Постанова

від 18.05.2021 по справі 477/213/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.05.21

22-ц/812/934/21

Провадження №22-ц/812/934/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 травня 2021 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Пасечнюком І.П.

за участю представника відповідача - адвоката Яновського Д.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №477/213/21 за апеляційною скаргою Садівничого товариства Кировчанка на ухвалу, яку постановив Жовтневий районний суд Миколаївської області під головуванням судді Глубоченка Сергія Михайловича у приміщенні цього суду 12 квітня 2021 року, повний текст якої виготовлений того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Кировчанка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання дії незаконними та зобов`язання вчинити певні дії ,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2021 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Садівничого товариства Кировчанка (далі - СТ Кировчанка , Товариство) про визнання дії незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником Ѕ садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається з будинку за літ. А-2 - цегляний, загальною площею 58,1 кв.м. до нього прилягають: навіс літ. Б, сарай літ. В, сарай літ. Г, вбиральня літ. Д, огорожі 3, 4, 5, 6, 7, 10, споруди 8, 9, І., номер в РПВН 22991530, 1/1. Співвласником зазначеного майна є малолітня рідна сестра позивачки ОСОБА_3 , опікуном якої є мати ОСОБА_2 . З 25 липня 2020 р. у вищевказаному будинку відповідачем безпідставно була відключена електроенергія. Про можливе відключення позивача попереджено не було. Статутом СТ Кировчанка , затвердженим рішенням загальних зборів членів Товариства від 17 жовтня 2009 р., передбачена можливість, залишаючись на його території вільним власником, оформляти відношення з Товариством шляхом укладання договору на постачання послуг за їх реальною вартістю, але в сумі не нижче платежів, установлених Товариством на поточний рік. Позивачкою неодноразово проводились переговори з відповідачем щодо укладання таких договорів, однак відповідач без роз`яснення підстав відмовляє в задоволенні вимог та укладанні договорів. Разом з тим, позивачем 02 грудня 2020 р. та 22 грудня 2020 р. направлялись листи відповідачу з пропозицією мирного врегулювання спору в досудовому порядку, однак листи не приймались та поверталися позивачу.

Посилаючись на викладене, позивачка просила зобов`язати СТ Кировчанка укласти з нею договір користування колективною власністю (охороною території, дорогами, проїзду) та договір про надання послуг щодо постачання електричної енергії, а також стягнути з відповідача на її користь сплачений нею судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

22 березня 2021 р. позивачка ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, в якій просить визнати незаконними дії СТ Кировчанка з відключення від електричної мережі садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної власності ОСОБА_1 ; зобов`язати СТ Кировчанка поновити електропостачання до вказаного будинку з господарськими будівлями і спорудами; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

08 квітня 2021 року від представника позивачки ОСОБА_4 надійшла заява про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що починаючи з 25 липня 2020 року відбувається загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та третіх осіб, оскільки позивачка майже рік перебуває без електроенергії, що призводить до неможливості належним чином користуватися житлом та електропобутовими приладами, створює дискомфорт у середовищі існування позивачки та третіх осіб і неможливість проживання у належному майні до ухвалення рішення в справі, що в подальшому у разі задоволення позову призведе до неможливості повного відновлення прав та законних інтересів позивачки, які порушені внаслідок відключення будинку від електропостачання за весь період часу розгляду судом даної справи. Посилаючись на викладені обставини та пункт 10 частини першої статті 150 ЦПК України, представник позивачки просила забезпечити позов, зобов`язавши відповідача негайно відновити електропостачання до належного їй на праві спільної власності садового будинку АДРЕСА_1 , та заборонити відповідачу вчиняти дії щодо припинення електропостачання до вказаного садового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2021 року заява представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволена.

Постановлено вжити заходи для забезпечення позову шляхом зобов`язання СТ Кировчанка відновити електропостачання садового будинку АДРЕСА_1 , а також заборонити СТ Кировчанка здійснювати будь-які дії, пов`язані з відключенням від електричної мережі вказаного будинку виключно з урахуванням правовідносин сторін, що витікають з предмета спору.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачка є співвласником земельної ділянки та садового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами у Садівничому товаристві Кировчанка .

Електропостачання до вказаного садового будинку припинено з 19 серпня 2020 року.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначаються Законом України Про ринок електричної енергії .

Електропостачальником з огляду на пункт 30 частини першої статті 1 Закону України Про ринок електричної енергії є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), електрична мережа, створена на правах спільної власності на обмеженій території земельної ділянки садівничого товариства Кировчанка та використовується членами товариства, співвласниками цієї мережі для задоволення їх потреб в електричній енергії, визначених статутом товариства, є малою системою розподілу, тобто територією (або частиною території) адміністративно-територіальної одиниці, де розташовані об`єкти електроенергетики малої системи розподілу, призначені для розподілу електричної енергії користувачам малої системи розподілу, електричні мережі споживачів, які живляться від мереж малої системи розподілу (пункт 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 9.1.4. глави 9.1. розділу ІХ Кодексу систем розподілу, відповідач може виконувати функції оператора малої системи розподілу.

Отже, відповідно до приписів Закону України Про ринок електричної енергії , ПРРЕЕ, Кодексу систем розподілу, відповідач у спірних правовідносинах не має статусу електропостачальника.

Тому суд вважав, що посилання заявника, що міститься у її заявах про негайне відновлення електропостачання, зокрема на обов`язок відповідача відновити електропостачання згідно пункту 7.11 ПРРЕЕ, не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки такий обов`язок покладається саме на електропостачальника, а не на оператора малої системи розподілу.

Однак, суд вважав, що наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову з огляду на таке.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася.

Так, позивач обмежена у користуванні у повному обсязі належною їй власністю - садовим будинком за його цільовим призначенням, указане обмеження є триваючим, що в свою чергу може завдати шкоди правам і законним інтересам позивача.

Суд виходив з того, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки після відновлення енергопостачання, спожита позивачем електроенергія, що буде одержана від оператора малої системи розподілу, повинна фіксуватися приборами обліку споживача та сплачуватися її вартість згідно тарифів.

На думку суду, указаний вид забезпечення позову є єдиним ефективним способом запобігти можливим порушенням прав позивача до вирішення спору по суті.

В апеляційній скарзі представник СТ Кировчанка вказує, що ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд не врахував, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, тоді як застереження до такого викладені у частині 10 статті 150 ЦПК України. Тому суд зробив безпідставний висновок про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Висновок суду про те, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, є припущенням, оскільки позивачка не була та не є членом СТ Кировчанка . Підключення не члена товариства ОСОБА_1 без укладання договору про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача є порушенням порядку такого підключення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що з 2015 року по липень 2020 року ОСОБА_1 хоча й не була членом СТ Кировчанка , але отримувала електропостачання до належного їй садового будинку, поки відповідач не припинив постачання. Після чого позивачка неодноразово зверталася до відповідача із заявами про відновлення електропостачання та укладання договору, але відповіді не отримала. Починаючи з 25 липня 2020 року, відбувається реальна загроза заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки та третіх осіб, які позбавлені електроенергії, через що не мають змоги користуватися житлом та електропобутовими приладами. Таке, на думку позивачки є достатнім для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним положенням процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в апеляційній скарзі, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, і заборона вчиняти певні дії та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України).

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Виходячи з аналізу наведених положень закону, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до СТ Кировчанка та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконними дії СТ Кировчанка з відключення від електричної мережі садового будинку, який належить на праві спільної власності ОСОБА_1 ; зобов`язати СТ Кировчанка поновити електропостачання до вказаного будинку з господарськими будівлями і спорудами.

У заяві про забезпечення позову представник позивачки просила відновити електропостачання до належного їй на праві спільної власності садового будинку АДРЕСА_1 , та заборонити відповідачу вчиняти дії щодо припинення електропостачання до вказаного садового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачки зазначала, що метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивачки, які тривалий час порушуються відповідачем, а невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист порушених прав позивачки.

У частині 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із того, що позивач оскаржує дії відповідача по відключенню його нерухомого майна від електропостачання, а тому відсутність електроенергії у будинку до ухвалення рішення по суті спору порушуватиме його права як споживача.

Колегія суддів вважає такі висновки неправильними, оскільки на час звернення із заявою про забезпечення позову шляхом відновлення електропостачання, ОСОБА_1 лише доводить у судовому порядку, зокрема, неправомірність дій СТ Кировчанка щодо відключення їй електроенергії, що не є достатньою підставою для її задоволення. А відтак суд помилково забезпечив позов вищевказаним шляхом, фактично задовольнивши позовні вимоги до вирішення спору по суті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 754/14295/18 та у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 466/2460/18.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції як постановлена з порушенням вимог процесуального закону в силу пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

Розподіл судових витрат за наслідками перегляду ухвали суду про забезпечення позову має бути проведений при вирішенні справи по суті з огляду на положенням статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Садівничого товариства Кировчанка задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2021 року скасувати, постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанов оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 19 травня 2021 року