Постанова

від 28.04.2021 по справі 369/821/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 369/821/16-ц

провадження № 61-12489св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна група Капітель ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі судді Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна група Капітель (далі - ТОВ БГ Капітель ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк , та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 36 400,00 дол. США, зі сплатою 13,5 процентів річних, кінцевий строк повернення кредиту до 03 червня 2033 року.

Того ж дня, на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк ,

ОСОБА_3 та ТОВ БГ Капітель укладено договір поруки.

Посилаючись на те, що позичальник не належним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 17 грудня

2015 року заборгованість за кредитним договором становить 84 493,40 дол. США, що еквівалентно 1 987 223,57 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 35 210,23 дол. США, що еквівалентно 828 119,12 грн; заборгованості зі сплати процентів - 30 897,48 дол. США, що еквівалентно 726 686,38 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 696,13 дол. США, що еквівалентно

63 411, 05 грн; пені за несвоєчасне повернення процентів - 15 689,56 дол. США, що еквівалентно 369 007,02 грн, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів зазначений розмір заборгованості.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ Укрсоцбанк задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ БГ Капітель на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі

1 987 223,57 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконує належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 17 грудня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 84 493,40 дол. США, що еквівалентно 1 987 223 ,57 грн, яка підлягає стягненню солідарно з нього та поручителя.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2017 року заяву представника ТОВ БГ Капітель - Наугольної О. В. про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ БГ Капітель задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 04 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог

ПАТ Укрсоцбанк .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 84 493,4 дол. США, що відповідно до курсу Національного Банку України станом на 17 грудня 2015 року становить

1 987 223,57 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі

35 210,23 дол. США, що еквівалентно 828 119,12 грн, заборгованість зі сплати процентів у розмірі 30 897,48 дол. США, що еквівалентно 726 686,38 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2 696,13 дол. США, що еквівалентно 63 411,05 грн, пеня за несвоєчасне повернення процентів 15 689,59 дол. США, що еквівалентно 369 007,02 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ Укрсоцбанк відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 17 грудня 2015 року складає

84 493,4 дол. США, що еквівалентно 1 987 223,57 грн, є обґрунтованим. Вирішуючи питання про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що порука ТОВ БГ Капітель є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки сторони кредитного договору у додатку 1.1.1 до додаткової угоди № 1 від 09 липня 2009 року без згоди поручителя збільшили процентну ставку річних з 13,5 процентів до 14 процентів, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Посилання заявника на те, що договір поруки він не підписував, апеляційний суд визнав необґрунтованими з огляду на те, що він не заявляв вимогу про визнання зазначеного договору недійсним.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 грудня

2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених ТОВ БГ Капітель у суді апеляційної інстанції.

Стягнуто з ПАТ Укрсоцбанк на користь ТОВ БГ Капітель судові витрати пов`язані зі сплатою ставки судового збору у розмірі 32 789,19 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2020 року повернуто.

15 червня 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника

ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня

2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності предмету апеляційного оскарження, оскільки заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від

04 травня 2016 року вже скасовано апеляційним судом при апеляційному перегляді справи за апеляційною скаргою ТОВ БГ Капітель , а повноваженнями на перегляд рішення суду в касаційному порядку, суд апеляційної інстанції не наділений.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій вона просила суд скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у

2017 році апеляційну скаргу подавав відповідач ТОВ БГ Капітель , яка стосувалася лише строку дії поруки, питання щодо виникнення та розміру заборгованості ОСОБА_1 не було предметом перевірки. За наслідками перегляду апеляційної скарги ТОВ БГ Капітель заочне рішення суду першої інстанції скасовано в повному обсязі, що позбавило позичальника ОСОБА_1 права на перегляд зазначеного судового рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором. Оскільки

ОСОБА_1 не був належно повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, і не був присутнім під час апеляційного розгляду справи, суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 370 ЦПК України належало розглянути апеляційну скаргу за правилами Глави 1 Апеляційне провадження Розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України. Оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, відмова у відкритті апеляційного провадження за його скаргою порушує його право на справедливий судовий розгляд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла до Верховного Суду 19 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у справі Скорик проти України від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, серед іншого, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року за апеляційною скаргою ТОВ БГ Капітель . Зважаючи на наведене та, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на перегляд рішення суду в касаційному порядку, суд вважав відсутнім предмет апеляційного оскарження.

Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, врегульовано статтею 370 ЦПК України.

Так, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави (частина перша статті 370 ЦПК України). За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції (частина третя статті 370 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина четверта статті 370 ЦПК України). Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина п`ята статті 370 ЦПК України).

Аналізуючи зазначені норми, можна дійти висновку, що для повторного перегляду справи в апеляційному порядку після закінчення апеляційного розгляду справи за скаргою іншої особи необхідно встановити чи була присутня особа, яка подала скаргу, під час апеляційного розгляду справи, а також чи розглядалися під час апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою іншої особи доводи, на які посилається заявник, який подає апеляційну скаргу.

Розгляд апеляційної скарги в порядку статті 370 ЦПК України передбачає перевірку законності судового рішення за наслідками розгляду попередньої апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження у червні 2020 року за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись у лютому 2017 році з апеляційною скаргою на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року, ТОВ БГ Капітель просило скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з нього та

ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ Укрсоцбанк про стягнення заборгованості з товариства, посилаючись виключно на те, що договір поруки № 028/16/-148 від 04 червня 2008 року ТОВ БГ Капітель не укладало та не підписувало, в іншій частині, тобто в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_1 , просило заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області залишити без змін.

Зважаючи на обґрунтування та вимоги апеляційної скарги ТОВ БГ Капітель , суд апеляційної інстанції відповідно до положень частини першої статті 303 ЦПК України, у редакції, що діяла на час її розгляду, не мав правових підстав для перегляду заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2016 року в частині вимог ПАТ Укрсоцбанк до

ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_1 не був присутнім під час апеляційного перегляду справи, повістки про його виклик в судове засідання на прізвище ОСОБА_4 , що направлялися за адресою:

АДРЕСА_1 були повернуті на адресу суду без вручення (за закінченням терміну зберігання), тоді як на запит суду адресно-довідковий підрозділ територіального органу Державної міграційної служби України УДМС України в Київській області надав відомості про зміну прізвища ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_1 , та про його останнє відоме місце реєстрації -

АДРЕСА_2 .

У матеріалах справи також міститься розписка про передачу повістки голові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий Світ м. Боярка з відміткою про її невручення у зв`язку з відмовою (без зазначення прізвища особи, яка відмовилася) та оголошення у газеті Урядовий кур`єр про виклик у судове засідання сторін у справі, у тому числі відповідача ОСОБА_4 (за попереднім прізвищем відповідача).

Апеляційний суд на зазначені обставини та вимоги процесуального закону, уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, чим порушив право заявника на справедливий судовий розгляд.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду постановлено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, наявні підстави для його скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко