Рішення від 13.09.2007 по справі 4/274

4/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "13" вересня 2007 р.Справа №  4/274

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 274

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Украгрокомплекс", м. Дніпропетровськ  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства "Цезар", м. Олександрія Кіровоградської області     

про стягнення 24002,42 грн.  

Представники сторін :

від позивача: участі не брав;

від відповідача:участі не брав;

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення№1985016 від 22.0.07 року.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору,  у відповідності до вимог   Інструкції  з діловодства в  господарських судах  України (№3476 від  12.02.2007  року). Направлене  йому  поштове  повідомлення  №1985008 повернуто до  суду  з  відміткою установи  зв'язку  причини  повернення: “по даному адресу адресата нет”.  Вказане поштове  відправлення  направлялось  за  адресою Кіровоградська область, м. Олександрія  пр. Леніна  100, яка вказана  відповідачем  при  укладанні  договору купівлі-продажу (а.с.10), та  є   адресою, що  вказана   при  реєстрації  відповідача (а.с.23).  Іншими  адресами  відповідача  господарський  суд не володіє. При цьому, господарським судом враховується, що   до  повноважень господарських судів не  віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця  проживання  фізичних осіб- учасників судового процесу на час  вчинення  тих  чи інших  процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті органами зв'язку з  позначками “адресат вибув”,  “адресат  відсутній” і т.п. можуть   вважатись належними  доказами виконання  господарським  судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового процесу  про вчинення  цим судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового  процесу про вчинення цим  судом певних процесуальних  дій. Згідно до ст.29  Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” обов'язок надання  необхідних документів  для  проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною найменування або місцезнаходження юридичної особи,  повністю покладається на   засновників  (учасників)  юридичної особи   або  уповноважений ними  орган чи особу.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Цезар”м. Олександрія    24002,42 грн. на користь  товариства з обмеженою відповідальністю   науково-виробничого підприємства “Украгрокомплекс”, м. Дніпропетровськ, з яких 15341,50 грн.   заборгованості  за  отриманий  товар та 8660,92 суму  пені згідно умов договору.

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                                  ВСТАНОВИВ :

Між сторонами спору   14.03.2007 року   укладено  договір поставки №14/ОЗУ ( в  подальшому  договір)   предметом  якого визначено проведення   господарських операцій по передачі  та оплаті  вартості товару згідно до  партії, яка визначається  видатковою накладною і  зазначається  в  рахунках і накладних. Згідно до п.п 1.1, 1.2 договору  кожну окрему партію продукції продавець зобов'язаний передати покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. У відповідності до п.3.2 договору   розрахунки за  замовлену  продукцію покупець здійснює безготівково безпосередньо з продавцем за кожну окрему партію товару у вигляді предоплати або у строк, який зазначений і видатковій накладній. Днем прийняття  продукції рахується  дата підписання  представником покупця  видаткової  накладної продавця  про фактичне прийняття  продукції. Днем оплати рахується  день списання  банком коштів з рахунку покупця  на рахунок  продавця.

Виконуючи умови  договору, згідно до видаткової накладної 613 від 23.03.2007 року, на  підставі  довіреності  ЯМЛ №913689 від 23.03.2007 року   позивач   через   повноважного представника  Медвідь В.В. поставив  відповідачу крупи  на загальну суму з ПДВ 4303 грн. 50 коп. Також згідно видаткової накладної №828 від 25.04.07 року, на підставі довіреності ЯМЛ 913696 від 25.04.07 року позивач здійснив  ще одну поставку круп на загальну суму з ПДВ 11038 грн. також через повноважного представника  відповідача Медвідь В.В.

Відповідач  прийняв  поставлену продукцію повністю без зауважень,  факт  прийняття  продукції  завірив своїм підписом на видатковій  накладній  та   скріпив  печаткою. Прийняття  продукції  відповідачем не оспорюється.

Однак, в свою чергу відповідач не виконав умови 3.2 Договору, а саме не здійснив оплату  отриманого товару.

Дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного   задоволення, оскільки, господарський суд вважає  обґрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі 15 341 грн. 50 коп.

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд вважає, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом та відтиском печатки відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.  

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті   поставленого  партіями  товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видаткових  накладних  (а.с. 11,16).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставлених  позивачем  партій товару   на суму 15351, 50 грн.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг  в  розмірі 15 341 грн. 50 коп.     з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Крім цього п.6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення оплати поставленого товару в строки, вказані у накладній, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми кожної неоплаченої в строк поставки товару за кожен день прострочення. За розрахунками  позивача сума пені за першою поставкою складає: 1% від суми боргу  та дорівнює 43,04 грн., помножений на кількість днів прострочки - 71 день і складає 3 141 грн. 92 коп. Сума пені за другою поставкою складає: 1% від суми боргу – 100,38 грн., помноженій на кількість днів прострочки – 50 днів і складає 5 519 грн.

Таким чином сума пені за двома поставками на думку  позивача складає 8 660 грн. 92 коп.

Однак з приведеним  позивачем  розрахунком  господарський суд не може погодитись враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом   цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно  до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає  основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 6.1 договору поставки № 14/ОЗУ від 14.03.2007 року, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції покупцем та встановлює пеню у розмірі 1 % від несплаченої суми за кожний день прострочки, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства, а   також   моральним   засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Таким чином, на думку  господарського суду  до стягнення   може бути визначена лише пеня, яка   нарахована  у  відповідності  до вимог вказаних  нормативних актів, тобто виходячи  з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку  НБУ, тобто  16% річних. При цьому господарський суд враховує, що в період коли  позивачем заявлено вимоги про  стягнення пені згідно до   Постанови НБУ від 06.06.2006 року  №14-011/1373-6039 була визначена  облікова ставка в розмірі  8,5%.

Враховуючи викладене,   до стягнення підлягає пеня в розмірі 403 грн. (4303,50 Х17% :365 Х73= 146;  11038 Х17%:365 Х50 = 257   146+ 257 = 403 грн).

Період за який проведено нарахування пені перебуває в межах  передбаченого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України 6 місячного терміну   припинення від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи вищевикладене,  господарський суд вважає , що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд,

                                        В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   частково.

Стягнути  з   товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства "Цезар", м. Олександрія Кіровоградської області  пр. Леніна, 100  р/р 26002044935600, код 33163623 МФО 351005 в  АКІБ “Укрсіббанк” на користь   товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Украгрокомплекс", м. Дніпропетровськ   вул. Сімферопольська, 21 кв. 320, р/р26002138284001, МФО305299  в КБ “Приватбанк”  заборгованість за  поставлений товар в розмірі  15 341 грн. 50 коп.,пеню в сумі  403 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 157 грн. 45 коп. та  77 грн. 40 коп.  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу.

Наказ  видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                  Ю.І. Хилько