Постанова

від 05.05.2021 по справі 685/1384/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 685/1384/20

Провадження № 22-ц/4820/458/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представника позивача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 685/1384/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року у складі судді Самойловича А.П. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року № 39-р про відкликання з відпустки позивача, як директора Комунального некомерційного підприємства Теофіпольська центральна районна лікарня Теофіпольської районної ради Хмельницької області, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 13 жовтня 2020 року № 40-р про звільнення позивача з займаної посади та припинення контракту на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 13 жовтня 2020 року № 41-р про призначення ОСОБА_2 виконуючою обов`язки директора даного підприємства; поновити позивача на посаді директора КНП Теофіпольська ЦРЛ ; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 жовтня 2020 року до дня ухвалення рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що розпорядження голови Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року № 39-р про відкликання його, ОСОБА_1 , з відпустки, як директора КНП Теофіпольська центральна районна лікарня винесено з порушенням вимог ч. 3 ст. 12 Закону України Про відпустки , оскільки він не надавав своєї згоди на відкликання його з відпустки. Крім того, причиною відкликання з відпустки у спірному розпорядженні зазначено акт у сфері пожежної та техногенної безпеки від 18 грудня 2019 року № 172, тобто виданий фактично за 11 місяців до відкликання та існував на день прийняття рішення про надання відпустки, а тому не може бути реальною підставою для відкликання з відпустки.

Також ОСОБА_1 вказував, що вирішення питання про звільнення його з роботи належить до компетенції Теофіпольської районної ради і таке рішення мало бути прийняте лише рішенням ради відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , тому одноосібне розпорядження голови районної ради від 13 жовтня 2020 року про звільнення його з роботи прийняте з перевищенням повноважень, визначених приписами вищезазначеного закону та Положення про порядок укладення, переукладення та розірвання контрактів з керівниками комунальних підприємств, установ, організацій , затвердженого рішенням Теофіпольського районної ради Хмельницької області 18 березня 2016 року № 29-4/2016, тому є протиправним.

Крім того, підстави звільнення, вказані у додатку до спірного розпорядження, позивач також вважає неправомірними. Посилання на порушення п. 12 контракту - щодо перевищення повноважень при укладенні господарських договорів на купівлю товарно-матеріальних цінностей та вчинення інших правочинів на суму понад 5000 грн. без погодження з головою районної ради є безпідставними, оскільки даним пунктом контракту передбачено погодження з головою районної ради або його заступником розподіл прибутку підприємства на суму понад 5000 грн., а не укладення господарських договорів понад цієї суми, тому перевищення повноважень в даному випадку відсутнє. При цьому, у додатку до розпорядження зазначені видаткові накладні, оформлені у період суворого карантину, і за ними було придбано ліки та медичні засоби, які безпосередньо необхідні для забезпечення процесу лікування. Крім того, умовами трудового контракту не передбачено право дострокового розірвання контракту у випадку придбання матеріальних цінностей та вчинення інших правочинів на суму понад 5000 грн. без погодження з головою районної ради або його заступником.

ОСОБА_1 також вказував, що ним не було допущено порушень пунктів 13, 14 контракту, оскільки пунктом 13 контракту йому було лише делеговано повноваження щодо ведення переговорів та укладення колективного договору, а не встановлено обов`язок його укладення, а пункт 14 контракту регулює правовідносини щодо укладення лише індивідуальних трудових договорів, а тому не створює правових наслідків щодо колективного договору.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, яким зупинено експлуатацію головного корпусу лікарні, ще не набрало законної сили, оскільки було оскаржене. Значна частина недоліків, вказаних в акті від 18 грудня 2019 року № 172 за результатами позапланового контролю ГУ ДСНС України в Хмельницькій області, була усунута. Усунення решти недоліків можливе лише у випадку належного фінансування лікарні районною радою, у зв`язку з чим КНП Теофіпольська ЦРЛ зверталася із відповідними запитами до районної ради та райдержадміністрації щодо необхідності виділення коштів на фінансування заходів пожежної безпеки, зокрема, встановлення пожежної сигналізації, але кошти так і не було виділено.

Щодо заяв депутатів районної ради про відкликання своїх підписів при голосуванні за рішення про продовження дії контракту, яке було прийняте 31 травня 2019 року, позивач зазначає, що це рішення є чинним, а саме право на відкликання свого підпису по уже прийнятому рішенню не передбачено ні Регламентом районної ради, ні Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , тому відкликання депутатами своїх підписів є протиправним.

Позивач також посилався на те, що однією з підстав для звільнення було невиконання ним як керівником без поважних причин обов`язків, покладених контрактом, однак у розпорядженні не конкретизовано, які саме обов`язки контракту ним не були виконані і яким чином це встановлено.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області 28 грудня 2020 року до участі у справі як відповідача залучено - Хмельницьку районну рада Хмельницької області, як правонаступника Теофіпольської районної ради Хмельницької області.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2021 року було замінено неналежного відповідача - Хмельницьку районну раду Хмельницької області - на належного відповідача Теофіпольську селищну раду.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року було закрито провадження в частині вимог визнання незаконним та скасування розпорядження голови Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 13 жовтня 2020 року № 14-р про призначення ОСОБА_2 виконуючою обов`язки директора КНП Теофіпольська ЦРЛ Теофіпольської районної ради Хмельницької області.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року вказаний позов було задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП Теофіпольська центральна районна лікарня Теофіпольської районної ради Хмельницької області відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, з 13 жовтня 2020 року на 13 листопада 2020 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просить скасувати вказане рішення в повному обсязі, ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладеним в оскаржуваному рішення фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків вказав на рішення Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 30 грудня 2010 року № 11-3/2010 Про делегування окремих повноважень районної ради голові районної ради , однак, суд не звернув уваги на те, що це рішення втратило чинність на підставі рішення Теофіпольської районної ради від 18 березня 2016 року за № 30-4/2016. Отже рішення суду обґрунтоване документом, який втратив свою чинність. Також ОСОБА_1 вказує, що при ухваленні судового рішення не було досліджено обставини - відсутності погодження голови РДА на звільнення, яка є обов`язковою умовою його звільнення. Також, на думку апелянта, судом не враховано положення розділу 4 Про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємства. Установ, закладів що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району, затвердженого рішенням Теофіпольської районної ради від 18.03.2016 року № 29-4/2016 відповідно до якого у міжсесійний період голова районної ради має повноваження лише щодо подання обґрунтованої пропозиції щодо звільнення з посади керівника або голова районної ради може видати розпорядження про звільнення, але лише при наявності заяви від такого керівника про звільнення.

Апелянт вказує, що доказом неправомірності дій голови є те, що після підписання розпорядження про звільнення відбулося дві сесії ради (04.11.2020, 12.11.2020) на яких голова ради не виконав належним чином свого обов`язку та не вніс обґрунтовану пропозицію про звільнення керівника - ОСОБА_1 з посади.

Також апелянт зазначає, що і положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що лише районними і обласними радами виключно на пленарних засіданнях вирішуються питання призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад. При цьому положення Закону не передбачають випадків коли у трудовому контракті може бути передбачено випадки, коли рішення про звільнення керівника вирішується безпосередньо головою відповідної ради. Отже, на думку апелянта, з наведених мотивів, висновок суду першої інстанції про визнання правомірним одноосібного розпорядження голови Теофіпольської районної ради ОСОБА_3 від 13.10.2020 року № 40-р про звільнення його, ОСОБА_1 , з роботи є помилковим.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що в оскаржуваному судовому рішенні зазначено два взаємовиключні висновки, а саме - що процес звільнення ОСОБА_1 з посади не звершено, тобто трудові відносини не припинено та вказано висновок суду про визначення дати звільнення із займаної посади - 13 листопада 2020 року, тобто з 14 листопада 2020 року суд вважав трудові відносини припиненими.

Також на думку апелянта, є неправомірним висновок суду про те, що першим днем після завершення періоду його тимчасової непрацездатності є 13 листопада 2020 року, не відповідає обставинам справи. Оскільки, як вказує апелянт, безперервно хворіє і на момент подання апеляційної скарги, досі перебуває у стані тимчасової неправоздатності, що підтверджується відповідними медичним висновками. Крім того, при ухваленні рішення суд також допустив порушення норм матеріального права, оскільки не звернув увагу на порушення ч.3 ст. 12 Закону України Про відпустки та ч. 8 ст.79 КЗпП України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по слідуючим мотивам.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що 08 червня 2016 року між Теофіпольською районною радою Хмельницької області в особі голови районної ради ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як головним лікарем Теофіпольської центральної районної лікарні було укладено контракт зі строком дії з 08 червня 2016 року по 08 червня 2017 року, який в подальшому рішеннями Теофіпольської районної ради було продовжено до 08 червня 2022 року.

За п. 25 контракту у міжсесійний період керівник може бути звільнений розпорядженням голови районної ради з наступним затвердженням на сесії районної ради лише за згодою сторін контракту.

Рішенням Теофіпольської районної ради № 1-24/2019 від 18 лютого 2019 року Комунальний заклад Теофіпольська центральна районна лікарня реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство Теофіпольська центральна районна лікарня .

01 квітня 2020 року розпорядженням голови Теофіпольської районної ради № 12-р найменування посади керівника КНП Теофіпольської ЦРЛ змінено з головний лікар на директор.

За наказом КНП Теофіпольська ЦРЛ від 01 жовтня 2020 року № 22 позивач з 05 жовтня 2020 року вибув у відпустку до 05 листопада 2020 року.

Розпорядженням голови Теофіпольської районної ради від 12 жовтня 2020 року № 39-р позивача відкликано з щорічної відпустки з 13 жовтня 2020 року з перенесенням невикористаної частини відпустки на листопад 2020 року.

Розпорядженням голови Теофіпольської районної ради № 40 від 13 жовтня 2020 року на підставі п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю ОСОБА_1 з 13 жовтня 2020 року звільнений з посади директора Комунального некомерційне підприємство Теофіпольська центральна районна лікарня та з ним припинено дію контракту в зв`язку з невиконанням завдань, передбачених законодавством України, Статутом підприємства та контрактом, з метою збереження безпеки життя та здоров`я працівників, відвідувачів та пацієнтів КНП Теофіпольська ЦРЛ та недопущення зупинки експлуатації вказаного підприємства.

П. 3 даного розпорядження воно винесено на розгляд чергової сесії районної ради, однак на сесії районної ради затверджено не було.

Відповідно до п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43, ч. 6 п.18 ст. 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників. Голова районної, обласної, районної у місті ради вирішує інші питання, доручені йому радою.

Рішенням Теофіпольської районної ради № 29-4/2016 від 18 березня 2016 року затверджено Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольского району.

За пп. 4.1-4.3 цього порядку звільнення з посади керівника здійснюється за рішенням районної ради у випадках: з ініціативи керівника, з ініціативи районної ради, за наявності рішення суду, закінчення строку дії контракту. Виступити з обґрунтованою пропозицією щодо звільнення з посади керівника (в тому числі дострокового розірвання контракту) з ініціативи районної ради може голова районної ради. До розгляду питання про звільнення Керівника останньому пропонується надати пояснення. Пропозиція щодо звільнення керівника подається головою районної ради на чергову сесію районної ради.

Рішенням Теофіпольської районної ради № 30-4/2016 від 18 березня 2016 року відповідно до ч. 6 п.18 ст. 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні доручено голові районної ради поряд з іншим у міжсесійний період розривати контракти з керівниками комунальних підприємств, установ, організацій лише на підставі особистої заяви керівника про звільнення з подальшим затвердженням розпорядженням на сесії районної ради.

П. 2 даного рішення визнано таким, що втратило чинність рішення районної ради від 30 грудня 2010 року № 11-3/2010 Про делегування окремих повноважень районної ради голові районної ради , а саме поряд з іншим повноваження призначати та звільняти керівників комунальних підприємств, установ, організацій з подальшим затвердженням розпорядженням на сесії районної ради.

Відмовляючи в позові, суд в рішення послався саме на рішення Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 30 грудня 2010 року № 11-3/2010 Про делегування окремих повноважень районної ради голові районної ради , яким було доручено голові районної ради від імені та в інтересах ради, зокрема, за погодженням голови районної державної адміністрації призначати та звільняти керівників комунальних підприємств, установ, організацій з подальшим затвердженням на сесії районної ради, і на думку суду першої інстанції відповідно до даного рішення від 30 грудня 2010 року спірним розпорядженням позивач був правомірно звільнений з посади.

Однак суд першої інстанції не встановив та звернув увагу на те, що рішення Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 30 грудня 2010 року № 11-3/2010 Про делегування окремих повноважень районної ради голові районної ради на підставі рішення Теофіпольської районної ради № 30-4/2016 від 18 березня 2016 року втратило чинність з 18 березня 2016 року, а відтак з цього часу у голови районної ради були відсутні делеговані повноваження на звільнення з будь-яких підстав керівників комунальних підприємств, установ, організацій з подальшим затвердженням на сесії районної ради, за виключенням особистої заяви керівника установи.

З 18 березня 2016 року у відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 43, ч. 6 п.18 ст. 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.п. 4.1-4.3 Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів, затвердженого рішенням Теофіпольської районної ради № 29-4/2016 від 18 березня 2016 року, п. 25 контракту питання звільнення керівників комунальних підприємств, установ, організацій за п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю було виключною компетенцією Теофіпольської районної ради і приймається за рішенням районної ради на черговій сесії.

За таких обставин, оскільки розпорядження голови Теофіпольської районної ради № 40 від 13 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з посади комунального некомерційне підприємство Теофіпольська центральна районна лікарня на підставі п. 8 ст. 36 Кодексу з 13 жовтня 2020 року видано в порушення вимог чинного законодавства та нормативних актів Теофіпольської районної ради поза межами його повноважень як голови районної ради, дане питання належить до виключної компетенції Теофіпольської районної ради як колегіального органу на черговій сесії, звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційне підприємство Теофіпольська центральна районна лікарня було проведено з порушенням встановленого чинним законодавством порядку звільнення.

З вищевказаних підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача, а саме про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Теофіпольської районної ради № 40 від 13 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального некомерційного підприємства Теофіпольська центральна районна лікарня на підставі п. 8 ст. 36 Кодексу з 13 жовтня 2020 року та поновлення його на посаді директора.

Крім того відповідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами) п. 32 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У відповідності до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою кабінету міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а згідно п. 8 цього ж порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В судовому засіданні було встановлено, що середня заробітна плата позивача за останні два календарних місяці перед звільненням складала 46480,99 грн.

В серпні позивач відпрацював 20 робочих днів, у вересні 2020 року 22 робочі дні, що підтверджується відповідною довідкою і не заперечується сторонами. При таких обставинах заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу з 14 жовтня 2020 року по 05 травня 2021 року, тобто по час винесення рішення по справі у відповідності до п. п. 4, 8 вищевказаного Положення складає 153829,94 грн. (23551,8+ 22929,19/42х139 робочих днів), яка підлягає стягненню на користь позивача.

Однак при цьому суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Теофіпольської районної ради від 12 жовтня 2020 року № 39-р про відкликання позивача з щорічної відпустки

Частиною третьою статті 12 Закону України Про відпустки допускається відкликання з щорічної відпустки за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. Аналогічні підстави для відкликання з відпустки передбачені частиною восьмому статті 79 КЗпП України.

Як встановлено судом у період з 17 по 18 грудня 2019 року Теофіпольським районним сектором Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Хмельницькій області проводився позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за наслідками 18 грудня 2019 року складено акт № 172, відповідно до якого були встановлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в КНП Теофіпольська ЦРЛ .

Більшість порушень з часу їх виявлення та до початку відпустки позивача усунуті не були, а 17 вересня 2020 року Хмельницьким окружним адміністративним судом був задоволений позов Головного управління ДСНС у Хмельницькій області та застосовано заходи реагування у виді повного зупинення експлуатації головного корпусу КНП Теофіпольська ЦРЛ до повного усунення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених у вищезазначеному Акті.

Сам факт ухвалення судом рішення про заборону діяльності даного корпусу, що фактично може призвести до зупинки діяльності всієї лікарні, навіть якщо це рішення ще не набрало законної сили, є достатньою підставою для відкликання керівника лікарні з відпустки для прийняття необхідних рішень по забезпеченню безпеки персоналу лікарні, пацієнтів та відвідувачів, а також відверненню простою підприємства саме на підставі ч. 3 ст. 12 Закону України Про відпустки .

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції і їх слід відхилити.

В той же час, оскільки суд змінив дату звільнення, то рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно до вимог п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач в позовній заяві вказав дві вимоги немайнового та одну вимогу майнового характеру. При цьому від сплати судового збору за одну вимогу немайнового характеру - поновлення на роботів позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений.

При подачі позові позивач сплатив судовий збір в сумі 1681,6 ( по 840,8 грн, за майнову та не майнову вимогу), за подачу апеляційної скарги 2722 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, а саме одна вимога немайнового характеру, по сплаті судового збору за якою позивач звільнений, та одна вимога майнового характеру, тому на користь позивача з відповідача слід стягнути сплачений ними судовий збір при поданні позовної заяви в сумі 840,8 грн та апеляційної скарги 1261,2 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного від 19 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Теофіпольської районної ради № 40 від 13 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального некомерційного підприємства Теофіпольська центральна районна лікарня на підставі п. 8 ст. 36 Кодексу Законів про працю України з 13 жовтня 2020 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства Теофіпольська центральна районна лікарня .

Стягнути з Теофіпольської селищної ради (місце знаходження: смт. Теофіполь Хмельницької області вул. Небесної сотні, 19, ЄДРПУО 04405774) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 153829,94 грн (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот двадцять дев`ять гривень дев`яносто чотири копійки), з яких необхідно провести утримання податку з доходу фізичних осіб й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Теофіпольської селищної ради (місце знаходження: смт. Теофіполь Хмельницької області вул. Небесної сотні, 19, ЄДРПУО 04405774) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2102 грн.

Стягнути з Теофіпольської селищної ради в дохід держави 840,80 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2021 року.

Судді А.М. Костенко

Л.М. Грох

Т.В. Спірідонова