Постанова

від 29.04.2021 по справі 914/1512/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2021 р. Справа № 914/1512/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.М. Кравчук

О.Л. Мирутенка

секретар судового засідання В.Б. Лагутін

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради № б/н від 15.12.2020 (вх. № 01-05/3718/20 від 16.12.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 (повний текст рішення складено 07.12.2020, м. Львів, суддя М.Р. Король)

у справі № 914/1512/20

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вороного 9 , м.Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про скасування державної реєстрації права власності.

за участю представників:

від позивача: Ганусяк О.І. ордер серія ВС №1060759 від 19.02.2020;

від відповідача: Шевченко М.І. - представник згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ

від третьої особи з боку відповідача: Мотов Є.Г. - представник згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ

ВСТАНОВИВ :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вороного 9 звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності зареєстрованої за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на приміщення площею 16,00 кв.м. під індексом 6-1 та площею 46,1 кв.м. під індексами 7-1, 7-2, що знаходяться за адресою вул. Вороного, 9 у м.Львові.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право комунальної власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано неправомірно, оскільки такі об`єкти є допоміжними приміщеннями будинку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вороного 9 задоволено. Суд виніс рішення, яким скасував державну реєстрацію права комунальної власності зареєстрованої за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на приміщення:

- площею 16,0 кв.м. під індексом 6-1, що знаходиться за адресою:м. Львів, вул. Вороного, 9;

- площею 46,1 кв.м. під індексами 7-1, 7-2, що знаходяться за адресою: м. Львів вул. Вороного, 9.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, а співвласники багатоквартирних будинків є спільними власниками допоміжних приміщень в їхніх будинках.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Львівська міська рада подала апеляційну скаргу № б/н від 15.12.2020, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що будинок на вул. Вороного, 9 у м. Львові не переданий на баланс/обслуговування ОСББ Вороного 9 , а тому реєстрація права власності на спірні приміщення за Львівською міською радою не порушують права позивача.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на правову позицію зазначену в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 914/1289/18 щодо подібних правовідносин.

Також, апелянт зазначає, що спірні приміщення не є допоміжними, так як тривалий період були об`єктами договорів оренди та використовувалися як окреме індивідуальне визначене майно.

Водночас, апелянт посилається на те, що наданий позивачем висновок експерта Малетича І.В. не є належним доказом у справі.

Окрім цього, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам відповідача, що окрім права комунальної власності Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Вороного, 9 у м. Львові зареєстровано право приватної власності на спірні приміщення за Грицівим Р.Б.

Позивачем подано до суду заперечення на апеляційну скаргу б/н від 19.02.2021, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 залишити без змін.

Заперечення на апеляційну скаргу мотивовані тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2011 зареєстровано право комунальної власності на будинок за адресою: м. Львів вул.Вороного,9, за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №28607418 виданим 06.01.2011 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки . Підстава - рішення Галицького /Ленінського/ райвиконвому м.Львова № 222/14.04.1987.

Також, що в матеріалах справи містяться докази, що посвідчують право приватної власності фізичних осіб на квартири у будинку за адресою: м. Львів вул.Вороного,9 (копії відповідних договорів купівлі-продажу квартир та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності).

31.05.2013 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №451 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. М. Вороного, 9 , яким вирішено зареєструвати за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення підвалу під індексом 6-1, загальною площею 16,0 кв.м., за адресою: м. Львів вул.Вороного, 9, виділивши його в окремий об`єкт.

03.12.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на приміщення під індексом 6-1, загальною площею 16кв.м. (за адресою: м. Львів вул.Вороного, 9) за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради (реєстраційний номер 239108446101). Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 11.12.2013 №14434446, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції.

Пізніше, 15.09.2017 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова , яким вирішено зареєструвати за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності м. Львові, і є ізольованими та не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними, в тому числі, приміщення підвалу під індексами 7-1, 7-2, загальною площею 46,1 кв.м. за адресою: м. Львів вул.Вороного, 9.

20.09.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з присвоєнням реєстраційного номера 1361761546101 зареєстровано право комунальної власності на приміщення підвалу під індексом 7-1, 7-2 загальною площею 46,1кв.м. (за адресою: м. Львів вул.Вороного, 9) за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради. Підстава виникнення права власності - лист Фонду державного майна України по Львівській області серія та номер 03-13-01026 від 13.02.2017, рішення органу місцевого самоврядування №831 від 15.09.2017.

В подальшому, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.04.2019 зареєстровано, як юридичну особу, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вороного 9 (номер запису 14151020000047162).

Позивач при зверненні до суду стверджує, що вищевказані приміщення підвалу під індексом 6-1, загальною площею 16,0кв.м. та під індексом 7-1, 7-2 загальною площею 46,1кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів вул.Вороного, 9, є допоміжними, а відтак, є спільною власністю усіх власників квартир багатоквартирного будинку на вул. Вороного, 9 у м.Львові, а проведена державна реєстрація права комунальної власності на такі за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради порушує права позивача на ці приміщення.

Враховуючи вищевказане, позивач звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні приміщення.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього."

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).

Суд зазначає, що при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме встановлення того, чи відноситься вказане приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №60079 від 28.09.2020 приміщення підвалу площею 46,1 кв.м. під літ. 7-1, під літ. 7-2 та приміщення підвалу площею 16,0 кв.м під літ. 6-1 є допоміжними приміщеннями будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів вул. Вороного, 9.

Висновок експерта №60079 від 28.09.2020 відповідає вимогам ч.7 ст.98 та ч.5 ст.101 ГПК України, а саме, містить вказівки про те, що його оформлено за заявою представника позивача для подальшої подачі до суду в рамках господарської справи №914/151220 й про обізнаність експерта - ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384 та 385 КК України. У висновку зазначено, що ОСОБА_1 судовий експерт лабораторії будівельно- та земельно-технічних досліджень Львівського НДІСЕ, який має вищу освіту за спеціальністю Промислове і цивільне будівництво , кваліфікацію - інженер з будівництва, четвертий кваліфікаційний клас судового експерта з правом проведення судових експертиз по спеціальностях: 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів і документів ; 10.7 Розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками ; 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд . Свідоцтво судового експерта №269, видане ЕКК Львівського НДІСЕ 06.08.2014 року. Термін дії свідоцтва до 06.08.2024 року, та за спеціальністю 10.14 Оцінка земельних ділянок . Свідоцтво судового експерта №402, видане ЕКК Львівського НДІСЕ 06.08.2019 року. Термін дії свідоцтва до 06.08.2024. Стаж експертної роботи з 2014 року.

Щодо доводів відповідача про невідповідність зазначених у висновку експерта тверджень щодо відсутності у спірних приміщеннях окремих входів з вулиці, з огляду поверхневого плану сформованого у 1984 році, суд зазначає, що вищевказаний висновок експерта №60079 від 28.09.2020 складено особою, що володіє спеціальними знаннями та яка попереджена про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок. При цьому, впродовж розгляду справи як у суді першої інстанції, так у суді апеляційної інстанції від відповідача на адресу суду не надходило клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний висновок експерта є належним та достовірним доказом у справі, а спірні приміщення є допоміжними.

Враховуючи встановлення належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, позивачу не потрібно доводити право власності на це приміщення, оскільки за наявності у нього статусу допоміжного приміщення, воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, представником яких виступає позивач (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 22.11.2018р. у справі № 904/1040/18).

Беручи до уваги наведене, із врахуванням абз.3 ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , суд відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність на балансі у позивача будинку АДРЕСА_1 вказує на те, що реєстрація права власності на спірні приміщення за Львівською міською радою не порушують права ОСББ, адже, саме позивач представляє інтереси співвласників вищевказаного будинку.

Скасування державної реєстрації права власності на допоміжні приміщення є захистом прав співвласників багатоквартирного будинку на ці приміщення від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право власності щодо тих же приміщень.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини щодо належності приміщень до спільної сумісної власності (спільного майна) власників квартир у багатоквартирному будинку, державна реєстрація права комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі відповідача підлягає скасуванню, як така, що порушує права позивача. А відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позов у даній справі підлягає задоволенню.

Доводи апелянта про факт передачі ним в строкове платне користування спірних приміщень за договорами оренди, копії яких містяться в матеріалах справи не спростовує встановлених судом обставин щодо того, що такі приміщення за своїм цільовим та функціональним призначенням є допоміжними.

Необґрунтованими є послання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 914/1289/18, в якій на його думку викладено правову позицію, що якщо будинок не переданий на баланс ОСББ, відтак, останнє не набуло прав на допоміжні приміщення, а тому реєстрація права власності на спірні приміщення за Львівською міською радою не порушують права позивача Адже, у даній постанові Верховний Суд, лише погодився із встановленими обставинами справи щодо того, що ОСББ не було передано будинку на баланс.

Твердження апелянта про те, що крім права комунальної власності Львівської міської ради на спірні нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 зареєстровано право приватної власності на ці приміщення за ОСОБА_2 , судом оцінюються критично.

Адже, предметом спору у даній справі є скасування державної реєстрації права власності зареєстрованої за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на підвальні приміщення площею 16,00 кв.м. під індексом 6-1 та площею 46,1 кв.м. під індексами 7-1, 7-2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . А з долученої відповідачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за Грицівив Р.Б. зареєстровано на праві приватної власності підвальні приміщення: 3а- 7 площею 17,4, 3а-8 площею 13,6, 3а-9 площею 26,8, 3а-10 площею 19,3, 3а-11 площею 16,0, 3а-12 площею -3,00 , що знаходиться за адресою вул. Вороного, 9 у м.Львові.

За таких обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 від відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради № б/н від 15.12.2020 (вх. № 01-05/3718/20 від 16.12.2020) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 у справі № 914/1512/20 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.05.2021.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук О.С.

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.Л. Мирутенко