Вирок

від 17.05.2021 по справі 505/678/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/746/21

Номер справи місцевого суду: 505/678/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_11 на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160180000130 від 07 грудня 2019 року, відносно

ОСОБА_10 , щонародився ІНФОРМАЦІЯ_1 вс.Липецьке,Котовського районуОдеської області,громадянина України,з середньоюосвітою,одруженого,має наутриманні двохмалолітніх дітей:сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,сина ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,не працює,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаєза адресою: АДРЕСА_2 ,раніше несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2020 року ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнений від відбування призначеногопокарання з випробуванням, з іспитовимстроком 1 (один) рік та на нього покладені обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили не обирався.

Вирішено питання стосовно речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.

Оскаржуваним вироком встановлено, що ОСОБА_10 07 грудня 2019 року, приблизно о 20 години 55 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи власним технічно справним автомобілем Daewoo-Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ввімкнутим освітленням передніх фар, у темний час доби здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю по вул.Центральній, в с.Липецьке, Подільського району, Одеської області.

Автомобіль під керуванням ОСОБА_10 рухався у смузі свого напрямку руху, зі швидкістю більше 85-115 км/год. Здійснюючи подальший рух та наближаючись до залізобетонної опори лінії електропередач №-29 та закруглення проїзної частини праворуч ОСОБА_10 , діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, а саме, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховував на їх відвернення, гарантоване не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, та на закругленні проїзної частини праворуч за ходом його руху, відволікся від керування, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, в результаті чого допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу на смугу зустрічного руху та подалі за межі проїзної частини на ліве за ходом руху узбіччя, де скоїв наїзд на залізобетонну опору лінії телефонного зв`язку, яка розташована на відстані біля 70 метрів від залізобетонної опори лінії електропередач №-29.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Daewoo-Nexia, який перебував на передньому правому пасажирському сидінні ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови, черепно-лицьової травми у вигляді перелому кісток склепіння, основи черепа, лицьових кісток, розмічення головного мозку та крововиливів під його оболонки, набряк-набухання головного мозку, від яких 11.12.2019 року настала його смерть в КНП «ООКЛ ООР».

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор Котовської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_11 просила скасувати зазначений вирок суду в частині призначеного покарання та ухвали в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що судом невірно застосовані положення закону України про кримінальну відповідальність, а призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м`якості.

Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_10 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, не в повній мірі врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, в результаті якого настала смерть потерпілого, тяжкість вчиненого злочину, що свідчить про необхідність застосування до ОСОБА_10 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, судом не встановлено, що транспортний засіб є джерелом доходу обвинуваченого, тому застосування додаткового покарання не вплине на його життя та можливість отримувати доходи.

На думку прокурора, суд першої інстанції не навів переконливих доводів щодо можливості виправлення ОСОБА_10 без призначення йому додаткового покарання.

Правові позиції інших учасників апеляційного розгляду

В судовому засіданні апеляційного суду, прокурор ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_10 , його захисник ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржений вирок без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_10 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, у зв`язку з чим, суд обґрунтовано, в порядку ч.3 ст.349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Порушень під час судового розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та правильність кваліфікації його дій в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються та повністю підтверджуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, яким суд першої інстанції дав належну оцінку на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для ухвалення обвинувального вироку.

За таких обставин апеляційний суд визнає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про те, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_10 не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а отже судом першої інстанції неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення занадто м`якого покарання.

Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та безпідставно дійшов висновку про можливість його виправлення та перевиховання без застосування до ОСОБА_10 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до змісту оскарженого вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_10 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, думку потерпілої щодо призначення покарання, досудову доповідь.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_10 грубо порушуючи правила дорожнього руху, а саме перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, значно перевищив допустиму швидкість руху в населеному пункті, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть потерпілого, а отже не в повній мірі надав оцінку суспільній небезпеці вчиненого злочину.

У роз`ясненнях, що містяться у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за ч.1, 2 ст.286, 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів відповідно, що також слідує із роз`яснень згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України.

Апеляційний суд звертає увагу на наявність обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_10 вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що дії ОСОБА_10 були направлені на грубе порушення правил безпеки дорожнього руху з використанням джерела підвищеної небезпеки автомобіля, а також те, що від вказаних дій настала смерть пасажира автомобілю.

Разом з тим, дослідивши оскаржуваний вирок, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції взагалі не мотивував своє рішення в частині відсутності необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_10 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Під час апеляційного розгляду сторона захисту надала апеляційному суду довідку з місця роботи ОСОБА_10 , виданої 02 лютого 2021 року, відповідно до якої, останній працює у ТОВ «Центр сучасного проектування» з липня 2020 року на посаді кур`єра. Окрім того, директор підприємства зазначив про намір перевести ОСОБА_10 на посаду водія.

Апеляційний суд вказані доводи вважає передчасними та не приймає до уваги, оскільки сторона захисту не надала будь-яких доказів того, що на момент вчинення злочину, ухвалення вироку судом першої інстанції, а також на час апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_10 працював водієм, його діяльність була пов`язана з користуванням правом керування транспортним засобом, що було його основним джерелом доходу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яке потягло за собою призначення обвинуваченому ОСОБА_10 надто м`якого покарання.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 5 та 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові у справі № 484/3291/16 від 29.05.2018 року зазначила, що перебування засудженого у стані навіть легкого алкогольного сп`яніння не можна не враховувати при призначенні покарання, адже, керуючи автомобілем у нетверезому стані, останній грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. Уникнення особою реального покарання за таких обставин негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху.

Водночас, прокурор Котовської місцевої прокуратури ОСОБА_11 у своїй апеляційній скарзі просила призначити обвинуваченому ОСОБА_10 більш суворе покарання, ніж було призначено судом першої інстанції, однак з визначенням іспитового строку, на підставі ст.75 КК України.

Положеннями ст.404 КПК України встановлені межі апеляційного перегляду, відповідно до яких, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Враховуючи те, що прокурор у своїй апеляційній скарзі не порушує питання про призначення ОСОБА_10 реального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, апеляційний суд, керуючись вимогами ст.404 КПК України, не вбачає підстав для виходу за межі апеляційних вимог прокурора.

При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначити ОСОБА_10 більш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із застосуванням положень ст.75 КК України.

Так, апеляційний суд звертає увагу на обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_10 , особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого йому злочину, активно сприяв його розкриттю, відсутність у потерпілої жодних претензій матеріального та морального характеру, раніше не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, працевлаштований.

Апеляційний суд також враховує наявність на утриманні ОСОБА_10 двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

Згідно з висновком досудової доповіді відділу з питань пробації, виправлення ОСОБА_10 можливе без позбавлення волі та він не становить високої небезпеки для суспільства. На обліку у лікаря нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває.

Вищезазначені обставини апеляційний суд розцінює як пом`якшуючі й з огляду на невстановлення на теперішній час обставин протилежного змісту, на позицію прокурора, який у своїй апеляційній скарзі просив застосувати до засудженого інститут умовного звільнення, з урахуванням позицій потерпілої, яка не має претензій до обвинуваченого та просила його суворо не карати, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про можливість досягти мети виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства за умови контролю за його поведінкою впродовж строку визначеного оскарженим вироком суду першої інстанції із визначенням максимального передбаченого законом іспитового строку, передбаченого положеннями ст. 75 КК України.

Згідно з п.3) ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Частиною 2 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є необхідність застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а тому вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_10 підлягає частковому скасуванню в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку, яким необхідно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України із призначенням додаткового покарання, а також звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що на думку апеляційного суду буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як ним так і іншими особами.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Котовської місцевої прокуратури ОСОБА_11 частково задовольнити.

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2020 року відносно ОСОБА_10 скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи, або навчання.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами відраховувати з дня набрання вироком законної сили, тобто з 17 травня 2021 року.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3