Рішення

від 06.05.2021 по справі 711/3678/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3678/19

Провадження № 2/711/117/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

її представника - ОСОБА_2 ,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Лінника М.С.,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Воронова Ю.І.,

третьої особи - ОСОБА_3

представника третьої особи - Барабанщикової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад , треті особи: Об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради; третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад про визнання права власності за набувальною давністю; треті особи: Об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову вказує, що з 06.11.1978 року по 16.09.2002 року вона працювала на ВАТ Черкаський цукрорафінадний завод та була звільнена за скороченням штату.

Також зазначає, що в 1997 році, тобто під час роботи на ВАТ Черкаський цукрорафінадний завод , вона (позивачка) у складі сім`ї зі своїм чоловіком на підставі рішення правління ВАТ Черкаський цукрорафінадний завод та відповідного ордеру на право зайняття житлової площі вселилася до кімнати АДРЕСА_1 . Житлова площа кімнати становить 32,76 кв.м. В подальшому відбулася зміна нумерації кімнат з № 17 на №18. Вона (позивачка) по теперішній час відкрито користується вказаною кімнатою та проводить поточні ремонти і сплачує комунальні послуги.

Також вказує, що у неї відсутні докази щодо власника кімнати № 18 , але в рішенні Апеляційного суду Черкаської області від 03.12.2013 року записано, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 02.04.2007 року та 19.04.2007 року, посвідчених нотаріусом Миколенко І.М. за №№ 1357, 1752, власником кімнати є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Самрад , однак, відповідач не приділяв уваги приміщенню чи будівлі, не вчиняв дії щодо проведення ремонтних робіт приміщення, не цікавиться станом приміщення чи будівлі в цілому, відповідач фактично відмовився від своїх прав власника, адже жодних дій для збереження майна не вчиняє, комунальні послуги не оплачує.

Відповідно до статі 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Умови вказаної статті передбачають чотири основні ознаки для можливості набуття права власності на майно за набувальною давністю: добросовісність, відкритість володіння майном, безперервність володіння майном, володіння протягом встановленого законом строку.

Щодо добросовісності володіння позивачка зазначає, що вона отримала приміщення вказаної кімнати, як службова особа. А добросовісність володіння є оціночним поняттям, що викликає певні труднощі в його тлумаченні та застосуванні ст. 344 ЦК України.

Щодо відкритості володіння майном зазначає, що вона відкрито володіє та користується кімнатою із часу заселення і по теперішній час, оплачує комунальні послуги та здійснює поточні ремонти, цікавиться майном.

Безперервність володіння вказаним майном та володіння протягом встановленого законом строку встановлена у судових рішеннях, які вона надала суду, в додатку до позову.

На теперішній час будинком АДРЕСА_2 опікується об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 .

А тому, просить визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на кімнату АДРЕСА_3 за набувальною давністю.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Шиповича В.В. від 06.05.2019 року відкрито провадження у справі та розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

Відповідно до розпорядження від 14.05.2019 року № 83 за підписом керівника апарату Придніпровського районного суду м. Черкаси Дзюман Л.А., проведено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 року - справу передано для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. від 17.05.2019 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.06.2019 року представником відповідача - директором ТОВ Самрад Вороновим Ю.І. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі в зв`язку з його безпідставністю.

Твердження позивачки, вказані нею в позовній заяві про визнання права власності за набувальною давністю являються хибними та такими, що не відповідають обставинам справи. Позивачка та члени її сім`ї незаконно вселилися і проживають в кімнаті № 18 гуртожитку по АДРЕСА_2 , при цьому останні не проводячи ніяких оплат за комунальні послуги та проживання, перешкоджають проведенню ремонту в кімнаті та продажу даного технічного приміщення власником.

Також відповідач вказує, що ТОВ Самрад являється, наряду з іншим, власником приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 , першого поверху №18, площею 32,8 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152992444 від 17.01.2019 року, а не 32,76 кв.м., як про це вказує позивачка. Цей факт достовірно відомий позивачці ОСОБА_1 , яка самовільно зайняла кімнату № 18 , що являється технічним приміщенням, і намагається будь-яким чином узаконити там своє незаконне проживання разом зі своєю сім`єю. Позивачці ОСОБА_1 також достовірно відомо, що балансоутримувачем житлового комплексу по АДРЕСА_2 являється саме Товариство з обмеженою відповідальністю Самрад , а не об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 . Також факт права власності ТОВ Самрад саме на нежитлову кімнату № 18 гуртожитку по АДРЕСА_2 підтверджується Договором купівлі-продажу приміщень гуртожитку від 19.04.2007 року між ТОВ ФЗЖР та ТОВ Самрад , згідно з яким ТОВ Самрад придбало у власність наряду з іншими приміщеннями 1-го поверху нежилу кімнату № 18 , площею 32,8 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_2 . Ніякого переводу кімнати № 18 із нежилого приміщення в жиле не було, а у судових рішеннях по проханню ОСОБА_1 йде вказівка, що це ніби то жиле приміщення.

Самій же позивачці ОСОБА_1 в гуртожитку по АДРЕСА_2 під час її роботи на ВАТ Черкаський цукрорафінадний завод було надано лише ліжкомісце в кімнаті в„–17 , хоча будь-які документи з цього приводу відсутні і вже в процесі проживання в гуртожитку ОСОБА_1 зі своєю сім`єю самовільно заселилася в технічну кімнату № 18 , де вони на теперішній час самовільно і проживають.

Раніше судами розглядалися справи між сторонами і позивачка ОСОБА_1 ввела суд в оману про те, що ніби то в гуртожитку було змінено нумерацію кімнат і тому кімната № 17 , в якій вона проживала і була зареєстрована, перенумерована на кімнату № 18 . Це не відповідає дійсності, оскільки таких змін не проводилося і це надумане позивачкою твердження відображено в судових рішеннях. Крім того, такі твердження позивачки спростовуються наявними технічними документами по гуртожитку АДРЕСА_2 наданими ТОВ Самрад , а саме, відповідно до поверхових планів першого поверху гуртожитку, чітко видно, що ніяка нумерація кімнат не змінювалась.

11.05.2016 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та членів її сім`ї до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад , Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Придніпровського районного відділу у місті Черкаси про визнання права користування житловим приміщенням кімнати АДРЕСА_3 та зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання останніх в даній кімнаті. Про наявність такого позову та судового рішення ТОВ Самрад дізналось лише 11.06.2019 року, після ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї. Однак, вказане судове рішення неможливо виконати фактично без порушення вимог закону, так як не можна зареєструвати особу в нежитловому приміщенні, а сама вказівка суду в рішенні про те, що кімната АДРЕСА_3 є житловим приміщенням є надуманою, нічим не підтвердженою і такою, що не відповідає дійсності.

Разом з тим, між позивачкою та ТОВ Самрад постійно ведеться спір відносно необхідності проведення оплати за проживання та вирішення спору по суті, а саме гр. ОСОБА_1 постійно пропонується викупити у власника кімнату № 18 з оформленням на себе права власності та провести оплату за проживання в даній кімнаті. Однак, позивачка ОСОБА_1 ігнорує дані звернення і намагається фактично рейдерським шляхом заволодіти майном, яке належить ТОВ Самрад . При цьому, позивачкою ОСОБА_1 за власною ініціативою проведено оцінку кімнати АДРЕСА_3 і її вартість, згідно з висновком становить 69340 грн. Представник ТОВ Самрад не приймав участі в оцінці вказаного майна, але на даний час погоджується продати дану нежитлову кімнату позивачці за ціну, вказану у висновку, з умовою проведення позивачкою оплати за проживання в кімнаті за період з 2007 року по теперішній час, а саме в сумі 11717 грн. 79 коп.

За змістом ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. Тобто акумулюючи дані висновки відносно наявних обставин будь-яка постановка питання відносно майна, власником якого є ТОВ Самрад , а саме права власності на кімнату № 18 гуртожитку по АДРЕСА_2 , протирічить нормам закону і являться неправомірним.

20.06.2019 року директором ТОВ Самрад ОСОБА_7 подано до суду зустрічний позов про витребування у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 майна із їх незаконного володіння, а саме кімнати № 18 площею 32,8 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_2 шляхом їх виселення без надання іншого житлового приміщення, та стягнення з них судових витрат.

Зустрічний позов обґрунтований аналогічними підставами, що вказані відповідачем у відзиві на первісний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад , треті особи: Об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю.

30.07.2019 року директором ТОВ Самрад Вороновим Ю.І. подано до суду заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, а саме збільшена сума судових витрат до 5821 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.10.2019 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення і об`єднано його в одне провадження із основним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад , треті особи: Об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

31.10.2019 року представником позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокатом Яцюком М.В. подано до суду письмову відповідь на відзив відповідача за первісним позовом ТОВ Самрад , в якій він вказує, що доводи представників відповідача (позивача за зустрічним позовом) ТОВ Самрад про самовільне зайняття кімнати ОСОБА_1 та членами її сім`ї спростовуються вказаними рішеннями судів, а його посилання на незаконність їх дій є необґрунтованими.

25.11.2019 року відповідачкою за зустрічним позовом (третьою особою за основним позовом) - ОСОБА_5 подано до суду письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому остання заперечує проти задоволення зустрічного позову та вказує, що позивачем по зустрічному позову обраний не вірний порядок захисту своїх прав, адже до зустрічного позову не подано жодного документу, який би підтверджував факт втрати права користування житловим приміщенням відповідачами по зустрічному позову, а також малолітньої дитини - ОСОБА_6 , а виселення можливе виключно у випадках втрати права користування приміщенням. Також вказує, що на даний час позивач за зустрічним позовом, в особі директора, вчинив дії по блокуванню доступу до спірного приміщення шляхом мурування проходу та встановлення замків. В зв`язку з цим відповідачка ОСОБА_1 зверталася із відповідними заявами до правоохоронних органів, але її звернення були проігноровані. Таким чином, позивач за зустрічним позовом штучно створює умови задля використання ст.ст. 71, 72 ЖК України. Щодо правомірності їх (відповідачів) користування спірної кімнатою, то рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2016 року за ними (відповідачами) визнано право користування кімнатою АДРЕСА_5 . Крім того, просила суд залучити до участі в розгляді справи в якості співвідповідача за зустрічним позовом ТОВ Самрад малолітнього ОСОБА_6 та в якості третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування, в особі служби у справах дітей Черкаської міської ради.

26.11.2019 року позивачкою (відповідачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_1 надані суду письмові заперечення на заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву про витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом виселення без надання іншого приміщення. В наданих запереченнях ОСОБА_1 вказує, що свої права на спірну кімнату ТОВ Самрад підтвердив шляхом подання документів про купівлю-продаж цієї кімнати, але ж фактично нею користується саме вона ( ОСОБА_1 ) та її сім`я. Також зазначає, що кошти за комунальні послуги вона сплачує по договору, але не ТОВ Самрад , а ОСББ Добробут 20 , яке і опікується даним гуртожитком. Тому в задоволенні зустрічного позову ТОВ Самрад просила відмовити.

05.12.2019 року представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) - директором ТОВ Самрад Вороновим Ю.І. до суду подано уточнену зустрічну позовну заяву, в якій Товариство просить суд витребувати із незаконного володіння у ОСОБА_1 та членів її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належну Товариству на праві приватної власності нежилу кімнату АДРЕСА_3 шляхом відібрання у них даного майна (виселення з даного приміщення без надання іншого) з поверненням майна власнику ТОВ Самрад та зняттям їх з реєстрації проживання в даній нежилій кімнаті АДРЕСА_3 . Судові витрати просить покласти на відповідачів. Співвідповідачем по справі також вказано Управління державної міграційної служби у Черкаській області, а третьою особою Службу у справах дітей Черкаської міської ради.

03.03.2020 року представником позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокатом Яцюком М.В. надано суду відзив на уточнену зустрічну позовну заяву ТОВ Самрад , в якому останній просить суд відмовити в задоволенні уточнених зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

04.03.2020 року позивачкою (відповідачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_1 надано до суду письмові пояснення до уточненої зустрічної позовної заяви, в яких остання вказує, що вона мала наміри викупити спірну кімнату ще у 2006 року, однак їй не давали такої можливості і, не виконавши рішення Господарського суду, відповідач (позивач за зустрічним позовом) заблокував кімнату, тим самим вчинив незаконні дії, позбавивши її та її сім`ю користуватись кімнатою та проживати там.

Ухвалою суду Придніпровського районного суду м. Черкаси, занесеною до протоколу судового засідання від 26.05.2020 року, за клопотанням представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ТОВ Самрад проведено заміну неналежного відповідача, а саме Управління державної міграційної служби у Черкаській області замінено на належного відповідача Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_8 та її представник - адвокат Яцюк М.В. позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад про визнання права власності за набувальною давністю підтримали та просили суд їх задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення зі зняттям з реєстраційного обліку просили суд відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) ТОВ Самрад - директор ТОВ Самрад Воронов Ю.І. та адвокат Лінник М.С. заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад про визнання права власності за набувальною давністю, зустрічні позовні вимоги ТОВ Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення зі зняттям відповідачів з реєстрації місця проживання підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні третя особа (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 (с/з 01.12.2020 року) просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад про визнання права власності за набувальною давністю. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення зі зняттям з реєстрації місця проживання просив відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи за зустрічним позовом - Служби у справах дітей Черкаської міської ради - за довіреністю Барабанщикова О.Ю. не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад про визнання права власності за набувальною давністю. В задоволенні зустрічного позовну Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення зі зняттям з реєстрації місця проживання просила відмовити з підстав, викладених у наданому Органом опіки та піклування м. Черкаси висновку від 19.06.2020 року, відповідно до якого Органом опіки та піклування встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не пропонується та не надається родині інше постійне житлове приміщення, таким чином, виселення та зняття з реєстрації матері малолітньої дитини безпосередньо пов`язане з виселенням та знаттям з реєстрації самої дитини, що буде порушенням прав останньої.

Треті особи (відповідачі за зустрічним позовом) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, попередньо надавши суду заяви від 20.04.2021 року, в яких вони просять розгляд справи проводити без їх участі, а також одночасно вказують, що позовні вимоги ОСОБА_1 вони підтримують в повному обсязі, щодо задоволення зустрічного позову ТОВ Самрад заперечують.

Представник відповідача Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради в судове засідання не з`явився та не повідомив суд причини своєї неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_8 , її представника - адвоката Яцюка М.В., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ТОВ Самрад - директора ТОВ Самрад Воронова Ю.І. та адвоката Лінника М.С., третьої особи ОСОБА_3 (відповідача по зустрічного позову, с/з 01.12.2020 року), представника третьої особи за зустрічним позовом Служби у справах дітей Черкаської міської ради - за довіреністю Барабанщикової О.Ю., пояснення свідка ОСОБА_9 , дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_10 з 06.11.1978 року по 16.09.2002 року працювала на ВАТ Черкаський цукрорафінадний завод та була звільнена за скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Під час роботи на вказаному товаристві ОСОБА_1 зі своєю сім`ю - чоловіком ОСОБА_11 та дітьми - ОСОБА_5 і ОСОБА_12 вселилися до кімнати АДРЕСА_1 та була там зареєстрована. Документи, які були підставою вселення ОСОБА_1 в кімнату гуртожитку не збереглись.

Вказані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 06.04.2010 року, а також рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.10.2013 року, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 03.12.2013 року. Дані обставини, в силу ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Як на час вселення позивачки ОСОБА_1 та членів її сім`ї у кімнату гуртожитку АДРЕСА_2 , так і на теперішній час, будинок АДРЕСА_2 має статус гуртожитку.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 19.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 1752, власником приміщення гуртожитку 1-го поверху літ. А-ІІІ , а саме: приміщення за № 17 площею 31,8 кв.м., № 18 площею 32,8 кв.м., № 1 площею 13,4 кв.м., № XVІ площею 13,2 кв.м., загальною площею 91,2 кв.м. є Товариство з обмеженою відповідальністю Самрад . Вказане також підтверджується і витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, індексний номер витягу 152992444 від 17.01.2019 року. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 21616744 від 27.05.2015 року (а.с. 87, 88)

Вищевказаним рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2009 року по справі № 22ц-1950/2009, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду від 06.04.2010 року, та рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.10.2013 року по справі № 711/2011/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03.12.2013 року встановлено факт того, що в гуртожитку АДРЕСА_2 відбулась зміна нумерації житлових кімнат, в тому числі, - кімната за № 17, житловою площею 32,7 кв.м, була змінена на в„– 18 і позивачка ОСОБА_1 та члени її сім`ї фактично весь час проживали в кімнаті № 18 вищевказаного гуртожитку.

Між тим, сам по собі факт зміни власником гуртожитку ТОВ Самрад нумерації кімнат, ніяким чином не припиняє і не позбавляє права позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та членів її родини на проживання у кімнаті в„– 18 (раніше кімната в„– 17 ), враховуючи їх незмінне, постійне проживання.

Також під час розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та члени її родини ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 18.09.2014 року були зняті з реєстраційного обліку - кімнати АДРЕСА_1 на підставі заяви гр. ОСОБА_15 , який надав правовстановлюючі документи, за якими він є власником частини нежитлового приміщення 1-го поверху за № 17, площею 31,8 кв.м., в зв`язку з чим останні зверталися до Придніпровського районного суду м. Черкаси для захисту своїх житлових прав.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2016 року, яке вступило в законну силу 11.05.2016 року, було визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право користування кімнатою АДРЕСА_5 ; зобов`язано Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Придніпровського районного відділу в місті Черкаси здійснити реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в кімнаті АДРЕСА_5 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. При цьому, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Одним із способів набуття права власності Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

А згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно з п. 11 вказаної Постанови, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

З огляду на положення статті та роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року по справі № 296/6949/17, а також в Постанові апеляційного суду Черкаської області від 01.11.20218 року у справі № 22-ц/793/1745/18.

З матеріалів справи вбачається, що власником спірної кімнати є відповідач (позивач за зустрічним позовом) ТОВ Самрад .

Позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , яка вселилася в спірну кімнату на законних на те підставах, що встановлено вищевказаними рішеннями суду, і знала та знає, що вказана кімната на праві власності належить ТОВ Самрад , тому відповідно на неї дія норми ст. 344 ЦК України не поширюється.

Доводи позивачки про те, що їй було не відомо, що власником кімнати АДРЕСА_3 є відповідач по основному позову - ТОВ Самрад , спростовуються матеріалами справи, а зокрема вищевказаними рішеннями судів, в тому числі і рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2016 року справі №711/11413/15-ц, з якого вбачається, що ще в 2016 році позивачка ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ТОВ Самрад , як до власника кімнати, про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання.

А тому, враховуючи викладене вище, а також те, що позивачкою (відповідачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та її представником - адвокатом Яцюком М.В. не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад , треті особи: Об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю.

Що стосується зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради; третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення зі зняттям з реєстрації місця проживання, то вони також не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеного статтею 16 ЦК України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Одним із способів захисту права власника є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Так, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибула із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень ст. 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав а інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання усього комплексу правомочностей.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Витребування майна шляхом віндікації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2016 року були беззаперечно встановлені обставини, що позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та члени її сім`ї - відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселилися у спірну кімнату № 18 і проживають у гуртожитку правомірно, їх право користування вказаною кімнатою не припинене і відсутні підстави для їх виселення, в зв`язку з чим судом за ними було визнано право користування кімнатою АДРЕСА_5 , а також зобов`язано Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Придніпровського районного відділу в місті Черкаси здійснити реєстрацію їх постійного місця у вказаній вище кімнаті АДРЕСА_5 . Вказане рішення суду не оскаржувалось в апеляційній інстанції та набрало законної сили 11.05.2016 року. Таким чином вищевказаним рішенням встановлена законність проживання відповідачів у вищевказаній кімнаті АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить позивачу по зустрічному позову - ТОВ Самрад .

Згідно з частиною 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. Право власності є непорушним. Однак, такі дії не можуть суперечити закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , та відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_6 цілком на законних підставах користуються кімнатою № 18 , площею 32,7 кв.м. в гуртожитку АДРЕСА_2 та зареєстровані там, тому підстав для витребовування у них вищевказаної кімнати №18 з одночасним їх виселенням та зі зняттям з реєстрації їх місця проживання немає.

Доводи представників відповідача по зустрічному позову - ТзОВ Самрад про те, що кімната № 18 , яка на праві власності належить ТОВ Самрад , є зовсім іншою кімнатою, оскільки вона має іншу площу, а саме площу 32,8 кв.м., ніж та кімната в якій за відповідачами по зустрічному позову визнано право на проживання рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2016 року та яка має площу 32,7 кв.м., спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що у власності позивача по зустрічному позову перебуває лише одна кімната під в„–18 і вона має площу 32,8 кв.м. При цьому, суд також суд враховує, що розбіжність у площі кімнати є зовсім незначною у 0,1 кв.м. та не вказує на різність кімнат.

Щодо доводів представників позивача по зустрічному позову - ТзОВ Самрад про те, що відповідачі на даний час не проживають у спірній кімнаті в„–18 , то суд вважає за необхідне зазначити, що таке тимчасове не проживання відповідачів у спірній кімнаті зумовлене діями самого позивача по зустрічному позову (власника кімнати - ТзОВ Самрад ), який проведеним у гуртожитку переобладнанням унеможливив доступ відповідачів до вказаної кімнати, тобто вже після звернення гр. ОСОБА_1 до суду із основним позовом про визнання права власності на вищевказану кімнату за набувальною давністю, а саме з червня 2019 року (про що зазначає сам позивач у зустрічному позові, а.с. 16-19 том 2). При цьому, суд також враховує, що у відповідачів залишилися у спірній кімнаті особисті речі і майно і вони є зареєстрованими у вказаному помешканні та мають намір там проживати після усунення порушень.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ТзОВ Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради; третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення зі зняттям з реєстрації місця проживання.

Разом з тим, в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад , треті особи: Об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю, а також з відмовою в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради; третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення в повному обсязі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення сплачених сторонами судових витрат.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 16, 317, 318, 319, 321, 344, 387 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 76-82, 263-265, 268, 273 ЦПК України, Житловим Кодексом України, Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.01.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад , треті особи: Об`єднання співвласників гуртожитку Добробут-20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Самрад до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради; третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст судового рішення складений 06.05.2021 року.

Головуючий: В.М. Скляренко