Ухвала

від 13.05.2021 по справі 420/6301/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 420/6301/20

адміністративне провадження № К/9901/15272/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Київського районного суду м. Одеси, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним рішення від 20.11.2019р. №155250005293 в частині, визнання протиправним рішення від 24.03.2020р. №2267,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо видачі 07.10.2019 року за № 5-2739/19 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за якою станом на 05.10.2019 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 51867 грн., з яких посадовий оклад 28815 грн., доплата за вислугу років (80%) 23052 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, за якою станом на 05.10.2019 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 103734 грн., з яких посадовий оклад 57630 грн., доплата за вислугу років 46104 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді;

- визнати протиправними дії Київського районного суду м. Одеси щодо видачі розрахунку стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за яким станом на 05.10.2019 року у ОСОБА_1 наявний стаж за посадою судді з 22.06.1987 року по 05.10.2019 року тривалістю 32 роки 3 місяці 13 днів;

- зобов`язати Київський районний суд м. Одеси видати розрахунок стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за яким станом на 05.10.2019 року до стажу ОСОБА_1 зараховано: служба в рядах Радянської армії 10.11.1972 року по 03.11.1975 року (2 роки 11 місяців 23 дні); робота інструктором виконавчого комітету Великомихайлівської районної Ради народних депутатів Одеської області з 22.09.1979 року по 30.09.1982 року (3 роки 8 днів), робота судовим виконавцем Великомихайлівського районного суду Одеської області з 20.01.1987 року по 22.06.1987 року (5 місяців 2 дні), робота за посадою судді з 22.06.1987 року по 05.10.2019 року (32 роки 3 місяців 13 днів), а всього стаж роботи станом на 05.10.2019 року становить 38 років 3 місяці 16 днів;

- визнати протиправним рішення від 20.11.2019 року № 155250005293 Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зарахування стажу роботи на посаді судді при призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 тривалістю 32 роки 3 місяці 15 днів від суддівської винагороди у розмірі 51867грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок призначеного з 07.10.2019 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку 86% суддівської винагороди судді у розмірі 103734 грн., з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді та виплатити різницю між виплаченим за період з 07.10.2019 року по 17.02.2020 року щомісячним довічним утриманням судді в сумі 46680,30 грн. в розмірі 90 % суддівської винагороди судді у розмірі 51867 грн.;

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.03.2020 року № 2267 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 28.02.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 18.02.2020 року ОСОБА_1 перерахунок, як судді у відставці, та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86 % розміру суддівської винагороди, вказаної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 28.02.2020 року № 5-583/20/10, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Київського районного суду м. Одеси щодо видачі ОСОБА_1 розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставку станом на 05.10.2019 року без урахування періоду служби в рядах Радянської армії з 10.11.1972 року по 03.11.1975 року та періоду роботи судовим виконавцем Великомихайлівського районного суду Одеської області з 20 січня по 22 червня 1987 року.

Зобов`язано Київський районний суд м. Одеси видати ОСОБА_1 розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставку станом на 05.10.2019 року з урахування періоду служби в рядах Радянської армії з 10.11.1972 року по 03.11.1975 року, періоду роботи судовим виконавцем Великомихайлівського районного суду Одеської області з 20 січня по 22 червня 1987 року, періоду роботи суддею Великомихайлівського районного народного суду з 22 червня 1987 року по 20 квітня 2000 року, періоду роботи суддею Іллічівського районного суду м. Одеси з 20 квітня 2000 року по 07 лютого 2003 року, періоду роботи суддею Київського районного суду м. Одеси з 07 лютого 2003 року по 05 жовтня 2019 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 березня 2020 року № 2267.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 28.02.2020 року № 5-583/20/10 з 19 лютого 2020 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з цими судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 27 квітня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у справі, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про наступне.

Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

Відповідно до частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню у випадках, виключний перелік яких передбачений підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником не наведено, суд прийшов до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Київського районного суду м. Одеси, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним рішення від 20.11.2019р. №155250005293 в частині, визнання протиправним рішення від 24.03.2020р. №2267.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук