Постанова

від 12.05.2021 по справі 375/1411/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 375/1411/17

провадження № 51-6063км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, кримінальне провадження

стосовно якої закрито судом ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від02травня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017111190000043 від 04 квітня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Синява Рокитнянського району Київської області, яка згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 02 травня 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.191 ККУкраїни та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Згідно з цим вироком органами досудового розслідування ОСОБА_6 висунуто обвинувачення в тому, що вона, займаючи посаду фінансового директора ТОВ«Акваспецтех», зловживаючи своїм службовим становищем, у період часу з23серпня по 02 вересня 2016 року, маючи прямий злочинний умисел, спрямований на незаконне привласнення грошових коштів, розміщених на належному ТОВ«Акваспецтех» банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому вАТ«Райффайзен Банк Аваль», під приводом надання самій собі фінансової допомоги здійснила їх незаконне зняття на загальну суму 34 000 грн.

Київський апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2020 року вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 02 травня 2019 року скасував, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) закрив.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить виправдувальний вирок суду першої інстанції таухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що суд першої інстанції належним чином доказів неперевірив, свого рішення не мотивував та дійшов передчасного висновку проневинуватість ОСОБА_6 . Як стверджує прокурор, суд апеляційної інстанції доводів, викладених в апеляційних скаргах, не перевірив, усупереч ст.404КПКУкраїни докази у справі не дослідив, що також завадило ухвалити законне рішення. Зокрема, цей суд не надав оцінки тому, що вищий орган управління ТОВ«Акваспецтех» рішення про надання або отримання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_6 не приймав та підстав для надання такої допомоги неіснувало. Вказує, що договір поворотної фінансової допомоги не входить у межі висунутого обвинувачення. Крім того, посилається на те, що стороною обвинувачення були вжиті заходи для встановлення всіх документів, які регламентують обов`язки ОСОБА_6 на посаді фінансового директора ТОВ «Акваспецтех», а відсутність нацьому підприємстві інших документів не свідчить про її необізнаність зіслужбовими обов`язками. На його переконання судові рішення не відповідають вимогам статей 370 та 419 КПК України.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_6 вважала рішення судів законними таобґрунтованими, у зв`язку з чим просила касаційну скаргу прокурора залишити беззадоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 не підтримала.

Особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито судом, ОСОБА_6 таїїзахисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційної скарги і просили залишити судові рішення без зміни

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі тазапереченні на неї, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, щонебули встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання продостовірність того чи іншого доказу.

За вимогами ч. 1 ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3)вдіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 цього Кодексу мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави длявиправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення неможе ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також наприпущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначено в ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

За статтею 22 КПКУкраїни кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення істороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 91 КПКУкраїни передбачено обставини, які підлягають доказуванню укримінальному провадженні, а відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування цих обставин покладається на сторону обвинувачення. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих тадостовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Так, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції допитав свідка ОСОБА_9 та дослідив запропоновані стороною обвинувачення документи, витребував і дослідив копію договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 23 серпня 2016 року, де позичальником грошових коштів ТОВ«Акваспецтех» вказана обвинувачена ОСОБА_6 , а також дослідив надану захисником у суді копію договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 23 серпня 2016 року, де позичальником є колишній директор ТОВ «Акваспецтех» ОСОБА_10 .

Обвинувачена ОСОБА_6 , скориставшись своїм правом, передбаченим п. 4 ч. 3 ст.42 КПК України, відмовилася давати показання.

Свідок ОСОБА_10 також відмовився давати суду показання, оскільки обвинувачена є його дружиною.

Від допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 відмовився прокурор.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, щореєстр матеріалів кримінального провадження інших доказів не містить, асторона обвинувачення непослалася на жодний доказ існування такої обставини, який був досліджений підчас досудового розслідування кримінального провадження та відкритий стороні захисту в порядку виконання вимог ст. 290 КПК України.

При цьому, оцінивши досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку, щообвинувачення ОСОБА_6 базується на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, а докази, на які посилалася сторона обвинувачення, не вказують на наявність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку з чим визнав ОСОБА_6 невинуватою та виправдав.

Прокурор і представник потерпілої, не погоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_6 , оскаржили його в апеляційному порядку. Всі доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції.

У поданій апеляційній скарзі прокурор навів доводи, які є аналогічними доводам у його касаційній скарзі.

За наслідками апеляційного розгляду суд зазначених вимог закону дотримався, дослідив докази, надані стороною обвинувачення, надав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК України і, визнавши доводи прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, необґрунтованими, закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зневстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді тавичерпанням можливості їх отримати.

Так, переглядаючи вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 проведено згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПКУкраїни умежах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, перевірено докази, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, та зроблено правильний висновок щодо наявності підстав для виправдання ОСОБА_6 .

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що вирок суду першої інстанції єнедостатньо мотивованим, оскільки під час судового розгляду були надані стороною обвинувачення та досліджені судом оригінали банківських чеків № 2339026 від 23 серпня 2016 року на суму 6000 грн, № 2339028 від 01 вересня 2016 року на суму 25000 грн та № 2339029 від 02 вересня 2016 року на суму 3000 грн, заява провчинення кримінального правопорушення, установчі документи ТОВ«Акваспецтех», виписки з рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Акваспецтех» та висновок фахівця у галузі права щодо законності провадження господарської діяльності виконавчим органом ТОВ «Акваспецтех», яким жодної оцінки суд у вироку не надав.

Разом з тим, повторно дослідивши під час апеляційного розгляду вказані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що в сукупності з іншими доказами вони недоводять поза розумним сумнівом висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.

Зокрема, суд зробив ці висновки на тій підставі, що сторона обвинувачення під час судового розгляду, крім статуту товариства, жодних документів, які безпосередньо стосуються складу виконавчого органу ТОВ «Акваспецтех» у 2016 році, свідчать пропосаду ОСОБА_6 та обсяг її повноважень, не надала.

Крім того, апеляційний суд також урахував те, що ОСОБА_6 не заперечувала факту отримання за банківськими чеками № 2339026 від 23 серпня 2016 року, № 2339028 від 01 вересня 2016 року та № 2339029 від 02 вересня 2016 року грошових коштів товариства на загальну суму 34 000 грн як поворотної фінансової допомоги згідно здоговору № 1 від 23 серпня 2016 року. За її твердженням, це відбулося за вказівкою директора ОСОБА_10 , вказані гроші були необхідні на поточні потреби виробничої діяльності товариства і витрачені за призначенням, частину з них було повернуто.

При цьому проведений апеляційним судом аналіз виписок з рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Акваспецтех», відкритого в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», свідчить про те, щозрахунку товариства ОСОБА_6 отримала грошові кошти 23 серпня, 01 та 02 вересня 2016 року на загальну суму 34 000 грн як поворотну фінансову допомогу згідно з договором № 1 від 23 серпня 2016 року. Однак 13 вересня та 13 жовтня 2016року на рахунок товариства ОСОБА_6 внесла 7000 грн та 1500 грн відповідно як повернення поворотної фінансової допомоги за вищезгаданим договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені докази не доводять поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_6 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети, тобто суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. При цьому апеляційний суд зазначив, що сама по собі невідповідність договору від 23 серпня 2016 року про надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_6 або іншій особі (це прокурором також доведено не було) пп. 12.5.15 п. 12.6 Статуту товариства недоводить вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК Українипрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження нездійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Суд зазначає, що за до ст. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Як визначено ч. 1 ст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Отже, для перевірки доказів на предмет їх допустимості ці рішення мають бути відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, що є важливою гарантією змагальності і рівності сторін у кримінальному провадженні.

Так, апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо визнання недопустимим доказом копії договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 23 серпня 2016 року, де позичальником грошових коштів ТОВ«Акваспецтех» є ОСОБА_6 , зазначив, що копію вказаного договору було отримано з іншого кримінального провадження, в якому ще триває досудове розслідування, стороні захисту оригінал цього документа у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 всупереч вимогам ст. 290 КПК України не був відкритий, а згідно з висновком експерта від 02 квітня 2019 року № 8-4/128, підписи від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у цьому договорі не є оригінальними, а є лише зображеннями, отриманими електрографічним способом друку, що унеможливлює визначення наявності чи відсутності ознак технічної підробки підписів або виконання технічних прийомів для отримання зображень (монтаж). Що стосується іншого договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 23 серпня 2016 року, то його копія була надана стороною захисту в суді і на стадії досудового розслідування стороні обвинувачення не була відкрита, водночас за цим договором позичальником грошових коштів ТОВ «Акваспецтех» є ОСОБА_10 , що у свою чергу не узгоджується з тими фактичними обставинами кримінального правопорушення, яківикладені в обвинуваченні ОСОБА_6 , та обсягом її обвинувачення.

Також суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку фахівця щодо законності провадження господарської діяльності виконавчим органом ТОВ «Акваспецтех», складеному адвокатом ОСОБА_12 24 березня 2017 року за № 7. Апеляційний суд у своєму рішенні обґрунтовано зазначив, що цей висновок не може бути врахований як доказ винуватості ОСОБА_6 , оскільки згідно з ч. 2 ст. 99 КПК України неналежить до документів та ОСОБА_12 під час досудового розслідування заправилами ст. 71 цього Кодексу як спеціаліста не було залучено, викладені ним висновки є лише припущенням і не ґрунтуються доказах, наданих сторонами під час судового розгляду.

При цьому апеляційний суд зазначив, що реальний розмір заподіяних збитків міг бути встановлений шляхом проведення відповідних експертиз (ревізії) у порядку, визначеному ч. 2 ст. 242 КПК України, чого стороною обвинувачення також зроблено не було.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор не спростував доводів ОСОБА_6 про те, що зняті з рахункукошти нею не привласнювались, а були передані директору товариства і витрачені на оплату певних робіт під час здійснення господарської діяльності товариства.

Разом із тим апеляційний суд врахував те, що суд першої інстанції у своєму рішенні допустив суперечливі висновки стосовно підстав виправдання ОСОБА_6 . Так,зазначивши у мотивувальній частині вироку, що обвинувачення ОСОБА_6 базується на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, можливість «збору нових доказів» вичерпана, а також під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 191 КК України, суд визнав ОСОБА_6 невинуватою та виправдав у зв`язку звідсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. При цьому врезолютивній частині вироку суд також зазначив, що ОСОБА_6 слід визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 191 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього кримінального правопорушення.

Водночас посилання в касаційній скарзі прокурора на те, що суди першої таапеляційної інстанції під час постановлення рішення не врахували правового висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 09 вересня 2020 року (№751/6180/15-к), є безпідставними, оскільки вказаний правовий висновок стосується встановлення судом суб`єкту кримінального правопорушення (службової особи), а в цьому кримінальному провадженні судами констатовано факт недоведення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, тобто прямого умислу, корисливого мотиву і корисливої мети.

Таким чином, переглянувши справу в апеляційному порядку з додержанням приписів статей 404та 405 КПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, зазначивши в ухвалі підстави для прийняття такого рішення. При цьому стосовно доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі та аналогічних доводам у касаційній скарзі, навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів.

Враховуючи те, що оскаржений вирок суду першої інстанції був скасований апеляційним судом, викладені в касаційній скарзі прокурора вимоги про необхідність скасування цього вироку є неспроможними і такими, що не узгоджуються зприписами кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України. Підстав для сумніву у правильності висновків суду апеляційної інстанції немає.

Інші доводи касатора висновків судів першої та апеляційної інстанцій також неспростовують і фактично зводяться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК Українине може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судами першої або апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального закону або закону про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 рокузалишити без зміни, акасаційну скаргу прокурора ОСОБА_13 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3