Ухвала

від 05.05.2021 по справі 756/10833/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

05.05.2021 Справа № 756/10833/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10833/20

1-кп/756/734/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2021 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6 ,

провівши відкрите підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №32020110000000081 від 08.07.2020 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Києва, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ «Комфортні Рішення», раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

в с т а н о в и в:

24.02.2021 до провадження судді ОСОБА_1 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 КК України.

22.03.2021 у підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив відвід судді ОСОБА_1 від здійснення судового провадження у кримінальному провадженні, а тому цього дня у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до вирішення питання про відвід судді.

08.04.2021 ухвалою Оболонського районного суду міста Києва залишено без задоволення заяву захисника ОСОБА_5 про відвід судді від здійснення судового провадження на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4

05.05.2021 у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 , перешкод для цього не вбачав, зазначив про його відповідність вимогам КПК України та про дотримання правил територіальної підсудності при скеруванні до суду першої інстанції на розгляд.

Захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 , а також представник цивільного відповідача ТОВ«Комфортні рішення» адвокат ОСОБА_6 заперечили проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 .

Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання, яке підтримали обвинувачений ОСОБА_4 та представник цивільного відповідача, про повернення обвинувального акта прокурору через невідповідність положенням ст.291 КПК України.

Зокрема, на переконання сторони захисту, обвинувальний акт містить істотні недоліки та неточності, що свідчить про наявність підстав для його повернення стороні обвинувачення, серед іншого:

всупереч вимогам ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта долучено довідку про юридичну особу ТОВ «Комфортні рішення». Однак, матеріали кримінального провадження та відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань не містять інформації про здійснення досудового провадження стосовно юридичної особи ТОВ «Комфортні рішення» і застосування заходів кримінально-правового характеру щодо вказаної юридичної особи;

викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими з указаною правовою кваліфікацією злочину, ґрунтуються на доказах, першоджерелом яких є Акт ГУ ДФС у місті Києві від 27.03.2018 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комфортні рішення» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності, проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 01.08.2016, яку було скасовано судом апеляційної інстанції ухвалою від 19.12.2018, та податкових повідомленнях-рішеннях від 16.04.2018, які також було скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020, залишеним без зміни рішеннями судів вищих інстанцій. При цьому, відсутні чинні рішення контролюючого органу про визначення (нарахування) податкових і грошових зобов`язань, що свідчить про узгодженість сум податкових та/або грошових зобов`язань, які платник податків самостійно обчислив і зазначив у податкових деклараціях;

обвинувальний акт не містить обставин, що свідчать про обізнаність ОСОБА_4 стосовно підроблення документів, що стосуються господарської діяльності товариства.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення такого клопотання, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин, про які зазначено в ньому, сформульовано відповідно до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи вищевказане клопотання сторони захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Підстави повернення обвинувального акта прокурору визначено ч. 3 ст. 314 КПК України, якою передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 03.07.2019 №273/1053/17 містяться наступні роз`яснення:

«При цьому відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею… Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора».

Тобто, підготовче судове провадження на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального провадження в суді першої інстанції, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. На стадії підготовчого провадження суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності формальним вимогам статті 291 КПК, однак це є правом, а не обов`язком суду, а підставою для такого повернення може бути лише така невідповідність вимогам КПК України, що суттєво перешкоджає призначенню судового розгляду.

При цьому питання про відповідність викладеного обвинувачення фактичним обставинам справи, про їх узгодженість із формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, про наявність чи відсутність тих чи інших відомостей, не може бути предметом розгляду підготовчого провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості досліджувати докази, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Також конкретність та доведеність обвинувачення, які досліджуються під час судового розгляду, оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за наслідками судового провадження і не можуть бути оцінені під час підготовчого судового провадження.

Статтею 291 КПК України визначено обов`язкові вимоги до змісту та форми обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

На виконання ч. 4 вказаної норми процесуального закону прокурор, окрім реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження та цивільного позову у кримінальному провадженні, поданого в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України, до обвинувального акта додав:

розписку обвинуваченого ОСОБА_4 про вручення прокурором копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову;

розписку ОСОБА_4 в якості представника цивільного відповідача у кримінальному провадженні про те, що йому як директору ТОВ «Комфортні Рішення» прокурором вручено копію цивільного позову у кримінальному провадженні;

розписки захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вручення прокурором копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.

При цьому, суд вважає необгрунтованим твердження сторони захисту про те, що всупереч вимогам ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4 за ч.3ст.212 КК України, оскільки п. 5 ч. 2 вказаної норми КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, тобто викладення фактичних обставин кримінального правопорушення законодавцем віддано на розсуд прокурора.

На підтвердження вказаного слід звернути увагу й на те, що статтею 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. У той же час відповідно до положень ст. 36 цього Кодексу прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності та, звертаючись до суду з обвинувальним актом, саме прокурор визначає обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими за результатами досудового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи захисника ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, таких суттєвих порушень, за наявності яких суд може повернути обвинувальний акт прокурору, не встановлено, а тому клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору задоволенню не підлягає.

Крім цього, захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення цивільного позову прокурору, де, серед іншого, сторона захисту поставила під сумнів наявність правових підстав для представництва інтересів держави у суді саме прокурором, оскільки, звертаючись до суду з цивільним позовом в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у місті Києві, прокурор не обґрунтував у чому саме полягає порушення інтересів держави, існування правових підстав їх захисту, а також наявність таких для звернення до суду саме прокурором. Крім того, сторона захисту поставила під сумнів існування чинних рішень контролюючого органу про наявність порушень та претензій цього органу стосовно нарахувань, визначення та сплати податків, що стосуються господарської діяльності ТОВ «Комфортні Рішення», та, як наслідок, існування майнової шкоди, а тому захисник ОСОБА_5 просив повернути прокурору позов, поданий у порядку, передбаченому ст. 128 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та представник цивільного відповідача ОСОБА_6 підтримали таке клопотання захисника ОСОБА_5 та просили задовольнити.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_6 також заявив клопотання про повернення цивільного позову прокурору у кримінальному провадженні з аналогічних підстав. Поряд із цим, зазначив про те, що цивільному відповідачу ТОВ «Комфортні рішення», представником якого є він, не відкривались матеріали кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, що, на його думку, свідчить про порушення права цивільного відповідача на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в частині, що стосується цивільного позову, а тому представник просив повернути позов прокурору.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення таких клопотань учасників кримінального провадження та повернення цивільного позову прокурору у кримінальному провадженні, посилаючись на те, що відповідно до положень процесуального Кодексу при направленні обвинувального акта до суду, в разі встановлення розміру спричинених збитків, прокурор зобов`язаний подати позовну заяву про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи вищевказані клопотання, суд зазначає наступне.

Право прокурора на звернення до суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні в інтересах держави, передбачено ст. 1311 Конституції України, п. 12 ч. 2 ст. 36, ст. 128 КПК України, ст. 56 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

У цьому кримінальному провадженні позов за формою та змістом відповідає вимогам статей 175, 177ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Суд зазначає, що правові підстави заявленого цивільного позову, а також доведення прокурором таких підстав для здійснення представництва інтересів держави, можливо оцінити лише в ході судового провадження кримінального провадження по суті.

Таким чином, позов прокурора про стягнення (компенсацію) на користь держави шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, поданий в інтересах держави в порядку, передбаченому статтями 36, ст.128КПК України, статтями 11, 16, 22, 1172 ЦК України, статтями 119, 120 ЦПК України, а також ст.23Закону України «Про прокуратуру», слід прийняти до розгляду, як такого, що підлягає вирішенню судом під час судового провадження кримінального провадження, а в задоволенні клопотань учасників кримінального провадження про повернення цивільного позову відмовити.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору є невідповідність вимогам КПК України саме обвинувального акта, а не інших документів, що додаються до нього.

Доводи представника цивільного відповідача ТОВ «Комфортні рішення» про порушення права його довірителя на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, в частині, що стосується цивільного позову, також не можуть бути підставою для повернення прокурору як обвинувального акта так і позову у кримінальному провадженні, оскільки наявність таких обставин може бути предметом перевірки на відповідній стадії судового розгляду, а не підставою для повернення обвинувального акта чи позову прокурору.

Крім того, захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києві від 06.07.2020 за №760/14506/20, що на праві власності належить ОСОБА_4 : квартиру АДРЕСА_2 та житловий будинок по АДРЕСА_1 ; та №760/14503/20, що на праві власності належить ОСОБА_4 : частки в статутному капіталі ТОВ «Ейс Майстер», код 04462101, у розмірі 45000 грн; частки в статутному капіталі ТОВ «Ейс Україна», код 41226076, у розмірі 445500 грн; частки в статутному капіталі ТОВ «Комфортні Рішення», код 38323166, у розмірі 70000грн).

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник, посилаючись на необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 КК України, не погоджуючись із правовою кваліфікацією діяння, зазначив про те, що зміст положень ст. 59 КК України, що регламентують застосування судом додаткового покарання у виді конфіскації майна в разі доведення винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення, відсутність в обвинувальному акті посилання сторони обвинувачення на корисливий мотив вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на переконання захисника, свідчать про помилковість мотивів накладення слідчим суддею арешту на майно його підзахисного, оскільки такі були пов`язані виключно з можливим призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 3 ст.212КК України. Натомість, захисник вважає, що слідчим суддею при прийнятті рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_4 не було встановлено правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому, на його переконання, арешт майна було застосовано безпідставно та незаконно без дотримання розумності та співмірності обмеження права власності, оскільки відсутність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення такого ступеню тяжкості, що могло бути підставою арешту майна у цьому кримінальному провадженні, свідчить про те, що такий вид заходу забезпечення не виконує свого завдання відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_6 також заявив клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києві від 06.07.2020 за №760/14504/20, що на праві власності належить ТОВ «Комфортні Рішення» (код 38323166): грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 , відкритих в AT«РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві (МФО 380805), із забороною видаткових операцій у межах вказаної суми, за винятком операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та для виплати заробітної плати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, представник цивільного відповідача, посилаючись на необґрунтованість цивільного позову в цілому, забезпечення якого було підставою для застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна, з огляду на відсутність податкових зобов`язань ТОВ «Комфортні Рішення», у тому числі на підставі Акта ГУ ДФС у місті Києві від 27.03.2018 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комфортні рішення» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності, оскільки податкові повідомлення-рішення було визнано протиправними та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020, залишеним без зміни рішеннями судів вищих інстанцій, проведення такої позапланової перевірки, санкціонованої ухвалою слідчого судді від 01.08.2016, яку також було скасовано судом апеляційної інстанції, як таку, що постановлено всупереч положень процесуального закону, а тому, на переконання представника цивільного відповідача, відсутні правові підстави для продовження арешту рахунків ТОВ, оскільки це створює негативні наслідки для його господарської діяльності.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотань адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування арешту майна з огляду на те, що санкція інкримінованого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також на наявність цивільного позову у кримінальному провадженні. При цьому зазначив, що застосування такого заходу забезпечення як арешт майна відповідає завданням кримінального провадження, а тому просив відмовити у задоволенні клопотань учасників судового провадження.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, особа, яка звертається з клопотанням про скасування арешту майна має довести, що відпала потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.

Аналізуючи доводи клопотань про скасування арешту майна, суд приходить до висновку, що підстави, на які посилаються адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що на їх думку, свідчать про необхідність скасування арешту, не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки за встановлених обставин, застосований захід забезпечення кримінального провадження відповідає його завданням та меті.

Що стосується заявленого захисником ОСОБА_5 клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

За змістом ч. 1 ст. 182 цього Кодексу застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.

Відповідно до ч. 11 вказаної статті застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Вирішуючи питання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує і вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Крім того, враховуючи те, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд приймає до уваги позицію цього Суду у справах «В. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, відповідно до якої розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати.

Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У ході розгляду клопотання судом було встановлено, що обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 у сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується останній, а також у сукупності з покаранням, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винуватим, свідчать про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, враховуючи, що на даний момент судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні не розпочато, суд вважає достатніми підстави для подальшого застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а заявлені стороною захисту обставини в сукупності, не можуть слугувати підставами для скасування запобіжного заходу, оскільки питання обґрунтованості чи необґрунтованості висунутого обвинувачення є предметом перевірки судового розгляду та не можуть бути предметом перевірки на стадії підготовчого провадження, про що зазначалось вище.

Отже, на даний час відсутні підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки даних, які свідчили б про достатність скасування запобіжного заходу чи застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні сторони захисту не вказано та в судовому засіданні не доведено.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотань учасників кримінального провадження про скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом із тим, захисник ОСОБА_5 , посилаючись на положення статей 45, 46, 159, 160, 333 КПК України, заявив клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, в якому просить суд надати ОСОБА_4 та/або його захиснику адвокату ОСОБА_5 тимчасовий доступ до документів із можливістю вилучення (здійснення виїмки) документів, які перебувають у володінні Державної митної служби України (код 43115923, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г), а саме, митних декларацій, міжнародних товаротранспортних накладних, інших комерційних і супровідних документів (контрактів, рахунків-фактур (інвойсів) тощо), актів митного огляду (актів огляду) й інших документів, відомостей, які були складені або отримані під час декларування, митного контролю, митного оформлення товарів, що переміщувались через митний кордон України до ТОВ «Сансітістрой» (код 33738683), ТОВ «Аргенто Україна» (код 39621144) протягом 2014-2015 років.

Зважаючи на те, що це клопотання заявлено суду на стадії підготовчого судового провадження і доводи, викладені у ньому можуть бути перевірені та досліджені судом тільки під час безпосереднього дослідження документів (доказів) у кримінальному провадженні, які на даній стадії відсутні у розпорядженні суду й не можуть бути долучені стороною обвинувачення, тому суд вважає таке клопотання передчасним, що не позбавляє можливості його вирішення судом на стадії судового провадження під час безпосереднього дослідження доказів.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

У зв`язку з тим, що за результатами підготовчого судового провадження судом встановлено відсутність підстав для повернення обвинувального акта прокурору з огляду на те, що перевірка та оцінка фактичних обставин кримінального провадження, формулювання обвинувачення, правова кваліфікація інкримінованого злочину, тобто вирішення обвинувачення по суті, є предметом судового провадження кримінального провадження, а також установлено, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 підсудне Оболонському районному суду міста Києва згідно ст. 32 КПК України, відсутні підстави для його закриття, передбачені пунктами 4-8 ч.1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу, а тому суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32020110000000081 від 08.07.2020 стосовно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 КК України підлягає призначенню до судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 27 КПК України судовий розгляд кримінального провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Керуючись статтями 27, 32, 128, 159-166, 174, 177, 182, 291, 314, 315, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 за ч.3ст.212КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва за участю сторін кримінального провадження на 17 травня 2021року о 16:00.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта відмовити.

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача ОСОБА_6 про повернення цивільного позову відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києві від 06.07.2020 за №760/14506/20 та №760/14503/20, відмовити.

У задоволенні клопотання представника цивільного відповідача ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києві від 06.07.2020 за №760/14504/20, відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу, застосованого ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03.07.2020 за №760/14370/20, стосовно ОСОБА_4 у вигляді застави, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1