Рішення

від 06.05.2021 по справі 656/894/20

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 656/894/20

Номер провадження 2/656/35/21

10.12.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року смт Іванівка.

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання - Малишевська Т.М.,

за участі учасників цивільного провадження:

позивач - ОСОБА_1 не з`явився,

представник позивача адвокат Калугін Д.О.,

відповідач - представник товариства з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД Усатенко А.В.,

третя особа - ОСОБА_2 не з`явився,

розглянувши в смт Іванівка Іванівського району Херсонської області в дистанційному режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД , третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору оренди на 1/2 частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди на 1/2 частини земельної ділянки, припинення права оренди на 1/2 частини земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД , третя особа ОСОБА_2 в якому він просить розірвати договір оренди від 04.04.2005 року, зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 6825547 від 28.08.2014р.) в частині передачі в оренду 1/2 частини земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019, що належить ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право: 6825547 від 28.08.2014р.) товариства з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД на 1/2 частини земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019, що належить ОСОБА_1 ; припинити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД на 1/2 частини земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019, що належить ОСОБА_1 , а також стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2522,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області ОСОБА_3 передана дана справа.

Предметом позову є розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та припинення права оренди.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Ч.8 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Ч.1 ст.30 ЦПК України передбаена виключна підсутність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Справа підсудна Іванівському районному суду Херсонської області, оскільки ст.23 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Стислий виклад позиції сторін по справі.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач в своєму позові зазначає, що 04.04.2005 року між орендодавцями в кількості 43 осіб та товариством з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД було укладено договір оренди земельних ділянок в кількості 43 штук, загальною площею 297,78 га, зареєстрований у Іванівському відділенні Херсонського регіонального центру за №040572300078 від 01.07.2005 року. Одним із 43 орендодавців за вищевказаним договором оренди, ОСОБА_4 , було виділено з суцільного земельного масиву площею 297,78 га земельну ділянку площею 6,93 га та присвоєно їй кадастровий номер 6522981000:03:034:0019.

ОСОБА_4 було укладено з ТОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД додаткову угоду від 30.03.2014 року до договору оренди від 04.04.2005 року.

Після смерті ОСОБА_4 власником 14 земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Іванівською державною нотаріальною конторою Херсонської області від 20.04.2017р. №255, став ОСОБА_5 .

Власником іншої 1/2 частини земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019 став ОСОБА_2 , третя особа.

Внаслідок зміни власників земельної ділянки з ТОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД було укладено додаткову угоду додаткову угоду від 01.01.2018 року до договору оренди від 04.04.2005р., строк оренди визначено до 31.12.2027р.

Після смерті ОСОБА_5 власником 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області Черниш Л.І. від 19.11.2018 року за реєстраційним №235, став позивач ОСОБА_1 .

Внаслідок зміни власників земельної ділянки з ТОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД було укладено додаткову угоду від 03.12.2018 року до договору оренди від 04.04.2005 року.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019, в редакції діючої з 01.01.2018 року по 03.12.2018 року, орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, який діє на момент укладення договору, та із застосуванням коефіцієнту 1,756, що складає 306796,88 та становить 12271,88 грн на рік, встановлена домовленість того, що орендна плата сплачується один раз на рік, але не пізніше 31 грудня кожного поточного року оренди.

В своєму позові позивач зазначає, що відповідач не здійснював своєчасну сплату орендної за 2018 рік та 2019 рік, у зв`язку з чим в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, через систематичну несплату орендної плати, через своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі, за систематичне порушення договору оренди земельної ділянки в частині строків орендної плати, позивач скористався своїм правом на звернення в суд з позовом про розірвання такого договору оренди.

Позиція відповідача.

Відповідач забезпечив самопредставництво при допомозі участі у справі свого представника Усатенко А.В., який уповноважений діяти від імені товариства з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь лтд відповідно до наказу про прийняття на посаду юрисконсульта, довіреністю, посадової інструкції .

Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , як позивач по справі, і ОСОБА_2 , як третя особа, є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 6522981000:03:034:0019 у зв`язку з чим їм належить ідеальна частка у праві власності на спільне майно в розмірі по ? кожному, а не реальна частка у спільному майні. У зв`язку з цим право кожного співвласника не обмежується якоюсь чітко визначеною ? частиною земельної ділянки, а поширюється на усе спільне майно земельної ділянки площею 6,93 га якій присвоєно кадастровий номер 6522981000:03:034:0019 і право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначає, що позивачу належить на праві спільної часткової власності ідеальна частка ? частки земельної ділянки, і така частка не може бути об`єктом цивільних прав до того часу, доки позивач не виділить її в натурі та не сформує як окрему земельну ділянку, що матиме свої реальні межі, геопросторові координати, окремий кадастровий номер, площу, адресу тощо. Земельна ділянка, яка предметом спірного договору, є цілим самостійним об`єктом цивільних прав, вона не є поділеною, частки співвласників не винесені в натурі, у зв`язку з чим в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з технічних причин неможливо створити або припинити речове право на ? частку земельної ділянки, що не виділені в натурі та не є самостійним об`єктом власності, який мав би свої реальні межі, геопросторові координати, юридичну адресу, площу та кадастровий номер.

Відповідач зазначає, що між співвласниками немає договору про спільне користування майном, їхня згода виразилася при підписанні додаткової угоди від 03.12.2018 року до договору оренди від 04.04.2005 року. Позивач самостійно, без узгодження і попередньої згоди другого співвласника, а по справі третьої особи, звернувся до суду з вимогою про розірвання договору в частині 1/2 ідеальної частки земельної ділянки у праві власності на спільне майно, що не мав права роботи. Вважає, що позивач і третя особа, як співвласники ідеальних часток у праві власності на спільне майно в розмірі по ? кожен, лише спільно могли ініціювання будь-які зміни у Договір при допомозі звернення до Орендаря, в тому числі в суд.

Позивач з часу прийняття та оформлення права на спадщину 19.11.2018 року, протягом одного місяця з дня набуття права власності не виконав свій обов`язок в частині повідомлення користувача що позивач став новим власником, тривалий час ухилявся від отримання орендної плати, уникав будь-яких зустрічей, до відповідача не звертався, не надавав будь-якої інформації про себе, хоча про існування орендних відносин був належним чином ознайомлений, коли отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим припустився. Лише в 2020 році позивач звернувся до орендаря через виникнення потреби здійснити поділ земельної ділянки між двома співвласниками і 28.09.2020 року, після неодноразових звернень відповідача до позивача в письмовому та усному порядку, позивач відкрив картковий рахунок на своє ім`я, на який 29.09.2020 року були перераховані всі нараховані суми орендної плати. Тому відповідач вважає, що затримка у виплаті орендної плати впродовж 2019 року є результатом цілеспрямованих дій позивача, а тому відповідач не може нести відповідальність у вигляді розірвання договору в судовому порядку через недобросовісні дії позивача, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Позиція третьої особи.

Третя особа ОСОБА_2 18.01.2021 року на адресу суду скерував пояснення, з якого вбачається, що він є власником 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019 на праві спільної часткової власності, земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача, орендну плату отримує своєчасно та в повному обсязі на свій банківський картковий рахунок, реквізити якого скеровував листом. Претензій майнового характеру до ТОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД не має, наміру розривати договір оренди не має, позовні вимоги не підтримує, згоди на подачу позову не давав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

10.12.2020 року позивач звернулася з позовом в суд.

Представник позивача адвокат Калугін Д.О. продав клопотання від 15.01.2021 року від про розгляд справи в дистанційному режимі відеоконференції.

Відзив на позовну заяву подано 22.01.2021 року.

Заява представника позивача про відкладення розгляду справи подана 27.01.2021 року.

Клопотання відповідача від 27.01.2021 року та від 14.04.2021 року про проведення засідань в дистанційному режимі відеоконференції.

Клопотання відповідача від 27.01.2021 року про розгляд справи за правилами загального позовного проведення.

Заперечення представника позивача від 05.02.2021 року про розгляд справи за правилами загального позовного проведення.

Заява позивача ОСОБА_1 від 26.03.2021 року про слухання справи без його участі, за участі представника адвоката Калугіна Д.О.

Клопотання від 19.04.2021 року представника позивача про відкладення слухання справи.

Клопотання від 26.04.2021 року представника позивача про відкладення слухання справи.

Позивачем подано заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді на мобільний номер телефону. Інших клопотань і заяв від позивача на адресу суду не надходило.

Відповідач, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, інших заяв та клопотань на адресу суду не надсилав.

Третя особа повідомлена про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з`явив, своїх повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, проведення судового засідання у справі призначено 15.01.2021 року.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року вирішено проводити судові засідання в дистанційному режимі відеоконференції між Іванівським районним судом Херсонської області та Господарським судом Херсонської області

Судові засідання про справі призначалися 15.01.2021 року, 27.01.2021 року, 05.02.2021 року, 26.03.2021 року, 12.04.2021 року, 19.04.2021 року, 26.04.2021 року, 06.05.2021 року.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

У зв`язку з неявкою в судові засідання третьої особи, враховуючи те, що така сторона була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає, що немає порушення прав сторони, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність третьої особи по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах Федіна проти України від 02.09.2010 року, Смірнова проти України від 08.11.2005 року, Матіка проти Румунії від 02.11.2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі Пономарьов проти України яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, §48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Встановивши дійсні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, докази на обгрунтування заявлених вимог та заперечення таких вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За загальним правилом ст..ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення ідприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст.2 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник стосовно орендної плати.

За п. 4 ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до норм матеріального права договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що в долучених договорах і додаткових угодах визначено такі істотні умови як розмір орендної плати, терміни її сплати, проте спосіб і порядок такої оплати (в готівковому порядку чи по перерахунку) - не відображено, що створило передумови для виникнення спору. З метою уникнення такого спору, сторони повинні були спосіб і порядок такої оплати відобразити в угодах, зважаючи на те, що розрахунки проводилися між двома фізичними особами-орендодавцями і однією юридичною особою-орендарем.

Водночас ст.141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У зв`язку з тим, що сторонами з 03.12.2018 року, з дати яка вказана в додатковій угоді, не здійснено дій до не укладення договору, а навпаки, досягнуто згоди з приводу оренди земельної ділянки, сторони не вирішували питання розірвання договору за згодою сторін.

Вказане кореспондується з п.2.20 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , відповідно до якого у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст..ст.24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Оскільки укладеним між сторонами договором прямо передбачена можливість розірвання договору оренди якщо орендар, зокрема, не вносить орендну плату, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, орендодавець вправі звернутися з позовом в суд про розірвання договору оренди.

В дотримання даним приписів договору позивач вчинив такі дії, звернувшись в суд.

Суд, при розгляді даної справи і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, вважає, що застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Судом здійснено дослідження долучених до справи договору №б/н оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 04.04.2005 року, додаткової угоди б/н від 01.01.2018 року, додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року, і встановлено наступне.

Згідно розділу Орендна плата договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 04.04.2005 року передбачено, що визначена цим договором орендна плата за земельні ділянки становить платіж, який відповідач вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі та в розмірі 1,5% від грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п.10 договору оренди від 04.04.2005 року орендна плата вноситься не пізніше 20 грудня кожного відповідного року.

Згідно розділу Орендна плата додаткової угоди б/н від 01.01.2018 року, укладеної між орендодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та орендарем ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД в п.10 передбачено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, який діє на момент укладення договору, та із застосуванням коефіцієнту 1,756, що скдадає 306796,88 грн та становить 12271,88 грн на рік. Також п.11 цієї додаткової угоди передбачено, що орендна плата сплачується один раз на рік, але не пізніше 31 грудня кожного поточного року оренди.

Згідно додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року до договору оренди земельної ділянки №б/н від 04.04.2005 року в редакції відповідно до додаткової угоди №б/н від 01.01.2018 року, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт оренди до ОСОБА_5 , виключено з договору та додатків до договору оренди ОСОБА_5 і включено ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

П.4 додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року до договору оренди земельної ділянки №б/н від 04.04.2005 року в редакції відповідно до додаткової угоди №б/н від 01.01.2018 року встановлено річну орендну плату в розмірі 5,7% від нормативно-грошової оцінки, проведеної в 1995 році.

Окрім цього, п.5 додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року передбачено, що інші умови договору, що не передбачені цією додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Також суд звертає на п.7 додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року, яким передбачено, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди і набирає чинності з моменту підписання та підлягає державній реєстрації.

З аналізу долучених договорів не вбачається, що визначено дату проведення розрахунків, а також розмір орендної плати. Проте з договорів не вбачається, щоб сторони, з метою уникнення непорозумінь і неточностей, маючи можливість, до розділу Орендна плата вносили зміни в спосіб уточнення способу та порядку проведення розрахунків між сторонами при оплаті орендної плати.

Судом враховано Постанову Верховного суду України від 21.09.2016 року у справі № 6-1512цс16. де вказано, що до істотних порушень віднесено умови орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, в тому числі порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Разом з тим, окрім висунення позовної вимоги у формі позовної заяви, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами. В даній справі, окрім надання доказів про відкриття позивачем 28.09.2020 року карткового рахунку в банку Файффайзен банк Аваль , підтвердження про перерахування грошових коштів відповідачем згідно платіжного доручення N67 29.09.2020 року, між сторонами існує спірний період з дати зазначеної в додатковій угоді 03.12.2018 року: грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-вересень 2020 року. В даний спірний період сторони не надали, наприклад, таких доказів, як видані державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком, які б вказували про вмисні дії орендаря в частині існування заборгованості.

Згідно з ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, судом враховано наступне: ч.2 ст.651,783 ЦК України передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Судом враховано, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч.1 ст.782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку.

Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати.

Відповідачем не заперечується неоплата вказаних платежів в період грудень 2018 року - вересень 2020 року, оскільки така неоплата викликана поважними причинами - не підписанням додаткової угоди позивачем до 25.02.2020 року, ненадання позивачем до 28.09.2020 року банківських реквізитів для проведення перерахувань орендної плати або особисте нез`явлення в Благодатненське відділення ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД за грошовими коштами.

Визначена ст.782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право орендодавця на звернення до суду з вимогою про розірвання договору навіть у разі недотримання позасудового порядку відмови наймодавця від договору.

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми діючого законодавства не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Судом встановлено, що позивач не скористався своїм правом позасудового порядку врегулювання спору, а скористався своїм правом на звернення в суд за захистом свого права.

Погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч.1 ст.782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідачем не заперечується неоплата вказаних платежів. Проте суд приймає позицію відповідача стосовно такої неоплати через незалежні, поважні причини, які існували до 28.09.2020 року з вини позивача. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд після 03.12.2018 року і до 25.02.2020 року здійснене по тій причині, що сторонами не виконано умов додаткової угоди від 03.12.2018 року в частині моменту реєстрації права оренди.

Суд враховує приписи ч.2 ст.651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. В даному випадку сторони, які дійшли спільної згоди стосовно оренди земельної ділянки, суд вважає, що не дійшли спільної згоди в частині таких істотних умов договору як порядок і спосіб розрахунків, де би чітко відобразили такі розрахунки, у зв`язку з чим спільно припустилися до недотримання умов договору і діючого законодавства.

Стосовно орендної плати суд звертає увагу на те, що положеннями ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , ст.141 ЗК України та ч.1 ст.782 ЦК України передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю одноразово позивачу після отримання реквізитів від позивача, відсутність будь-яких матеріальних претензій в частині своєчасності та повноти сплати орендної плати зі сторони третьої особи, неможливості проведення державної перереєстрації права оренди саме на орендодавця до 25.02.2020 року, уникнення контактів позивача, який зареєстрований в с. Благодатне, з відповідачем в Благодатненському відділені ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД , скерування позивачем в період березень-вересень 2020 року звернень до позивача і до нотаріуса з метою налагодження контактів і встановлення можливості перерахування орендної плати, на думку суду не свідчить про системність, систематичність та повторність неоплати орендної плати, а є разовим порушенням, оскільки така неоплата викликана діями і поведінкою позивача.

Суд, вирішуючи даний спір, звертає увагу на факт укладення договору та проведення його державної реєстрації, оскільки ч.1 ст.202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Законом встановлено ряд істотних умов договору оренди землі. Оскільки обов`язкова письмова форма - всі істотні умови повинні бути прописані в тексті такого договору.

Істотними є такі умови для всіх договорів оренди землі: предмет договору - тобто, земельна ділянка (її кадастровий номер, місце розташування та розмір); дата укладення та термін дії договору оренди; орендна плата: а саме - розмір, спосіб і порядок розрахунків, терміни і порядок внесення, індексація, перегляд і відповідальність за несплату.

Ні в договорі оренди від 04.04.2005 року, ні в додатковій угоді від 03.12.2018 року орендна плата, а саме: розмір, спосіб і порядок розрахунків, порядок внесення, індексація, перегляд і відповідальність за несплату не вказані і не передбачні. Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони будь-яких заходів до відображення способу і порядку розрахунків, порядку внесення, індексація, перегляд і відповідальність за несплату у вигляді укладення додаткових угод, здійснення переписки, скерування вимог про фіксування таких вимог - не вчиняли.

Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 18 цього Закону визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Положеннями статті 20 Закону України Про оренду землі встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

З моменту укладення між землекористувачем та орендодавцем договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, та виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Аналогічну правову позицію було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-а.

Позивач, як власник земельної ділянки, підписавши додаткову угоду від 03.12.2018 року, ознайомившись з умовами додаткової угоди, отримавши на руки свій примірник додаткової угоди, знаючи що згідно умов додаткової угоди повинна бути проведена державна реєстрація, не позбавлений був можливості контролювати дії орендаря в частині державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відразу, або зазначити в угоді терміни проведення державної реєстрації, оскільки підписання додаткової угоди, за твердженням позивача, відбулося саме у дату, яка зафіксована в додатковій угоді - 03.12.2018 року, а державна реєстрація лише через 15 місяців - 25.02.2020 року. Натомість відповідач зазначає, що після підписання відповідачем і третьою особою додаткової угоди, в якій дата відображена 03.12.2018 року, позивач затягував з підписанням такої угоди, здійснив підписання перед проведенням її державної реєстрації, і лише після підписання позивачем додаткової угоди, яка без затягувань була подана до державного реєстратора.

Отже, відповідач повинен був здійснити державну реєстрацію договору оренди землі, оскільки договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав згідно умов додаткової угоди від 03.12.2018 року і, відповідно сільськогосподарське підприємство, як зацікавлена сторона в оренді, не набуло в прав орендаря за спірним договором.

На сьогодні реєстрація договору оренди землі не проводиться, оскільки проводиться реєстрація права оренди, для якого необхідно здійснити ряд дій - сторонам (або орендарю) необхідно звернутися до реєстратора, подати заяву на реєстрацію, примірник договору, витяг з Державного земельного кадастру, документи, що ідентифікують сторони. Це важлива відмінність, оскільки, якщо договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов, то право орендувати (право використовувати землю) з`являється з моменту реєстрації права оренди.

Суд звертає увагу на те, що позивачем долучено до матеріалів позовної заяви примірник додаткової угоди від 03.12.2018 року в якій відсутні підписи сторін договору - орендодавців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також орендаря ТзОВ Сан і Сан Маріуполь . Підпис, як і орендна плата, є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони згоди щодо істотних умов договору оренди землі не досягли, не підписали такий договір, то такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

При вирішенні даного спору судом враховано те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка площею 6.9338, кадастровий номер 6522981000:03:034:0019 за формою власності приватна , за видом спільної власності спільна часткова належить з розміром частки по ? ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивачем залучено як третю особу іншого співвласника ОСОБА_2 , який з позовом не згідний.

Судом враховано те, що право спільної часткової власності є основним видом права спільної власності.

Для спільної часткової власності притаманно, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ.

Водночас частиною першою статті 356 Кодексу передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У ч. 1 ст. 357 ЦК України закріплено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними.

Співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи власником ? частки у спільній частковій власності земельної ділянки, будучи позивачем, залучив по даній справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , як другого власника ? частки у спільній частковій власності земельної ділянки, не отримавши в такого другого співвласника згоди, і подав позов в ситуації, коли другий співвласник не тільки не надав згоди, але і заперечує проти висунутого позову.

В свою чергу співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. При виділі частки з майна, що є у спільній частковій власності укладається в письмовій формі договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Станом на час розгляду справи в суді виділ не проведений.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу у натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

На момент розгляду справи в суді такий позов відсутній.

Стосовно виділення земельної частки суд зазначає, що у випадку виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) є підставою для припинення договору оренди частки.

Згідно із законодавством, укладений 04.04.2005 року договір оренди відповідав чинному законодавству, був дійсним і передбачав надання орендарю зобов`язального права користування певною ділянкою. ОСОБА_4 здійснив виділення земельної ділянки площею 6,93 га та якій з 01.07.2005 року присвоєно кадастровий номер 6522981000:03:034:0019 і така земельна ділянка в цілому була додатковою угодою від 30.03.2014 року передана в оренду ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД .

Після смерті ОСОБА_4 земельна ділянка за кадастровим номером 6522981000:03:034:0019 стала спадковою масою для ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданого Іванівською державною нотаріальною конторою Херсонської області стали в рівних частках по ? частці кожен ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Нові власники, і як нові орендодавці, 01.01.2018 року уклали додаткову угоду до договору оренди від 04.04.2005 року, із строком оренди до 31.12.2027 року.

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 успадкував на підставі свідоцтва на спадщину за законом ? частку земельної ділянки площею 6,93 га та якій з 01.07.2005 року присвоєно кадастровий номер 6522981000:03:034:0019. Свідоцтво на спадщину за законом ОСОБА_1 отримав 19.11.2018 року за реєстровим № 1014.

До часу звернення в суд сторони намагалися врегулювати спір в добровільному порядку, оскільки 10.12.2020 року ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД подало нотаріальну заяву-згоду про поділ земельної ділянки 6,93 га на дві окремі земельні ділянки по 3,4669 га кожна, проте на час вирішення суперечки між сторонами, останні не надали доказів того, що проведено поділ спірної земельної ділянки.

Позивач з часу прийняття та оформлення права на спадщину 19.11.2018 року, протягом одного місяця з дня набуття права власності не виконав свій обов`язок в частині повідомлення користувача що позивач став новим власником, тривалий час до відповідача не звертався, не надавав будь-якої інформації про себе, хоча про існування орендних відносин був належним чином ознайомлений, коли отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим припустився.

В діях відповідача вбачається непослідовність дій, оскільки спочатку відповідач погодив договірні умови, підписав додаткову угоду 03.12.2018 року, ознайомився з умовам и додаткової угоди, отримав на руки свій примірник додаткової угоди, відкрив 28.09.2020 року картковий розрахунковий рахунок в АТ Райффайзен банк Аваль , отримав 28.09.2020 року кошти, виконував умови договору після отримання грошових коштів, а потім вчинив дії щодо невиконання договірних умов, скористався своїм правом звернення в суд з даним позовом.

В таких діях вбачається принцип суперечливої поведінки в процесі, оскільки дії відповідача за період з часу укладення додаткової угоди 03.12.2018 року і в подальшому отримавши в ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД кошти на загальну суму 24820,62 грн, а також в період використання отриманих грошових коштів і до часу подачі 10.12.2020 року позову в суд та одночасного отримання ним 10.12.2020 року в ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД нотаріальної заяви-згоди про поділ земельної ділянки 6,93 га на дві окремі земельні ділянки по 3,4669 га кожна, звертається в суд з вимогою про розірвати договору оренди від 04.04.2005 року; скасування державної реєстрації права оренди; припинення права оренди з ТзОВ Сан і Сан Маріуполь ЛТД .

Окрім цього, на думку суду позивач на порушення умов договору оренди землі та вимог закону проявив бездіяльність щодо отримання ним відповідної орендної плати, не повідомляв свої банківські реквізити, що не є тотожним поняттю систематична несплата .

Окрім цього, 13.05.2020 року позивач ОСОБА_1 і третя особа ОСОБА_6 уклали договір поділу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Нижньосірогозького районного нотаріального округу Херсонської області Пестрецовим В.В. за реєстраційним №182. Згідно умов договору, земельна ділянка, загальною 6,93 га кадастровий номер 6522981000:03:034:0019, яка перебуває у їхній спільній власності, підлягає поділу на дві окремі земельні ділянки по 3,4669 га кожна. Згідно умов договору, даний договір є підставою для виготовлення технічної документації, та реєстрації новостворених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та подальшої реєстрації цим органом права власності на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В судовому засіданні встановлено, що умови договору в частині виготовлення технічної документації, реєстрації новостворених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не виконано. З приводу укладеного нотаріального договору поділу земельної ділянки, сторони нотаріального договору, з метою можливості проведення державної реєстрації, як орендодавці, після звернення до орендаря 10.12.2020 року отримали нотаріальну заяву-згоду на поділ земельної ділянки 6,93 га на дві окремі земельні ділянки по 3,4669 га кожна.

Суд в діях позивача вбачає процесуальний естопель, який становить собою принцип, відповідно до якого сторона не повинна мати можливість отримати переваги від своєї непослідовної поведінки в процесі на шкоду іншій стороні. По суті йдеться про заборону відмови від попередніх процесуальних дій, вчинених стороною під час провадження, та зміни процесуальної поведінки сторони на шкоду іншій стороні.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Зазначене положення спрямоване на забезпечення передбачуваності процесуальної поведінки сторін спору та унеможливлення отримання процесуальних переваг недобросовісної сторони спору.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Сплата судового збору за подання заяв до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача

В поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2522,40 грн. не підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України п. 43).

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,95,258,259,263-265,268,272,273 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

В задовленні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД , третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору оренди на 1/2 частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди на 1/2 частини земельної ділянки, припинення права оренди на 1/2 частини земельної ділянки відмовити.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ,

місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 10.02.2009 року Іванівським РВ УМВС України в Херсонській області; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сан і Сан Маріуполь ЛТД ,

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. Червонофлотська, буд.30, офіс 4, м.Херсон, 73000; ЄДРПОУ 22003105.

Третя особа: ОСОБА_2 ,

місце проживання АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 24.10.1996 року Іванівським РВ УМВС України в Херсонській області; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_4

Повний текст судового рішення складено 11.05.2021 року.

Суддя Р.І. Ференц