Ухвала

від 06.05.2021 по справі 283/1623/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1623/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт у формі позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, а саме: на вилучений під час огляду місця події від 16.03.2021 автомобіль марки «К1А» модель «Sportage», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску, який належить ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль KIA Sportage р/н НОМЕР_3 по кримінальному провадженню №12020060080000318, у виді позбавлення права відчужувати, розпоряджатись та користуватись ним.

При цьому, зазначає, що слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна 19.03.2021, а слідчий суддя розглянув дане клопотання лише 25.03.2021, що є грубим порушенням ч.1 ст.172 та ч.6 ст.173 КПК України, яка зобов`язувала повернути автомобіль особі, у якої було вилучено майно (в даному випадку ОСОБА_8 ). Наголошує, що 25.03.2021 слідчим суддею проігноровано норми КПК України, і розглянуто клопотання про арешт майна пізніше 72 годин з дня надходження його до суду, а отже порядок розгляду клопотання слідчого порушено, оскільки тимчасово вилучене майно не повернуто особі, у якої було її вилучено, що чітко визначено ч.1 ст.172 та ч.6 ст.173 КПК України. Звертає увагу, що законних підстав для накладення арешту на вилучений транспортний засіб автомобіль KIA Sportage р/н НОМЕР_3 не було, оскільки його огляд проводився без дозволу володільця та без жодної ухвали суду, а зміст клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів свідчить про те, що слідчий за погодженням із прокурором або особисто прокурор взагалі не звертались із клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді в порядку, передбаченому ч.3 ст.233 КПК України. Наголошує, що матеріали клопотання не містять доказів, що на проведення огляду слідчому була надана добровільна згода особи, яка володіє транспортним засобом. Вважає, що у слідчого та слідчого судді не було необхідності накладати арешт на автомобіль KIA Sportage р/н НОМЕР_3 , оскільки він набутий ОСОБА_8 законним шляхом та оглянутий слідчим за участі експерта, що підтверджується відповідним протоколом огляду, це майно не є майном щодо якого може бути застосована конфіскація чи стягнення в рахунок цивільного позову, при цьому, ОСОБА_8 як володілець майна перебуває у статусі потерпілого. Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні ухвали від 25.03.2021 про накладення арешту на автомобіль проігнорував ч.4 ст.173 КПК України, згідно яких, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Вважає, що автомобіль KIA Sportage р/н НОМЕР_3 вилучено працівниками поліції 16.03.2021 безпідставно, оскільки він не містить на собі жодних слідів злочину (це підтверджується протоколом його огляду). Крім того, в порушення вимог ч.11 ст.170 КПК України слідчий в клопотанні від 17.03.2021 не довів наявності жодного ризику, передбаченого абзацом другим ч.1 ст.170 цього Кодексу та обставин встановлених ч.3 ст.132 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Так, як вбачається з матеріалів судового провадження №283/1623/20, в провадженні СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №1202060080000318 від 02.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України

У відповідності до клопотання слідчого (а.п.1-4), досудовим розслідуванням встановлено, що згідно бази АІПС «ДАІ-2000» та «НАІС» станом на 14.03.2020 транспортний засіб КІА SPORTAGE, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 був перереєстрований 29.08.2019 на іншу особу, в ТСЦ 1843 РСЦ МВС в Житомирській області.

Згідно інформації, яка знаходиться у володінні Сервісного центру МВС України в м.Коростень (ТСЦ МВС №1843) та згідно заяви №243940075 від 29.08.2020 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , перереєстрував та став власником автомобіля легкового марки «КІА» модель «SPORTAGE» номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску.

Встановлено, що невідомими особами, ймовірно ОСОБА_10 , було підроблено договір комісії № 7108/19/001483 від 23.08.2020 згідно якого Філія ТОВ «Авто-Арсенал» в особі ОСОБА_11 зобов`язується за дорученням ОСОБА_9 вчинити від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки «КІА» модель «SPORTAGE» номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_9 .

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу 7108/19/001483 від 23.08.2019 Філія ТОВ «Авто-Арсенал» (39099864, м. Житомир, вул. Котовського, 93) в особі ОСОБА_11 і передав у власність ОСОБА_10 автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE» номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску.

Додатково допитано потерпілого ОСОБА_9 , якому в ході допиту надано для огляду копії вилучених документів на підставі яких продано автомобіль потерпілого ОСОБА_10 . Потерпілий вказав, що на документах наявні не його підписи, з приводу паспорта потерпілого, то останній повідомив, що той паспорт не відповідає оригіналу його паспорта.

В ході досудового розслідування призначено почеркознавчу та лінгвістичну експертизи, згідно якої підписи від імені ОСОБА_9 в акті огляду реалізованого транспортного засобу № 7108/19/001483 від 23.08.2019, в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини №7108/19/001483 від 23.08.2019, договорі комісії № 7108/19/001483 від 23.08.2019 виконані, ймовірно, не ОСОБА_9 , а іншою особою.

З метою встановлення місця знаходження автомобіля потерпілого та встановлення всіх обставин вчинення злочину, автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE» номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску було оголошено в розшук.

16.03.2021 до Бердичівського РУП ГУНП в Житомирській області від сервісного центру МВС № 1842 надійшло інформаційне повідомлення про те, що до сервісного центру звернулися з переоформлення автомобіля марки «КІА» модель «SPORTAGE» номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску та в ході здійснення його переоформлення встановлено, що автомобіль перебуває в розшуку.

16.03.2021 Бердичівським РУП ГУНП в Житомирській області поблизу території розташування сервісного центру № 1842 вилучено автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE» номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску.

В подальшому встановлено, що 01.03.2021 ОСОБА_10 даний автомобіль виставив на продаж у соціальній мережі Інтернет на сайті «ОЛХ». 03.03.2021 у ОСОБА_12 автомобіль придбав ОСОБА_13 , яким користувався по довіреності. В подальшому ОСОБА_13 15.03.2021 продав автомобіль ОСОБА_8 , яким остання користувалася по довіреності та 16.03.2021 чоловік останньої звернувся до сервісного центру № 1842 для переоформлення права власності на себе.

В ході досудового розслідування вилучений автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020060080000318.

Як встановлено в ході апеляційної перевірки матеріалів провадження, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, слідчий просив накласти арешт на вилучений автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску.

До клопотання слідчим додано: витяг з ЄРДР з якого убачається, що 02.07.2020 було зареєстровано кримінальне провадження №12020060080000318 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч.2 ст.190 КК України (а.п.5); протокол допиту потерпілого від 10.07.2020 (а.п.7-8); протокол допиту потерпілого від 08.01.2021 (а.п.9-10); протоколи допиту свідків (а.п.11-17); висновок експерта від 10.03.2021 (а.п.38-39); рапорт та протокол огляду місця події від 16.03.2021 (а.п.40-43; інші документи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді, що зазначене в клопотанні майно - автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE», підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на це майно, яке вилучене 16.03.2021 поблизу території розташування сервісного центру №1842, з метою збереження такого і використання його як докази у кримінальному провадженні.

В свою чергу слідчий суддя, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно - автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE», на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт автомобіля марки «КІА» модель «SPORTAGE» викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника - ОСОБА_8 , співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вище зазначеного автомобіля.

При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги і постанову слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 16.03.2021, якою у кримінальному провадженні №12020060080000318 автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску, визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України. Обґрунтованих підстав вважати, що накладення арешту на автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE», є незаконним, на що посилається адвокат в своїй скарзі, судом апеляційної інстанції за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали слідчого суді, не встановлено.

Так, як вбачається з матеріалів судового провадження №283/1623/20, слідчим подано клопотання до слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області 17.03.2021 (а.п.1-4), судом першої інстанції отримано 22.03.2021 (а.п.1), в той же день протоколом передачі судової справи суду першої інстанції визначено відповідного слідчого суддю (а.п.52), суд розглянув клопотання з ухваленням оскаржуваного рішення 25.03.2021. Таким чином, в даному випадку, порушень слідчим суддею вимог ст.173 КПК України, при розгляді клопотання слідчого, апеляційним судом не встановлено, апеляційні посилання адвоката в цій частині є безпідставними.

Є безпідставними і апеляційні доводи захисника щодо проведення огляду автомобіля марки «КІА» модель «SPORTAGE» без дозволу володільця та без відповідної ухвали слідчого судді, тобто з порушенням порядку, передбаченому ч.3 ст.233 КПК України. Знову ж таки, як вбачається з матеріалів провадження №283/1623/20, 16.03.2021 поблизу території розташування сервісного центру №1842 працівниками поліції було проведено огляд місця події в порядку ст.237 КПК України (а.п.42-43). Проведення цієї слідчої дії, в даному випадку, не пов`язаної з проникненням у житло чи інше володіння відповідної особи, обов`язкового дозволу слідчого судді на проведення такого огляду, як і згода володільця майна, кримінальним процесуальним законодавством не передбачена. При цьому, за результатами огляду 16.03.2021, органом досудового розслідування складено відповідний протокол з залученням відповідних понятих, спеціаліста, як і володільця ОСОБА_14 , події фіксувались за допомогою фотоапарату, жодних заяв та заперечень від учасників події 16.03.2021, зокрема і власника ОСОБА_14 , не заявлялось та до цього протоколу не вносилось. Цей протокол, на думку суд апеляційної інстанції є відповідними вимогам КПК України.

Безпідставним є апеляційне твердження про те, що ОСОБА_8 є потерпілою в кримінальному провадженні та власником вилученого транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 потерпілою в цьому кримінальному провадженні не визнавалася, а вилучений в неї автомобіль перебував на праві лише володіння.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

Накладення арешту на автомобіль марки «КІА» модель «SPORTAGE» вилучений в ході проведення 16.03.2021 огляду поблизу території розташування сервісного центру №1842, жодним чином не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зважає й на те, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала є обґрунтована та законна. Підстави для її скасування відсутні, як і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2021 року, якою накладено арешт у формі позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, а саме: на вилучений під час огляду місця події від 16.03.2021 автомобіль марки «К1А» модель «Sportage», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1998 року випуску, який належить ОСОБА_9 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :