Постанова

від 21.04.2021 по справі 201/15019/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 201/15019/14-ц

провадження № 61-22773св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро (далі - ПАТ Банк Кредит Дніпро ) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства Агро-ФТ (далі - ПП Агро-ФТ ), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ Банк Кредит Дніпро посилалося на те, що 12 жовтня 2012 року між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ПП Агро-ФТ був укладений кредитний договір № 121012-К, за умовами якого банк надав, а підприємство отримало у кредит грошові кошти у сумі 40 000,00 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування грошовими коштами наданими в доларах США, та 16 % річних за користування кредитними грошовими коштами у разі прострочення повернення кредиту, зі строком повернення - не пізніше 11 жовтня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 15 березня 2013 року був укладений договір поруки № 150313-П, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання позичальником ПП Агро-ФТ всіх боргових зобов`язань перед банком.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором та договором поруки, станом на 03 листопада 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 33 110,47 дол. США та 7 069,31 грн, а саме: 24 040,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 5 985,00 дол. США - заборгованість за простроченим кредитом, 3 085,47 дол. США - заборгованість за відсотками, 6 158,32 грн - пеня за несплаченим кредитом, 910,99 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту.

На підставі викладеного ПАТ Банк Кредит Дніпро просило суд стягнути солідарно з відповідачів ПП Агро-ФТ , ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 33 110,47 дол. США та 7 069,31 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2015 року позовні вимоги ПАТ Банк Кредит Дніпро задоволено.

Стягнено солідарно з ПП Агро-ФТ , ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2012 року № 121012-К в сумі 33 110,47 дол. США та 7 069,31 грн, а саме: 24 040,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 5 985,00 дол. США - заборгованість за простроченим кредитом, 3 085,47 дол. США - заборгованість за відсотками, 6 158,32 грн - пеня за несплаченим кредитом, 910,99 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту.

Стягнено з ПП Агро-ФТ , ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору у сумі 3 654,00 грн, а саме: по 1 827,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2015 року апеляційну скаргу ПП Агро-ФТ залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2015 року залишено без змін.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2015 року (т. 2 а. с.95-105).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 липня 2016 року заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2015 року скасовано і призначено справу до судового розгляду в загальному порядку (т. 2 а. с. 137).

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ Банк Кредит Дніпро , ПП Агро-ФТ про визнання недійсним договору поруки (т. 2 а. с.193-195).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року провадження у цій справі закрито в частині позовних вимог ПАТ Банк Кредит Дніпро до ПП Агро-ФТ про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 2 а. с. 210, 211).

Закриваючи провадження в частині позовних вимог ПАТ Банк Кредит Дніпро до ПП Агро-ФТ , суд першої інстанції виходив з того, що спір між зазначеними сторонами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ Банк Кредит Дніпро , ПП Агро-ФТ про визнання недійсним договору поруки залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (т. 3 а. с. 35).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2018 року позовні вимоги ПАТ Банк Кредит Дніпро задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2010 року в сумі 33 110,47 дол. США, з яких: сума несплаченої частки кредиту - 30 025,00 дол. США; сума несплачених процентів за користування кредитом - 3 085,47 дол. США; сума пені за несвоєчасне погашення кредиту - 6 158,32 грн; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 910,99 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро витрати на судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

Задовольняючі позовні вимоги банку та стягуючи суму заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2018 року у справі за позовом ПАТ Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.

У задоволенні позовних вимог ПАТ Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до судової почеркознавчої експертизи ОСОБА_1 не підписував договір поруки від 15 березня 2013 року № 150313-П, на підставі якого банк просив стягнути з нього заборгованість за вищевказаним кредитним договором, укладеним між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ПП Агро-ФТ , тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

17 грудня 2019 року Акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро (далі - АТ Банк Кредит Дніпро ) в особі представника Борейко Н. О. засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що призначена судом апеляційної інстанції судова почеркознавча експертиза була проведена з порушеннями нормативно-правових актів та методики проведення почеркознавчих експертиз, зокрема, методичних вимог щодо підготовки, призначення і проведення цього виду судової експертизи, що негативно вплинуло на обґрунтованість висновків експерта по поставленим питанням.

Надані для проведення судової почеркознавчої експертизи документи, як експерементальні вільни зразки почерку та підпису відповідача, а саме: договір купівлі-продажу сільськогосподарської та тракторної техніки від 18 лютого 2013 року № 399-СГТ; додаткова угода від 23 січня 2013 року № 1; договір поставки традиційних мінеральних добрив від 20 лютого 2013 року № 106/16, містять підписи не відповідача ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 . Тобто для надання об`єктивного висновку у судового експерта була нестача вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку і підпису ОСОБА_1 , що є підставою вважати висновок експерта неповним.

Також апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про призначення повторної та додаткової судової почеркознавчої експертизи, чим позбавив позивача права на змагальність судового процесу, позбавив права на спростування проведеної судової почеркознавчої експертизи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справ із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 12 жовтня 2012 року між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ПП Агро-ФТ був укладений кредитний договір № 121012-К, за умовами якого позивач надав, а підприємство отримало у кредит грошові кошти у сумі 40 000,00 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування грошовими коштами, наданими в доларах США, та 16 % річних за користування кредитними грошовими коштами у разі прострочення повернення кредиту, зі строком повернення - не пізніше 11 жовтня 2017 року (т. 1 а. с.10-16).

З метою забезпечення виконання зобов`язань ПП Агро-ФТ за вказаним кредитним договором між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 15 березня 2013 року був укладений договір поруки № 150313-П, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання позичальником ПП Агро-ФТ всіх боргових зобов`язань перед банком (т. 1 а. с.19-21).

Позичальником було допущено неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед ПАТ Банк Кредит Дніпро .

Відповідно до наданого ПАТ Банк Кредит Дніпро розрахунку станом на 03 листопада 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 33 110,47 дол. США та 7 069,31 грн, а саме: 24 040,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 5 985,00 дол. США - заборгованість за простроченим кредитом, 3 085,47 дол. США - заборгованість за відсотками, 6 158,32 грн - пеня за несплаченим кредитом, 910,99 грн - 3-х % річних за несвоєчасне погашення кредиту (т. 1 а. с. 7-9).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи виконаний підпис в договорі поруки від 15 березня 2013 року № 150313-П, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Кредит Дніпро , ОСОБА_1 чи іншою особою? (т. 3 а. с. 149, 150).

У висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи визначено, що підписи від імені ОСОБА_1 (всього чотири підписи), що розміщені в графі Поручитель договору поруки від 15 березня 2013 року № 150313-П, укладений між ним та ПАТ Банк Кредит Дніпро , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису (т. 3 а. с. 166-173).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ Банк Кредит Дніпро на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за кредитними договором з ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції врахував висновки судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якої було встановлено, що ОСОБА_1 договір поруки від 15 березня 2013 року, на підставі якого банк просив стягнути з нього заборгованість, не підписував.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки такі є передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Як відомо з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи виконаний підпис в договорі поруки від 15 березня 2013 року № 150313-П, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Кредит Дніпро , ОСОБА_1 чи іншою особою? .

У висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи визначено, що підписи від імені ОСОБА_1 (всього чотири підписи), що розміщені в графі Поручитель договору поруки від 15 березня 2013 року № 150313-П, укладений між ним та ПАТ Банк Кредит Дніпро , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Врахувавши висновок експерта, відповідно до якого відповідач не підписував договір поруки, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки суду є передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з висновку експерта, експерту для проведення судової почеркознавчої експертизи було надано цивільна справа, вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_1 , що розміщені в таких документах, а саме: договір купівлі-продажу сільськогосподарської та тракторної техніки від 18 лютого 2013 року № 399-СГТ; додаткова угода від 23 січня 2013 року № 1; договір поставки традиційних мінеральних добрив від 20 лютого 2013 року № 106/16, а також експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 (на 10 аркушах).

Однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що такі документи, як додаткова угода від 23 січня 2013 року № 1; договір поставки традиційних мінеральних добрив від 20 лютого 2013 року № 106/16 містять підписи не відповідача ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1.3 частини першої Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням (пункт 1.5).

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

Виходячи із зазначеного, експерт для порівняння взяв вільні зразки підпису ОСОБА_1 , що розміщені лише в одному документі, а саме в договорі купівлі-продажу сільськогосподарської та тракторної техніки від 18 лютого 2013 року № 399-СГТ.

Тому колегія суддів бере до уваги доводи касаційної скарги про порушення визначеного законодавством порядку при проведенні судової експертизи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та доводів касаційної скарги позивач у суді апеляційної інстанції заявляв клопотання про проведення додаткової та повторної експертизи. Однак суд було відмовив у задоволенні клопотань.

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, суд апеляційної інстанції не навів мотивів такої відмови.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що договір кредиту було укладено 12 жовтня 2012 року між ПАТ Банк Кредит Дніпро та ПП Агро-ФТ в особі власника ОСОБА_1 . Зазначений договір та додаток до договору підписаний відповідачем ОСОБА_1 .

Однак суд не надавав оцінки цьому факту, та не надав цей договір кредиту експерту для проведення судової почеркознавчої експертизи, як документ, який містить вільні зразки підпису відповідача для порівняння.

Також, суд в ухвалі про призначення повторної експертизи не навів мотивів щодо підстав відмови у призначенні експертизи, так і мотивів не прийняття доводів позивача щодо надання документів, зокрема кредитного договору, який містить підпис відповідача для проведення почеркознавчої експертизи.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про призначення повторної та додаткової судової почеркознавчої експертизи, чим позбавлено позивача права на змагальність судового процесу, позбавлено права на спростування проведеної судової почеркознавчої експертизи, є обґрунтованими.

Отже, апеляційний суд у порушення вимог статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не перевірив належним чином і не надав правової оцінки доводам позивача, дійшовши передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, надати оцінку всім обставинам справи, у тому числі, які були підставою для скасування судового рішення, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук