Постанова від 27.04.2021 по справі 910/18038/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа№ 910/18038/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.04.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.10.2020 (повний текст складено 30.11.2020)

у справі №910/18038/19 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

про стягнення 1 437 372,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - відповідач) про стягнення 1 437 372,45 грн. за договором № ГБ Л2602 постачання природного газу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч укладеного між сторонами договору постачання природного газу № ГБ Л2602 відповідачем природний газ у квітні 2018 року не поставлений, рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2018 у справі № 914/1172/18 газ в обсязі 88,058 тис.м3 був віднесений на небаланс оператора ГРМ П ПАТ "Львівгаз" та цим рішенням були стягнуті з позивача на користь ПАТ "Львівгаз" вартість газу за квітень-2018 року 2 243 268,39 грн. Вказане рішення ним було виконане, у зв`язку з чим було понесено збитки у розмірі 1 437 372,45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 в позові Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення 1437372,45 грн. відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/18038/19 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від12.12.2020 у справі №910/18038/19, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення виготовлено 30.11.2020, надійшло до точки видачі та отримано апелянтом 15.12.2020.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що всупереч укладеного між сторонами договору постачання природного газу № ГБ Л2602 відповідачем природний газ у квітні 2018 року не поставлений, рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2018 у справі № 914/1172/18 газ в обсязі 88,058 тис.м3 був віднесений на небаланс оператора ГРМ П ПАТ "Львівгаз" та цим рішенням були стягнуті з позивача па користь ПАТ "Львівгаз" вартість газу за квітень 2018 року 2 243 26809 грн. Вказане рішення ним було виконане, у зв`язку з чим було понесено збитки у розмірі 1437 372,45 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2020 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на рішення Господарського суду міста Києва від у справі №910/18038/19 передано на розгляд :колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Агрикової О.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/18038/19 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18038/19.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/18038/19 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення 1 437 372,45 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі; №910/18038/19. Відновлено Квартирно-експлуатаційному відділу міста Львова строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від у справі №910/18038/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/18038/19. Призначено справу до розгляду на 11.03.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у зв`язку перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/18038/19

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021 для розгляду справи №910/18038/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/18038/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлева М.Л., Коробенко Г.П. Призначено справу до розгляду на 27.04.2021.

03.03.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/18038/19 без змін.

Зокрема відповідач у своєму відзиві зазначає, що постачання природного газу в квітні 2018 року не здійснювалось з підстав відхилення номінацій постачальника оператором газорозподільних мереж - ПАТ Львівгаз , через наявну заборгованість. Не підлягає відшкодуванню шкода в порядку регресу, оскільки відповідач не є винною особою, не вчиняв протиправних дій, а зайві витрати спричинені незаконними діями самого скаржника.

Представник позивача та представник відповідача з`явились в судове засідання 27.04.2021 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні 27.04.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справні правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 26.02.2018 за результатами проведення публічної закупівлі в порядку передбаченому Законом України Про публічні закупівлі , зокрема в результаті закупівлі оголошеної позивачем 10.11.2017 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № ГБ Л2602 постачання природного газу (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору, відповідач зобов`язувався поставити позивачу протягом лютого-грудня 2018 року природний газ, а позивач зобов`язувався оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідачем було поставлено на об`єкти Позивача природний газ в лютому 2018 р. в обсязі 595,050 тис.м3 та в березні 2018 - 558,648 тис.мЗ.

Вказаний обсяг газу було поставлено в порядку передбаченому Законом України Про ринок природного газу та Правил постачання: природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015.

Як вбачається із матеріалів справи, а також стверджується сторонами у справі позивачем у квітні 2018 року було спожито природний газ не у відповідача.

Відповідач передав оператору газотранспортної і системи (AT Укртрансгаз ) номінацію на квітень 2018 року, в тому числі і на об`єкти позивача, зокрема, відповідачем подавались номінації/реномінації на квітень 2018 року, а саме: листи № 237 від 20.03.2018, №247 від 26.08.2018, №262 від №267 від 02.04.2018, №300 від 19.04.2018.

Разом з цим, на електронну адресу відповідача від оператора газотранспортної системи AT Укртрансгаз надходили повідомлення про часткове відхилення номінації відповідача на квітень 2018, а саме відхилення номінації в частині транспортування природного газу на об`єкти позивача.

Зокрема такі повідомлення відповідач отримував 30.03.2018, 03.04.2018, 05.04.2018, 06.04.2018, 10.04.2018, 11.04.2018, 12.04.2018, 16.04.2018, 17.04.2018, 18.04.2018, 19.04.20188, 20.04.2018, 25.04.2018, 26.04.2018, 27.04.2018.

У всіх вказаних листах єдиною підставою часткового відхилення номінації, в частині транспортування обсягів для об`єктів КЕВ м. Львів, є відхилення по коду відхилення номінацій №12.

Відповідно до інформації оператора TTC (AT Укртрансгаз ) код відхилення номінації №12 означає - відсутність підтвердження суміжним оператором.

Отже, відповідно до повідомлення оператора TTC, відповідачем подавались номінація/реномінації на квітень 2018 року, але не були частково погоджені ПАТ Львівгаз , як розподільником природного газу на території розташування об`єктів Позивача.

В обґрунтування відхилення номінації/реномінацій ПАТ Львівгаз посилається на порушення позивачем вимог Правил постачання природного газу.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи протоколу № 16 засідання правління ПАТ Львівгаз від 21.05.2018, у зв`язку із заборгованістю КЕВ м. Львів, останньому було надіслано повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання.

При цьому, позивач продовжував споживання природного газу та не допустив представників ПАТ Львівгаз до своїх об`єктів для проведення дій по фізичному припиненню газопостачання.

ПАТ Львівгаз неодноразово надсилались на адресу позивача повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання та Акти про порушення Правил постачання природного газу, які наявні у матеріалах справи.

Фактично, КЕВ м. Львів незаконно споживало природний газ в квітні 2018 року, а тому такий обсяг був віднесений на небаланс розподільника ПАТ Львівгаз .

Факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, що регулює порядок газопостачання також встановлено в рішенні Господарського суду Львівської області по справі № 914/1172/18 від 2612.2018.

У вказаному рішенні суд встановив, що у КЕВ м. Львів існує заборгованість перед ПАТ Львівгаз за спожитий в серпні 2017 року природний газ без належної на те правової підставі. ПАТ Львівгаз вчиняв заходи по припиненню газопостачання до об`єктів КЕВ м. Львів. Спожитий позивачем природний газ в квітні 2018 був спожитий без належної на те правової підстави, а тому правомірно віднесений до небалансу оператора ГРС - ПАТ ; Львівгаз . Природний газ в квітні 2018 року не міг постачатись ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС через наявність у КЕВ м. Львів заборгованості за вже спожитий газ, а також через наявність повідомлень ПАТ Львівгаз про припинення (обмеження) газопостачання.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої; інстанції керувався тим, що постачання природного газу в квітні 2018 року не здійснювалось відповідачем, у зв`язку з протиправними діями КЕВ м. Львів та порушенням останнім взятих на себе зобов`язань.

Розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється виключно на підставі договору.

За правилами п. 1 Розділу II Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу зокрема є: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний не допускати несанкціонований відбір природного газу.

Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу 1 Глави XI Кодексу Газотранспортної системи, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (в редакції діючої у спірний період) для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.

Номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу, які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх ЕІС-кодів.

Враховуючи викладене, для забезпечення споживача природним газом, постачальник повинен подати оператору газотранспортної системи (АТ Укртрансгаз ) відповідну номінацію/реномінацію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач передав оператору газотранспортної системи (АТ Укртрансгаз ) номінацію на квітень 2018 року, в тому числі і на об`єкти скаржника, зокрема, відповідачем подавались номінації/реномінації на квітень 2018 року, а саме: листи № 237 від 20.03.2018, №247 від 26.03.2018, №262 від 29.03.2018, №267 від №300 від 19.04.2018.

Разом з цим, на електронну адресу відповідача від оператора газотранспортної системи АТ Укртрансгаз надходили повідомлення про часткове відхилення номінації відповідача на квітень 2018, а саме відхилення номінації в частині транспортування природного газу на об`єкти скаржника.

Колегія суддів звертає увагу, що за правилами п. 1 розділу II Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу зокрема є відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що постачання природного газу в квітні - 2018 року не здійснювалось ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС з підстав відхилення номінацій постачальника оператором газорозподільних мереж - ПАТ Львівгаз , через наявну заборгованість.

Отже, постачання природного газу в квітні 2018 року не здійснювалось відповідачем у зв`язку з протиправними діями самого скаржника та порушенням останнім взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до 613 ГПК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

У зв`язку з порушенням позивачем актів цивільного законодавства, відповідач не зміг виконати свого обов`язку по договору поставки природного газу в частині постачання газу в квітні 2018 року.

У відповідності до вимог ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдань цим збитки. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою; яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою^стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано доказів того, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язання за спірним договором ним були понесені витрати у заявленому розмірі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що під судовим захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушенням його прав.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, а також зважаючи на те, що права позивача з боку відповідача не порушені, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що у позові відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.

Твердження скаржника щодо того, що відповідачем за однакових фактичних обставин здійснено поставку газу в лютому та березні 2018 року та не здійснено поставку газу в квітні, колегією суддів оцінюються критично оскільки поставка газу в лютому та березні 2018 року не є предметом доказування в даній справі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що а ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так іокожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають; бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хочагпункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних < свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/18038/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/18038/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/18038/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/18038/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.05.2021 (після виходу судді-учасника Яколєва М.Л. з відпустки ).

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв