Постанова

від 26.04.2021 по справі 910/5451/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа№ 910/5451/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Сидорчук Я.О. (довіреність №78/6-5 від 04.01.2021)

від відповідача: Войніканіс Мирський Я.С. (ордер серія КС №546856 від 11.11.2019)

розглянувши апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт»

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 10.07.2020

у справі№ 910/5451/20 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт»

простягнення 195 205,05 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про стягнення пені в сумі 132 163,05 грн. та штрафу в сумі 63 042,00 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем обов`язків по поставці товару за договором № 118/В33-2019 від 18.07.2019.

У відзиві на позов відповідач просив стягнути з позивача суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 250,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі № 910/5451/20 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 126 759,45 грн. пені та 63 042,00 грн. штрафу, в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеними належними та допустимими доказами твердження позивача щодо факту прострочення відповідачем строків поставки товару за спірним договором (заявки № 78/5/7-1700 від 01.08.2019 та № 78/6/7-261 від 04.02.2020), проте встановив, що позивачем помилково нараховано пеню за прострочення постачання товару за заявкою № 78/6/7-261 від 04.02.2020, яке тривало до 31.03.2020, оскільки спірний договір є припиненими з 31.03.2020, а відтак, нарахування пені має здійснюватись по 30.03.2020, а також безпідставно включено до періоду нарахування пені день виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

При цьому, суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що він належним чином виконував обов`язки з поставки товару у строки, визначені спірним договором, але сам позивач неправомірно відмовляв у прийнятті товару, оскільки такі посилання не підтверджені належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі № 910/5451/20 в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволення позову в цій частині відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується є незаконним і необґрунтованим та прийнятим за неповно та неправильно встановленими судом першої інстанції обставинами, які мають значення для справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи, а саме на те, що судом першої інстанції:

- неправильно встановлений строк, у який спірний товар мав бути поставлений відповідачем позивачу, оскільки відповідно до п. 5.1 спірного договору дата та місце поставки товару зазначаються у письмовій заявці; строк поставки товару за цим договором складає 12 календарних днів з моменту подання письмової заявки замовником, але не пізніше дати, вказаної в ній, а відтак, товар мав бути поставлений відповідачем саме протягом 12 днів з моменту отримання письмової заявки;

- п. 5.1 спірного договору в частині виникнення обов`язку поставити товар не пізніше дати вказаній в заявці не відповідає вимогам ст. 663 та 530 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки неврахування моменту обізнаності відповідача з заявкою та застосування лише умови «але не пізніше дати вказаної в ній» може призвести до ситуації, коли позивач завчасно (до дати поставки товару) не подасть відповідачу заявку і відповідач ще не отримавши заявку пропустить строк поставки товару;

- не застосовано положення п. 5.6 спірного договору, які надають позивачу право не приймати товар тимчасово (до моменту встановлення його якості), а не право відмовити у прийнятті товару без належного встановлення якості такого товару, який був неприйнятий позивачем;

- не досліджувались та не оцінювались докази безпідставності неприймання позивачем 29.08.2019, 05.09.2019 та 12.02.2020 товару, який надавався до приймання в межах строку, визначеного заявками позивача, а також підстави такого неприймання та не оцінювалися положення п. 5.6 спірного договору та п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу №П-7 від 25.04.1966, які не передбачають можливості взагалі не приймати товар у разі наявності у позивача зауважень до якості;

- на надано оцінки тому, що позивач не мав права самостійно оцінювати якість товару та відмовляти у його прийнятті, оскільки позивач не наділений повноваженнями на встановлення якості товару та не є відповідною лабораторією, яка наділена такими повноваженнями;

- на надано оцінку актам про неприймання товару № 78/5/8-1924 від 29.08.2019, № 78/5/8-2026 від 05.09.2019, № 2 від 12.02.2020 та належним чином не досліджено їх зміст, який підтверджує, що позивач діяв всупереч умовам п. 2.3.1 та п. 5.6 спірного договору та безпідставно не приймав товар, що наданий у строки, які визначені заявками позивача;

- не надано належної оцінки тому, що відмова позивача від спірного договору є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції у спірному рішенні, в порушення положень ст.ст. 126, 129, 237, 238 ГПК України, не розглянуто та не вирішено питання щодо стягнення з позивача судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, що пов`язані з підготовкою та поданням відзиву на позовну заяву, у сумі 20 250,00 грн. інформація про понесення яких містилась у відзиві на позовну заяву а підтвердження понесення таких витрат були додані до вказаного відзиву та просив стягнути вказані витрати з позивача.

Також у апеляційній скарзі апелянт просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 18 500,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 справа № 910/5451/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 31.08.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В. товариству з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі № 910/5451/20, відмовлено у задоволенні клопотання апелянта розгляд апеляційної скарги за участі представника апелянта, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі № 910/5451/20, учасникам справи роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

08.09.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 09.09.2020.

16.09.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- суд першої інстанції правильно відхилив аргументи відповідача про те, що спірний товар мав бути поставлений відповідачем протягом 12 днів з моменту отримання письмової заявки, оскільки п. 5.1 спірного договору містить застереження, що товар мав бути поставлений не пізніше дати, вказаній у заявці;

- у провадженні господарських судів перебувала справа №910/5822/20 та перебувають справи №910/3083/20 та №910/2877/20, предметом розгляду у яких є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісного договору та у яких надано оцінку спірним правовідносинам сторін як щодо поставки товару неналежної якості, так і щодо правомірності дій позивача по відмові від Договору,

просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти розміру заявлених відповідачем до стягнення витрат на правову допомогу пославшись на те, що:

- з наданих відповідачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 18 500,00 грн. (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі № 910/5451/20, обставини даної справи та її складність, мотиви та доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції) мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною);

- враховуючи обставини справи №910/5451/20, її складність, предмет та підстави позовних вимог, мотиви та доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції слід дійти висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних із складанням та поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В- зупинене апеляційне провадження у справі № 910/5451/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/3083/20 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» про стягнення 346 731,00 грн., сторін зобов`язано негайно повідомити суд про набрання законної сили рішенням у справі №910/3083/20.

18.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/5451/20, до якого додано належним чином засвідчену копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/3083/20, з огляду на що ухвалою від 22.12.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №910/5451/20, учасникам судового процесу запропоновано надати письмові пояснення з урахуванням висновків викладених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/3083/20.

04.01.2021 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення в яких відповідач, з посиланням на те, що:

- 29.08.2019, тобто в межах строку поставки товару, встановленого заявкою № 78/5/7-1700 від 01.08.2019, відповідачем вчинено дії щодо виконання обов`язку з поставки належної якості товару загальною кількістю 12 500 кг, проте позивач безпідставно відмовився прийняти якісний товар та склав Акт №78/5/8-1924 від 29.08.2019 «Встановлення факту поставку товару неналежної якості під час приймального конторою». Даний товар був якісний та безпідставно не був прийняти позивачем, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2020, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, у справі №910/2877/20;

- враховуючи безпідставну відмову позивача від прийняття 29.08.2019 товару належної якості, товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» (постачальник товару за укладеним з відповідачем договором примітка суду) реалізувало право на зупинення виконання свого обов`язку, що передбачене ст. 538 ЦК України, та повідомило відповідача листом №1/29 від 29.08.2019, що поставка товару, яка запланована на 30.08.2019, зупиняється до моменту відновлення порушених прав (копія повідомлення додаток №19 до позовної заяви);

- вказані обставини свідчать про те, що прострочення поставки товару було спричинено відмовою позивача прийняти якісний товар, що був наданий до приймання 29.08.2019, оскільки у випадку прийняття товару позивачем 29.08.2019, наступна поставка повинна була відбутися 30.08.2019, що підтверджується повідомленням товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД»;

- отже відповідач вчинив усі необхідні дії з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань за спірним договором та здійснив поставку позивачу товару у межах строку визначеного письмовою заявкою, проте саме відмова позивача прийняти товар спричинила подальшу поставку товару поза межами строку визначеного умовами спірного договору;

- вказане свідчить про неможливість розрахувати штрафні санкції, оскільки порушення строків поставки товару було спричинене безпідставною відмовою позивача прийняти якісний товар, який був наданий до приймання 29.08.2019;

- при цьому, поставка товару 05.09.2019, стосовно якої наявна постанова Північного апеляційного господарського суду (справа №910/3083/20), була здійснена після відмови прийняти якісний товар, який був поставлений у строк, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив поставку продукції

- у справі №910/3083/20 судом встановлено, що, з загальної кількості поставленого позивачу за умовами спірного договору 05.09.2019 товару 17 500 кг, наданим позивачем актом від 05.09.2019 № 78/5/8-2026 підтверджується факт поставки товару неналежної якості та з порушенням умов маркування партії товару у кількості 5 000 кг, в той час як належних та допустимих доказів невідповідності якості та вимогам щодо маркування решти поставленого 05.09.2020 товару позивач суду не надав. Отже, вказаним судовим рішенням встановлено, що позивач неправомірно відмовився приймати належної якості товар у загальній кількості 12 500 кг;

- оскільки фактично заявка №78/5/7-261 від 04.02.2020 була отримана відповідачем 04.02.2020, то враховуючи п. 5.1 спірного договору (умова щодо того, що строк поставки товару за цим договором складає 12 календарних днів з моменту подання письмової заявки замовником примітка суду), остатнім днем поставки товару є 16.02.2020. Відповідач виконав обов`язок доставити позивачу товар у вказаний строк здійснивши поставку 12.02.2020, проте, оскільки позивач відмовився від прийняття вказаного товару, саме він допустив порушення умов спірного договору щодо належного виконання свого обов`язку прийняти товар, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив поставку товару і вчинив господарське правопорушення,

- враховуючи те, що останнім днем поставки товару згідно заявки №78/5/7-261 від 04.02.2020 є 16.02.2020, першим днем прострочення є 17.02.2020, а останнім днем прострочення, з урахуванням того, що 17.03.2020 спірний договір було розірвано є 16.03.2020, нарахування штрафних санкцій можливо за період з 17.02.2020 до 16.03.2020 (29 календарних днів), а їх сума становить 26 117,40 грн., проте позивачем у позовній заяві при розрахунку штрафних санкцій наведених вище обставин не враховано, та не наведено розрахунок, що не відповідає обставинам справи,

Крім того апелянт зазначив про те, що ним понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 12 000,00 грн., з огляду на що збільшив заявлену до стягнення суму таких витрат та просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 30 500,00 грн.

Також у вказаних поясненнях відповідач звернувся до суду клопотанням про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової від 20.01.2021 року, в зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, визначено новий склад колегії суддів головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою від 25.01.2021 колегією суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. призначено справу до розгляду на 02.03.2021 об 11:20 год.

08.02.2021 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення аналогічні за змістом письмовим поясненням, які надійшли до суду 04.01.2021.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

27.04.2021 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18.07.2019 позивач як замовник та відповідач як учасник уклали договір №118/В33-2019 (далі Договір) в п. 1.1 якого погодили, що учасник зобов`язується у визначені Договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари. (а.с. 10 т.1)

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару код ДК 021:2015 15110000-2-М`ясо (м`ясо свинини (1 категорії)) (далі товар). Кількість товару за договором 50 000 кг.

Сторонами підписано Специфікацію (Додаток № 1 до Договору) (а.с. 21 том 1 ) в якій погоджено, що поставці за умовами Договору підлягав товар за кодом ДК 021:2015-15110000-2 М`ясо (м`ясо свинини (1 категорії); місце постачання товару: 04080 м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А з подальшим транспортуванням за рахунок учасника в м. Одеса, м. Харків, м. Дніпро, село Нові Петрівці, м. Львів; у кількості 50 000 кг; ціна за одиницю з ПДВ 90,06 грн., сума з ПДВ 4 503 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 30.01.2020 (а.с. 24 том 1), ціна Договору складає 5 403 6 600,00 грн. У 2019 році за Специфікацією становить 4 503 000,00 грн. (а.с. 21 том 1) У 2020 році за Специфікацією становить 900 600,00 грн.(а.с. 25 том 1)

Крім того, сторонами підписано Додаток № 2 Договору (Технічний опис) (а.с. 22 том 1) в якому погоджені наступні технічні вимоги до товару: М`ясо свинини першої категорії повинно відповідати нормативному документу на цей вид продукції (товару): ДСТУ 7158:2010 «М`ясо. Свинина в тушах і півтушах. Технічні умови», Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та іншим вимогам законодавства в сфері обігу харчових продуктів. М`ясо свинини першої категорії повинно бути заморожене та виготовлено у вигляді півтуш, без голови, ніг, внутрішніх органів, внутрішнього жиру. Запах та колір без стороннього запаху, м`язова тканина в місцях розділення від світло-рожевого до червоного кольору, сало від білого до блідо-рожевого. На півтушах не повинно бути залишків внутрішніх органів, щетини, згустків крові, бахромок м`язової і жирової тканин, побитостей, синців, забруднення. На кожній півтуші повинно бути і проставлено ветеринарне клеймо овальної форми, яке підтверджує, що ветеринарно-санітарна експертиза свинини проведена в повному обсязі і цю і свинину можна випускати до реалізації на харчові цілі без обмежень, а також клеймо та штампи, що позначають категорію вгодованості. Строк придатності товару повинен становити не менше 85% від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад замовника.

01.08.2019 позивачем складено заявку вих.№ 78/5/7-1700 (далі Заявка 1) (а.с. 26 том 1) щодо поставки товару у загальній кількості 50 000 кг (зазначено кількість товару та місця його постачання до 10-ти об`єктів). Строк поставки з 27 по 30 серпня 2019 року.

На підтвердження факту направлення відповідачу Заявки 1 позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії накладної № 048001129880 від 02.08.2019, фіскального чеку та опису вкладення. (а.с. 27 том 1)

Крім того, 04.02.2020 позивачем складено заявку вих.№ 78/5/7-261 (далі Заявка 2) (а.с. 53 том 1) про поставку товару у загальній кількості 10 000 кг (зазначено кількість товару та місця його постачання до 3-х об`єктів). Строк поставки 11.02.2020.

Заявка 2 вручена відповідачу 04.02.2020, що підтверджується написом на цій заявці та не заперечується відповідачем.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що відповідачем обов`язок з поставки товару на Заявкою 1 та Заявкою 2 прострочений, з огляду на що відповідач має сплатити, передбачені Договором штрафні санкції (пеню та штраф).

Так позивач зазначив про те, що:

- за Заявкою 1 товар був поставлений відповідачем за наступними видатковими накладними: № 61 від 12.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг); № 62 від 16.09.2019 на суму 675 450,00 грн. (у кількості 7 500 кг); № 63 від 16.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг); № 66 від 19.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг); № 67 від 19.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг); № 70 від 19.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг); № 71 від 19.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг); № 72 від 19.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг); № 76 від 25.09.2019 на суму 225 150,00 грн. (у кількості 2 500 кг); № 77 від 25.09.2019 на суму 450 300,00 грн. (у кількості 5 000 кг);

- за Заявкою 2 товар відповідачем поставлений не був.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, серед іншого, посилається на те, що ним 29.08.2019, 05.09.2019 та 12.02.2020, тобто у межах строків визначених Заявкою 1 та Заявкою 2, позивачу постачався товар який останнім був безпідставно не прийнятий, а відтак, оскільки позивач відмовився від прийняття вказаного товару, саме він допустив порушення умов договору щодо належного виконання свого обов`язку прийняти товар, відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив поставку товару і вчинив господарське правопорушення, що виключає стягнення з нього штрафних санкцій.

Таким чином, для вирішення спору сторін по суті слід встановити чи був відповідачем виконаний обов`язок щодо поставки визначеного умовами Договору товару у встановлені Договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно вимог ст. 11 ЦК України - підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як унормовано вимогами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Також, відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 230 ГК України - штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, за змістом п. 7.3 Договору сторони в двухстороньому порядку передбачили, що за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього Договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Отже, у випадку порушення відповідачем строків поставки товару позивач має право нарахувати відповідачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за порушення такого строку понад 30 календарних днів додатково нарахувати штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару

Щодо строків поставки товару колегія суддів зазначає на наступне.

Положеннями ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 Договору дата та місце поставки товару зазначаються у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим Договором складає 12 календарних днів з моменту подання письмової заявки замовником, але не пізніше дати вказаної в ній.

Відповідач, як на підставу відмови у позові, серед іншого, посилається на те, що товар мав бути поставлений відповідачем протягом 12 днів з моменту отримання письмової заявки, проте колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність таких посилань оскільки п. 5.1 Договору містить застереження, що товар має бути поставлений не пізніше дати вказаної в ній.

Відносно тверджень відповідача про те, що п. 5.1 Договору в частині виникнення обов`язку поставити товар не пізніше дати вказаній в заявці не відповідає вимогам ст. 663 та 530 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки неврахування моменту обізнаності відповідача з заявкою та застосування лише умови «але не пізніше дати вказаної в ній», може призвести до ситуації, коли позивач завчасно до дати поставки товару не подасть відповідачу заявку і відповідач ще не отримавши заявку пропустить строк поставки товару, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки у випадку невідповідності ( на думку відповідача) умов Договору, зокрема його п. 5.1, положенням чинного законодавства, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання окремих положень договору недійсними. Водночас, оскільки такі вимоги не є предметом даного позову, а суд не наділений правом самостійно змінювати предмет позову, під час розгляду цієї справи суд не надає оцінку вказаним обставинами.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпція правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів визнання п. 5.1 договору недійсним в судовому порядку, в тому числі із підстав невідповідності його ст. 663 та 530 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає недоведеним факт недійсності вказаного пункту Договору та виходить з того, що спірний договір в цій частині є правомірним.

Отже, виходячи зі змісту договору та спірних заявок, товар за Заявкою 1 мав бути поставлений відповідачем в строк по 30.08.2019 а за Заявкою 2 по 11.02.2020.

Щодо факту поставки товару за Договором колегія суддів зазначає на наступне.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з п. 5.2 Договору доставка товару на склад замовника з подальшим транспортуванням (перевезенням) в частини Національної гвардії України, визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів учасника (або транспортом учасника) на умовах DDP (в редакції Incoterms 2010).

У п. з п. 5.5 Договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на вклад замовника і підписання уповноваженими на це особами учасника та замовника накладної.

Згідно з Incoterms 2010 умова поставки DDP означає, що продавець здійснює постачання покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця. Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов`язків продавця.

Отже, обов`язок відповідача з поставки товару за договором вважається виконаним у момент доставки товару до складу позивача, а належним доказом на підтвердження виконання такого обов`язку є підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем, для виконання обов`язку з поставки товару за Заявкою 1, 29.08.2019 та 05.09.2019 здійснювались поставки у кількості 12 500 кг та 17 500 кг відповідно, а за Заявкою 2 12.02.2020 поставка у кількості 10 000 кг, проте позивач, встановивши, що товар, який постачається відповідачем не відповідає вимогам договору щодо якості, не прийняв вказаний товар та повернув його відповідачу.

При цьому фактично товар позивачу поставлявся товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» особою з якою відповідач для виконання своїх обов`язків за договором уклав договір № 14/08 від 14.08.2019 (а.с. 103 т.1). Вказаний факт сторонами не заперечується.

Так, під час приймального контролю комісією у складі представників позивача в присутності представника відповідача складено наступні акти:

- Акт «Встановлення факту поставку товару неналежної якості під час приймального контрою» № 78/5/8-1924 від 29.08.2019, яким комісією позивача запропоновано не приймати поставлений товар неналежної якості в кількості 12 500 кг загальною вартістю 1 125 750,00 грн. та повернути його постачальнику, у зв`язку із встановленням, що: маса та товщина сала півтуш не відповідає вимогам таблиці 1 ДСТУ 7158:2010, при транспортуванні не дотримано температурний режим, що визначений ДСТУ 7158:2010; надані декларація виробника та протокол випробувань не містять категорійність поставленого товару за таблицею 1 ДСТУ 7158:2010; виявлено півтушу на якій наявне маркування (клеймування) невідомого походження «UA 13-13-22 Держветнагляд», тоді як згідно декларації виробника ТОВ «Крамар ЛТД» № 58 та № 59 від 29.08.2019 маркування передбачається наступне «UA 13-21-89 Держветнагляд»; на підтушках виявлено згустки крові, синці та побитості.(а.с. 120 т.1)

- Акт «Про факт поставки неякісного товару під час приймального контролю» № 78/5/8-2026 від 05.09.2019 яким комісією позивача запропоновано не приймати поставлений товар неналежної якості в кількості 17 500 кг загальною вартістю 1 576 050,00 грн. та повернути його постачальнику, у зв`язку із встановленням, що: на півтушах виявлено розмиті ветеринарні клейма, без можливості порівняння їх з клеймом зазначеним у декларації виробника ТОВ «Крамар ЛТД» № 58 від 05.09.2019, передбачено маркування (клеймування) «UA 13-21-89 Держветнагляд»; також на одній з півтуш під час здійсненні органолептичної перевірки виявлено залишки щетини, що не відповідає вимогам п. 5.1.13. договору та ДСТУ 7158:2010 (а.с.134 т.1 );

- Акт «Встановлення факту поставку товару неналежної якості під час приймального контрою» № 2 від 12.02.2020 яким комісією позивача запропоновано не приймати поставлений товар неналежної якості в кількості 10 000 кг загальною вартістю 900 600,00 грн. та повернути його постачальнику, у зв`язку із встановленням, що: маса півтуш не відповідає вимогам таблиці 1 ДСТУ 7158:2010 (а.с.148 т.1 ).

Вказані акти, окрім представників позивача (членів комісії), підписані директором відповідача із запереченнями.

Суд першої інстанції визнав доведеним те, що під час поставок 29.08.2019, 05.09.2019 та 12.02.2020 відповідачем порушено вимоги щодо якості товару, проте колегія суддів вважає вказані висновки такими, що частково спростовуються обставинами, які викладені нижче.

Правовідносини сторін за Договором щодо встановлення якості товару при здійсненні відповідачем поставок 29.08.2019, 05.09.2019 та 12.02.2020 були предметом судових розглядів.

Так, предметом розгляду справи №910/2877/20 за позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до товариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» про стягнення 225 150,00 грн. були позові вимоги про стягнення штрафних санкцій за Договором, нарахованих за поставку відповідачем 29.08.2019 неякісного товару у прийнятті якого позивачем відмовлено та щодо якого позивачем було складено Акт «Встановлення факту поставку товару неналежної якості під час приймального контрою» № 78/5/8-1924 від 29.08.2019.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2020 (а.с. 148-152 т.2), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 (а.с.182-187 т.2), у справі №910/2877/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказаними судовими рішення встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено поставку відповідачем 29.08.2019 неякісної продукції.

Правовідносини сторін щодо поставки 05.09.2019 товару неналежної якості були предметом дослідження при розгляді справи №910/3038/20 за позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до товариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» про стягнення 346 731,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2020 (а.с. 91-100 т.2), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 (а.с.119-125 т.2 ) у вказаній справі встановлено, що з загальної кількості товару, який був доставлений відповідачем позивачу 05.09.2019 та за наслідками прийняття якого позивачем складено Акт «Про факт поставки неякісного товару під час приймального контролю» № 78/5/8-2026 від 05.09.2019 та відмовлено у прийнятті товару 17 500 кг, неякісним був товар у кількості 5 000 кг, а щодо решти товару у загальній кількості 12 500 кг позивачем не доведено того, що такий товар був неякісним.

Крім того, судами розглянуто справу №910/5822/20 за позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до товариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» про стягнення 180 120,00 грн., предметом розгляду у якій були позові вимоги про стягнення штрафних санкцій за Договором, нарахованих за поставку відповідачем 12.02.2020 неякісного товару у прийнятті якого позивачем відмовлено та щодо якого позивачем складено Акт «Встановлення факту поставку товару неналежної якості під час приймального контрою» № 2 від 12.02.2020.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №910/5822/20 позов задоволено. (а.с.85-88 т.2 )

Вказаними судовими рішення встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами доведено поставку відповідачем 12.02.2020 неякісної продукції.

За приписами с. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення у справах №910/2877/20, №910/3038/20 та №910/5822/20 не можуть бути поставлені під сумнів, інші рішення, в тому числі і у цій справі, №910/5451/20, не можуть їм суперечити, а обставини, встановлені у справі справах №910/2877/20, №910/3038/20 та №910/5822/20 (зокрема щодо якості товару, який постачався відповідачем позивачу 29.08.2019, 05.09.2019 та 12.02.2020), є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2).

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Зазначені принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту. Отже, у розумінні наведених положень законодавства для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки необхідною є наявність таких умов: протиправної поведінки та вини боржника (така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2018 у справі №910/11049/17).

Правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення з постачальника неустойки у випадку, якщо прострочка поставки продукції сталась не з вини постачальника викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 922/1401/19.

Отже, враховуючи встановлені у вищезгаданих судових рішення преюдиційні факти та надані позивачем на підтвердження факту поставки товару видаткові накладні, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що за Заявкою 1, згідно з якою відповідач мав поставити товар у кількості 50 000 кг у строк по 30.08.2019, відповідач:

- 29.08.2019 надав позивачу для прийняття товар належної якості у кількості 12 500 кг;(а.с. 116-119 т.1)

- 05.09.2019 надав позивачу для прийняття товар належної якості у кількості 12 500 кг та неналежної якості у кількості 5 000 кг; (а.с.127-132 т.1)

- 12.09.2019 поставив позивачу товару у кількості 5 000 кг за видатковою накладною № 61 від 12.09.2019; (а.с.33,34 т.1)

- 16.09.2019 поставив позивачу товару у кількості 12 500 кг за видатковими накладними №№ 62, 63 від 16.09.2019; (а.с.35-38 т.1 )

- 19.09.2019 поставив позивачу товару у кількості 25 000 кг за видатковими накладними №№ 66, 67, 70, 71, 72 від 19.09.2019; (а.с. 39-48 т.1)

- 25.09.2019 поставив позивачу товару у кількості 7 500 кг за видатковими відповідачем №№ 76, 77 від 25.09.2019. (а.с.49-52 т.1)

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено безпідставність відмови відповідача від прийняття 29.08.2019 та 05.09.2019 товару у загальній кількості 25 000 кг, відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 614 ЦК України, доведено відсутність його вини у простроченні виконання ним зобов`язань за Договором щодо вказаних поставок, а відтак нарахування штрафних санкцій слід проводити з урахуванням вказаних обставин.

Отже, наявними у матеріалах справи документальними доказами підтверджується, що прострочення відповідача щодо поставки товару за Заявкою 1 тривало у такі періоди:

- з 31.08.2019 до 04.09.2019 щодо поставки товару у кількості 37 500 кг (враховуючи, що 29.08.2019 відповідач безпідставно відмовився прийняти товар у кількості 12 500 кг, що встановлено судовими рішеннями у справі 910/2877/20 примітка суду), загальна вартість товару щодо якого допущено прострочення у вказаний період становить 3 377 250,00 грн. Сума пені за вказаний період становить 16 886,25 грн. (3 377 250,00 *0,1%*5);

- з 05.09.2019 до 11.09.2019 щодо поставки товару у кількості 25 000 кг (враховуючи, що 05.09.2019 відповідач безпідставно відмовився прийняти товар у кількості 12 500 кг, що встановлено судовими рішеннями у справі 910/3038/20- примітка суду), загальна вартість товару щодо якого допущено прострочення у вказаний період становить 2 251 500,00 грн. Сума пені за вказаний період становить 15 760,50 грн. (2 251 500,00*0,1%*7);

- з 12.09.2019 до 15.09.2019 щодо поставки товару у кількості 20 000 кг (враховуючи, що 12.09.2019 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар у кількості 5 000 кг за видатковою накладною № 61 від 12.09.2019 примітка суду), загальна вартість товару щодо якого допущено прострочення у вказаний період становить 1 801 200,00 грн. Сума пені за вказаний період становить 7 204,80 грн. (1 801 200,00*0,1%*4);

- з 16.09.2019 до 18.09.2019 щодо поставки товару у кількості 7 500 кг (враховуючи, що 16.09.2019 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар у кількості 12 500 кг за видатковими накладними №№ 62, 63 від 16.09.2019 примітка суду) загальна вартість товару щодо якого допущено прострочення у вказаний період становить 675 450,00 грн. Сума пені за вказаний період становить 2 026,35 грн. (675 450,00 *0,1%*3).

За таких обставин загальна сума пені за Заявкою 1 на стягнення якої позивач має право, становить 41 877,90 грн. (16 886,25+15 760,50+7 204,80+ 2 026,35).

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при розрахунку пені допущено помилку, а саме включено до періоду нарахування пені день фактичної поставки відповідачем товару, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на те, що він вчинив усі необхідні дії з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та здійснив поставку позивачу товару у межах строку визначеного письмовою заявкою і саме відмова позивача прийняти товар спричинила подальшу поставку товару поза межами строку визначеного умовами Договору, колегія суддів зазначає про те, що, як встановлено вище, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу до прийняття у межах визначеного Заявкою 1 строку товару у кількості 12 500 кг у прийнятті якого позивачем безпідставно відмовлено і вказані обставини враховані при розрахунку судом апеляційної інстанції штрафних санкцій, проте за умовами Заявки 1 відповідач мав поставити товар у кількості 50 000 кг.

Вказані обставини свідчать про те, що товар у кількості 37 500 кг відповідачем було поставлено з порушенням встановленого Договором строку, з огляду на що позивач має право на стягнення штрафних санкцій, нарахованих за прострочення поставки вказаної кількості товару.

Щодо посилань відповідача на те, що, оскільки 29.08.2019 позивачем було безпідставно не прийнято належної якості товар, ТОВ «Крамар ЛТД» реалізувало право на зупинення виконання свого обов`язку, що передбачене ст. 538 ЦК України про що повідомило відповідача листом №1/29 від 29.08.2019 (а.с. 123 т.1) згідно з яким поставка товару, яка запланована на 30.08.2019, зупиняється до моменту відновлення порушених прав, колегія суддів зазначає що, по-перше, доданий відповідачем до відзиву на позов лист №1/29 «Повідомлення про зупинення поставки товару» від 29.08.2019 свідчить про зупинення поставки товару ТОВ «Крамар ЛТД» повідомляв не позивача, а відповідача, а по-друге сторонами у зобов`язанні щодо поставки товару за Договором є позивач та відповідач, а відтак, саме останній мав повідомляти позивача про зупинення поставки товару та підстави такого зупинення доказів чого матеріали справи не містять, з огляду на що колегією суддів не встановлюються та не досліджується обставини зупинення відповідачем поставки товару за Заявкою 1.

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги про стягнення пені за Заявкою 1 підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції в сумі 41 877,90 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо стягнення штрафних санкцій за Заявкою 2 колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено вище, відповідач обов`язку щодо поставки товару за Заявкою 2 не виконав, а посилання відповідача на надання ним позивачу до приймання 12.02.2020 товару належної якості, спростовуються обставинами, встановленими при розгляді справи №910/5822/20, з огляду на що позивач має право на стягнення штрафних санкцій, нарахованих за Заявкою 2.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач розраховує штрафні санкції за Заявкою 2 за період з 12.02.2020 по 31.03.2020.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, нарахування штрафних санкцій за прострочення яке тривало 31.03.2020, не є вірним з огляду на таке.

Згідно з п. 10.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2019 сторонами внесено зміни до п. 10.1 Договору та встановлено строк його дії до 31.03.2020, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.

Згідно з п. 6.4.3 Договору у разі невиконання зобов`язань замовником, учасник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника письмовим повідомленням про розірвання договору, що має бути відправлено замовнику не пізніше 15-ти календарних днів до дати розірвання, зазначеної учасником в повідомленні про розірвання договору.

В матеріалах справи наявна заява відповідача № 37 від 17.03.2020 року (а.с.158 т.1 ), в якій відповідач у зв`язку з систематичним невиконання позивачем зобов`язань за договором щодо прийняття товару повідомив позивача про відмову від договору та вказано, що договір припиняє свою дію з 01.04.2020. Доказів надіслання цього листа позивачу не подано.

Згідно з п. 6.2.1 договору замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору у разі невиконання зобов`язань учасником, повідомивши про це письмовим повідомленням про розірвання договору, що має бути відправлено учаснику не пізніше 10-ти календарних днів до дати розірвання, зазначеної замовником в повідомленні про розірвання договору. Договір вважається розірваним на вимогу замовника з дати розірвання, зазначеної замовником в повідомленні про розірвання договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач письмово повідомив відповідача листом № 78/6-619 від 20.03.2020 (а.с. 59 т.1) про розірвання договору в односторонньому порядку з 31.03.2020. Дане повідомлення направлено відповідачу 20.03.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за № 0408030409140. (а.с.61 т.1)

Враховуючи обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір є розірваним з 31.03.2020 що виклює нарахування пені за 31.03.2020.

При цьому, які вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки прострочення з постачання товару за Заявкою 2 тривало більше 30 календарних днів позивач, крім стягнення пені, має право на стягнення визначеного п. 7.3 Договору штрафу в сумі 7 % від вартості непоставленого товару

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені за Заявкою 2 підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду першої інстанції в сумі 43 288,80 грн., а позовні вимоги про стягнення штрафу за розрахунком позивача в сумі 63 042,00 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/5451/20 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 85 166,70 грн. та штраф в сумі 63 042,00 грн., в решті позовних вимог відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат відповідача на правничу допомогу понесених в суді першої та апеляційної інстанції колегія суддів зазначає на наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, процесуальним законом передбачено право відповідача на одержання відшкодування понесених ним судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з розглядом тієї частини позовних вимог, у задоволенні якої судом було відмовлено.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України в суді першої інстанції є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а у суді апеляційної інстанції апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.

З матеріалів справи слідує, що у відзиві на позов відповідач просив стягнути з позивача суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 250,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрати до відзиву на позов відповідачем додані копії укладеного з адвокатським бюро «Войніканіс-Мирського» договору про надання правової (правничої) допомоги № 61 від 08.11.2019 (а.с.27 т.2), листа відповідача на адресу адвокатського бюро «Щодо надання письмового завдання (доручення) за Договором, рахунку на оплату № 88 від 18.05.2020 (а.с.169 т.2 ), платіжного доручення № 247 від 18.05.2020 (а.с. 170 т.2) та акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.05.2020 (а.с. 171 т.2) до вищевказаного договору.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 18 500,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат відповідачем до апеляційної скарги додані копії листа відповідача на адресу адвокатського бюро «Щодо надання письмового завдання (доручення) за Договором (а.с.44 т.2), рахунку на оплату № 105 від 03.08.2020 (а.с.45 т.2 ), платіжного доручення № 369 від 03.08.2020 (а.с. 46 т.2) та акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.08.2020 до вищевказаного договору (а.с. 47 т.2).

Також у наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях наданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2020 (надійшли до суду 04.01.2021) відповідач зазначив про те, що, з огляду на необхідність надання цих пояснень, він додатково поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. та, збільшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції,просив стягнути з позивача загальну суму таких витрат в розмірі 30 500,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат відповідачем до письмових пояснень додані копії листа відповідача на адресу адвокатського бюро «Щодо надання письмового завдання (доручення) за Договором (а.с. 153 т.2), рахунку на оплату № 135 від 30.12.2020 (а.с.154 т.2), платіжного доручення від 30.12.2020 (а.с. 155 т.2) та акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.12.2020 (а.с. 156 т.2) до вищевказаного договору.

Отже, відповідачем дотримані встановлені ГПК України строки на подання як попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Зі змісту наданого відповідачем до суду першої інстанції акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.05.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 61 від 08.11.2019 вбачається, що надана в суді першої інстанції правова допомога складається з:

- ознайомлення з позовною заявою та здійснення правового аналізу обґрунтованості вказаної позовної заяви, підготовка правової позиції у справі 1 година 30 хвилин;

- підготовка відзиву на позовну заяву 4 години;

- проведення переговорів та погодження правової позиції по справі з клієнтом 0 годин 30 хвилин.

Зі змісту наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції актів приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.08.2020 та від 30.12.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 61 від 08.11.2019 та слідує, що надана в суді апеляційної інстанції правова допомога складається з:

- вивчення та правового аналізу рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/5451/20 0 годин 30 хвилин;

- формування та підготовка правової позиції з приводу можливості апеляційного оскарження рішення та проведення консультації з клієнтом з цього питання 1 година;

- написання апеляційної скарги 4 години 10 хвилин

- роздрукування та виготовлення копії матеріалів, направлення документів позивачу 0 годин 30 хвилин;

- правовий аналіз рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/3083/20 0 годин 40 хвилин;

- правовий аналіз рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №910/5822/20 0 годин 40 хвилин;

- правовий аналіз рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/2877/20 0 годин 20 хвилин;

- написання письмових пояснень у справі №910/5451/20 1 год. 50 хвилин

- роздрукування та виготовлення копії матеріалів, направлення документів позивачу 0 годин 30 хвилин.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2019 відповідач як клієнт та адвокатське бюро «Войніканіс-Мирського» як бюро уклали договір про надання правової (правничої) допомоги №61 в п. 1 якого погодили, що цей договір регулює правовідносини сторін, які виникають у зв`язку з наданням бюро правової (правничої) допомоги клієнту.

В п. 2.1.7 договору про надання правової (правничої) допомоги №61 сторонами визначено, що, серед іншого, бюро надає клієнту правову допомогу з представництва інтересів клієнта в судових органах.

З змістом п. п. 5.1, 5.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №61 гонорар за кожну годину, витрачену бюро на надання правової допомоги клієнту становить 3 000,00 грн.

У наданих відповідачем актах приймання-передачі наданої правової допомоги сторони погодили обсяги виконаних робіт та факт їх виконання.

На підтвердження факту оплати послуг адвоката до матеріалів справи додано копії платіжних доручень № 247 від 18.05.2020 на суму 20 500,00 грн., №369 на суму 18 500,00 грн. та від 30.12.2020 на суму12 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу адвокатським бюро «Войніканіс-Мирського» послуг в судах першої та апеляційної інстанції на заявлену до стягнення суму.

Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає таке.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти розміру заявлених відповідачем до стягнення витрат на правову допомогу, пославшись на те, що не є розумним розміром витрат відповідача витрат на послуги адвоката у даній справі є сума, яка складає 20 500,00 грн., зазначивши, що вказана сума є неспівмірною, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність та обсяг наданих адвокатських послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти розміру заявлених відповідачем до стягнення витрат на правову допомогу пославшись на те, що:

- з наданих відповідачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 18 500,00 грн. (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі №910/5451/20, обставини даної справи та її складність, мотиви та доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції) мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною);

- враховуючи обставини справи №910/5451/20, її складність, предмет та підстави позовних вимог, мотиви та доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції слід дійти висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних із складанням та поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Водночас колегія суддів вважає вказані посилання позивача недоведеними оскільки позивачем фактично не наведено жодного доказу на підтвердження своїх тверджень щодо неспівмірності витрат відповідача, а надані позивачем заперечення лише констатують його незгоду із визначеною відповідачем сумою таких витрат.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для зменшення заявленої відповідачем до стягнення з позивача суми витрат на правову допомогу, позивачем не наведено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку а відтак, враховуючи часткове задоволення позову та вимоги ст. 129 ГПК України, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на правову допомогу щодо позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено, а саме, витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції в сумі 4 875,26 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 7 342,99 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/5451/20 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/5451/20 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частині рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/5451/20 в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» (04107, м. Київ, вул. Підгірна, 28-А, офіс 30, код ЄДРПОУ 42585405) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню в сумі 85 166 (вісімдесят п`ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 70 коп., штраф в сумі 63 042 (шістдесят три тисячі сорок дві) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 13 коп.».

4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укральянспродукт» (04107, м. Київ, вул. Підгірна, 28-А, офіс 30, код ЄДРПОУ 42585405) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в сумі 4 875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 26 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 7 342 (сім тисяч триста сорок дві) грн. 99 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.

6 Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №910/5451/20 в частинні, яка не була змінена цією постановою.

7. Матеріали справи № 910/5451/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.05.2021.

Головуючий суддяМ.А. Руденко

СуддіМ.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко