Постанова

від 14.05.2021 по справі 826/3733/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/3733/17

адміністративне провадження № К/9901/19396/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В. А. від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н. П., суддів: Костюк Л. О., Пилипенко О. Є. від 11.06.2019

у справі № 826/3733/17

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна регуляторна служба України,

про визнання протиправними та скасування розпоряджень

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Авторитет (далі також - позивач, ПрАТ СК Авторитет ) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, (далі також - відповідач, Нацкомфінпослуг), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна регуляторна служба України (далі також - третя особа), в якому просило визнати протиправними та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов та від 15.11.2016 №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет .

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 , залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов та від 15.11.2016 №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет ; стягнуто на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

3. 10.07.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 08.08.2019 до суду надійшов відзив третьої особи на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 16.06.2016 №1294 затверджено план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Нацкомфінпослуг на ІІІ квартал 2016 року, відповідно до якого, зокрема, позивача включено до переліку суб`єктів нагляду, які підлягають перевірці.

7. 28.07.2016 відповідачем видано наказ №216 Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) , яким призначено перевірку позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері ринків фінансових послуг за період з 31.12.2014 по 05.09.2016; видано направлення від 03.08.2016 №37/13/7-09 на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) ПрАТ СК Авторитет .

8. За результатами проведеної перевірки Нацкомфінпослуг складено акт перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05.12.2016 №70/13/6-09, яким встановлено порушення позивачем:

1) частини третьої статті 16 Закону України Про страхування та пункту 1.14 Ліцензійних умов, що полягає у застосуванні позивачем в деяких договорах добровільного страхування майна страхових тарифів, які не відповідають страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, а саме: у договорах добровільного страхування майна від 14.05.2014 №М-2014-00154, від 14.05.2014 №М-2014-00155 та від 14.05.2014 №М-2014-00156 страхові тарифи не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені Правилами добровільного страхування майна (іншого ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України Про страхування ), зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1170220 від 16.01.2007, (далі також - Правила страхування майна) та не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що затверджені Правилами страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1070221 від 16.01.2007 (далі також - Правила страхування вогневих ризиків);

2) абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України Про страхування , пункту 1.14 Ліцензійних умов, а саме: у Правилах добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), зареєстрованих Держкомфінпослуг за №1671664 від 05.07.2007, не визначено предмет страхування; у Правилах страхування майна та Правилах страхування вогневих ризиків не визначено особливих умов.

9. На підставі вказаного акта відповідачем прийнято розпорядження від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов , яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення законодавства про фінансові послуги, в тому числі відповідних ліцензійних умов, визначених у пунктах 1 та 2 констатуючої частини цього розпорядження, та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджувальних документів у термін до 17.11.2016 включно.

10. 11.11.2016 посадовими особами Нацкомфінпослуг складено акт про невиконання ПрАТ СК Авторитет розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності №101/13/6-09, згідно з яким станом на 11.11.2016 позивачем не надано до Нацкомфінпослуг інформацію про виконання вимог розпорядження №2177 від 06.09.2016, що свідчить про його невиконання.

11. На підставі акта від 11.11.2016 №101/13/6-09 відповідачем прийнято розпорядження від 15.11.2016 №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет , яким позивачу анульовано ліцензії на провадження страхової діяльності із добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, що видана розпорядженням Держфінпослуг №6614 від 16.01.2007; на провадження страхової діяльності із добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), що видана розпорядженням Держфінпослуг №7550 від 05.07.2007; на провадження страхової діяльності із добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг №6614 від 16.01.2007, яке набирає чинності з 16.12.2016.

12. Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29.11.2016 №2968 Про внесення змін до розпорядження від 15.11.2016 №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ СК Авторитет абзац другий констатуючої частини викладено в наступній редакції: Актом перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05 вересня 2016 року №70/13/6-09 зафіксовані порушення вимог ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги, а саме: в абзаці п`ятому констатуючої частини розпорядження посилання на пункту 8 частини другої .

13. За результатами розгляду скарги позивача щодо прийняття Нацкомфінпослуг розпорядження №2856 від 15.11.2016 Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження від 27.01.2017 №20 Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування , яким зобов`язано відповідача усунути порушення вимог пункту 3 частини другої статті 6, частини другої статті 9, частини сьомої статті 19 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , скасувавши розпорядження від 13.11.2016 №2856 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ СК Авторитет , та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані розпорядження відповідача є протиправними у зв`язку з відсутністю правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов.

15. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржувані розпорядження є правомірними, прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

16. Третя особа вважала, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов як на час проведення перевірки відповідачем, так і на час винесення спірного розпорядження від 15.11.2016 №2856.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40, були чинними станом на дату проведення перевірки позивача, а тому відповідач мав правові підстави для їх застосування. Договори страхування (у тому числі і добровільного) мають укладатися відповідно до правил страхування. Водночас, як законодавством, так і умовами договору можуть встановлюватися тарифи, відмінні від мінімально допустимих, що затверджені правилами страхування. Правила страхування підлягають реєстрації в уповноваженому органі, який має право відмовити у їх реєстрації, якщо вони суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам статті 17 Закону України Про страхування . Однак станом на дату реєстрації правил страхування відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в їх реєстрації та, як наслідок, відсутність невідповідності вимогам статті 17 Закону України Про страхування . У зв`язку із доведенням неправомірності прийняття Нацкомфінпослуг розпорядження від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов задоволенню підлягають позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 15.11.2016 №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет , які є похідними позовними вимогами.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неврахування судами тієї обставини, що правила страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо, повинні містити предмет договору страхування і страховик зобов`язаний був привести їх у відповідність до вимог чинних законодавчих норм. У Правилах страхування вогневих ризиків не міститься розділу особливих умов, чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги. Зважаючи на наведене, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про недопущення порушення позивачем положень абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України Про страхування , пункту 1.14 Ліцензійних умов. Також судами не враховано, що товариство уклало договори добровільного страхування майна від 14.05.2014 № М-2014-00154, від 14.05.2014 № М-2014-00155 та 14.05.2014 № М-2014-00156 з розміром страхових тарифів, які не відповідають страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені Правилами страхування майна та Правилами страхування вогневих ризиків.

19. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо задоволення такої, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені судами на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, а суди під час їх ухвалення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

21. Повноваження Нацкомфінпослуг у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Про страхування (тут і далі також - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

22. Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого від 23.11.2011 № 1070/2011 (тут і далі також - Положення № 1070/2011, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

23. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

24. Частиною першою статті 39 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

25. Пунктом 1 частини першої статті 40 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати заходи впливу, зокрема, зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

26. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 37 Закону України Про страхування уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

27. Підпунктом 41 пункту 4 Положення № 1070/2011 встановлено, що Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

28. Відповідно до підпункту 19 пункту 6 Положення № 1070/2011 Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ.

29. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII Про ліцензування видів господарської діяльності підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.

30. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про недопущення порушення позивачем положень частини третьої статті 16 Закону України Про страхування та пункту 1.14 Ліцензійних умов, колегія суддів зазначає наступне.

31. Суди попередніх інстанцій, дійшовши цього висновку, виходили з того, що договори страхування (у тому числі і добровільного) мають укладатися відповідно до правил страхування. Водночас, як законодавством, так і умовами договору можуть встановлюватися тарифи, відмінні від мінімально допустимих, що затверджені правилами страхування.

32. У даному контексті колегія суддів зазначає, що згідно з актом перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05.12.2016 №70/13/6-09 встановлено порушення позивачем, зокрема, частини третьої статті 16 Закону України Про страхування та пункту 1.14 Ліцензійних умов, що полягає у застосуванні позивачем в деяких договорах добровільного страхування майна страхових тарифів, які не відповідають страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, а саме: у договорах добровільного страхування майна від 14.05.2014 №М-2014-00154, від 14.05.2014 №М-2014-00155 та від 14.05.2014 №М-2014-00156 страхові тарифи не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що обчислені (математично) актуарієм та затверджені Правилами страхування майна, та не відповідають мінімально допустимим страховим тарифам, що затверджені Правилами страхування вогневих ризиків.

33. Частинами другою та третьою статті 10 Закону України Про страхування передбачено, що страховий тариф - це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

34. Відповідно до абзацу шістнадцятого частини другої статті 17 правила страхування повинні містити страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя.

35. Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України Про страхування договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

36. Частиною четвертою статті 16 Закону України Про страхування передбачено, що договір страхування повинен містити, зокрема, страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума).

37. Зважаючи на вищенаведене правове регулювання, зокрема те, що страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та те, що конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо можливості встановлення розміру страхового тарифу у договорі страхування, відмінного від мінімально допустимих, що затверджені правилами страхування, а відтак відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо незгоди із такими.

38. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про недопущення порушення позивачем положень абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України Про страхування , пункту 1.14 Ліцензійних умов, колегія суддів зазначає наступне.

39. Суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши зазначеного висновку, виходили, зокрема, з того, що уповноважений орган має право відмовити у реєстрації правил, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам статті 17 Закону України Про страхування . Однак станом на дату реєстрації правил страхування відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в їх реєстрації та, як наслідок, відсутність невідповідностей вимогам статті 17 Закону України Про страхування .

40. У даному контексті колегія суддів зазначає, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до акта перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05.09.2016 №70/13/6-09 встановлено порушення позивачем, зокрема, абзацу другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України Про страхування , пункту 1.14 Ліцензійних умов, а саме: у Правилах добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) не визначено предмет страхування; у Правилах страхування майна та Правилах страхування вогневих ризиків не визначено особливих умов.

41. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про страхування правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

42. Абзацом другим та вісімнадцятим частини другої статті 17 Закону України Про страхування передбачено, що правила страхування повинні містити предмет договору страхування (абзац другий частини другої статті 17 в редакції Закону №997-V від 27.04.2007) та особливі умови.

43. Частинами третьою та четвертою статті 17 Закону України Про страхування передбачено, що у разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті.

44. Системний аналіз вищенаведених положень дає змогу дійти висновку, що уповноважений орган наділений саме правом відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті. Водночас наявність у нього цього права не позбавляє його права (можливості) видавати розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у випадку виявлення таких, зокрема, вже після реєстрації правил.

45. Оскільки судами встановлено, що у Правилах добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) не визначено предмет страхування, а у Правилах страхування майна та Правилах страхування вогневих ризиків не визначено особливих умов, колегія суддів погоджується із доводами відповідача щодо помилковості вищевикладеного висновку судів попередніх інстанцій.

46. У постанові від 15.04.2020 у справі №826/24284/15 Верховний Суд зауважив, що розвиток національного страхового ринку як складової частини фінансового ринку України сприяє створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання в державі і забезпечує відшкодування збитків у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та інших непередбачених подій, що має вплив на добробут населення, діяльність суб`єктів господарювання і держави. У зв`язку з цим надважливим є питання захисту прав споживачів фінансових послуг, зокрема, у сфері страхування. Саме на Нацкомфінпослуг покладаються повноваження щодо забезпечення дотримання суб`єктами страхового ринку вимог страхового законодавства шляхом, зокрема, надання ліцензій на здійснення страхової діяльності, здійснення перевірок страховиків та страхових посередників щодо дотримання ними ліцензійних умов, застосування заходів впливу до порушників страхового законодавства та своєчасного вжиття заходів, спрямованих на попередження погіршення фінансових показників діяльності страховиків.

47. Зважаючи на викладене, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері надання страхових послуг від 05.12.2016 №70/13/6-09 відповідачем прийнято розпорядження від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов , яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення законодавства про фінансові послуги, в тому числі відповідних ліцензійних умов, визначених у пунктах 1 та 2 констатуючої частини цього розпорядження, а суд касаційної інстанції дійшов висновку про недопущення позивачем порушень положень частини третьої статті 16 Закону України Про страхування , оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню в частині зобов`язання позивача усунути ці порушення, в іншій частині підлягає залишенню без змін.

48. Водночас колегія суддів зауважує, що згідно з розпорядженням від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов позивача зобов`язано повідомити відповідача про усунення порушень з наданням підтверджувальних документів у термін до 07.11.2016 включно.

49. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, посадовими особами Нацкомфінпослуг вже 11.11.2016 складено акт про невиконання ПрАТ СК Авторитет розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності №101/13/6-09, згідно з яким станом на 11.11.2016 позивачем не надано до Нацкомфінпослуг інформацію про виконання вимог розпорядження №2177 від 06.09.2016, що свідчить про його невиконання.

50. На підставі акта від 11.11.2016 №101/13/6-09 відповідачем прийнято розпорядження від 15.11.2016 №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет .

51. Суди попередніх інстанцій, скасовуючи це розпорядження, виходили з того, що вимога про його скасування є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження №2177, а тому підлягає задоволенню.

52. Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про правомірність розпорядження відповідача №2177 в частині зобов`язання Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов усунути порушення абзаців другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України Про страхування і повідомити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про це, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є помилковим.

53. Натомість колегія суддів зауважує, що сам відповідач під час розгляду справи зазначав, що позивач листом від 04.11.2016 № 52 (вх № 8914 від 14.11.2016) (тобто до закінчення строку, наданого позивачу для повідомлення відповідача про усунення порушень з наданням підтверджувальних документів) звернувся до Нацкомфінпослуг з проханнями зареєструвати у встановленому порядку зміни № 1 до Правил страхування кредитів, а саме назву розділу 2 вказаних правил викласти в наступній редакції: Предмет договору страхування , також пункт 2.1 викладено в новій редакцій та розділ 2 доповнено пунктами 2.1.1 та 2.1.2; зареєструвати у встановленому порядку зміни № 1 до Правил страхування вогневих ризиків, а саме доповнити вказані правила страхування Розділом 14. Особливі умови; зареєструвати у встановленому порядку зміни № 1 до Правил страхування майна, а саме доповнити вказані правила страхування Розділом 18. Особливі умови. Ці зміни зареєстровані 29.11.2016.

54. Однак судами попередніх інстанцій дана обставина не перевірена, а відтак суди дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет .

55. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

56. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

57. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

58. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

59. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

60. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

61. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.

62. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи. З урахуванням неповного з`ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

63. Щодо доводів третьої особи, викладених у відзиві на касаційній скарзі, в частині незгоди із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, то колегія суддів відхиляє такі, зважаючи на положення статті 341 КАС України, яка визначає межі перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, а саме - у межах доводів та вимог касаційної скарги. Натомість третьою особою касаційна скарга на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не подавалась.

64. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

65. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

66. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

67. У справі Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; пункт 30).

68. У справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, пункт 30).

69. У пункті 31 рішення у справі Волошин проти України (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі Бацаніна проти Росії (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає справедливого балансу між сторонами і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

70. У пункті 25 рішення у справі Проніна проти України (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі Петриченко проти України (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

71. З огляду на викладене, відповідно до положень статей 350, 351, 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів в частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині - з ухваленням нового рішення та в частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 скасувати в частині, в якій визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов в частині зобов`язання Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов усунути порушення абзаців другого та вісімнадцятого частини другої статті 17 Закону України Про страхування і повідомити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про це, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 в іншій частині, в якій визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.09.2016 №2177 Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Авторитет ліцензійних умов - залишити без змін.

4. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 в частині, в якій визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 15.11.2016 №2856 Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Авторитет - скасувати, а справу №826/3733/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін