Постанова

від 12.05.2021 по справі 545/1415/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1415/20 Номер провадження 22-ц/814/774/21Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільськоїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті про поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» (далі КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги») про поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 20 червня 2017 року він перебуває на військовій службі за контрактом. 19 червня 2017 року позивач звернувся до виконуючої обов`язки головного лікаря комунального підприємства Лобанової В.А. із заявою про звільнення із займаної посади завідуючого Валківської АЗП-СМ КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» на час укладеного контракту про проходження військової служби. Під час подання заяви від позивача вимагали за для «правильного оформлення документів» і забезпечення надання соціальних пільг, зазначити у заяві посилання на пункт 3 статті 36 КЗпП, що він і був вимушений зробити у зв`язку із станом емоційного напруження та відсутності правової норми, що регулювала б тимчасове припинення виконання ним умов трудового договору.

Також позивач підкреслює, що його намір про передачу своїх обов`язків на час проходження військової служби, а не припинення трудового договору, свідчить зазначення в заяві прохання про покладення виконання його обов`язків на лікаря Гожулівської АЗП-СМ ОСОБА_2 , з якою позивач попередньо домовився і узгодив це з ОСОБА_3 .

З позивачем, попри задекларовані статтею 22 КЗпП гарантії при зміні трудового договору, було припинено трудовий договір і він був звільнений з посади наказом №191 від 19 червня 2017 року, що є незаконним.

Неодноразові звернення до КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» та до Управління Держпраці у Полтавській області з вимогою усунути допущені порушення закону поновити на посаді і виплатити йому середній заробіток є безрезультатними.

Враховуючи вищезазначене, прохав суд: визнати незаконним та скасувати наказ КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» №191 від 19 червня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача Валківською АЗП-СМ в КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» з 20 червня 2017 року; стягнути з КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 червня 2017 року по червень 2020 року включно в сумі 374818,00 грн; компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 28863,00 грн; моральну шкоду в розмірі 82000,00 грн; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку.

Уточнивши свої позовні вимоги позивач прохав: визнати незаконним та скасувати наказ КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» №191 від 19 червня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади; стягнути з КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 червня 2017 року по 22 липня 2020 року включно в сумі 395432,00 грн; компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 28863,00 грн; моральну шкоду в розмірі 82000,00 грн; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року в позові та уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 до КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» про поновлення на посаді відмовлено в повному обсязі за безпідставністю.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду із даним позовом та не прохав суд у строки встановлені законом про поновлення даного строку всупереч вимогам діючого законодавства.

Також позивачем не було надано доказів щодо введення його в оману або здійснення на нього фізичного чи психічного тиску з боку посадових осіб відповідача з приводу написання заяви про звільнення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є упередженим, не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним та необґрунтованим.

Так, скаржником зазначається, що суд першої інстанції при розгляді його позовної заяви не вирішив низку питань, що пов`язані з обставинами (фактами), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що судом не було враховано те, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2020 року зобов`язано уповноважену особу Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області внести відомості до ЄРДР про кримінальні правопорушення посадових осіб КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги».

Окрім того, представник позивача у судовому засіданні 19 січня 2021 року заявив сумнів у достовірності поданої відповідачем в якості доказу копії наказу №243-к від 29 липня 2020 року.

На думку скаржника, підставами для скасування рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин написання заяви, недоведеність пропущення строку позовної давності, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Також зазначено, що рішення у справі прийняте на основі заяви відповідача про застосування позовної давності та підроблених доказів, без повного і всебічного з`ясування обставин в силу чого є необґрунтованим та таким, що не відповідає судовій практиці Верховного Суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права при повному та всебічному з`ясуванні обставин у даній справі.

Так, відповідачем зазначено, що позивачем не було надано жодного доказу того, що написання заяви про звільнення відбулося під впливом фізичного чи психологічного примусу з боку посадових осіб комунального підприємства, а також він не конкретизував вид такого незаконного впливу.

Що ж стосується строку позовної давності, то відповідач вказує, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку 19 червня 2017 року, що підтверджується журналом обліку трудових книжок і вкладишів. Саме від дати отримання трудової книжки відраховується місячний термін звернення до суду для вирішення даного трудового спору. Однак при подачі позову до суду та під час перебування справи у суді позивач не звертався із вимогою про поновлення строку на подачу позову, у той час як з боку відповідача було подано клопотання про застосування строку позовної давності.

Також позивачем не було надано до суду доказів заподіяння йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Пояснення третьої особи

Управління Держпраці у Полтавській області зазначає, що за працівниками, призваними на строкову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту га проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. Тоді в даному випадку видається наказ про увільнення працівників від роботи на час прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на час проходження військової служби, під час дії особливого періоду із збереженням за ним робочого місця і середнього заробітку.

Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції

Представник позивача Кива В.І. в суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, також уточнив, що від вимоги про поновлення на роботі позивач не відмовлявся, а уточнення стосувалось інших позовних вимог.

Керівник відповідача - ОСОБА_4 та представник відповідача Пожидаєв В.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа Управління Держпраці у Полтавській області у поясненні на апеляційну скаргу прохало розглядати дану цивільну справу без участі представника третьої особи.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, в судове засідання не з`явились.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно наказу від 01 квітня 2013 року №5-к ОСОБА_1 був переведений з 01 квітня 2013 року з посади головного лікаря лікаря загальної практики-сімейного лікаря Валківської АЗП-СМ на посаду завідувача-лікаря загальної практики - сімейного лікаря Валківської АЗП-СМ в КП «Полтавський районний центр первинної медичної допомоги».

З витягу контракту про проходження військової служби від 08 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майором ОСОБА_5 вбачається, що даний контракт укладено строком на 3 роки (а.с. 15).

19 червня 2017 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення, в якій зазначив «прошу Вас звільнити із займаної посади у зв`язку із вступом на військову службу за контрактом на посаду старшого ординатора госпітального відділення медичної роти управління 58 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Північ» 19 червня 2017 року згідно пункту 3 статті 36 КЗпП України. Виконання обов`язків покласти на лікаря Гожулівської АЗП-СМ Леус Т.І.» (а.с. 13).

Відповідно до наказу від 19 червня 2017 року №191-к ОСОБА_1 завідувача, лікаря загальної практики сімейного лікаря Валківської АЗП-СМ, працюючого за сумісництвом звільнено від займаної посади 19 червня 2017 року, у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 3 роки старшим ординатором госпітального відділення медичної роти управління 58 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Північ» Збройних сил України, згідно пункту 3 статті 36 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено заяву ОСОБА_1 від 19 червня 2017 року, згода виконуючого обов`язки заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_6 , припис Полтавського РВК від 09 червня 2017 року №4/698, наказ командувача військ оперативного командування «Північ» від 08 червня 2017 року №78 (а.с. 54).

З наказом про звільнення від 19 червня 2017 року №191-к ОСОБА_1 ознайомився 19 червня 2017 року, про що свідчить його підпис на зворотній стороні даного наказу.

З листа Управління Держпраці у Полтавській області від 15 червня 2020 року вбачається, що згідно журналу обліку трудових книжок і вкладишів до них ОСОБА_1 була отримана трудова книжка 19 червня 2017 року, про що свідчить його підпис про її отримання у відповідній колонці вказаного журналу (а.с. 60).

Довідкою від 27 грудня 2019 року №536, виданою начальником штабу підполковником військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 підтверджено, що майор ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 20 червня 2017 року по день видачі довідки (а.с. 11).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 68).

Позиція апеляційного суду

Щодо поновлення на роботі

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Статтею 119КЗпП України (у редакції, чинній на час призову та звільнення позивача з роботи) визначено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовийобов`язокі військовуслужбу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною другою статті 2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною другою статті 39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Аналіз зазначених норм права дають підстави для висновку, що гарантії, передбачені частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Відповідно до статті 1Закону України«Про оборонуУкраїни» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 17 березня 2014 року був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, Президент України не приймав.

Суд установив, що позивач 08 червня 2017 року уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Також на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до статті 4Закону України«Про РадуНаціональної безпекита оборониУкраїни» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

На час укладення контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору.

Отже, позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тому як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» та частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України.

Вищезазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 липня 2020 року по справі №480/1449/18 (провадження №61-6487св20).

Як вбачається з копії наказу № 191-к та наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 , позивача звільнено 19 червня 2017 року саме у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом до лав Збройних сил України на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України.

Однак наказ про звільнення позивача з роботи на підставі даного документу суперечить вимогам пункту 3 статті 36, частини третьої статті 119КЗпП України та частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в яких передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Що стосується заяви позивача від 19 червня 2017 року з проханням його звільнити у зв`язку з вступом на контрактну службу, то з урахуванням прохання позивача щодо покладення виконання обов`язків на лікаря Гожулівської АЗП-СМ ОСОБА_2 , можна дійти до висновку, що позивач мав намір після закінчення військової служби повернутися до амбулаторії за для продовження виконання роботи на займаній ним посаді.

Відтак, оспорюваний наказ про припинення трудового договору (про звільнення) не може вважатися законним і є таким, що порушує трудові права позивача.

Також слід зазначити, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області є правонаступником КЗ «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги».

Згідно пояснень представника відповідача була змінена назва підприємства, код ЄДРПОУ не змінювався.

У зв`язку з викладеним та на підставі статті 235КЗпП України даний наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі на займаній посаді завідувача Валківською АЗП-СМ в КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За правилами частини другої статті 235КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц зазначено, що вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України№ 100від 08лютого 1995року (далі Порядок), нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проводиться, виходячи із заробітної плати за два останні повні місяці роботи, які передували місяцю звільнення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що розрахунки позивача щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не можуть братись до уваги, адже вони виконані на підставі довідки з Головного управління пенсійного фонду України, яка містить в собі інформацію про всі отримані доходи ОСОБА_1 , в тому числі і ті, що відповідно до постанови КабінетуМіністрів України№ 100від 08лютого 1995року не враховуються при визначенні середнього заробітку.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №243-к від 29 липня 2020 року КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Полтавської районної ради ОСОБА_1 з 01 серпня 2020 року прийнято на роботу на посаду завідувача, лікаря загальної практики сімейний лікар Валківської АЗП-СМ КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Полтавської районної ради.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивачем в уточнених позовних вимогах заявлено про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 червня 2017 року по 22 липня 2020 року, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне провести розрахунки за вказаний період.

КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на вимогу суду надав довідку про заробітну плату ОСОБА_1 , в якій також зазначено середньоденний та середньомісячний заробіток позивача.

Так, з даної довідки вбачається, що середньоденний заробіток з липня 2017 року по червень 2018 року становив 242,72 грн.

У періодз 20червня 2017року по30червня 2018року включнозгідно відомостейщодо розрахункунорми тривалостіробочого часу було 257 робочих днів.

Отже, за вказаний період середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 257 робочих днів х 242,72 середньоденний заробіток = 62379,04 грн.

Так, з даної довідки вбачається, що середньоденний заробіток з липня 2018 року по червень 2019 року становив 315,51 грн.

У періодз 01липня 2018року по30червня 2019року включнозгідно відомостейщодо розрахункунорми тривалостіробочого часу було 249 робочих днів.

Отже, за вказаний період середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 249 робочих днів х 315,51 середньоденний заробіток = 78561,99 грн.

Так, з даної довідки вбачається, що середньоденний заробіток з липня 2019 року по червень 2020 року становив 321,89 грн.

У періодз 01липня 2019року по22липня 2020року включнозгідно відомостейщодо розрахункунорми тривалостіробочого часу було 267 робочих днів.

Отже, за вказаний період середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 267 робочих днів х 321,89 середньоденний заробіток = 85944,63 грн.

Враховуючи вищевказані розрахунки, стягненню з КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 підлягає заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 226885,66 грн.

Щодо компенсації втрати частини грошових доходів

Згідно з частиною шостою статті 95КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 2Закону України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно допостанови КабінетуМіністрів України№159від 21лютого 2001року «Прозатвердження Порядкупроведення компенсаціїгромадянам втратичастини грошовихдоходів узв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплати» компенсаціїпідлягають такігрошові доходи,які одержуютьгромадяни в гривняхна територіїУкраїни іне маютьразового характеру,а саме:пенсії абощомісячне довічнегрошове утримання(зурахуванням надбавок,підвищень,додаткової пенсії,цільової грошовоїдопомоги,пенсії заособливі заслугиперед Україноюта іншихдоплат допенсії,встановлених законодавством);соціальні виплати(допомогасім`ямз дітьмидержавна соціальнадопомога особамз інвалідністюз дитинствата дітямз інвалідністю, допомогапо безробіттю,матеріальна допомога уперіод професійної підготовки, перепідготовки або підвищеннякваліфікації безробітного,матеріальна допомогапо безробіттю,допомога потимчасовій непрацездатності(включаючи догляд захворою дитиною),допомога повагітності тапологах,щомісячна грошовасума вразі частковоїчи повноївтрати працездатності,що компенсує відповідну частину втраченогозаробітку потерпілого внаслідок нещасноговипадку на виробництвіабо професійногозахворювання,страхові виплатидитині,яка народиласяз інвалідністювнаслідок травмуванняна виробництвіабо професійногозахворювання їїматері підчас вагітності,тощо);стипендії;заробітна плата(грошовезабезпечення);сума індексаціїгрошових доходівгромадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №523/15997/15-ц передбачено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо компенсації втрати частини грошових доходів не підлягає задоволенню, адже середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, що в свою чергу підлягає компенсації.

Щодо моральної шкоди

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно зі статтею 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Так, на підтвердження завданої діями відповідача моральної шкоди ОСОБА_1 зазначає, що під час проходження військової служби він неодноразово зазнавав глузувань з боку товаришів по службі щодо його звільнення, а з наближенням закінчення терміну контракту позивача турбує невпевненість у майбутньому та тривожність, що в свою чергу вплинуло на стан здоров`я та потребує додаткових зусиль на відновлення порушених прав. На підтвердження понесеної моральної шкоди діями відповідача позивачем до суду першої інстанції був поданий консультативний висновок спеціаліста (а.с. 69).

Враховуючи, що судом встановлено порушення трудових прав позивача, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне захисти порушене право ОСОБА_1 шляхом стягнення на його користь на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн.

Щодо строку звернення до суду

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Трудове законодавство України не містить вичерпного переліку підстав, які можливо визнати як поважні при пропуску строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Обставини пропуску строку звернення до суду встановлюються в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснив, що встановлені статтями 228, 223КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Колегія суддів вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки безспірно встановлено, що ОСОБА_1 з моменту зарахування до військової частини весь час проживав на території військової частини, а також брав безпосередню участь в зоні проведення бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15 липня 2020 року по справі № 480/1449/18.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376ЦПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,рішення Полтавськогорайонного судуПолтавської областівід 19січня 2021рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, а саме:

визнати незаконним та скасувати наказ КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» №191 від 19 червня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача Валківською АЗП-СМ в КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 20 червня 2017 року;

стягнути з КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 червня 2017 року по 22 липня 2020 року включно в сумі 226885,66 грн;

стягнути з КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн;

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина першастатті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту 13 частини першої Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , звернувся до суду із захистом своїх прав при звільненні у зв`язку із прийняттям на військову службу, а тому у силу наведеної норми законодавства він звільнений від сплати судового збору.

Згідно з частиною шостоюстатті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та він звільнений від сплати судового збору, то з КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви - 4791,26 грн та за подачу апеляційної скарги 7186,89 грн.

Керуючись статтями367,374,376,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про поновлення на посаді задовольнити частково, а саме:

визнати незаконним та скасувати наказ комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» (код ЄДРПОУ 38525759) №191 від 19 червня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача Валківською амбулаторією загальної практики сімейної медицини в комунальному підприємстві «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 38525759) з 20 червня 2017 року;

стягнути з комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 38525759) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 червня 2017 року по 22 липня 2020 року включно в сумі 226885,66 грн;

стягнути з комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 38525759) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 38525759) на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви - 4791,26 грн та за подачу апеляційної скарги 7186,89 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко