Постанова

від 11.05.2021 по справі 182/9876/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2821/21 Справа № 182/9876/18 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/9876/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дочірнє підприємство Агрофірма Победа Відкритого акціонерного товариства Томаківський Райагрохім ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Агрофірма Победа Відкритого акціонерного товариства Томаківський Райагрохім на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дочірнього підприємства Агрофірма Победа Відкритого акціонерного товариства Томаківський Райагрохім (надалі - ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім ), третя особа - Томаківська районна державна адміністрація, правонаступником якого є Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди та акту прийому-передачі землі недійсним.

Позовна заява, з урахуванням подальших уточнень, мотивована тим, що 01 грудня 2016 року між матір`ю позивача - ОСОБА_2 та ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім було укладено договір оренди землі, строком на 7 років. За умовами вказаного договору, ОСОБА_2 передала в оренду ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім належну їй на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 114611 земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,490 га, кадастровим номером 1222981900:01:007:0371, розташовану на території Шевченківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області. 19 січня 2017 року державним реєстратором Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Микитюк Ю.М. здійснено реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 18767902, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30 січня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті позивач ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 2018 року, успадкував земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,490 га, кадастровий номер 1222981900:01:007:0371, розташовану на території Шевченківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, та зареєстрував право власності на вказане майно, номер запису про право власності 28550476.

Враховуючи те, що до складу спадщини входять всі права й обов`язки спадкодавця, а зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення зобов`язань за договором оренди землі, разом з правом власності на спадкове майно до позивача в порядку правонаступництва перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_2 та ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім . Ознайомившись зі вказаним договором оренди землі від 01 грудня 2016 року, позивач впевнений, що його мати ОСОБА_2 особисто не підписувала договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2016 року та акт приймання - передачі земельної ділянки до договору оренди від 23 грудня 2016 року. Зазначена впевненість обґрунтована наступним: договір заповнено однією людиною, одним почерком і у п.14 реквізити сторін , як в графі Орендодавець так і Орендар , також всі дані заповнені однією людиною, одним почерком і в графі підпис сторін в розділі Прізвище зазначено ОСОБА_3 , а в розділі підпис - підпис орендодавця відсутній; в акті приймання - передачі земельної ділянки до договору оренди від 23 грудня 2016 року також заповнено однією людиною і в графі земельну ділянку передав Орендодавець зазначено прізвище та ініціали орендодавця ОСОБА_2 , а сам підпис орендодавця на вказаному документі відсутній. Крім того, як зазначено в акті приймання - передачі, земельна ділянка передається за договором оренди земельної ділянки від 23 грудня 2016 року, але договір датовано 01 грудня 2016 року; на час укладання спірного договору, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 виповнилось 87 років і, у зв`язку з зазначеним віком, вона майже не виходила зі свого житлового будинку без сторонньої допомоги.

Вважає, що встановлені факти, а саме: підробка підпису ОСОБА_2 в договорі оренди, реєстрація віртуальної заяви про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , незаконна зміна відомостей про площу земельної ділянки державним реєстратором і відповідна зміна Орендарем інформації про площу земельної ділянки за Договором в односторонньому порядку - все це свідчить про грубе порушення чинного законодавства України і тягне за собою недійсність Договору оренди земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 8,4946 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 1222981900:01:007:0371, що розташована на території Шевченківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім (орендар) та акт приймання - передачі земельної ділянки по договору оренди від 23 грудня 2016 року, на підставі яких за ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19 січня 2017 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за номером запису про інше речове право № 18767902, скасувавши його державну реєстрацію; стягнути з ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім на його користь судові витрати по справі: судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 8,4946 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим № 1222981900:01:007:037, що розташована на території Шевченківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім (орендар) та акт приймання - передачі земельної ділянки по договору оренди від 23 грудня 2016 року, на підставі яких за ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 січня 2017 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за номером запису про інше речове право № 18767902, із скасуванням його державної реєстрації.

Стягнуто з ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704, 80 грн.

В апеляційній скарзі ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також визнання судом першої інстанції встановленими обставин, які під час судового розгляду не встановлювалися.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не було вирішено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи та не прийнято до уваги докази, надані стороною відповідача в оригіналі, на яких присутній підпис ОСОБА_2 , зокрема, оспорюваний договір оренди земельної ділянки. Зазначає, що суд не являється експертом у сфері належності чи неналежності підпису конткретній особі та рішення суду не містить посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про те, що підпис не належить ОСОБА_2 . Крім того, відповідач посилається на висновок Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 року у справі №760/10691/18, згідно якого, ураховуючи предмет та підстави заявленого позову, твердження позивача про те, що підпис у оскаржуваному договорі виконано не ним, а іншою особою, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису у оспорюваному договорі при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи, та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом. Обов`язок доказування невідповідності підпису на оспорюваному договорі процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судової почеркознавчої експертизи. За таких обставин, відповідач переконаний, що заявлені позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ДП "Агрофірма "Победа" ВАТ "Томаківський" Райагрохім" - Чуприну Є.А., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 доводиться сином ОСОБА_2 , про що свідчить актовий запис № 25 (а.с.13).

15.03.2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все майно заповіла синові ОСОБА_1 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, про що свідчить актовий запис № 17, складений 19.12.2017 року виконкомом Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.14).

Після смерті матері ОСОБА_1 успадкував належне їй майно та 25.10.2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.12).

ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 114611, належала земельна ділянка, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,490 га, кадастровий номер 1222981900:01:007:0371, розташована на території Шевченківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.17).

Згідно наданих відповідачем ДП "Агрофірма "Победа" ВАТ "Томаківський" Райагрохім" документів, 01.12.2016 року ОСОБА_2 уклала договір оренди землі з ДП "Агрофірма "Победа" ВАТ "Томаківський" Райагрохім" строком на 7 років (а.с.7-9) і, відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки по договору оренди ОСОБА_2 , на підставі в договору оренди, передала у користування ДП "Агрофірма "Победа" ВАТ "Томаківський" Райагрохім" земельну ділянку в тимчасове користування на умовах оренди (а.с.10). Факт укладання договору та складання акту приймання - передачі підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 79158102 від 30.01.2017 року (а.с.11).

Позивач ОСОБА_1 заперечує факт укладення його матір`ю ОСОБА_2 договору оренди землі з ДП "Агрофірма "Победа" ВАТ "Томаківський" Райагрохім" та акту приймання - передачі земельної ділянки, посилаючись на те, що зазначені документи його матір за життя не підписувала.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності вільного волевиявлення матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на укладення договору оренди земельної ділянки, яка не підписувала Договір оренди земельної ділянки, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім (орендар) та акт приймання - передачі земельної ділянки по договору оренди від 23 грудня 2016 року, на підставі яких за ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім`в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 січня 2017 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за номером запису про інше речове право № 18767902, оскільки при дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що: підпис ОСОБА_2 в договорі та акті приймання-передачі земельної ділянки, наданої до суду позивачем, відсутній, в якості підпису зазначено ОСОБА_2 , однак, даний напис виконано тим самим почерком, що й заповнено реквізити сторін та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.7-10), хоча, в примірниках, наданих до суду стороною відповідача, поруч з написом ОСОБА_2 стоїть підпис, начебто, виконаний ОСОБА_2 (а.с.37-42); в матеріалах справи є заповіт від 15.03.2016 року (а.с.164), в якому підпис ОСОБА_2 відрізняється від підпису на Договорі та акті приймання передачі, наданому до суду стороною відповідача; в акті приймання передачі земельної ділянки зазначено передачу в оренду земельної ділянки за договором від 23.12.2016 року, а Договір оренди землі датовано 01.12.2016 року (а.с.10); у відомості на видачу борошна пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть підпис, не схожий на підпис у заповіті (а.с.47); у відомості на видачу соломи пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть підпис, не схожий ні на підпис в заповіті, ні на підпис у відомості на видачу борошна пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік (а.с.49); відомості на видачу пшениці пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть підпис, не схожий ні на підпис в заповіті, ні на підпис у відомості на видачу борошна пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік, ні на підпис у відомості на видачу соломи пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік (а.с.51); у відомості на видачу соняшнику пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть підпис, не схожий ні на підпис в заповіті, ні на підпис у відомості на видачу борошна пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік, ні на підпис у відомості на видачу соломи пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік, ні на підпис у відомості пшениці за 2017 рік (а.с.54); у відомості на видачу цукру пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть підпис, не схожий ні на підпис в заповіті, ні на підпис у відомості на видачу борошна пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік, ні на підпис у відомості на видачу соломи пайщикам ДП АФ Победа за 2017 рік, ні на підпис у відомості пшениці за 2017 рік, ні на підпис у відомості на видачу соняшнику пайщикам ДП АФ Победа (а.с.56), і так далі.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (постанова від 16 червня 2020 року) дійшла правового висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди та акту приймання - передачі земельної ділянки по цьому Договору, посилаюсь на те, що ці документи не підписувався орендодавцем - матір`ю позивача - ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (постанова від 16 червня 2020 року) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі фактично наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

За таких обставин, у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, у зв`язку з чим колегія суддів не досліджує питання щодо доведеності заявлених позовних вимог, зокрема, щодо підписання або непідписання ОСОБА_2 . Договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 грудня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім (орендар) та акту приймання - передачі земельної ділянки по договору оренди від 23 грудня 2016 року, на підставі яких за ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім`в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 січня 2017 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за номером запису про інше речове право № 18767902.

За наведених обставин, не приймаються та не перевіряються по суті доводи апеляційної скарги про те, що судово-почеркознавча експертиза у справі не проводилась, оскільки з`ясування цього питання немає правого значення для справи.

При цьому, слід зазначити, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв`язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, з позивача на користь відповідача ДП Агрофірма Победа ВАТ Томаківський Райагрохім підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 057,20 грн. (а.с. 191), тобто у розмірі визначеному Законом України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Агрофірма Победа Відкритого акціонерного товариства Томаківський Райагрохім - задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Агрофірма Победа Відкритого акціонерного товариства Томаківський Райагрохім про визнання договору оренди та акту прийому-передачі землі недійсними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства Агрофірма Победа Відкритого акціонерного товариства Томаківський Райагрохім судові витрати по справі у розмірі 1 057 (одна тисяча п`ятдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді: