Постанова

від 17.05.2021 по справі 922/3771/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Справа №922/3771/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Міхно Л.О., посвідчення №1798 від 31.12.2025 року;

відповідача - Олійник І.О., посвідчення №2749 від 09.04.2019 року, ордер серія ПТ№220287 від 12.03.2021 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Афито , м.Харків, (вх.№843Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року у справі №922/3771/20,

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Афито , м.Харків,

про стягнення 850081,35 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ Афито безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові площею 0,4063 га за період з 01.11.2017 року по 31.10.2020 року у сумі 850081,35 грн. Судові витрати в розмірі 12751,22 грн. просив стягнути на свою користь з відповідача.

Позов обґрунтовано посиланням на те, що відповідач без правовстановлюючих документів в спірний період використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 за адресою: м.Харків, пров. Мовчанівський, 21 з метою обслуговування належних йому нежитлових приміщень, внаслідок чого зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року у справі №922/3771/20 (повний текст рішення складено 04.03.2021 року, суддя Прохоров С.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Афито на користь Харківської міської ради (м-н Конституції,7 м. Харків, 61003 код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN)UA95 8999980314080611000020002, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м.Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові площею 0,4063 га за період з 01.11.2017 року по 31.10.2020 року у сумі 465311,29 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Афито на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7 м. Харків, 61003 код ЄДРПОУ: 04059243) 6979,66 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що обстеження земельної ділянки, як один із етапів вжиття Харківською міською радою заходів самоврядного контролю та складання акту обстеження, не ґрунтується на нормах діючого законодавства, через що результати обстеження не можуть використовуватися у якості підстави для звернення до суду та обґрунтування позовних вимог.

Відповідач вказує, що акт обстеження від 19.08.2020 року не відповідає вимогам Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради та наказу №2 від 29.01.2019 року Про деякі питання організації діяльності відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради .

Скаржник наполягає, що акт обстеження земельної ділянки, доданий до позовної заяви, не може бути належним доказом у справі, адже його складено: за результатами здійснення самоврядного контролю (що не передбачено нормами діючого законодавства); працівником відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради - тобто особою, яка не мала на це відповідних повноважень; не за встановленою формою, він не містить відомостей щодо фактичного використання земельної ділянки відповідачем. Крім того, відсутня інформація щодо погодження акту обстеження завідувачем сектору.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ Афито з 23.12.2015 року по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4063 га (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003) не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають встановленим судом обставинам.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив приписи пункту 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України у їх взаємному розумінні із положеннями статей 269, 270 та 286 Податкового кодексу України, а тому дійшов невірного висновку, що відповідач не є платником земельного податку, оскільки не є власником чи постійним користувачем земельної ділянки, та що єдина можлива форма плати за землю для нього є орендна плата.

На думку скаржника, позивачем не доведено факту використання ТОВ Афито земельної ділянки по пров.Мовчанівському 21 у м.Харкові саме з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 та саме площею 3455,82 кв.м. Також позивачем заявлено неправомірні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за земельну ділянку, у той час як ТОВ Афито на підставі приписів Податкового кодексу України має сплачувати саме податок за земельну ділянку так як являється співвласником нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці, і сплата податку у такому випадку не пов`язується із виникненням права власності чи користування (у тому числі й постійного користування) земельною ділянкою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 року у справі №922/3771/20; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

08.04.2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4116), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 19.04.2021 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, зважаючи на приписи ст. 202, ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 17.05.2021 року.

11.05.2021 року від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№5317), в яких викладено позицію щодо неналежності акту обстеження земельної ділянки від 19.08.2021 року як доказу по справі. Вказані пояснення долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.05.2021 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Харківською міською радою, відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Рішенням Харківської міської ради від 19.11.2003 року №222/03 АК ВТ Онікс надано в оренду земельну ділянку площею 0,4063 га по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові для реконструкції нежитлової будівлі літ. "И-1" з надбудовою 2-го поверху для розміщення на 1-му поверсі складу негорючих матеріалів, на 2-му поверсі - офісних приміщень до 01.10.2005 року та для експлуатації та обслуговування виробничих і допоміжних будівель строком до 01.10.2008 року.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та АК ВТ Онікс укладено договір оренди землі від 27.02.2004 року №8817/04.

Рішенням Харківської міської ради від 24.12.2008 року №357/08 до договору оренди землі від 27.02.2004 року №8817/04 укладено додаткову угоду від 11.12.2014 року №8091540, щодо подовження терміну його дії до 30.11.2018 року.

У подальшому, договір оренди землі від 27.02.2004 року №8817/04 розірвано рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2016 року по справі №922/357/16, земельна ділянка передана до земель запасу на підставі акту приймання-передачі від 23.06.2016 року №88/16 (інше речове право припинено 10.06.2016 року).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2020 року №220842819 право приватної власності на нежитлові будівлі по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові зареєстроване наступним чином:

- 1/2 літ. «К-1» зареєстрована з 23.12.2015 року за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51578080;

- 29/50 літ. «З-1» зареєстроване з 23.12.2015 року за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51575513;

- 1/2 літ. «Ж-1» зареєстроване з 23.12.2015 року за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51594512;

- 89/100 літ. «Г-1» зареєстроване 23.12.2015 року за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51589146;

- 1/2 літ. «В-1» зареєстроване з 23.12.2015 року за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51573221;

- 8/10 літ. «Б-2» зареєстроване 23.12.2015 року за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51588422;

- частка 13/25 нежитлових приміщень 1-го поверху № І, 1, 3, 4 та 2-го поверху № II, 2, 3, 4 в літ. «А-2» зареєстроване за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51578798;

- 97/100 літ. «Л-2» зареєстроване 23.12.2015 року за ТОВ Афито на підставі свідоцтва про право власності від 13.01.2016 року №51587675.

ТОВ Афито та ОСОБА_1 з 06.11.2015 року по 17.12.2019 року використовувало земельну ділянку, з 17.12.2019 роек ТОВ Афито та ТОВ Рефио по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4063 га (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування виробничих і допоміжних будівель по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 року №НВ - 0005090942020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 сформована, її площа складає 0,4063 га. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничих і допоміжних будівель.

Датою держаної реєстрації вказаної земельної ділянки є 21.09.2007 року.

За результатами обстеження земельної ділянки по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові складено акт обстеження від 19.08.2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, всупереч вимог ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, належним чином та у встановленому законодавством порядку не уклав з позивачем договору оренди на вказану земельну ділянку. При цьому, оскільки, такий договір не укладено, позивач вважає, що відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.11.2017 року по 31.10.2020 року становить 850081,35 грн.

Як зазначає позивач, розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався з урахуванням сплаченого земельного податку та на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) від 05.02.2019 року №337/0/45-19 та від 22.05.2020 року №4116 виданий Відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Позивач також зазначає, що такий розрахунок здійснювався пропорційно площі нежитлових приміщень до загальної площі земельної ділянки (ч. 1 ст. 286.6 Податкового кодексу України), тобто виходячи із загальної площі сформованої земельної ділянки з урахуванням часток на нежитлові будівлі, які зокрема належать на праві власності ТОВ Афито . Відповідно до наданого позивачем розрахунку, визначена земельна ділянка, яка використовувалася відповідачем з 01.11.2017 року по 28.02.2019 року складала 3455,82 кв.м., з 01.03.2019 року по 31.10.2020 року складала 3355,16 кв.м.

Зазначені вище обставини щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 850081,35 грн. за користування земельною ділянкою по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) за період з 01.11.2017 року по 31.10.2020 року стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Позивач вважає, що грошові кошти в зазначеному розмірі відповідач зобов`язаний відшкодувати на користь позивача на підставі ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №922/3208/19.

Частина 1 ст.93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовано.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці. На час розгляду справи у суді, договір оренди земельної ділянки не оформлений. Відповідач не сплачує кошти за її фактичне користування.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження №3-1347гс16). При цьому, судом апеляційної інстанції враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20.11.2018 року по справі №922/3412/17.

Предметом доказування у даному спорі є, також, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №922/392/18, від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 року у справі №923/921/17.

На підтвердження, що земельна ділянка на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу, є сформованою, позивач надав до суду витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по пров. Мовчанівський 21 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 та витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2019 року №337/0/45-19 та від 22.05.2020 року №4116.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем під час апеляційного провадження, на зазначеній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості, частина з яких знаходиться у спільній частковій власності відповідача.

Відповідно до приписів п.288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 288.2 - 288.5 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу

Згідно до приписів п.288.7 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.6 Податкового кодексу України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача, розрахунок безпідставно збережених коштів у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, частина з яких належить на праві спільної часткової власності, наданого позивачем, проведений виходячи з пропорційності від загальної площі земельної ділянки та площі нежитлових приміщень, що належать на праві власності саме відповідачу по цій справі. Зазначений розрахунок позивача не спростований відповідачем, іншого розрахунку матеріали справи не містять.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 22.12.2020 року №22800/ФОП/20-40-04-40-22 ТОВ Афито надано у 2017, 2018, 2019 та 2020 році податкову декларацію з плати за землю до Основ`янського району м. Харкова та задекларовано податкові зобов`язання з земельного податку за земельну ділянку загальною площею 0,3456 га (в 2017-2019 роках) та 0,3355 га в 2020 році, кадастровий номер земельної ділянки не зазначено. Загальна сума сплаченого ТОВ Афито земельного податку до бюджету за період з 01.01.2017 по 22.12.2020 року склала 572133,36 грн.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідач не надає доказів, що крім земельної ділянки по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) він має в користуванні інші земельні ділянки. Не спростовано відповідачем і тієї обставини, що податкові зобов`язання ним реєструвалися саме стосовно вказаної земельної ділянки.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок, суд першої інстанції встановив, що позивачем при його складенні не повністю враховано суму земельного податку, сплаченого відповідачем за користування земельною ділянкою за спірний період в розмірі 453206,36 грн. з 01.11.2017 року по 22.12.2020 року, а лише враховано з цієї суми 68436,30 грн., сплачених у 2019 році.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що сума заявлених до стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою по пров. Мовчанівському, 21 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) за період з 01.11.2017 року по 31.10.2020 року підлягає зменшенню на суму сплаченого відповідачем земельного податку, яка складає 384770,06 грн. та яка не була врахована позивачем.

Щодо тверджень апелянта про неналежність акту обстеження земельної ділянки від 19.08.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 189 Земельного кодексу України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Рішення Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 року №7/15, затверджено положення виконавчих органів міської ради.

Так, додатком 13 до вказаного рішення затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі Положення), відповідно до п. 2.2. якого основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно - будівельного контролю, вжиття заходів із виявлення та звільнення території міста Харкова від самовільно (незаконно) встановлених об`єктів, реалізація повноважень щодо контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, розміщенням, функціонуванням та обладнанням майданчиків для паркування.

Пунктом 3.1.1. Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.

Пункт 3.1.4. Положення встановлює, що Департамент здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти неодержання доходів за період тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі (нецільове використання), невідповідність розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. п. 3.2.1.1. Положення, Департамент має право:

- обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, а також при підготовці рішень про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, актів прийому-передачі земельних ділянок, за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках. які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень;

- складати акти обстеження земельних ділянок та дотримання умов їх використання. Виносити приписи про усунення порушень у сфері благоустрою.

Контроль реалізується Харківською міською радою як єдиним власником всіх земельних ділянок у межах адміністративно-територіальної одиниці міста Харкова, які не перебувають у приватній або державній власності, з метою захисту своїх прав та інтересів саме як власника таких земельних ділянок та здійснюється нею у різних правових формах, однією з яких є проведення обстежень земельних ділянок комунальної власності, які використовуються з порушенням земельного законодавства, виключно у межах здійснення заходів самоврядного контролю.

Обстеження земельної ділянки є одним із етапів вжиття заходів самоврядного контролю, проходження якого необхідно для захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності в особі Харківської міської ради з метою подальшого вжиття заходів правового реагування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 року по справі №922/3412/17 вказала опосередковано, що Департамент територіального контролю Харківської міської ради на виконання самоврядних повноважень визначених приписами Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування може складати акти обстеження земельної ділянки.

До того ж колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що наразі з боку апелянта має місце незгода з ним, однак акт не оскаржено як і не спростовано визначених в ньому відомостей.

Як свідчать матеріали справи, головним спеціалістом інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради у межах своїх повноважень, в порядку та на підставах, визначених ст. ст. 12, 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю щодо законності використання земельної ділянки по пров. Мовчанівському 21 у м.Харкові шляхом здійснення обстеження вказаної земельної ділянки. За результатами такого обстеження складено акт від 19.08.2020 року.

Вказаний акт обстеження складено головним спеціалістом інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на виконання самоврядних повноважень Харківської міської ради, визначених приписами Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що термін дії акту обстеження від 19.08.2020 року становить 3 місяці, оскільки термін дії акту обстеження земельної ділянки, складений працівниками Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на виконання самоврядних повноважень Харківської міської ради законодавчо не обмежений.

Колегія суддів вважає, що відповідний документ - акт обстеження від 19.08.2020 року є належним, допустимим, достовірним і вірогідним доказом у розумінні ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України як один з елементів на підтвердження заявлених позовних вимог у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин та норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року у справі №922/3771/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Афито залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року у справі №922/3771/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов