Постанова

від 11.06.2019 по справі 826/3733/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3733/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року, суддя Кузьменко В.А., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа: Державна регуляторна служба України про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

У С Т А Н О В И В:

Приватное акціонерне товарситво Страхова компанія Авторитет звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06.09.2016 року №2177 та про визнання протиправним і скасування розпорядження від 15.11.2016 року №2856.

Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від адмінісьторативний позов задоволено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року та прийняти рішення, яким відмовити в позові повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, провіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеню з наступних підстав.

Відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 16 червня 2016 року №1294 затверджено план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Нацкомфінпослуг на ІІІ квартал 2016 року, відповідно до якого, зокрема, позивача включено до переліку суб`єктів нагляду, які підлягають перевірці.

28 липня 2016 року відповідачем видано наказ №216 "Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)", яким призначено перевірку позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері ринків фінансових послуг за період з 31 грудня 2014 року по 05 вересня 2016 року; видано направлення від 03 серпня 2016 року №37/13/7-09 на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) ПрАТ "СК "Авторитет".

За результатами проведеної перевірки Нацкомфінпослуг складено акт перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05 грудня 2016 року №70/13/6-09, яким встановлено порушення позивачем:

- частини третьої статті 16 Закону України "Про страхування" та пункту 1.14 Ліцензійних умов, що полягає у застосуванні позивачем в деяких договорах добровільного страхування майна страхових тарифів, які не відповідають страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, а саме: у договорах добровільного страхування майна від 14 травня 2014 року №М-2014-00154, від 14 травня 2014 року №М-2014-00155 та від 14 травня 2014 року №М-2014-00156 страхові тарифи не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені Правилами добровільного страхування майна (іншого ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України "Про страхування", зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1170220 від 16 січня 2007 року (далі - Правила страхування майна) та не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що затверджені Правилами страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1070221 від 16 січня 2007 року (далі - Правила страхування вогневих ризиків;

- абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про страхування", пункту 1.14 Ліцензійних умов, а саме: у Правилах добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1671664 від 05 липня 2007 року, не визначено предмет страхування; у Правилах страхування майна та Правилах страхування вогневих ризиків не визначено особливих умов.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято розпорядження від 06 вересня 2016 року №2177 "Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Авторитет" ліцензійних умов", яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення законодавства про фінансові послуги, в тому числі відповідних ліцензійних умов, визначених у пунктах 1 та 2 констатуючої частини цього розпорядження та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 17 листопада 2016 року включно.

11 листопада 2016 року посадовими особами Нацкомфінпослуг складено акт про невиконання ПрАТ "СК "Авторитет" розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності №101/13/6-09, згідно якого станом на 11 листопада 2016 року позивачем не надано до Нацкомфінпослуг інформацію про виконання вимог розпорядження №2177 від 06 вересня 2016 року, що свідчить про його невиконання.

На підставі акта від 11 листопада 2016 року №101/13/6-09 відповідачем прийнято розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет", яким позивачу анульовано ліцензії на провадження страхової діяльності із добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, що видана розпорядженням Держфінпослуг №6614 від 16 січня 2007 року; на провадження страхової діяльності із добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), що видана розпорядженням Держфінпослуг №7550 від 05 липня 2007 року; на провадження страхової діяльності із добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг №6614 від 16 січня 2007 року, яке набирає чинності з 16 грудня 2016 року.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29 листопада 2016 року №2968 "Про внесення змін до розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "СК Авторитет" абзац другий констатуючої частини викладено в наступній редакції: "Актом перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05 вересня 2016 року №70/13/6-09 зафіксовані порушення вимог ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, а саме:"; в абзаці п`ятому констатуючої частини розпорядження посилання на "пункту 8 частини другої".

За результатами розгляду скарги позивача щодо прийняття Нацкомфінпослуг розпорядження №2856 від 15 листопада 2016 року Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження від 27 січня 2017 року №20 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", яким зобов`язано відповідача усунути порушення вимог пункту 3 частини другої статті 6, частини другої статті 9, частини сьомої статті 19 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", скасувавши розпорядження від 13 листопада 2016 №2856 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "СК "Авторитет" та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження.

Колегія суддів Шостого апеляційногно адміністративного суду погоджується з доводами суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ Страхова компанія Авторитет .

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Згідно абзацу четвертого частини першої статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 2, 3 частини першої статті 27 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до частин першої статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як, зокрема: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частинами першої, третьою статті 6 Закону України "Про страхування" визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім`я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім`я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Відповідно до пункту 1.14 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" від 28 серпня 2003 року №40, вимоги, установлені законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності, повинні виконуватись страховиками протягом дії ліцензії.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини третьої статті 16 Закону України "Про страхування" та пункту 1.14 Ліцензійних умов, що полягає у застосуванні позивачем в деяких договорах добровільного страхування майна страхових тарифів, які не відповідають страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, а саме: у договорах добровільного страхування майна від 14 травня 2014 року №М-2014-00154, від 14 травня 2014 року №М-2014-00155 та від 14 травня 2014 року №М-2014-00156 страхові тарифи не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені Правилами добровільного страхування майна (іншого ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України "Про страхування", зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1170220 від 16 січня 2007 року) та не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що затверджені Правилами страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1070221 від 16 січня 2007 року.

Положеннями частини п`ятнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Отже, договори страхування (у тому числі і добровільного) мають укладатися відповідно до правил страхування. При цьому, як законодавством, так і умовами договору можуть встановлюватися тарифи, відмінні від мінімально допустимих, що затверджені правилами страхування.

Під час проведення перевірки ПрАТ "СК "Авторитет" відповідачем було встановлено порушення абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про страхування", пункту 1.14 Ліцензійних умов, а саме: у Правилах добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1671664 від 05 липня 2007 року, не визначено предмет страхування; у Правилах страхування майна та Правилах страхування вогневих ризиків не визначено особливих умов.

Згідно положень статті 17 Закону України "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування повинні містити: предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов`язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови.

У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу.

Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті.

Таким чином, правила страхування підлягають реєстрації в Уповноваженому органі. При цьому, Уповноважений орган має право відмовити, зокрема, у реєстрації правил, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам статті 17 Закону України "Про страхування".

Судом першої інстанції в ході прозгляду справи, встановлено, що Правила страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ зареєстровані Держкомфінпослуг за №1070221 від 16 січня 2007 року, Правила добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) зареєстровані Держкомфінпослуг за №1671664 від 05 липня 2007 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на дату реєстрації правил страхування відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в їх реєстрації та, як наслідок, відсутності невідповідностей вимогам статті 17 Закону України "Про страхування .

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 вересня 2016 року №2177 "Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Авторитет" ліцензійних умов" підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 15 листопада 2016 року №2856 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет", які є похідними позовними вимогами.

Що стосується доводів позивача про відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року №40, були чинними станом на дату проведення перевірки позивача, відповідач мав правові підстави для їх застосування.

Крім того, колегія суддів прогоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних розпоряджень Нацкомфінпослуг та їх скасування, так як ПрАТ "СК "Авторитет" не порушувало норми частини третьої статті 16, абзац другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про страхування" та пункту 1.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року №40.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із пунктом другим частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Пилипенко О.Є.

Повний текст виготовлено: 12 червня 2019 року.