.03.2020 у справі №922/926/19, від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18, від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 27.01.2020 у справі №924/653/18.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо відсутності правових підстав стягувати з нього на користь позивача суму збитків зі сплати орендної плати за фактичне користування частиною земельної ділянки, оскільки межі фактичного користування не визначено технічною документацією, відповідно, суд позбавлений можливості відрахувати саме ту частку орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, враховуючи, що позивачем Приватне підприємство Будівельна компанія Зодчі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовної заяви в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з відмовою в задоволені позовних вимог в повному обсязі, суд відмовляє позивачу в задоволені вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат.

Керуючись статтями 12 , 81 , 263-265 , 355 ЦПК України , ст.ст. 79, 79-1, 792 ЦК України, ст.ст. 93, 96, 120, 123, 124, 125, 134, 141 ЗК України, ст.ст. 288, 289 ПК України, ст. 8 ЗУ Про оренду землі , ст.ст. 25, 26 ЗУ Про землеустрій , ст.ст 1, 13, 15, 20 ,23 ЗУ Про оцінку земель , ст..ст. 1, 11, 15, 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр , ст.ст. 26, 34, 35 ЗУ Про місцеве самоврядування , ст.ст. 19 , 263 - 265 ЦПК України ,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Приватного підприємства Будівельна компанія Зодчі до ОСОБА_1 про стягнення збитків - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько