Постанова

від 17.05.2021 по справі 911/2679/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Справа№ 911/2679/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Мартюк А.І.

Кропивної Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Алдолат на рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №911/2679/20 (суддя А.Ф. Черногуз)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Контейнери України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алдолат

про стягнення заборгованості, пені, відсотків річних, за договором купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Контейнери України (далі також - ТОВ Контейнери України ) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Алдолат (далі також - ТОВ Алдолат ) про стягнення заборгованості, пені, річних, за договором купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019.

Ухвалою суду від 15.10.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Київської області від 28.01.2021 у справі №911/2679/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Алдолат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контейнери України 72 778,00 грн боргу, 3 519,59 грн - пені, 6 251,91 грн - 24% річних, а також 2102,00 грн судового збору. Закрито провадження у справі у частині стягнення 12 129,65 грн основного боргу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано положеннями статей 11, 509, 512-514, 525, 526, 530, 549, 612, 625, 629, 655, 662 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231, 264 Господарського кодексу України, а також встановленими судом обставинами набуття позивачем як новим кредитором прав вимоги виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого йому за договором купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019 товару, а також неналежного виконання ним цих зобов`язань. Судом підкреслено, що право вимоги позивачем як новим кредитором набуто на підставі укладеної між ТОВ Зелений шлях (провадець), ТОВ Алдолат (покупець, відповідач) та ТОВ Контейнери України (позивач) Угоди від 01.04.2020 про заміну сторони продавця у договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019. Також, суд виходив з того, що право на нарахування пені та 24% річних виникло у позивача, з 01.04.2020 (з моменту підписання Угоди про заміну сторони продавця), оскільки, саме з 01.04.2020 у позивача виникло право вимоги від відповідача оплати ціни поставленого товару, що залишилась неоплаченою за Договором, а отже і прострочення оплат по відношенню до зобов`язання, яке існує у покупця перед новим покупцем почалося з 01.04.2020.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Алдолат звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №911/2679/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, товариство посилається на неправильне застосування судом статей 512-514 Цивільного кодексу України та кваліфікації Угоди від 01.04.2020 про заміну сторони продавця у договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019 як договору відступлення права вимоги, оскільки угода не містить істотних умов щодо предмету, сторін, ціни договору та порядку оплати. Відтак, відсутні підстави для стягнення суми боргу, а також нарахованих на неї пені та річних до 01.04.2020.

Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на недотримання судом вимог статей 73, 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом покладено в основу рішення докази, засвідченні не власноручним підписом директора позивача, а за допомогою факсиміле. Тому, судом розглянуто справу за належними, проте недопустимими доказами.

В апеляційній скарзі апелянт також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення, оскільки судове рішення у справі прийнято 28.01.2021 без виклику (повідомлення) учасників справи. Повний текст апелянт отримав поштою 23.02.2021. В якості доказу до апеляційної скарги додано копію конверта, яким було надіслано судове рішення та витяг поштового відстеження з сайту Укрпошта .

11.03.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Мартюк А.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу прийнято до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, а також зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №911/2679/20.

Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Одночасно, згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з таким.

Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось під час апеляційного перегляду справи, 10.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Зелений шлях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алдолат (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №1005/19 (далі Договір) за яким, продавець зобов`язується здійснити доставку та передати у власність покупця товар в асортименті та за цінами відповідно до п. 2 цього договору, а покупець прийняти і оплатити його згідно умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Продавець передає товар у власність покупцеві і здійснює його доставку Покупцю згідно виставленого продавцем рахунку-фактури в асортименті і за відповідними цінами, зазначеними у специфікації, що є невід`ємною частиною дійсного договору. У вартість товару включені витрати покупця по доставці товару (п. 2.1. та 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили форму і порядок розрахунків, за якими, зокрема, покупець здійснює перший платіж в розмірі 89066,15 грн, а залишок загальної суми перераховує на рахунок продавця в одинадцять етапів, рівними частинами в розмірі 12129,65 грн (з 10.10.2019 по 10.08.2020), останній платіж в розмірі 12129,75 грн.

Відповідно до п. 7.1., 7.3., Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань з цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором. У разі прострочення оплати товару згідно розділу 3 цього Договору або прийняття товару згідно п. 5.2 цього Договору, покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 24% річних від простроченої суми у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зміст цього Договору може бути доповнено або змінено лише у письмовій формі у вигляді угоди, підписаної обома сторонами. Усі зміни до цього Договору стають його невід`ємною частиною (п. 10.5. Договору).

Відповідно до Специфікації №1 від 10.05.2019 до Договору купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019 товар, який передається за Договором 40 футовий рефрижераторний контейнер (1 шт) загальною вартістю 222492,40 грн з ПДВ.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією акту прийому-передачі №1 від 26.07.2019, а також видаткової накладної №148 від 26.07.2019 продавцем (ТОВ Зелений щлях ) передано відповідачу 40 футовий рефрижераторний контейнер APRU 5052148 (1 шт) вартістю 222492,40 грн. Документ підписано продавцем та покупцем та скріплений їх печатками, а отже є такими, що підтверджує передачу товару.

У подальшому, між ТОВ Зелений шлях , ТОВ Алдолат та ТОВ Контейнери України укладено Угоду від 01.04.2020 про заміну сторони продавця у договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019 (далі Угода), якою замінено з 01.04.2020 сторону продавця у Договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019 з ТОВ Зелений шлях на ТОВ Контейнери України (позивач), а також викладено розділ 11 Договору (юридичні адреси сторін та банківські реквізити) в новій редакції.

Пунктом 3 Угоди сторони погодили, що всі інші умови договору №1005/19 купівлі-продажу товару від 10.05.2019 залишаються без змін і сторони підтверджують раніше прийняті на себе зобов`язання .

Як убачається із матеріалів позову, із вимогами про стягнення суми основного боргу та сум, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019 звернувся не продавець, а особа, яка, за твердженням позивача, набула прав продавця на підставі Угоди 01.04.2020 про заміну сторони продавця у договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 Цивільного кодексу України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).

Надаючи оцінку укладеній між сторонами Угоді від 01.04.2020 суд першої інстанції виходив із того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Контейнери України як новий кредитор набув прав вимоги виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого йому за договором купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019 товару, а також неналежного виконання ним цих зобов`язань на підставі Угоди від 01.04.2020 про заміну сторони продавця у договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019. Право на нарахування пені та 24% річних виникло у позивача, з 01.04.2020, тобто з моменту підписання Угоди про заміну сторони продавця.

Суд також наголосив на тому, що право вимоги стягнення з відповідача пені та 24% річних за факти неналежного виконання останнім умов Договору у період до 01.04.2020 належить саме ТОВ Зелений шлях , тобто первісному продавцю .

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не може погодитись із наданою судом кваліфікацією Угоди від 01.04.2020 про заміну сторони продавця у договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019 як такої, якою ТОВ Зелений шлях як первісний кредитор уступило право вимоги ТОВ Контейнери України у зв`язку з чим відбулась заміна сторони зобов`язання, а саме - Кредитора.

Так, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 Цивільного кодексу України), наприклад, смерті фізичної особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 Цивільного кодексу України).

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу.

Така заміна відбувається на особу яка є правонаступником сторони зобов`язання або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків.

Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва, зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України), дарування (частина друга статті 718 Цивільного кодексу України), факторингу (глава 73 Цивільного кодексу України), або універсального правонаступництва, тобто у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України) чи спадкування (стаття 1216 Цивільного кодексу України).

Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 Цивільного кодексу України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що передбачено пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України чи правонаступництва, передбаченого пунктом 2 вказаної частини, яке за змістом тієї ж частини є універсальним.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Матеріали справи не містять доказів існування у ТОВ Контейнери України будь-яких майнових прав щодо переданого ТОВ Алдолат за договором купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019 40-ка футового рефрижераторного контейнеру APRU 5052148, або ж набуття на нього майнових прав у зв`язку з реорганізацією продавця - ТОВ Зелений шлях , що виключає можливість універсального правонаступництва.

Зі змісту Угоди від 01.04.2020 про заміну сторони продавця у договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019, з огляду на відсутність у ній положень щодо ідентифікації ТОВ Зелений шлях як первісного кредитора, а ТОВ Контейнери України як нового кредитора у зобов`язанні, що виникло на підставі договору купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019, як і визначення обсягу прав та обов`язків, які уступаються первісним кредитором новому кредитору, не вбачається, що дійсним волевиявленням сторін під час укладення Угоди від 01.04.2020 було здійснення заміни кредитора шляхом уступки права вимоги.

Натомість, викладені у тексті Угод від 01.04.2020 умови пунктів 1,2, якими за згодою продавця, покупця та ТОВ Контейнери України замінено з 01.04.2020 сторону продавця у Договорі купівлі-продажу товару №1005/19 від 10.05.2019 з ТОВ Зелений шлях на ТОВ Контейнери України , а також викладено розділ 11 Договору (юридичні адреси сторін та банківські реквізити) в новій редакції, як і положення пункту 3, за яким сторонами погоджено, що всі умови Договору купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019 залишаються без змін і сторони підтверджують прийняті на себе зобов`язання , дають підстави для висновку про зміну сторонами порядку виконання зобов`язання з безпосереднього - продавцю, на виконання на користь третьої особи - ТОВ Контейнери України .

Так, за приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.5. договору купівлі-продажу від 10.05.2019 сторони погодили, що зміст цього договору може бути доповнено або змінено лише у письмовій формі у вигляді угоди, підписаної обома сторонами. Усі зміни цього договору стають його невід`ємною частиною.

За нормою статті 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зміст укладеної Угоди про заміну сторонни продавця від 01.04.2020, положення статетей 636, 651 Цивільного кодексу України, пункт 10.5 договору купівлі-продажу №1005/19 від 10.05.2019, колегія суддів дійшла висновку про здійснену сторонами у встановленому законом та договором зміну порядку виконання зобов`язання боржника з оплати придбаного ним товару.

За нормою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Оскільки сторонами внесено зміни до договору Угодою від 01.04.2020, то відповідно з 01.04.2020 у боржника виник обов`язок здійснювати поточну оплату за договором від 10.05.2019 №1005 на користь ТОВ Контейнери України саме з 01.04.2020.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили форму і порядок розрахунків, за якими, зокрема, покупець здійснює перший платіж в розмірі 89066,15 грн, а залишок загальної суми перераховує на рахунок продавця в одинадцять етапів, рівними частинами в розмірі 12129,65 грн (з 10.10.2019 до 10.08.2020), останній платіж в розмірі 12129,75 грн.

Оскільки з 01.04.2020 сторони змінили особу на користь якої покупець має перераховувати кошти за придбаний товар, то восьмий платіж із датою внесення до 10.04.2020 у розмірі 12129,75 грн, дев`ятий платіж із датою внесення до 10.05.2020 у розмірі 12129,75 грн, десятий платіж із датою внесення до 10.06.2020 у розмірі 12129,75 грн, одинадцятий платіж із датою внесення до 10.07.2020 у розмірі 12129,75 грн та дванадцятий платіж із датою внесення до 10.08.2020 у розмірі 12129,75 грн мали бути перераховані на користь ТОВ Контейнери України і саме щодо цих платежів товариство має право вимагати належне їх виконання та відповідно, заявляти вимоги про нарахування пені та 24 відсотки річних, передбачених умовами договору.

Разом з цим, матеріалами позовної заяви підтверджено, що ТОВ Контейнери України звернулось із вимогами про стягнення суми основного боргу у розмірі 84907,65 грн, 4057,16 грн пені та 6880,10 грн 24% річних, що включає і шостий, і сьомий платежі за договором, та нараховані пеню і річні за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи відсутність доказів передання ТОВ Зелена хвиля права вимоги оплати шостого (строк оплати до 10.02) та сьомого (строк оплати до 10.03) платежів, як і вимоги щодо пені та відсотків річних, передбачених договором, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені позовних вимог у цій частині у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності права вимоги та порушеного права.

Водночас, колегія суддів відзначає, що суд дійшов суперечливих висновків, визнавши перехід до нового кредитора прав у зобов`язанні за договором, проте відмовивши у задоволенні вимог про стягнення пені та відсотків річних, нарахованих до 01.04.2020 за шостим та сьомим платежами.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що право вимоги погашення основного боргу, пені та відсотків річних за зобов`язаннями, що виникли до 01.04.2020 належить ТОВ Зелена хвиля .

Що стосується заявлених ТОВ Контейнери України вимог про стягнення 8-12 платежів за договором від 10.05.2019, зі змінами, внесеними угодою від 01.04.2020, колегія суддів зауважує таке.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що вони унормовані положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що обумовлений договором купівля-продажу від 10.05.2019 №1005 товар - 40 футового рефрижераторного контейнера APRU 5052148 вартістю 222492,40 грн передано покупцю - ТОВ Алдолат .

За нормою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на користь ТОВ Контейнери України покупцем сплачено лише один платіж у розмірі 12129,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5273 від 29.09.2020.

Отже, відповідач після надходження позовної заяви до суду, оплатив частину вартості поставленого товару в обсязі 12129,65 грн,

Як унормовано пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що частина заборгованості у сумі 12129,65 грн погашена відповідачем до відкриття провадження у справі, що підтверджено відповідними доказами, суд першої інстанції вмотивовано відніс здійснений відповідачем платіж в рахунок погашення боргу за восьмий платіж (строк внесення до 10.04.2010) та обґрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 12129,65 грн боргу за відсутністю предмету спору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки матеріали справи не містять доказів внесення відповідачем 9-12 платежів (пункти 3.2.8 - 3.2.11 договору купівлі-продажу від 10.05.2019) на загальну суми 48518,7 грн на рахунок ТОВ Контейнери України , то колегія суддів вважає вимоги позивача у цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору ТОВ Алдолат в частині внесення оплати за поставлений товар, нараховано останньому 4057,16 грн пені та 6880,10 грн 24% річних.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню, передбачену пунктом 7.3 договору та 24% річних за період прострочення платежів, визначених Розділом 3 Договору у розмірі 4057,16 грн та 6880,10 грн відповідно.

Перевіряючи розрахунок позивача, колегія суддів враховує, що період прострочення для:

восьмого платежу складає з 11.04.2020 до 10.09.2020

дев`ятого платежу складає з 11.05.2020 до 10.09.2020

десятого платежу складає з 11.06.2020 до 10.09.2020

для одинадцятого платежу складає з 11.07.2020 до 10.09.2020

для дванадцятого платежу складає з 11.08.2020 до 10.09.2020.

У зв`язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення 1976,53 грн пені та 24% річних у розмірі 3 666,74 грн є обґрунтованими. У задоволенні інших вимог слід відмовити.

Як унормовано статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) незясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Прийняте місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення вимог позивача суперечить нормам матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін, а саме: статтям 512-514, 516, 636, 651 Цивільного кодексу України, відтак, підлягає частковому скасуванню.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає перерозподілу.

Керуючись статями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алдолат задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №911/2679/20 - скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 24259,30 грн боргу, 1543,06 грн пені, 2585,17 грн 24% річних. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №911/2679/20 - залишити без змін.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №911/2679/20 в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алдолат (08055, Київська обл., Макарівський р-н, с. Юрівка, вул. Щорса, буд. 1, код ЄДРПОУ 33272217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контейнери України (65104, Одеська обл., м. Одеса, просп. Академіка Глушка, буд. 29, оф. 228, код ЄДРПОУ 42163494) 48518,70 грн боргу, 1976,53 грн пені, та 3 666,74 грн 24% річних, а також 1187,84 грн судового збору.

Закрити провадження у справі у частині стягнення 12129,65 грн основного боргу.

В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Контейнери України (65104, Одеська обл., м. Одеса, просп. Академіка Глушка, буд. 29, оф. 228, код ЄДРПОУ 42163494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алдолат (08055, Київська обл., Макарівський р-н, с. Юрівка, вул. Щорса, буд. 1, код ЄДРПОУ 33272217) 933,86 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді А.І. Мартюк

Л.В. Кропивна