Постанова

від 05.05.2021 по справі 523/7647/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6862/21

Номер справи місцевого суду: 523/7647/20

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Комунально реєстраційній послуги Великобугаївської сільської ради в особі філії комунального підприємства Комунально реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради , акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства Комунально реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради в особі філії комунального підприємства Комунально реєстраційній послуги Великобугаївської сільської ради , акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Комунально реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради в особі філії комунального підприємства Комунально реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради , акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 .

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 22.04.2021 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

21.04.2021 року на електрону пошту апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , у якій останній просить суд апеляційної інстанції, розглянути апеляційну скаргу без його участі та її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що позивачем було повторно подана заява, яка вже була розглянуто судом.

Однак, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Однак, судом першої інстанції не було дотримано цих принципів.

Так, у доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що він дійсно тричі за час розгляду справи, подавав заяви про забезпечення, однак вказані заяви не були однаковими та щоразу подавались з різних підстав.

Зокрема, як вбачається з надісланих до апеляційного суду виділених матеріалів справи, вперше позивачем була подана заява про забезпечення позову разом із позовною заявою (а.с. 50-56).

У якості підстави для звернення із такою заявою, позивач зазначив про наявність, на його думку, обґрунтованих ризиків, що можуть ускладнити виконання рішення суду, відповідач може відчужити іпотечне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . За наслідками розгляду вказаної заяви про забезпечення позову, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.05.2020р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено (а.с. 57-58).

07.08.2020р. від позивача ОСОБА_1 знову надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.60-65). Підставою для звернення із такою заявою, позивач зазначив те, що його квартира, яка є предметом спору, була вже продана відповідачем ПАТ ПУМБ - третій особі на підставі договору купівлі - продажу. За наслідками розгляду вказаної заяви, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2020р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено (а.с.73-74).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову втретє (а.с. 75-81), ОСОБА_1 було зазначено обґрунтування необхідності накладення арешту на майно тим, що він дізнався, що вже новий власник квартири, 04.01.2021 року на веб - ресурсі OLX.ua опублікував оголошення про продаж цієї квартири, яка є предметом спору.

Однак, як вбачається з оскаржуваної ухвали від 02.02.2021 року, суд на підставі ст. 44 ЦПК України, зазначив, що позивач зловживає процесуальними правами, подаючи однакові заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, вказаний висновок місцевого суду є помилковим, з огляду на наступне.

Так, у пункті 3 частиною 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 25 ст. 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Зловживання процесуальними правами - цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є:

- формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права.

- недобросовісність дій;

- умисний характер;

- завідома несумлінність.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.

Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний результат, вчиняє процесуальні дії, зовні схожі на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату. Однак, такі дії мають повністю штучний характер, хоча зовні протікають в межах правового поля, а насправді ними заподіюється шкода інтересам інших учасників процесу та взагалі інтересам правосуддя.

У п. 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 199/6713/14-ц касаційний суд зазначив, що зловживання процесуальним правом є такі дії, що суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті).

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вважає, що дії позивача можна розцінювати як зловживанням процесуальними правами.

Місцевий суд у своїй ухвалі не навів жодних обґрунтованих мотивів того, що дії позивача носять характер зловживання процесуальними правами , мають штучний характер, які б явно свідчили про недобросовісність позивача, направлену на перешкоджання гарантованому у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ правосуддю у виконанні процесуальних обов`язків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення заяви про забезпечення позову без розгляду.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням заяви ОСОБА_1 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Вимоги апеляційної скарги про ухвалення нової ухвали про забезпечення позову та накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 є передчасними , оскільки заява про забезпечення позову судом першої інстанції по суті не розглядалась.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року - скасувати та заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Комунально реєстраційній послуги Великобугаївської сільської ради в особі філії комунального підприємства Комунально реєстраційній послуги Великобугаївської сільської ради , акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.05.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда