Ухвала

від 14.05.2021 по справі 345/2217/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 травня 2021 року

місто Київ

справа № 345/2217/17

провадження № 61-6744ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у цивільній справі

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК , Товариства з обмеженою відповідальністю Целестія , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_2 у червні 2017 року звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 (зазначений на плані літерою А , загальною площею 2 697, 2 кв. м, а саме: підвал № І-ХІІІ, площею 629, 8 кв. м, готельні приміщення № 1-99, площею 1 280, 4 кв. м; приміщення № ХIV-LXV, площею 725, 2 кв. м, приміщення № 38-46, площею 61, 8 кв. м, що становить цілу ідеальну частку), укладений 19 червня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком ПРИВАТБАНК

(далі - ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ) і Товариством з обмеженою відповідальністю Целестія (далі - ТОВ Целестія ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М., зареєстрований у реєстрі за номером 531; скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ Целестія на зазначене нерухоме майно, вчинену 19 червня 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що 15 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком ПРИВАТБАНК (далі - ЗАТ КБ ПРИВАТБАНК ), правонаступником якого є ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , з метою забезпечення виконання її зобов`язань за кредитним договором від 15 листопада 2006 року укладено іпотечний договір, предметом якого є готель ІНФОРМАЦІЯ_1 на АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2006 року.

Оскільки кредитні зобов`язання не були виконані належним чином, у судовому порядку звернуто стягнення на предмет іпотеки - готель ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом надання ПАТ КБ ПРИВАТБАНК права продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України Про іпотеку , із встановленням початкової ціни предмета іпотеки, зазначеної у додатковому договорі до договору іпотеки від 27 березня 2007 року (4 910 320, 03 грн), за ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК і ТОВ Целестія 19 червня 2017 року укладено договір купівлі-продажу готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 за ціною 5 272 507, 00 грн, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М.

На переконання позивача, банк порушив її переважне право викупу предмета іпотеки, оскільки вона своєчасно повідомила банк про намір викупити готель за ціною та у порядку, визначеному статтею 38 Закону України Про іпотеку , як це визначено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки. Пропонуючи позивачу викупити готель за ціною 34 345 530 грн, банк не надав звіт про оцінку майна суб`єктом оціночної діяльності та не зазначив, на які банківські рахунки необхідно вносити кошти, тому відсутні підстави вважати, що вона у 30-денний строк не повідомила про свій намір викупити предмет іпотеки.

Банк відчужив предмет іпотеки за ціною, нижчою від цінової пропозиції, яку позивачу було запропоновано. Також в оспорюваному договорі купівлі-продажу готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 не зазначено, що продаж відбувається на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року. На день укладення договору купівлі-продажу предмет іпотеки знаходився під арештом.

Протиправні дії відповідачів свідчать про умисел у діях ПАТ КБ ПРИВАТБАНК і ТОВ Целестія , спрямований на заволодіння готелем у незаконний спосіб та позбавлення її законного першочергового права на викуп належного їй предмета іпотеки відповідно до чинного законодавства та рішення суду, яке набрало законної сили.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 (зазначений в плані літерою А , загальною площею 2697, 2 кв. м, а саме: підвал № 1 - ХІІІ, площею 629, 8 кв. м, готельні приміщення № 1-99, площею 1 280, 4 кв. м, приміщення № ХІV-LХV, площею 725, 2 кв. м, приміщення № 38-46, площею 61, 8 кв. м, що складає цілу ідеальну частку), що був укладений 19 червня 2017 року між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК і ТОВ Целестія , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. і зареєстрований у реєстрі за номером 531.

Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ Целестія на нерухоме майно - готель ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинену 19 червня 2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М., номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 20987437.

В іншій частині позову відмовлено .

Справа неодноразово переглядалася судом апеляційної інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасовано рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишено без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, 20 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення впливають на його права, інтереси та обов`язки як власника земельних ділянок .

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

У частині четвертій статті 389 ЦПК України передбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Тлумачення частини першої та четвертої статті 389 ЦПК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, лише після розгляду судом апеляційної інстанції її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Відповідно до спеціального правила статті 370 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги, поданої після закінчення апеляційного розгляду справи, за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Аналіз змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 до Верховного Суду звернувся від власного імені як особа, яка не брала участі у справі, та вважає, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки.

Верховний Суд констатує, що касаційна скарга особи, яка не брала участі у справі й вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, може бути подана на судове рішення виключно у тому випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було постановлено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Проте, Верховним Судом враховано, що ОСОБА_1 не є стороною у справі та не звертався з апеляційною скаргою щодо перегляду рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року у цій справі.

Положеннями процесуального закону визначено право особи подати відповідну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у певних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник наводить доводи, що суд апеляційної інстанції під час повторного перегляду рішення суду першої інстанції не встановив правового статусу земельної ділянки, зайнятої спорудами готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 , її власника, фактичної площі та кадастрового номеру. На момент апеляційного розгляду цієї справи земельні ділянки з кадастровими номерами: 2610400000:13:005:0046, 2610400000:13:005:0048, 2610400000:13:005:0047, 2610400000:13:005:0049, 2610400000:13:005:0044, 2610400000:13:005:0037 на АДРЕСА_1 належали на праві власності ОСОБА_1 . Таким чином, на переконання заявника, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , вирішив питання про права заявника на володіння належними йому земельними ділянками.

Проте, зі змісту рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2017 року Верховним Судом встановлено, що наведеним рішенням не встановлено обставин щодо набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (земельні ділянки), розміщену під готелем ІНФОРМАЦІЯ_1 , її кадастровий номер, площу тощо. Зазначені обставини судом першої інстанції не досліджувалися та не встановлювалися, тому доводи заявника про те, що ці обставини не встановлено саме судом апеляційної інстанції, що призводить до порушення його прав, є надуманими й помилковими.

Щодо залучення ОСОБА_1 до участі у справі Верховний Суд робить такі висновки .

За правилом частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (частина перша статті 53 ЦПК України).

Також відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України 2004 року треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред`явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов`язки позивача.

За правилом частини другої статті 35 ЦПК України 2004 року треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального закону дозволяє зробити висновок, що питання залучення особи до участі у справі як учасника справи вирішується, за загальним правилом, судом першої інстанції.

Судове рішення, що оскаржується особою, не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право такої особи у правових відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правових відносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси без наведення достатніх та обґрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження, то такі посилання, враховуючи зазначене, не можуть бути достатньою та належною підставою для подання касаційної скарги та її розгляду судом. Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення постановлено щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Скаржник має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваної ним постанови (у мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси і (або) обов`язки та про які саме.

Рішення є таким, що ухвалено про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають зі змісту пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19.

Оскільки наведені ОСОБА_1 доводи щодо правового статусу земельної ділянки, яка знаходиться під готелем ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її власника не досліджувалися як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, зазначені обставини судами не встановлювалися, разом з цим суб`єктний склад учасників визначається позивачем під час подання позову та перевіряється судом першої інстанції, а особа, яка має намір вступити у справу як третя особа із самостійними вимогами, ініціює перед судом зазначене питання самостійно, доводи ОСОБА_1 про те, що на його права, як власника земельної ділянки, впливає саме рішення суду апеляційної інстанції є помилковим.

Також Верховний Суд врахував, що позивач ОСОБА_2 , оскаржуючи рішення судів апеляційної інстанції у цій справі, зокрема від 10 квітня 2019 року, у касаційних скаргах, поданих у травні 2018 року та у травні 2019 року наголошувала, що земельна ділянка, яка розташована під готелем ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить їй на праві власності, тобто станом на травень 2019 року позивач, яка вважала себе власником зазначеної земельної ділянки, не зазначала про можливу реалізацію цієї ділянки, зокрема на користь ОСОБА_1 , оренди, поділу тощо.

За наведених обставин Верховний Суд робить висновок, що ОСОБА_1 має право подати касаційну скаргу на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року та/або постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року після перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за його апеляційною скаргою, оскільки, у першу чергу, рішенням суду першої інстанції могло бути вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки (врахувавши доводи заявника).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК , Товариства з обмеженою відповідальністю Целестія , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик