Постанова

від 18.05.2021 по справі 640/318/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/318/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Дісна (далі - позивач, ТОВ Фірма Дісна ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників ДПС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0006101403 та від 13 грудня 2019 року №0002551403.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків акту перевірки з огляду на те, що документи щодо розмежування двох різних об`єктів господарської діяльності ТОВ Фірма Дісна у вигляді оптової та роздрібної торгівлі, а саме розмежування Складу та Склад-магазину №2 перевіряючими органами не запитувались. Як зазначає позивач, Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг розповсюджується саме на Склад-магазин №2, а не на Склад, оскільки на складі розрахункові операції не проводяться.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення.

Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що можливість визначення різних суб`єктів господарювання, якими б здійснювалась господарська діяльність за однією поштовою адресою, в одному приміщенні, та від імені однієї юридичної особи, чинним законодавством не передбачена. .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що місце зберігання та оптової торгівлі не було та не могло бути об`єктом фактичної перевірки, оскільки будь-які розрахункові операції не здійснювалися на місці зберігання товару. ТОВ Фірма Дісна використовує РРО лише для роздрібного продажу товару, який обліковується за Складом-магазином №2, в той час як через Склад здійснюється лише оптова торгівля товаром, який обліковується лише на Складі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Офісу великих платників податків ДФС здійснена фактична перевірка складу - магазину, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 47, в якому здійснює діяльність ТОВ ФІРМА ДІСНА .

За результатами здійсненої перевірки відповідачем складено акт від 22 серпня 2019 року №0129/28/10/РРО/31566495 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що на складі-магазині за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 47 проводиться реалізація алкогольних напоїв за готівковий та безготівковий розрахунок через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО).

В акті перевірки вчинено запис про не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Вибірковим оглядом товарно-матеріальних цінностей на складі-магазині встановлено, що в приміщенні, де застосовується РРО, знаходились в реалізації не обліковані у встановленому порядку алкогольні напої на суму 6103,7 грн. (додаток №1 до акту перевірки) та в приміщенні, де зберігаються для реалізації оптом алкогольні напої - на суму 2 283 211,4 грн. Загальна сума алкогольних напоїв, які знаходилися в реалізації на складі-магазині, не облікованих у встановленому порядку, складає 2 289 315,1 грн. Наведене є порушенням п. 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

На підставі висновків акту перевірки №0129/28/10/РРО/31566495 Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0006101403, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 4 578 630,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням від 19 вересня 2019 року №0006101403, ТОВ Фірма Дісна оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 02 грудня 2019 року №11568/6/99-00-8-05-05 скаргу ТОВ Фірма Дісна задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДПС від 19 вересня 2019 року №0006101403 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 4 500 552,0 грн., в іншій частині залишено зазначене податкове повідомлення-рішення без змін.

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки від 22 серпня 2019 року №0129/28/10/РРО/31566495 та рішення ДПС України від 02 грудня 2019 року №11568/6/99-00-8-05-05, Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року №0002551403, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 78078,20 грн., за встановлене порушення п.12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0006101403.

Відповідно до п. 56.1 - 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно п. 2 розділу ІХ Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 60.1.3 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 цієї статті у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Як зазначалось вище, Рішенням Державної податкової служби України від 02 грудня 2019 року №11568/6/99-00-8-05-05 про результати розгляду скарги, скарга ТОВ Фірма Дісна задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДПС від 19 вересня 2019 року №0006101403 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 4 500 552,0 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відтак, оскільки Державною податковою службою України було зменшено нараховану Офісом ВПП ДПС суму грошового зобов`язання ТОВ Фірма Дісна , то податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0006101403 вважається відкликаним. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, відкликання податкового повідомлення-рішення означає втрату ним чинності. Таке податкове повідомлення-рішення не викликає правових наслідків для платника податків, щодо якого його було винесено. Відповідно, таке податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню в судовому порядку.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року №0002551403, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, позивачем не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п.12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, в ході проведення фактичної перевірки ТОВ ФІРМА ДІСНА вручено запит контролюючого органу від 12 серпня 2019 року №1 щодо зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та надання для вивчення первинних документів, регістрів, що використовуються в бухгалтерському обліку підприємства.

Директором ТОВ ФІРМА ДІСНА на запит №1 надано копії прибуткових накладних від 01 серпня 2019 року, 02 серпня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 06 серпня 2019 року, 07 серпня 2019 року, 08 серпня 2019 року, 12 серпня 2019 року та копії митних декларацій за період 01 серпня 2019 року -12 серпня 2019 року. Видаткові накладні на реалізацію алкогольних напоїв не надані. В проведенні вибіркового зняття залишків товарно-матеріальних цінностей відмовлено. Надані прибуткові накладні від постачальників виписані на алкогольні вироби із зазначенням місця поставки: вул. Електротехнічна, 47.

На повторний запит №2 від 15 серпня 2019 року щодо зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та надання для вивчення первинних документів, регістрів, що використовуються в бухгалтерському обліку підприємства, в яких відображені залишки товарно-матеріальних цінностей на складі магазині на підставі пп.20.1.6, 20.1.9, п.20.1, статті 20 Податкового кодексу України, директором ТОВ Фірма Дісна в їх наданні та у знятті залишків відмовлено, про що складено акт про відмову від надання документів до перевірки.

Таким чином, належних доказів, які б спростовували встановлене під час перевірки податковим органом порушення, натомість, підтверджували ведення позивачем, в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, позивачем не надано.

При цьому, позиція позивача зводиться до того, що він проводить свою діяльність на двох різних об`єктах, а саме: Складі, де позивач здійснює оптовий продаж алкогольної продукції на підставі ліцензії та довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру та Складі-магазині №2, де позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольною продукцією.

За твердженням товариства, перевіряючими знято залишки товарно-матеріальних цінностей на Складі ТОВ Фірма Дісна , проте, на думку позивача, рух товарів у місцях зберігання та оптової торгівлі не є об`єктом фактичної перевірки. Також вказує, що саме на Складі-магазині №2 факт обліку товару в місці роздрібної торгівлі не перевірявся.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 86.1 статті 86 Кодексу закріплено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Перевірка позивача проведена відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 09 серпня 2019 року №1621 щодо проведення фактичної перевірки ТОВ Фірма Дісна на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Метою перевірки зазначено здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, введення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) тощо).

При цьому, наказ на проведення перевірки та направлення на перевірку оформлені у відповідності до вимог п.81.1 статті 81 ПК України, які до початку проведення перевірки вручені під підпис особисто директору ТОВ Фірма Дісна .

Згідно вказаного наказу об`єктом перевірки були господарські об`єкти ТОВ Фірма Дісна , зареєстровані за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 47. З наведеного, як вірно зазначено судом першої інстанції, вбачається, що перевірці підлягали як Склад, так і Склад-магазин №2.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду про те, що можливість визначення різних суб`єктів господарювання, якими б здійснювалась господарська діяльність за однією поштовою адресою, в одному приміщенні, та від імені однієї юридичної особи, чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, прийняте Офісом ВПП ДПС податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року №0002551403 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на протиправність податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0006111403 є недоречним, оскільки таке рішення не було предметом розгляду та йому не надавалася оцінка судом першої інстанції.

Судом встановлено, що 31 січня 2020 року ТОВ Фірма Дісна було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0006111403 та від 13 грудня 2019 року №0002551403. Проте, судом першої інстанції при ухваленні рішення від 08 лютого 2021 року не було розглянуто вимоги товариства щодо податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №0006111403.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 253 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Таким чином, позивач має право звернутися до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання щодо правомірності ППР від 19 вересня 2019 року №0006111403.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев