Постанова

від 12.05.2021 по справі 320/46/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/46/19 Суддя першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2018 року Головне управління ДФС у Київській області (далі - Позивач, ГУ ДФС у Київській області) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп (далі - Відповідач, ТОВ Сіроп ) про стягнення з рахунків ТОВ Сіроп у банках, що обслуговують боржника - 109 001,00 грн. на користь Державного бюджету, в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг виник у Відповідача на підставі податкових повідомлень-рішень, які не були оскаржені, а тому з огляду на дотримання Позивачем процедури, яке передує зверненню до суду із вказаним позовом, кошти підлягають стягненню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було повідомлено товариство про дату, час та місце розгляду справи, не направлялося на адресу ТОВ Сіроп жодних процесуальних документів, а тому рішення підлягає безумовному скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.11.2019 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/5673/19.

На адресу суду 20.10.2020 року надійшло клопотання ТОВ Сіроп про заміну сторони у справі, в якому останнє просило замінити позивача у справі з ГУ ДФС у Київській області на ГУ ДПС у Київській області.

Крім того, від Відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі №320/5673/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року, частково задоволено позовні вимоги ТОВ Сіроп до ГУ ДПС у Київській області та визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 року №0007734001 і №0007724001. Відтак, на його переконання, перестали існувати підстави для задоволення позовних вимог у цій справі на суму 102 000,00 грн.

Крім іншого, у цих додаткових поясненнях ТОВ Сіроп просило стягнути з ГУ ДПС у Київській області понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн. та витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 року поновлено апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2021 року задоволено заяву судді-доповідача Федотова І.В. про самовідвід.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/46/19 було передано на розгляд судді-доповідачу Степанюку А.Г.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.05.2021 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду у Відповідача існувала несплачена податкова заборгованість з:

- штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, на суму 7 001,00 грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 року №0014001406 (а.с. 12), яке направлялося на адресу товариства 11.05.2018 року і повернулося за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 13) і не було оскаржене;

- штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів в сумі 85 000,00 грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення від 30.07.2018 року №0007734001 (а.с. 16), яке направлялося на адресу товариства 30.07.2018 року і повернулося за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 18-19) і не було оскаржене;

- штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів в сумі 17 000,00 грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення від 30.07.2018 року №0007724001 (а.с. 17), яке направлялося на адресу товариства 30.07.2018 року і повернулося за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 18-19) і не було оскаржене.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що податкова вимога форми Ю від 26.06.2018 року №124825-53 на суму 7 001,00 грн. направлялася на адресу платника податків та була повернута за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 24-25) і також не була оскаржена.

Відтак, на переконання Київського окружного адміністративного суду, з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення у розумінні положень Податкового кодексу України були отримані платником податків та в установленому законом порядку не оскаржені, а процедура звернення до суду із позовом про стягнення податкової заборгованості була дотримана, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Разом з тим, з такими висновками суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. п. 95.1 - 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріали справи, зокрема, зміст інтегрованої картки платника (а.с. 20-21), а також встановлені вище обставини свідчать, що у період з червня 2018 року по вересень 2018 року податкових борг ТОВ Сіроп погашений не був, а відтак у ГУ ДФС у Київській області не виникло обов`язку із додаткового надіслання платнику податків податкової вимоги.

Відповідно до абз. 1 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Крім того, за правилами абзаців 3-4 пункту 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Як було встановлено раніше, податкові повідомлення-рішення від 10.05.2018 року №0014001406, від 30.07.2018 року №0007734001, від 30.07.2018 року №0007724001, а також вимога від 26.06.2018 року №124825-53 направлялися на адресу товариства, однак повернулися у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Викладене, з урахуванням наведених вище норм, свідчить про те, що указані індивідуальні акти, які направлені Відповідачу на податкову адресу (07301, Київська обл., м. Вишгород, пр-т. Шевченка, 2-Г), були вручені ТОВ Сіроп належним чином.

Аналогічна позиція щодо належності вручення рішень податкових органів висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20.10.2020 року у справі № 140/30/20.

При цьому судова колегія звертає увагу, що на час розгляду справи судом першої інстанції доказів оскарження згаданих податкових повідомлень-рішень і вимоги в установленому порядку платником податків надано не було.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2018 року у справі № 826/14195/16, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом позову про стягнення податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у відповідній справі.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписи п. 57.3 ст. 57 ПК України визначають, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими до платника податків застосовані штрафні санкції на загальну суму 109 001,00 грн., не були оскаржені, то визначені ними грошові зобов`язання вважалися узгодженими та у зв`язку з несплатою протягом встановленого ПК України строку набули статусу податкового боргу. Відтак, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу товариства, суд першої інстанції прийшов до правильного на момент прийняття рішення висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі №320/5673/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року, частково задоволено позовні вимоги ТОВ Сіроп до ГУ ДПС у Київській області та визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 року №0007734001 і №0007724001. Отже, 15.09.2020 року індивідуальні акти, на підставі яких у Відповідача утворився податковий борг на суму 102 000,00 грн., скасовані у судовому порядку.

Таким чином, на момент перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції правові підстави для стягнення податкового боргу з ТОВ Сіроп саме у розмірі 109 001,00 грн. відсутні, оскільки податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 року №0007734001 і №0007724001, якими до Відповідача застосовані штрафні санкції на загальну суму 102 000,00 грн., скасовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Об`єктивна неможливість подання вказаних доказів, на переконання судової колегії, зумовлена тим, що під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції ТОВ Сіроп були оскаржено до суду рішення суб`єкта владних повноважень, покладені в основу звернення ГУ ДФС у Київській області із даним позовом.

Викладені обставини з урахуванням положень ст. 308 КАС України дають підстави стверджувати про відсутність правових підстав для задоволення саме у повному обсязі позовних вимог з урахуванням встановлених у ході апеляційного перегляду даної справи обставин та свідчить про те, що стягненню з рахунків ТОВ Сіроп у банках, що обслуговують боржника підлягають кошти в сумі 7 001,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція щодо застосування положень ч. 4 ст. 308 КАС України у випадку скасування на етапі апеляційного перегляду судового рішення про стягнення з платника податків податкового боргу у зв`язку із скасуванням актів, що стали підставою для звернення контролюючого органу до суду із таким позовом, викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №300/1309/19.

З приводу посилання Апелянта на те, що останнього не було повідомлено про розгляд цієї справи взагалі, що є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року у справі №320/46/19 направлено судом 19.01.2019 року на адресу ТОВ Сіроп - 07301, Київська обл., м. Вишгород, пр-т. Шевченко, 2г (а.с. 38-39), яка зазначена в якості адреси місцезнаходження юридичної особи згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 6-7). Разом з тим, 22.01.2019 року відділенням поштового зв`язку конверт було направлено на адресу відправника (суду) у зв`язку з тим, що зазначена адреса є неповною. Отже, поштове відправлення було повернуто з незалежних від суду причин.

У свою чергу, судова колегія звертає увагу, що згідно п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, направлення на адресу місцезнаходження юридичної особи копії судового рішення та повернення останнього у зв`язку з тим, що зазначена на конверті адреса, яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру щодо місцезнаходження юридичної особи, є неповною, свідчить про вчинення судом всіх необхідних і можливих дій, спрямованих на забезпечення повідомлення особи щодо розгляду справи. Незабезпечення отримання ТОВ Сіроп поштової кореспонденції за адресою свого місцезнаходження не може мати своїм наслідком висновок про те, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався без повідомлення Відповідача, що виключає можливість скасування рішення суду від 15.03.2019 року на підставі п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса місцезнаходження ТОВ Сіроп з: 07301, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченко, будинок 2-Г на: 07301, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченко, будинок 2-Г, приміщення 416, було змінено лише 18.02.2020 року, що додатково підтверджує правильність дій суду першої інстанції щодо направлення поштової кореспонденції у січні 2019 року саме на першу адресу.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення із дотриманням норм матеріального і процесуального права з урахуванням обставин, що мали місце станом на 15.03.2019 року. Водночас, з огляду на подання Відповідачем нових доказів, які останній об`єктивно не мав можливості подати до 15.03.2019 року, судова колегія приходить до висновку, що станом на час апеляційного перегляду судового рішення наявні правові підстави для стягнення з рахунків ТОВ Сіроп коштів в сумі 7 001,00 грн., а не 109 001,00 грн., а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у відповідній частині та ухвалити у ній нове про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи з урахування нових доказів у ній. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.

Крім того, як було зазначено вище, Відповідачем було заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у Київській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у Київської області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Київської області. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у Київській області здійснено 30.07.2019 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання Апелянта та допустити заміну Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДПС у Київській області на користь ТОВ Сіроп витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 2 473,32 грн., сплачених згідно квитанції від 11.09.2019 року №0.0.1460891647.1, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (93,58%).

Щодо стягнення з ГУ ДПС у Київській області витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ Сіроп до закінчення розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції були надані:

- договір про надання правової допомоги від 23.08.2019 року №23-08/19ю, за умовами якого АО Яр.ВАЛ ГРУП надає ТОВ Сіроп юридичні послуги та здійснює юридичне супроводження господарської діяльності ТОВ Сіроп щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.05.2018 року №0014001406, від 30.07.2018 року №0007734001, №0007724001, а також стягнення податкового боргу (а.с. 137-143);

- додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 23.08.2019 року, згідно якого сторони домовилися, що, враховуючи вид, обсяг та специфіку господарської діяльності ТОВ Сіроп , а також обсяг і складність юридичних послуг, що надаються ТОВ Сіроп і пов`язані із юридичним супроводженням господарської діяльності ТОВ Сіроп щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.05.2018 року №0014001406, від 30.07.2018 року №0007734001, №0007724001, розмір плати за даним договором становить 33 000,00 грн.

Грошова сума, вказана у цьому додатку до договору, перераховується ТОВ Сіроп на рахунок АО Яр.ВАЛ ГРУП (або сплачується у готівковій формі) протягом 15 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду за результатами судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень (а.с. 144);

- акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 24.08.2020 року, в якому вказано види робіт, виконаних АО Яр.ВАЛ ГРУП у справах №320/46/19 та №320/5673/19 (а.с. 145-146).

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Разом з тим, жодних заперечень щодо неспівмірності заявлених до присудження витрат на професійну правничу допомогу ГУ ДПС у Київській області не висловлено.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів, документального підтвердження та зв`язку з цією справою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 5.5 договору про надання правової допомоги від 23.08.2019 року №23-08/19ю враховуючи вид, обсяг та специфіку господарської діяльності ТОВ Сіроп , а також обсяг і складність юридичних послуг, що надаються ТОВ Сіроп і пов`язані із моніторингом його господарської діяльності, вартість оплати робіт (послуг) за даним договором визначається відповідно до додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Як було встановлено вище, із змісту додатку №1 від 23.08.2019 року до договору №23-08/19ю про надання правової допомоги вбачається, що розмір плати за договором про надання правової допомоги від 23.08.2019 року №23-08/19ю складає 33 000,00 грн. за юридичні послуги, що надаються ТОВ Сіроп і пов`язані із юридичним супроводженням господарської діяльності ТОВ Сіроп щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.05.2018 року №0014001406, від 30.07.2018 року №0007734001, №0007724001.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскарження податкових повідомлень-рішень здійснювалося ТОВ Сіроп у межах справи №320/5673/19, у той час як предметом спору у справі №320/46/19 є стягнення податкового боргу з указаного товариства. Отже, умови договору про надання правової допомоги від 23.08.2019 року №23-08/19ю з урахуванням додатку №1 до нього не передбачають справляння АО Яр.ВАЛ ГРУП плати з ТОВ Сіроп за юридичне супроводження господарської діяльності ТОВ Сіроп щодо стягнення податкового боргу, адже розмір плати в сумі 33 000,00 грн. встановлений сторонами договору у додатку №1 до нього лише щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ Сіроп про стягнення з ГУ ДПС у Київській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки доказів понесення таких витрат саме із розглядом цієї справи Апелянтом не надано.

Керуючись ст. ст. 52, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп про процесуальне правонаступництво позивача - задовольнити.

Допустити заміну Головного управління ДФС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року - скасувати в частині стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп у банках, що обслуговують боржника - 102 000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року про стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп у банках, що обслуговують боржника - 7 001,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 43141377) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіроп (07301, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, пр-т. Шевченко, 2-г, прим. 416, код ЄДРПОУ 41404344) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 2 473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) гривні 32 копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.