Постанова

від 17.05.2021 по справі 560/5119/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5119/20

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

17 травня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Летліс" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Летліс" звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області №22/9 від 27 лютого 2020 року про накладення штрафу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України, на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, актом фактичної перевірки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.01.2020 №0005/22-01/33-03/41332322 "Про результати фактичної виїзної перевірки з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ТОВ "Летліс" за період з 14.01.2020 по 23.01.2020, встановлено порушення ТОВ "Летліс" законодавства про працю, а саме порушення вимог ст.ст. 2, 3, 21, 24 Кодексу законів про працю України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від "17" червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", зокрема, не були оформлені та не укладено трудові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також у встановленому порядку не повідомлено про допуск вказаних осіб до роботи.

31.01.2020 супровідним листом від 30.01.2020 №4079/10/22-01-33-03 до Управління Держпраці надійшов акт фактичної перевірки посадових осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.01.2020 №0005/22-01/33-03/41332322 з додатками, проведеної в ТОВ "ЛЕТЛІС". Зазначеним актом зафіксовано встановлений працівниками ДПС факт використання позивачем праці чотирьох неоформлених працівників.

Першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі акта фактичної виїзної перевірки Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0005/22-01/33-03/41332322 прийнято постанову про накладення штрафу №22/9 від 27 лютого 2020 року, згідно якої на Товариство з обмеженою відповідальністю "Летліс" накладено штраф у розмірі 188920 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв з порушенням вимог законодавства і такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвим, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є самостійною підставою для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Наведене дає підстави дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Судова колегія звертає увагу, що постановою Кабміну України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, а пункти 2-4 та 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 у чинній редакції, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Таким чином, Порядок № 509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову №22/9 від 27 лютого 2020 року про накладення штрафу на підставі Акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.01.2020 №0005/22-01/33-03/41332322 «Про результати фактичної виїзної перевірки з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ТОВ «Летліс» за період з 14.01.2020 по 23.01.2020.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Отже, судова колегія резюмує, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги відзначив, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, установі, організації. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки ч. 8 ст. 265 КЗпП України чітко визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Зі змісту вказаної норми є можливим зробити висновок, що законодавцем використано формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому, наведена норма не вказує на те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення ч.8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №380/1116/20.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваною постановою №22/9 від 27 лютого 2020 року на позивача накладено штраф у розмірі 188920 грн. на підставі абзацу 2 частин 2 статті 265 КЗпП України, якою передбачена відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України, в абзацах з 2 по 8, визначено випадки, коли юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія звертає увагу, що положення абз. 5 п. 2 Порядку №509 викладені в новій редакції згідно Постанови Кабінету міністрів України № 823 від 21.08.2019 року, яка є чинною.

З урахуванням вищевикладеного, для вирішення питання про відповідальність особи на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України, уповноважена посадова особа Держпраці та її територіальні органи не повинні повторно встановлювати суть правопорушення, обставини його вчинення та докази, які це підтверджують.

Таким чином, відповідач, розглянувши справу та наклавши на позивача штраф у розмірі 188920 грн., лише на підставі акта про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) Головного управління ДПС у Хмельницькій області, діяв правомірно та в межах наданих йому повноважень.

Враховуючи, що предметом розгляду даної справи фактично є факт порушення відповідачем визначеного законом способу прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та з огляду на викладені вище обставини доходить до переконання, що винесена управлінням Держпраці у Хмельницькій області постанова про накладення штрафу від 27.02.2020 № №22/9 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції в ході ухвалення оскаржуваного рішення не надавалась оцінка виявленим у позивача порушенням трудового законодавства, а основним досліджуваним питанням в межах даної справи було дотримання відповідачем процедури прийняття постанови про накладення штрафу на позивача, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. 308 КАС України, вважає, що на разі встановлено необхідний обсяг обставин, які у своїй сукупності свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції, які здійсненні за результатом розгляду справи.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги відповідача в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження, а тому така підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги в повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції, як такі, що ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Летліс" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Летліс".

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена 17 травня 2021 року (у зв`язку з перебуванням суддів Білої Л.М. у період з 05.04.2021 року по 23.04.2021 року на лікарняному, а у період з 26.04.2021 по 30.04.2021 у відпустці, ОСОБА_5 у період з 05.05.2021 року по 14.05.2021 року у відпустці).

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.