Ухвала

від 11.05.2021 по справі 517/91/18

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/91/18

Провадження № 2/517/49/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року смт. Захарівка Одеської області

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабової І.Г.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши заяву про самовідвід головуючого судді по цивільній справі за позовом СФГ Роксолана в особі голови Чеховського М.П. до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками (кадастрові номери: 5125283600:01:001:0345; 5125283600:01:001:0346 та 5125283600:01:001:0347), стягнення збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

встановив:

У провадженні Фрунзівського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом позовом СФГ Роксолана в особі голови Чеховського М.П. до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками (кадастрові номери: 5125283600:01:001:0345; 5125283600:01:001:0346 та 5125283600:01:001:0347), стягнення збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 року вищевказану справу було розподілено судді Гончар І.В. (Т. 1 а.с. 71)

13.03.2019 року головуючим у даній справі суддею Гончар І.В. подано заяву про самовідвід з підстав, викладених в заяві, яка приєднана до матеріалів справи (Т. 2 а.с. 78).

Ухвалою судді Фрунзівського районного суду Одеської області Гончар І.В. від 13.03.2019 року вищезазначена заява судді Гончар І.В. про самовідвід від розгляду даної цивільної справи - задоволена (Т. 2 а.с. 79).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 року вищевказану справу розподілено судді Тростенюку В.А. (Т. 2 а.с. 80).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 06.04.2021 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду (Т. 4 а.с. 237).

Відповідно до ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 23.04.2021 року поновлено представнику позивача процесуальний строк на подачу уточненої позовної заяви (Т. 4 а.с. 255).

11 травня 2021 року, до початку судового засідання, до Фрунзівського районного суду Одеської області надійшла письмова заява судді Тростенюка В.А. про самовідвід від розгляду вищезазначеної цивільної справи для забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи.

В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суддею Тростенюком В.А. розглянута справа № 517/219/18 за позовом ОСОБА_3 до СФГ Роксолана про визнання договору оренди землі недійсним, по якій винесено рішення від 02 березня 2021 року, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року укладений між ОСОБА_3 та С(Ф)Г Роксолана щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125283600:01:001:0346 та скасовано державну реєстрацію вказаного договору. Дане рішення суду оскаржене стороною по справі до Одеського апеляційного суду. Також суддею Тростенюк В.А. розглянута справа № 517/236/18 за позовом ОСОБА_5 до СФГ Роксолана про визнання договору оренди землі недійсним, по якій винесено рішення від 06 квітня 2021 року, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року укладений між ОСОБА_5 та С(Ф)Г Роксолана щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125283600:01:001:0347 та скасовано державну реєстрацію вказаного договору. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Дане рішення суду законної сили не набрало та наразі сторонами не оскаржено.

У даній справі та у вказаних вище справах предметом розгляду є одні і ті ж земельні ділянки та між тими самими сторонами, а саме правомірність їх використання, обробітку та усунення перешкод в їх користуванні.

Таким чином, суддею Тростенюком В.А. шляхом винесення рішень суду від 02 березня 2021 року та 06 квітня 2021 року сформовано однозначну та сталу позицію щодо правомірності використання вказаних вище земельних ділянок, адже предметом позову у даній справі є земельні ділянки, які також виступали предметом позову у інших справах, що розглядав суддя Тростенюк В.А., а саме в наступних справах: № 517/219/18 та 517/236/18.

Вказані обставини можуть викликати у сторін сумніви, щодо об`єктивності та неупередженості головуючого судді, що є безумовною підставою для скасування рішення по справі та ініціювання питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участь у справі і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

А відтак з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності головуючого при розгляді справи, а також звинувачень у заінтересованості у результаті розгляду справи, вважає за неможливе здійснювати подальший розгляд вказаної справи.

У судовому засіданні суддя Тростенюк В.А. підтримав подану заяву та просить відвести його від участі у розгляді цивільної справи та передати справу до канцелярії суду для перерозподілу.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали заяву про самовідвід такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 також вважали заяву про самовідвід такою, що задоволенню не підлягає.

Розглянувши заяву про самовідвід судді Тростенюка В.А., ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

У відповідності до ч. 9, 11 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

У інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-72/0/4-13, вказано на обов`язок судді заявити вмотивований самовідвід визначений частиною першою статті 39 ЦПК України з метою уникнення сумніву в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідні норми гарантують неупередженість у здійсненні правосуддя, попереджають можливість скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… .

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться " ( рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (" De. Belgium "), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь - які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так, у справі Гаусшильдт проти Данії , Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

В п.105 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Волков проти України від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі .

У відповідності до норм п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, від 19.05.2006 року, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно із оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Відповідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 ООН від 27.07.2006 року суддя повинен заявити про самовідвід від участі в справі в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Вимога безсторонності , згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах Білуха проти України , Салов проти України , Мироненко проти України , Фельдман проти України ) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії безсторонній суд зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії ), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При цьому, ЄСПЛ у справі Ушаков та Ушакова проти України 18 червня 2015 року вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності поза розумним сумнівом . Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

З огляду на вказані норми законодавства, суд вважає слушними доводи судді, адже дійсно суддею Тростенюком В.А. неодноразово розглядались справи між тими ж сторонами, у яких предмет розгляду так чи інакше торкався одних і тих же земельних ділянок (кадастрові номери: 5125283600:01:001:0345; 5125283600:01:001:0346 та 5125283600:01:001:0347).

Наразі заявляється питання щодо усунення перешкод в користуванні земельними ділянками (кадастрові номери: 5125283600:01:001:0345; 5125283600:01:001:0346 та 5125283600:01:001:0347), стягнення збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Між тим, вирішуючи спір у справах № 517/219/18 та № 517/236/18 про визнання договорів оренди недійсними (земельні ділянки з кадастровими номерами: 5125283600:01:001:0345; 5125283600:01:001:0346 та 5125283600:01:001:0347), суддя ОСОБА_6 дійшов висновку про часткову не обґрунтованість заявлених позовів та як наслідок частково відмовив у задоволенні вказаних позовів. Дане рішення було оскаржено до апеляційного суду.

Між тим, усі ці справи перебували в провадженні судді Фрунзівського районного суду ОСОБА_6 , ним досліджувались обставини, надавалась оцінка підставності заявлених вимог.

Таким чином, продовження розгляду справи тим же складом суду може викликати подальшу недовіру до суду, оскільки її вимоги є похідними позовними вимогами в порівнянні з позовними вимогами вже розглянутих справ № 517/219/18 та № 517/236/18 про визнання договорів оренди недійсними (земельні ділянки з кадастровими номерами: 5125283600:01:001:0345; 5125283600:01:001:0346 та 5125283600:01:001:0347).

На підставі викладеного, слід вказати, що порушення права особи на справедливий суд окреслено позицією Європейського суду, застосування практики якого є джерелом права.

Таким чином, подана заява про самовідвід судді безсумнівно впливає на можливість винесення об`єктивного рішення у справі, а тому задля неможливості виклику сумніву в безсторонності судді, виходячи з суб`єктивного та об`єктивного критерію даного принципу, а також для сприяння в підтримці до зростання довіри до об`єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, оскільки суддею Тростенюком В.А. вже висловлювалась позиція з розгляду інших справ, що неодмінно торкаються предмета спору у даному провадженні, суд вважає необхідним задовольнити заяву судді Тростенюка В.А. про самовідвід судді від розгляду цивільної справи за позовом СФГ Роксолана в особі голови Чеховського М.П. до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками (кадастрові номери: 5125283600:01:001:0345; 5125283600:01:001:0346 та 5125283600:01:001:0347), стягнення збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди та передати матеріали цивільної справи № 517/91/18 до канцелярії Фрунзівського районного суду Одеської області для повторного розподілу між суддями Фрунзівського районного суду Одеської області в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40, 260 ЦПК України,

постановив:

Заяву головуючого судді Фрунзівського районного суду Одеської області Тростенюка В.А. про самовідвід - задовольнити.

Передати справу за позовом СФГ Роксолана в особі голови Чеховського М.П. до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, стягнення збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди до канцелярії Фрунзівського районного суду Одеської області для визначення складу суду, у порядку встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 13 травня 2021 року.

Суддя: