Постанова

від 28.08.2006 по справі 4/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "28" серпня 2006 р. Справа №  4/262

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І., за участю секретаря судового  засідання  Волоткевича  А.В. розглянув справу  від  № 4/262

за позовом  Прокурора  Ленінського  району  м.Кіровограда  в  інтересах  держави в особі  Управління пенсійного фонду України в м.Кіровограді   м.Кіровоград

до  Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №12   м.Кіровоград

про стягнення  16739  грн. 94 коп.

Час  прийняття  постанови    12 год  55 хв.

Представники сторін:

від позивача - Дутчак Ю.В. , довіреність № 17  від 22.05.06 ;

від відповідача - Брунцвік О.В. , довіреність № 1  від 06.06.06 ;

від прокуратури - Федунець З.О., посвідчення № 347   ;

Прокурор  Ленінського  району  м.Кіровограда  в  інтересах  держави в особі  Управління пенсійного фонду України в м.Кіровограді  (надалі - ПФУ) звернувся  до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з  Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №12   м.Кіровоград  16739  грн. 94 коп. заборгованості  по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  за  період з 01.11.2003  року  по  01.06.2006  року.

Відповідач відзив на позов та витребувані ухвалами  суду від 17.07.2006 року та від 03.08.2006 року   документи  не подав, позовні вимоги не заперечив. Справа розглядається  за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача  прокурора та відповідача, обговоривши усі обставини справи  дослідивши  фактичні  обставини та  відповідні  до них  правовідносини,  господарський суд,

                                 ВСТАНОВИВ :

Прокурор   обґрунтував  позовні вимоги  слідуючим.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 з наступними змінами та доповненнями,  управління пенсійного фонду України є органом виконавчої влади на місцях та утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.  

Згідно п.1  „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах”, управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.

Управління має право вживати в установленому законодавством  порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058  „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року , передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки

Відповідно до ст. 8 „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 18,19,20 п.п.1 п. 8 Розділу 15 Закону  „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”   страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та  застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об'єкту оподаткування застрахованих осіб – найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.   

Згідно з п.п.6 та 12 ст. 20 Закону „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ст. 106 цього Закону  суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідач позовні  вимоги  не  заперечив, однак  в  судовому засіданні   заявив  клопотання  про зміну періоду за  який  фактично виник   борг, оскільки  повністю  визнаючи  суму  заборгованості в  розмірі   16739  грн. 94 коп. відповідач   надав  розрахунок, що вказана  сума заборгованості  виникла  в  період  з    квітня 2003   року  по  серпень  2003 року,  але  через  те, що підприємство  фактично  не працювало   сума  боргу  залишилась незмінною   до  часу  звернення  позивача  до суду, станом  на   01.06.06 р. Представник   позивача  повністю  погодився  з  позицією   відповідача  щодо визначення  періоду  виникнення  заборгованості - з  квітня  2003 року  по   серпень  2003  року включно.

За  таких  обставин  господарський  суд  вважає, що  позовні вимоги  є  обґрунтованими  та   підлягають  до  повного  задоволення,  з  відповідача  належить   до  стягнення  16739  грн. 94 коп.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача за  період з  квітня  2003 року   по   серпен6ь  2003  року   склала 16739  грн. 94 коп.

Наявність заборгованості та її розмір  підтверджується складеним  керівниками  відповідача та ними затвердженим  розрахунком зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за спірний період  (а.с. 14- 51). Господарський суд вважає ці  розрахунки  узгодженим  зобов'язанням відповідача.

Доказів сплати заборгованості по страхових внесках  за спірний період

  відповідач  суду не подав.

Керуючись  Законами України № 1058  „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  „Про збір на обов'язкове державне пенсійне  страхування”, ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов  задовольнити  повністю.

Стягнути з Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №12   м.Кіровоград  вул. Єгорова 56  р/р 26004998 ОД АППБ "Аваль", МФО 323538, код 24716068 на  користь    Управління пенсійного фонду України в м.Кіровограді   м.Кіровоград вул. 50  років  Жовтня  4 р/р 256073011226 в Кіровоградському обласному управлінні Ощадбанку МФО 323475, код 20650088 заборгованість  по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  за  період з квітня 2003 року  по  серпень 2003  року в  розмірі    16739  грн. 94 коп.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий  виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити   в  апеляційному  порядку постанову в   порядку і строки  відповідно до ст.   186 Кодексу адміністративного судочинства  України.  Про  апеляційне  оскарження   рішення   суду     першої  інстанції спочатку   подається заява. Обґрунтування мотивів   оскарження і вимоги до суду апеляційної  інстанції викладаються в   апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та  апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через   суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної  скарги одночасно надсилається особою,   яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне     оскарження   постанови  суду   першої   інстанції  подається  протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному  обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня   складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути  подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,   якщо скарга  подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи    апеляційна скарга, подані після закінчення  строків,   встановлених       цією   статтею,   залишаються   без   розгляду,   якщо   суд   апеляційної   інстанції  за  заявою   особи,   яка  їх   подала,   не   знайде   підстав  для  поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова   набирає   законної   сили   відповідно   до   ст.   254   Кодексу   адміністративного судочинства України Постанова суду першої інстанції набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,   встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений цим Кодексом, постанова  суду  першої  інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його  не  скасовано,   набирає  законної сили   після   закінчення  апеляційного розгляду   справи.   Якщо   строк   апеляційного   оскарження   буде   поновлено,   то  вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі  28  серпня  2006 року.

Суддя   Ю. І. Хилько