Рішення

від 11.05.2021 по справі 482/2090/18

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.05.2021

Справа № 482/2090/18

Номер провадження 2/482/112/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Баранкевич В.О., секретаря судового засідання Шведової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки земельної ділянки у натурі та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про виділ частки земельної ділянки у натурі та визнання права власності.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 .

Після її смерті залишилось наступне майно:

-земельна ділянка кадастровий номер 4824883200:06:004:0024, загальною площею 1.1551 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право власності на землю ЯО №749417;

-земельна ділянка кадастровий номер 4824883200:06:002:0162, загальною площею 1.9372 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право власності на землю ЯО №749417;

-земельна ділянка кадастровий номер 4824883200:06:002:0186, загальною площею 7.8348 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право власності на землю ЯО №74941.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , які реалізували свої права на спадкування, отримавши відповідні свідоцтва про право на спадщину на вказане майно.

На підставі свідоцтв про право на спадщину від 19.06.2017 року за р. №2-595, р. №2- 596. та від 13.06.2017 року за р. №2-567, позивачу належить 1/2 частка вказаних земельних ділянок.

Відповідач також отримала 11.06.2012 року свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку вищевказаного спадкового майна.

Згодом, на підставі свідоцтв про право на спадщину, відповідач ОСОБА_2 відвела земельні ділянки в натурі на місцевості, отримавши державні акти на сформовані земельні ділянки, що відповідали частці отриманого майна у спадщину.

Так як інший співвласник відділив в натурі свою частку, не припинивши у належному порядку права спільної часткової власності, то для самостійного розпорядження своєю власністю позивачу також необхідно виділити собі в натурі частку у спільному майні.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд:

-виділити в натурі ОСОБА_1 , частку зі складу спільної часткової власності - земельних ділянок, кадастровий номер 4824883200:06:004:0024, загальною площею 1.1551 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;

-виділити в натурі ОСОБА_1 , частку зі складу спільної часткової власності - земельних ділянок, кадастровий номер 4824883200:06:002:0162, загальною площею 1.9372 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;

-виділити в натурі ОСОБА_1 , частку зі складу спільної часткової власності - земельних ділянок, кадастровий номер 4824883200:06:002:0186, загальною площею 7.8348 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, відповідно до варіантів виділу відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи та визнати право власності на виділені земельні ділянки.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не подала.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність сторін, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом від 19.06.2017 року, реєстровий № 2-596, від 19.06.2017 р. реєстровий № 2-595, від 13.06.2017 р., реєстровий № 2-567, посвідчених державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори, належить спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: по 1/2 частці земельної ділянки, кадастровий номер 4824883200:06:004:0024, загальною площею 1.1551 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право власності на землю ЯО №749417; земельної ділянки, кадастровий номер 4824883200:06:002:0162, загальною площею 1.9372 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право власності на землю ЯО №749417; земельної ділянки, кадастровий номер 4824883200:06:002:0186, загальною площею 7.8348 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту про право власності на землю ЯО №74941, що підтверджується вищевказаними свідоцтвами про право на спадщину за законом та Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № № 89888297, 89884914, 89373041.

Відповідач отримала 11.06.2012 року свідоцтва про право на спадщину на 1\2 частку спадкового майна, а саме: за реєстровими №№ 691,693,695.

Згодом, на підставі свідоцтв про право на спадщину, відповідач ОСОБА_2 відвела земельні ділянки в натурі на місцевості, отримавши державні акти на сформовані земельні ділянки, що відповідали частці отриманого майна у спадщину, що підтверджено копіями відповідних державних актів.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однак в ч. 1 ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що також знайшло своє відображення і в ч. 1 ст. 88 ЗК України, відповідно до якої, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 87 Земельного кодексу України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Згідно ч. 3 ст. 88 Земельного кодексу України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки, вимагати відповідної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно п. 18 е Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004, за №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Так, відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як встановлено судом, на даний час відповідач як інший співвласник, відділила в натурі свою частку, не припинивши у належному порядку права спільної часткової власності, то відповідно до самостійного розпорядження своєю власністю, позивачу необхідно виділити собі в натурі частку у спільному майні, відповідно до належних сторонам часток.

За клопотанням позивача, судом ухвалою від 04 лютого 2019 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївській торгово-промисловій палаті.

Відповідно до висновку експерта № 125-001 судової будівельно-технічної експертизи, з урахуванням технічних норм, а також враховуючи, що співвласник ОСОБА_2 вже виділила у власність частини земельних ділянок для ведення товарного сільського господарства , експертом запропоновано один варіант виділу спірного нерухомого майна по 1/2 частки кожної земельної ділянки співвласнику ОСОБА_1 , по ідеальних долях , а саме: виділити у власність співвласнику ОСОБА_1 - 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 4824883200:06:002:0162 для ведення товарного сільського господарства площею - 0,9726 га з розмірами в плані 18,4 х 532,9 м.; виділити у власність співвласнику ОСОБА_1 - 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 4824883200:06:002:0186 для ведення товарного сільського господарства площею - 4,7013 га з розмірами в плані 161,66 х 313,3 м.; виділити у власність співвласнику ОСОБА_1 - Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 4824883200:06:004:0024 для ведення товарного сільського господарства площею - 0,5739 га з розмірами в плані 41,11- 38,41 х 139,32-158,1 м.

Під`їзд до ділянок, що виділяються у власність співвласнику ОСОБА_1 , по існуючої грунтової дорозі земель запасу.

Судом не встановлено обставини, які свідчать про те, що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України.

За змістом ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта в цілому є обґрунтованим, не суперечить матеріалам справи та не викликає сумніви у його правильності.

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Фактично, право спільної часткової власності на частки успадкованих земельних ділянок припинилося з моменту отримання відповідачем державних актів на свої частки, як на ціле майно.

Отже, на даний час позивач являється власником Ѕ часток вищевказаних земельних ділянок, але не може реалізувати свої права власника та зареєструвати своє право на об`єкт права власності, що відповідає відведеній в натурі земельні ділянці до прийняття відповідного рішення судом, тому і виникла необхідність звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 707,80 рн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки земельної ділянки у натурі та визнання права власності - задовольнити повністю.

Виділити в натурі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Ѕ частину земельної ділянки, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824883200:06:002:0162 для ведення товарного сільського господарства площею - 0,9726 га з розмірами в плані 18,4 х 532,9 м.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824883200:06:002:0162 для ведення товарного сільського господарства площею - 0,9726 га з розмірами в плані 18,4 х 532,9 м.

Виділити в натурі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 1/2 частину земельної ділянки, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824883200:06:002:0186 для ведення товарного сільського господарства площею - 4,7013 га з розмірами в плані 161,66 х 313,3 м.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824883200:06:002:0186 для ведення товарного сільського господарства площею - 4,7013 га з розмірами в плані 161,66 х 313,3 м.

Виділити в натурі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1/2 частину земельної ділянки, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824883200:06:004:0024 для ведення товарного сільського господарства площею - 0,5739 га з розмірами в плані 41,11- 38,41 х 139,32-158,1 м.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824883200:06:004:0024 для ведення товарного сільського господарства площею - 0,5739 га з розмірами в плані 41,11- 38,41 х 139,32-158,1 м.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 707,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий суддя: В.О. Баранкевич