Постанова

від 13.05.2021 по справі 766/10300/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

справа №766/10300/18

адміністративне провадження №К/9901/12563/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (головуючий суддя - Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.)

у справі № 766/10300/18

за позовом ОСОБА_1

до Білозерського районного суду Херсонської області,

третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування наказу від 03.05.2018 № 02-05/02 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білозерського районного суду Херсонської області (далі - відповідач, Білозерський районний суд), третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області (далі - третя особа, ТУДСА у Херсонській області) , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Білозерського районного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року № 02-05/02 "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 ";

- стягнути з Білозерського районного суду Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (суддівську винагороду) за час вимушеного прогулу в сумі 24975,36 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Білозерського районного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року № 02-05/02 "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 ".

Стягнуто з Білозерського районного суду Херсонської області (75000, Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Дмитра Яворницького, 97 ЄДРПОУ 02886700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток (суддівську винагороду) за час вимушеного прогулу в сумі 24975,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закінчення п`ятирічного строку, на який було призначено суддю ОСОБА_1 до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, не є законодавчо визначеною підставою для прийняття головою суду рішення про припинення трудових відносин з суддею, шляхом видання відповідного наказу. Рішення Вищої ради правосуддя від 21.12.2017 № 4212/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення на посаду судді" не є належним актом про звільнення судді. Судом не взято до уваги посилання третьої особи на п. 30 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України про судоустрій і статус суддів", оскільки зміни до ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" було внесено Законом № 2509-VIII від 12.07.2018, а спірні правовідносини між сторонами у справі виникли 03.05.2018 р., тобто до внесених змін. Окрім того, суд зазначив, що звільнення позивача відбулося під час його перебування у відпустці з 05.01.2018 по 03.05.2018 включно.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року апеляційні скарги територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Білозерського районного суду Херсонської області - задоволено.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року - скасовано.

Ухвалено у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білозерського районного суду Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що повноваження ОСОБА_1 , призначеного на посаду судді строком на п`ять років, не могли бути припинені у лютому 2012 року, у зв`язку із закінченням строку на який його призначено, адже б це суперечило ст.119 Закону №1402 - VIII та ч.7 ст. 126 Конституції України. Але, прийняття Вищою радою правосуддя рішення, яким відмовлено позивачу у призначення на посаду безстроково, свідчить про фактично припинення його повноважень, як судді, що відповідно тягне припинення трудових відносин із відповідним судом. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що на позивача, відповідно до ст. 58 Конституції України не розповсюджується розділ XV "Перехідні положення" Конституції України, оскільки закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Так, Законом України від 02.06.2016, № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", встановлено, що з дня набрання ним чинності, а саме з 30.09.2016 призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін. Понад те, сам позивач не заперечував проти застосування до спірних правовідносин даного Закону, наголошуючи, що він, відповідно до п. п.4 п. 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України повинен підтвердити відповідність займаній посаді за результатами оцінювання. І якщо, за результатами такого оцінювання буде виявлена його невідповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності, це може бути підставою для його звільнення. На думку колегії суддів, не можна вважати таке правозастосування Закону логічним, позаяк право на оцінювання мають особи, які перебувають на посаді судді. Відтак, включення ВККСУ позивача до списків осіб, яким запропоновано пройти кваліфікаційне оцінювання не може розцінюватися судом апеляційної інстанції, як належний доказ перебування позивача на посаді судді. Досліджуючи питання правомірності відрахування позивача зі штату суду в останній день відпустки, колегія суддів зазначила, що голова суду, відраховуючи ОСОБА_1 зі штату установи, діяв ніяк власник або уповноважений ним орган, тому на нього не розповсюджується заборона, встановлена приписами ч.4 ст. 40 КЗпП України та ст. 3 Закону України "Про відпустки".

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

03 травня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що перелік підстав звільнення судді органом, що його призначив є вичерпним, а тому не підлягає довільному тлумаченню. Зазначає про хибність висновків суду апеляційної інстанції про те, що прийняття Вищою радою правосуддя рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні на посаду безстроково свідчить про фактичне припинення його повноважень як судді, що, відповідно, тягне припинення трудових правовідносин із відповідним судом, оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення не набрали чинності зміни до Перехідних положень до Конституції України. Скаржник також наголошує на протиправності його звільнення в період перебування у відпустці, оскільки дане вказана заборона передбачена нормами трудового законодавства.

30 травня 2019 року судом касаційної інстанції отримано відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якій він, вважаючи її безпідставною, просить відмовити в її задоволенні.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Указу Президенту України "Про призначення суддів" від 6 лютого 2007 року № 82/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Білозерського районного суду Херсонської області строком на п`ять років.

Рішенням ВККС України від 31 серпня 2015 року рекомендовано для обрання на посаду судді Білозерського районного суду Херсонської області та внесено відповідне подання до Верховної Ради України.

Рішенням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 21.12.2017 №4212/0/15-17 відмовлено ОСОБА_1 у внесенні подання Президентові України про призначення на посаду судді.

Згідно даного рішення, 31.08.2011 щодо судді ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання хабаря службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабаря).

Постановою старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області від 24.12.2013 кримінальне провадження у даній справі було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 Кримінального кодексу України.

Враховуючи дане рішення, ВККСУ дійшла висновку про відсутність інформації, що може перешкоджати обранню ОСОБА_1 на посаду судді безстроково.

Проте, Вища рада правосуддя, під час розгляду питання про обрання ОСОБА_1 на посаду судді безстроково, дослідила обставини, що не були предметом розгляду ВККСУ і, які дали підстави дійти висновку про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики.

Зокрема, до таких обставин, Вища рада правосуддя віднесла зазначення у рішенні суду про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування висновку, що правова оцінка дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , повинна проводитися за нормами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а також ст. 172 -2 КУпАП.

Поряд з цим, Вища рада правосуддя звернула увагу, що підстава закриття провадження у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 та мотиви, з яких слідчий дійшов висновку про її закриття, різняться. Так, як поважала Вища рада правосуддя, мотиви для закриття провадження зводяться до неможливості вчинити процесуальні дії з метою доведення вини обвинуваченого.

Листом Вищої ради правосуддя № 998/0/9-18 від 11.01.2018 проінформовано Білозерський районний суд Херсонської області про те, що згідно із ст.125 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин із відповідним судом, про що голова суду видає наказ. Також вказане звернення містило прохання надіслати до Вищої ради правосуддя копію відповідного наказу стосовно судді ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 125 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 21.12.2017 №4212/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення на посаду судді", Білозерським районним судом Херсонської області видано наказ № 02-05/02 від 03.05.2018 "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 ".

Позивачу з 05.01.2018 по 15.03.2018 була надана відпустка. У період з 12.03.2018 по 02.05.2018 позивач був непрацездатним, у зв`язку з чим, наказом відповідача щорічна відпустка була продовжена строком на один календарний день, тобто до 03.05.2018.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно положень статті 128 Конституції України (у редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді та до закінчення строку, на який його призначено) перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі Закон № 1401-VIII) внесено зміни до Конституції України, зокрема, пункт 1 частини першої статті 131 Конституції України викладено у такій редакції: В Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду... .

Законом №1401-VIII в новій редакції також викладено положення статті 128 Конституції та вказано, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом (частини перша та друга вказаної статті Закону).

Законом №1401-VIII розділ XV Перехідні положення Конституції України доповнено пунктом 161, підпунктом 2 якого передбачено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

За приписами пункту 17 та 30 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (надалі Закон № 1402-VIII) повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.

Матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності цим Законом Верховною Радою України рішення не прийнято, направляються Верховною Радою України до Вищої ради правосуддя протягом десяти днів з дня набрання ним чинності. Вища рада правосуддя на своєму засіданні у пленарному складі вирішує питання щодо кожного судді про його призначення або відмову у призначенні з одночасним поверненням матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII за результатами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради правосуддя відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями.

Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада правосуддя на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду (частина вісімнадцята статті 79 вказаного Закону).

Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

Частиною четвертою статті 37 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII Про Вищу раду правосуддя встановлено, що, якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

За правилами частини двадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом.

Положеннями частини першої статті 125 Закону № 1402-VIII встановлено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1402-VIII передбачено, що голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зауважити, що положення Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів (у чинній на момент закінчення повноважень позивача на посаді судді редакції) не передбачали автоматичного призначення на посаду судді безстроково після закінчення п`ятирічного строку повноважень. Натомість, питання про обрання на посаду судді безстроково відносилось до повноважень Верховної Ради України.

У зв`язку із набранням чинності Законами України № 1401-VIII та № 1402-VIII, питання про подальше призначення на посаду суддів, у яких закінчився п`ятирічний строк повноважень, але питання про їх обрання на посаду судді безстроково Верховною Радою України не розглянуто, віднесено до повноважень Вищої ради правосуддя.

При цьому, в силу вищевказаних положень Законів України рішення про призначення або відмову у призначенні на посаду судді розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя у пленарному складі. Законодавцем не передбачено автоматичного порядку призначення на посаду судді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.12.2017 №4212/0/15-17 відмовлено у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Білозерського районного суду Херсонської області.

При цьому, підставою для прийняття такого рішення Вищою радою правосуддя слугувало порушення проти позивача кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання хабаря службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабаря), яка, в подальшому, була закрита.

Проте, Вища рада правосуддя, у своєму рішенні, звернула увагу, що підстава закриття провадження у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 та мотиви, з яких слідчий дійшов висновку про її закриття, різняться. Тому, мотиви для закриття провадження зводяться до неможливості вчинити процесуальні дії з метою доведення вини обвинуваченого.

Суд зазначає, що згідно відомостей Єдиного реєстру судових рішень, вказане рішення ВРП було предметом судового розгляду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який рішенням від 14 травня 2018 року у справі № 9901/461/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм закону, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення на посаду судді є підставою для припинення повноважень судді, призначеного до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) .

Разом з тим, положеннями статей 24, 125 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що припинення повноважень судді є підставою для видачі головою суду наказу про припинення трудових відносин з таким суддею.

Отже, ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді унеможливлює його подальше перебування в штаті Білозерського районного суду Херсонської області з огляду на наявність розпорядчого акта (рішення Вищої ради правосуддя), з яким пов`язане припинення повноважень позивача.

Вказана правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №813/2495/17, від 11.06.2020 у справі № 813/2488/17, від 14.04.2021 у справі №823/1690/17.

Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що Конституцією України не передбачено такої підстави для припинення повноважень судді як ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді, оскільки предметом даного спору не є правомірність підстав призначення чи звільнення позивача з посади судді, а відповідні питання відносяться до повноважень спеціально утвореного органу - Вищої ради правосуддя та перебувають поза компетенцією голови суду.

Водночас, предметом даного спору є правомірність рішення голови Білозерського районного суду Херсонської області про відрахування позивача зі штату суду, що урегульовано Законом України Про судоустрій і статус суддів , норми якого є спеціальними у спірних відносинах, якими, серед іншого, не передбачено повноважень голови місцевого суду надавати правову оцінку стосовно протиправності або правомірності акту про звільнення судді з посади при прийнятті наказу.

Стосовно доводів скаржника щодо винесення наказу під час його перебування у відпустці, то Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що голова суду, відраховуючи ОСОБА_1 зі штату установи, діяв ніяк власник або уповноважений ним орган, ініціативи щодо видання спірного наказу не виявляв, а лише діяв на виконання листа ВРП, з урахуванням повноважень, наданих йому законодавством про судоустрій і статус суддів.

Окрім того, Суд звертає увагу, що питання припинення повноважень судді є предметом спеціального регулювання, тому загальні положення трудового законодавства в цій частині, зокрема щодо заборони бути звільненим під час перебування у відпустці, до цих правовідносин не застосовуються.

У зв`язку з тим, що суд не знайшов підстав для визнання протиправним та скасування оскарженого наказу, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі 766/10300/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова