Ухвала

від 13.05.2021 по справі 826/3733/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2021 року

Київ

справа №826/3733/17

адміністративне провадження №К/9901/19396/19

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Желєзний І. В. провів підготовчі дії до розгляду касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 826/3733/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа: Державна регуляторна служба України, про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справи до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вирішує інші питання, необхідні для розгляду справи.

Відповідач заявив клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 до прийняття судового рішення по суті. Також скаржник просить здійснювати розгляд касаційної скарги за участю їх представника.

08.08.2019 року до Суду надійшов відзив Державної регуляторної служби України в якому, зокрема просить здійснювати розгляд касаційної скарги за участю їх представника.

Вирішуючи вказані клопотання, Верховний Суд виходить з наступного.

Питання, пов`язані з зупиненням виконання судового рішення врегульовані й статтею 375 КАС України, за приписами частини першої якої суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм процесуального закону, зупинення виконання оскаржуваних судових рішень є правом, а не обов`язком суду касаційної інстанції та стосується рішень, що можуть виконуватись і виконуються.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У зв`язку з цим сподівання та припущення заявників стосовно результатів касаційного розгляду справи не можуть бути безумовною підставою для зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Верховний Суд також виходить з того, що для зупинення виконання судового рішення, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідне клопотання повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбаченого статтями 380 та 381 КАС України механізму повороту виконання судового рішення.

Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ("Шмалько проти України", заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява № 18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява № 22774/93, пункт 74).

Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (заява № 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" (№29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади

Враховуючи викладене, а також те, що, скаржником не наведено належних та обґрунтованих доводів, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржникам подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.

Верховний Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 08.12.1983 у справі "Axen v. Germany", № 8273/78).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.

Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, №64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Державної регуляторної служби України про участь у касаційному розгляді справи у судовому засіданні необхідно відмовити.

Провівши передбачені статтею 340 КАС України дії з підготовки справи до касаційного розгляду, суддя-доповідач дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Керуючись статтями 340, 345, 355 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 відмовити.

У задоволенні клопотань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Державної регуляторної служби України про забезпечення їх участі у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні відмовити.

Закінчити підготовчі дії в адміністративній справі № 826/3733/17.

Призначити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 14.05.2021 у приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Желєзний