Постанова

від 11.05.2021 по справі 400/2866/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2866/20 Головуючий І інстанції Марич Є.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Косцової І.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 03.11.2020р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

16.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 36 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради від 19.05.2020р. №456 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,97 га (кадастровий номер 4824586000:01:000:1213), що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, за клопотанням від 21.11.2019р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що спірне рішення сільради є протиправним, оскільки спірну земельну ділянку одразу після його звернення штучно було передано в оренду третій особі в супереч її цільового призначення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, позивач ОСОБА_1 19.11.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

09.12.2020 року матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою позивача, надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 року відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її часткового задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлено наступні обставини справи.

21.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новополтавської сільради із заявою-клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого сільського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Однак, 19.05.2020р. Новополтавська сільська рада, за результатами розгляду вказаного вище клопотання позивача від 21.11.2019р., прийняла рішення №456 про відмову у задоволені його клопотання. Відмова мотивована тим, що спірна земельна ділянка ще 02.01.2020р. знаходиться в оренді у ГО по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове на підставі договору оренди, який зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 04.03.2010р. за №51453998.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірного рішення відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Право власності на землю гарантується ст.14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який безпосередньо регулює земельні правовідносини є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Так, згідно із приписами ст.ст.3,4 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, Законом України Про землеустрій , а також прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як визначено п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вже зазначалося вище, згідно із ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Так, відповідно до положень ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

У відповідності до ч.1 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом а ч.3 ст.22 ЗК України, визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.1 ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частинами 6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки ), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб ) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства ). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів АР Крим. Верховній Раді АР Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, з системного аналізу зазначених вище положень вбачається, що ст.118 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, одночасно слід звернути увагу й на те, що перелік документів, які повинен подати заявник, теж чітко визначений законом. Вимагати додаткові матеріали чи документи, не передбачені законом, забороняється. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулась за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 21.11.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Новополтавської сільради із заявою-клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого сільського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

З матеріалів справи встановлено, що до вказаної вище заяви позивач надав до сільради ще графічні матеріали, на яких було зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного коду.

Однак, як свідчать матеріали справи, Новополтавська сільрада, в порушення вимог Закону України №280/97-ВР, тривалий час не виносила вказану заяву на розгляд пленарного засідання сільської ради, і тільки 19.05.2020р. (т.б. через 6 місяців ) фактично розглянула вказане вище клопотання позивача та своїм рішенням №456 відмовила ОСОБА_1 у задоволені його заяви.

При чому, як видно зі змісту зазначеного вище рішення сільради №456, підставами для відмови було вказано приписи ст.26 Закону України №280/97-ВР, ст.ст.116,118 ЗК України та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права інд.№202876205 від 04.03.2020р., з якого, в свою чергу, вбачається, що спірна земельна ділянка ще з 02.01.2020р. знаходиться в оренді у Громадському об`єднанні по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове на підставі договору оренди, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.03.2010р. за №51453998.

Тобто, дане спірне рішення Новополтавської сільської ради №456 є не мотивованим і фактично не містить чітко визначених і обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні заяви позивача від 19.11.2019р. про надання дозволу на розроблення проекту, поданої значно раніше дня реєстрації договору оренди, що є порушенням вище перелічених приписів Земельного кодексу України, та, в свою чергу, свідчить про штучне створення перешкод у реалізації його права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Що ж стосується безпосередньо вказаного вище договору оренди, який фактично став головною підставою як для відмови позивачу у наданні дозволу, так і відмови у задоволенні даного позову, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, зазначений договір оренди спірної земельної ділянки загальною площею 41,9700 га був укладений між Новополтавською сільською радою та Громадським об`єднанням по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове строком на 15 років - 02.01.2020р. на підставі відповідного рішення Новополтавської сільради №337 від 17.12.2019р.

Далі, як свідчать матеріали справи даний договір оренди від 02.01.2020р. був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 04.03.2010р. за №51453998.

Тобто, як беззаперечно встановлено судовою колегією, на момент звернення позивача до сільської ради із клопотанням від 19.11.2019р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою даний договір оренди землі фактично ще не був ані укладений, ані зареєстрований у Державному реєстрі речових прав, а тому, відповідно, не міг бути належною підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви.

Більш того, в подальшому, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, змісту апеляційної скарги та рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.09.2020р. по справі №481/553/20, вказаний вище договір оренди землі від 02.01.2020р. майже ніж через місяць після спірної відмови, т.б. 26.06.2020р., було розірвано, що підтверджується рішенням Новополтавської сільради №480 від 26.06.2020р. та відповідною угодою сторін договору і актом повернення земельної ділянки від 31.07.2020р.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, які склалися на цей час та приписи ч.ч.1,6,7 ст.118 ЗК України, судова колегія вважає викладену у рішенні №456 від 19.05.2020р. відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого сільського господарства необґрунтованою та штучною, в зв`язку із чим, дане спірне рішення сільради підлягає скасуванню, як протиправне.

Що ж стосується інших позовних вимог щодо зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, то судова колегія вважає їх необґрунтованими та на цей час не підлягаючими задоволенню, оскільки це є виключно дискреційним повноваженням суб`єкта владних повноважень, в які суд втручатись не може, окрім підстав, передбачених ч.4 ст.245 КАС України, яких, в свою чергу, судом при розгляді даної справи не встановлено.

Отже, за таких обставин, апеляційний суд, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України, та діючи з метою ефективного захисту прав, свобод інтересів ОСОБА_1 , приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позивачем позовних вимог та вважає за необхідне захистити його порушене право шляхом визнання протиправним рішення Новополтавської сільської ради від 19.05.2020р. про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого сільського господарства та зобов`язання сільську раду повторно розглянути заяву-клопотання позивача від 19.11.2019р. з винесенням мотивованого рішення та з урахуванням викладених вище висновків суду.

При цьому, колегія суддів одночасно звертає увагу сторін на те, що надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і автоматично не означає в подальшому позитивного рішення органу місцевого самоврядування про затвердження розробленого проекту землеустрою та надання цієї земельної ділянки у власність позивачу.

Також одночасно, судова колегія при прийнятті остаточного рішення по даній справі, вважає за необхідне врахувати судові рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду (які набрали законної сили ), а саме постанови від 01.07.2020р. та 28.07.2020р. по аналогічним справам №400/60/20 і №400/4135/19, які стосувалися подібних рішень того ж самого відповідача щодо тієї ж самої спірної земельної ділянки.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства, в зв`язку із чим, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, з метою ефективного захисту порушеного права та діючи в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.2 ст.9 та п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї та прийняти нове - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області №456 від 19.05.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,97 га (кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 ), що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Зобов`язати Новополтавську сільську раду Новобузького району Миколаївської області повторно розглянути заяву-клопотання ОСОБА_1 від 19.11.2019р. про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,97 га (кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 ), що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, з урахуванням висновків апеляційного суду та прийняти по ній мотивоване рішення.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11.05.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

І.П. Косцова