Постанова

від 11.09.2007 по справі 14/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "11" вересня 2007 р.       Справа №  14/171

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув матеріали справи  №14\171

за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранекс-Сервіс”(далі по тексту – ТОВ), м. Кіровоград

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Кіровограді(далі по тексту– ДПІ), м. Кіровоград

про визнання нечинним рішення

Представники:

від позивача - Звєрєва В.І., довіреність № б/н  від 02.07.07р.;

від позивача - Власова О.В., довіреність № б/н  від 02.07.07р.;

від відповідача - Патлатий П.М., довіреність № 126  від 04.04.07р., представник.

Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000642300\0 від 21.05.2007 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 8 330,00 грн., з яких основний платіж складає 5 544,00 грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 2 786,00 грн.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якої позовні вимоги доповнено вимогою визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Кіровограді №0000642300\1 від 12.06.2007 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ДПІ у м. Кіровограді в акті перевірки від 08.05.2007 р. зроблено помилковий висновок щодо недійсності договорів оренди №3 від 01.04.2003 р., №970 від 01.09.2003 р., №5\08 від 01.08.2001р., який не ґрунтується на нормах права.

Позивач вважає, оскільки на момент перевірки договори оренди не були визнані недійсними в установленому законом порядку, то відсутні правові підстави не приймати ці договори до уваги та не визнавати валові витрати, понесені ТОВ “Гранекс-Сервіс” в зв'язку із сплатою орендної плати, та суми податкового кредиту по податку на додану вартість, заплаченого в ціні оренди.

В запереченнях на позов ДПІ у м. Кіровограді просить господарський суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що під час перевірки позивача встановлено, що за перевіряємий період ТОВ “Гранекс-сервіс” занизило податок на додану вартість на 6 232,00 грн., так як віднесло на валові витрати орендну плату за оренду приміщень по договорах оренди, які в супереч статтям 793,794 Цивільного кодексу України, не посвідчені нотаріально.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Спеціалістами ДПІ у м. Кіровограді проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ “Гранекс-Сервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме заниження податку на додану вартість в сумі 6 232,00 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 08.05.2007 р. №47\23-00\32504487, який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №00006423000\0 від 21.05.2007 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі      8 330,00 грн., в тому числі 5 544,00 грн. основного платежу та 2 786,00 грн. штрафної(фінансової) санкції.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в процедурі адміністративного оскарження. За рішенням начальника ДПІ у м. Кіровограді скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642300\1 від 12.06.2007 р.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

ТОВ “Гранекс-Сервіс” укладено договори оренди №3 від 01.04.2003 р. строком на 10 років, відповідно до якого ЗАТ “Кіровоградграніт” надає в оренду позивачу нежиле приміщення загальною площею 310 кв.м за адресою вул. Новозаводська, 2а, кімн. 12, договір оренди №970 від 01.09.2003 р. строком на 5 років, відповідно до якого ЗАТ “Радій” надає в оренду офісне приміщення площею 98 кв.м і складське приміщення площею 212 кв.м за адресою вул. Г.Сталінграда,29, договір оренди №5\08 від 01.08.2001р. строком на 5 років, відповідно до якого АТОТ “ЖБВ та Конструкції” надає в оренду приміщення загальною площею 576 кв.м та земельну ділянку площею 24 кв.м.

В судовому засіданні позивач довів суду, що вищезазначені договори з моменту їх укладення не змінювалися та не розривалися. Даного факту відповідач не заперечив.

В акті перевірки державна податкова служба прийшла до висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в зв'язку з тим, що договори оренди, укладені позивачем в 2001-2003 роках є недійсними, оскільки у відповідності до статті 793 Цивільного кодексу України нотаріально не посвідчені.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди(їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди(їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває(виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи(послуги), які не призначаються для їх використання в господарської діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження не використання в господарської діяльності платника податків орендованих ним приміщень.

Не представлені суду докази визнання недійсними в установленому законом порядку  договорів оренди №3 від 01.04.2003 р., №970 від 01.09.2003 р., №5\08 від 01.08.2001р.

Не ґрунтується на нормах права висновок податкової служби  щодо недійсності договорів оренди, укладених до набрання чинності Цивільного кодексу України, в зв'язку з не посвідченням їх в нотаріальному порядку.

Згідно пункту 1 статті 44 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р., який діяв на момент укладення договорів оренди, угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і громадянами, за винятком угод, для яких інше не передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР, повинні укладатися у письмовій формі. Обов'язковість нотаріальної форми укладення договорів передбачалося тільки при укладанні договорів купівлі-продажу жилого будинку (стаття 227 Цивільного кодексу УРСР).

За нормою пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В той же час згідно пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу до договорів, що були укладені до 01.01.2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки умови вищезазначених договорів оренди не змінювались, не ставилося питання про їх розірвання, то сторонами правомірно не застосовувалися норми статті 793 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає неправомірними висновки державного податкового органу щодо безпідставного віднесення  позивачем до податкового  кредиту податку на додану вартість, сплачену в ціні орендної плати по договорам оренди  №3 від 01.04.2003 р., №970 від 01.09.2003 р., №5\08 від 01.08.2001р.

За таких обставин, господарський суд задовольняє позовні вимоги ТОВ “Гранекс-Сервіс” та визнає нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000642300\0 від 21.05.2007р., №0000642300\1 від 12.06.2007 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 544,00 грн. основного платежу та 2 786,00 грн. штрафних(фінансових) санкцій, а всього 8 330,00 грн.

Керуючись статтями 71, 162, 163, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Кіровограді №0000642300/0 від 21.05.2007р. та №0000642300/1 від 12.06.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс-Сервіс" (25006, м. Кіровоград, вул. Новозаводська, 2-а, кімн. 12,  р/р 26000052900252 в КФКБ "Приватбанк", МФО 323583, код 32504487) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн.  

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя