Постанова

від 14.05.2021 по справі 1-390/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа №1-390/11

Провадження №1/209/4/21

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника підсудного - ОСОБА_4 ,

підсудного - ОСОБА_5 ,

представників цивільного позивача - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Під час судового засідання захисником підсудного ОСОБА_4 було заявлено клопотання про відвід головуючому судді ОСОБА_1 з тих підстав, що в провадженні судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська ОСОБА_1 перебувала цивільна справа № 209/1456/17, в якій підсудний ОСОБА_5 був відповідачем по справі, і рішення у якій було скасовано. Вказані обставини на думку захисника підсудного ОСОБА_4 викликають сумнів у неупередженості головуючого судді у справі. В обгрунтування заявленого клопотання посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 25.03.2021р. у справі «Stoimenovikj and Miloshevikj v. North Macedonia», в якому суд констатував, що суддю можна підозрювати в упередженості, якщо він вже слухав справу, хоча і в іншій юрисдикції. Також надав лист-повідомлення з ЄСПЧ від 16.03.2021 р. щодо розгляду заяви ОСОБА_5 № 36191/15.

Підсудний ОСОБА_5 підтримав заяву захисника ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 , з підстав наведених захисником підсудного ОСОБА_4 .

Прокурор вважає, що наведені захисником підсудного ОСОБА_4 обставини не є підставою для задоволення відводу головуючого судді ОСОБА_1 , захисником вже заявлялось аналогічне клопотання з наведених підстав, тому вважає клопотання необгрунтованим, у задоволенні якого слід відмовити.

Представники цивільного позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти заявленого захисником підсудного ОСОБА_4 клопотання про відвід головуючому судді ОСОБА_1 , посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість, вважають відсутні підстави для його задоволення.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.18 КПК України (в редакції 1960 року), при здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді незалежні і підкоряються тільки законові. Судді вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.

За наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. На цих же підставах відвід судді може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками. Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства (ст.56 КПК України (в редакції 1960 року).

У відповідності до ч.2 ст. 57 КПК України (в редакції 1960 року) заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 01.02.2005р. у справі «Indra v. Sovakia» та від 25.03.2021р. у справі «Stoimenovikj and Miloshevikj v. North Macedonia» міститься правова позиція про виправданість побоювань особи та невідповідність складу суду міжнародному стандарту об`єктивності за ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у разі розгляду суддею справи при раніше сформовані думці по суті спору.

Слід зазначити, що кримінальна справа №1-390/11 раніше судом не розглядалася та не вирішувалася по суті суддею ОСОБА_1 , відносно даної справи у судді відсутня наперед сформована думка у зв`язку із тим, що фактичні обставини цієї справи не вивчались, не досліджувались та не оцінювались.

Так, головуючим суддею ОСОБА_1 розглянуто цивільну справу № 209/1456/17 за позовом комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі" до ОСОБА_5 про визнання договору укладеним, у якій було ухвалене рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року про задоволення позову та визнання укладеним, на умовах запропонованих КП КМР «Тепломережі», договір на відпуск теплової енергії від 13 березня 2017 року № 537т, яке постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог КП КМР «Тепломережі» до ОСОБА_5 про визнання договору укладеним відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 листопада 2017 року залишено без змін.

До того ж посилання захисника на судові рішення в інших справах, звернення підсудним до Європейського суду з прав людини, не може бути взято до уваги, оскільки незгода з процесуальними рішеннями судді, а також рішення судді в інших справах не є підставою для відводу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Доводи захисника про те, що у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суддя може здаватися негативно налаштованим проти підсудного у даному конкретному випадку є поза розумним сумнівом вигаданим та має явний характер штучного приводу для зміни головуючого судді у справі.

Під час розгляду даної заяви суду не надано доказів і судом не встановлено будь-яких обставин, що свідчили б про обґрунтовані сумніви щодо безсторонності чи неупередженості судді ОСОБА_1 під час розгляду даної справи № 1-390/11.

Розгляд головуючим суддею ОСОБА_1 іншої цивільної справи, у якій підсудний ОСОБА_5 брав участь у якості відповідача у справі, не свідчать про наявність таких підстав відводу, що передбачені нормами ст.54 КПК України ( в редакції 1960 року).

Підстав для відводу, передбачених ст.55 КПК України (в редакції 1960 року), судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що заявлений відвід задоволенню не підлягає, у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.18, 54-57 КПК України (в редакції 1960 року),

ПОСТАНОВИВ:

Заяву захисника підсудного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1