Ухвала

від 11.05.2021 по справі 367/4934/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/4934/16-кГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2779/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

з участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілого ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бородянського районного суду Київської області від 9 червня 2020 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Гостомеля Київської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, який проживає в АДРЕСА_1 , працює на посаді Гостомельського селищного голови Київської області, має інвалідність другої групи, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченогоч. 4 ст. 190 КК України,і виправдано зач. 4 ст. 190 КК Україниу зв`язку з недоведеністю складу злочину в його діянні. Цивільний позов потерпілого про відшкодування майнової шкоди в сумі 5 333 328 грн і моральної шкоди в сумі 5 333 328 грн залишено без розгляду. Арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року, скасовано. Вироком вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За пред`явленим обвинуваченням,наприкінці 2006 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, невстановлені досудовим розслідуванням особи познайомили ОСОБА_13 з депутатом Ірпінської міської ради Київської області V скликання ОСОБА_9 .

Після цього, у грудні 2006 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , маючи прямий умисел, спрямований на шахрайськезаволодіннягрошовими коштами, належними ОСОБА_13 , переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитися за рахунок чужих грошей, перебуваючи в робочому кабінеті офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в ході спілкування з ОСОБА_13 повідомив останньому неправдиві відомості про вигідність та подальшу прибутковість придбання земельних ділянок в адміністративних межах Гостомельської селищної ради за ціною по 500 доларів США за 0,01 га, а також запевнив, що за обумовлену суму коштів придбає земельні ділянки та оформить право власності на них на ОСОБА_13 .

Будучи введеним в оману, ОСОБА_13 , добросовісно помиляючись в правдивостіслів та дій ОСОБА_9 , будучи впевненим у вигідності пропозиції та не усвідомлюючи справжніх намірів ОСОБА_9 по заволодінню його коштами, 13 грудня 2006 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в робочому кабінеті ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , добровільно передав останньому обумовлені кошти в сумі 148 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 13 грудня 2006 року становило 747 400гривень, необхідні для придбання та оформлення права власності на ім`я ОСОБА_13 земельних ділянок, про що ОСОБА_9 написав відповідну розписку.

Зловживаючи довірою ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_13 кошти в сумі 148 000 доларів США та заволодів ними.

З моменту отримання від ОСОБА_13 коштів в сумі 148 000 доларів США і по теперішній час, ОСОБА_9 жодних взятих на себе зобов`язань щодо придбання та оформлення права власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_13 не виконав, а отриманими від останнього коштами розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 747 400 гривень, що згідно з приміткою 4 ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Дії ОСОБА_9 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07 квітня 2001 року, що діяв на час вчинення діяння), як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Суд, визнаючи ОСОБА_9 невинуватим у висунутому обвинуваченні та виправдовуючи, дійшов висновку про недоведеність прокурором наявності у його діянні складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх, належних і допустимих доказів наявності у ОСОБА_9 прямого умислу на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 без виконання свого зобов`язання перед потерпілим.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд встановив, що між потерпілим та обвинуваченим виникли цивільно-правові стосунки з приводу придбання земельних ділянок, а після отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_9 вживав заходи для виконання взятих на себе обов`язків, передав кошти за земельні ділянки їх власникам, надавав потерпілому сертифікати на право власності на земельну ділянку, оформлені на власника, довіреності та заповіти. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про те, що на момент отримання коштів від потерпілого у обвинуваченого був відсутній умисел на їх заволодіння без виконання взятих на себе зобов`язань, що не може бути кваліфіковано як шахрайство.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд, виправдовуючи ОСОБА_9 , невірно надав оцінку доказам, дослідженим під час судового розгляду, якими було підтверджено, що надані обвинуваченим потерпілому довіреність від імені власника однієї із земельних ділянок ОСОБА_15 на розпорядження її майном на ім`я ОСОБА_13 і ОСОБА_16 та заповіт ОСОБА_15 на ім`я ОСОБА_13 є сфальсифікованими, що свідчать про наявність у обвинуваченого умислу на заволодіння коштами ОСОБА_13 шляхом зловживання довірою у момент їх отримання від потерпілого. Крім того, прокурор вказує на порушення права потерпілого ОСОБА_13 , який тривалий час не з`являвся в судові засідання, а коли з`явився 09.06.2020року, то не був допитаний судом.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу частково, вважаючи необхідним скасувати вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням прав потерпілого, представника потерпілого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи виправдувальний вирок законним і таким, що не порушує права потерпілого, обвинуваченого та його захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом, обвинувачений у грудні 2006 року отримав від потерпілого ОСОБА_13 148 000 доларів США для оформлення землі в смт. Гостомель, а потерпілий отримав від ОСОБА_9 сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 2,95 умовних кадастрових гектара , виданий на імя ОСОБА_17 , довіреність від ОСОБА_15 на право розпорядження усім її майном та заповіт , за яким ОСОБА_15 на випадок її смерті земельну ділянку площею 2,95 умовних кадастрових гектарів заповіла ОСОБА_13 . Також потерпілий отримав сертифікат на право на земельну ділянку (пай) на ім`я ОСОБА_18 , довіреність та заповіт від його імені.

У 2015 році було виявлено, що довіреність та заповіт від імені ОСОБА_15 є підробленими.

Прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_9 були заявлені докази, які містяться:

- у показаннях свідка ОСОБА_19 про те, що вона з ОСОБА_13 надали ОСОБА_9 148000 доларів США для придбання приватизованих земельних ділянок, а приблизно через тиждень отримали від останнього два сертифікати на земельні ділянки, довіреності та заповіти від імені осіб на прізвище « ОСОБА_20 » та « ОСОБА_21 ». В подальшому вона довідалася, що довіреності та заповіти були анульовані;

- у показаннях свідка ОСОБА_22 про те, що його батько отримав від ОСОБА_9 значну суму коштів за частину земельної ділянки , оформив довіреність та заповіт на осіб, які вказав ОСОБА_9 . В подальшому довіреність та заповіт батько анулював, але кошти ОСОБА_9 не повернув.

Проте, зазначені докази не підтверджують, а спростовують висунуте обвинувачення про те, що ОСОБА_9 жодних зобов`язань взятих на себе не виконував, а в момент отримання коштів від ОСОБА_13 не мав наміру виконувати зобов`язання, бажаючи привласнити чуже майно шляхом зловживання довірою.

Інші докази, які містяться у розписці ОСОБА_9 про отримання коштів від потерпілого, висновку почеркознавчої експертизи про належність підпису на розписці саме ОСОБА_9 , довідці про отримання у грудні 2006 році ОСОБА_13 валютних коштів у банківській установі, правовстановлюючих документах на земельні ділянки, не стверджують наявність у діях ОСОБА_9 прямого умислу на заволодіння майном потерпілого шляхом шахрайства.

Таким чином, висновки суду про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх, допустимих та належних доказів винуватості ОСОБА_9 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, ґрунтуються на матеріалах провадження.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що надання обвинуваченим потерпілому підроблених довіреності та заповіту від імені ОСОБА_15 свідчить про наявність прямого умислу ОСОБА_9 на вчинення шахрайства, є безпідставними, оскільки доказів усвідомлення обвинуваченим факту підробленості нотаріальних документів стороною обвинувачення не надано.

Також є такими, що суперечать матеріалам справи і доводи апеляційної скарги прокурора про порушення прав потерпілого, оскільки при апеляційному розгляді представник потерпілого категорично заперечив зазначену обставину, а прибуття потерпілого до суду першої інстанції на стадію надання обвинуваченому останнього слова вже після завершення судового слідства не покладало на суд обов`язку його допиту в судовому засіданні.

Інших доводів неправомірності судового рішення в апеляційній скарзі прокурора не зазначено.

Судове рішення ухвалено з дотриманням вимог ст.370 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Бородянського районного суду Київської області від 9 червня 2020 року щодо ОСОБА_9 без зміни.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Суддя: Суддя: Суддя: