Ухвала

від 18.05.2021 по справі 916/1668/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

18 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1668/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів : Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Малого приватного підприємства «БАВАР»

на рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2020, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 22.10.2020 в м. Одесі

у справі № 916/1668/20

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Малого приватного підприємства «БАВАР»

про розірвання договору, виселення та стягнення 48 440,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2020 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 6/081/50 від 14.02.2015р., який укладено між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Малим приватним підприємством "БАВАР". Виселено Мале приватне підприємство "БАВАР" з нежитлових приміщень цокольного поверху, загальною площею 47,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 67, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської. Стягнуто з Малого приватного підприємства "БАВАР" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 43 761 грн. 57 коп., пеню у розмірі 4 678 грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 6 306 грн.

06.05.2021 Мале приватне підприємство «БАВАР» звернулось безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2020 у справі № 916/1668/20.

Одночасно скаржник клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення посилаючись на те, що ним не отримувалася копія оскаржуваного рішення на час звернення із апеляційною скаргою. Про дату та зміст постановленого рішення стороні відповідача стало відомо після ознайомлення представника відповідача через інтернет ресурс сайт Судової влади України. До того, про постановлення рішення стало відомо внаслідок отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Перевіривши матеріали поданої апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду ; (пункт 2 частини 2 цієї статті). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (наведений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Оскаржуване рішення господарського суду Одеської області у даній справі ухвалене 12.10.2020, повний текст складено 22.10.2020, а тому строк на його оскарження закінчився 11.11.2020 включно.

Апеляційну скаргу ж було подано скаржником до суду апеляційної інстанції 06.05.2021 року, підтвердженням чого є відповідний штемпельна канцелярії апеляційного суду на першому аркуші скарги, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення майже на 6 місяців.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідач посилається на те, що ним не отримувалася копія оскаржуваного рішення на час звернення із апеляційною скаргою. Про дату та зміст постановленого рішення стороні відповідача стало відомо після ознайомлення представника відповідача через інтернет ресурс сайт Судової влади України. До того, про постановлення рішення стало відомо внаслідок отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2020 було направлено за юридичною адресою скаржника, що зазначена в апеляційній скарзі та підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 65023, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, буд. 7, кв. 6. Проте зазначена кореспонденція була повернута підприємством зв`язку 26.10.2020 (згідно з поштовою відміткою на відповідному конверті) з посиланням, що адресат відсутній за вказаною адресою. Будь-яких відомостей щодо наявності у скаржника інших адрес матеріали справи не містять. Така ж саме адреса зазначена скаржником і в апеляційній скарзі.

Так, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення направлено судом за належною адресою (яка повідомлена суду стороною) і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність адресата або відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.10.2020 у розумінні статті 120 ГПК України є врученим скаржнику 26.10.2020. Відповідно до частини другої статті 2568 ГПК України право на обов`язкове поновлення строку на апеляційне оскарження у суду виникло б у випадку подання апеляційної скарги до 16.11.2020.

Також, скаржником не подані до суду апеляційної інстанції докази того, коли саме він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та коли саме його представник ознайомився з оскаржуваним рішенням через інтернет ресурс сайт Судової влади України.

По-друге, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду, так і Єдиного державного реєстру судових рішень. Рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2020 у справі № 916/1668/20 оприлюднена 23.10.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, скаржником не додано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а посилання скаржника на не отримання копії оскаржуваного рішення не може вважатися поважними причинами пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, оскільки зумовлені суб`єктивною поведінкою сторони та зводяться до внутрішньої організації роботи підприємства, діяльності структурних підрозділів.

Разом з тим у клопотанні скаржником також не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску МПП БАВАР строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2020.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що зазначене клопотання відповідача є необґрунтованим, оскільки скаржником не надано належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, а скаржником не надано доказів наявності таких обставин, наведені в клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки скаржник мав змогу раніше ознайомитися з повним текстом оскаржуваного судового рішення та подати апеляційну скаргу в строки встановлені статтею 256 ГПК України.

Частиною третьою статті 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними . При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 259 260 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «БАВАР» на рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2020 у справі № 916/1668/20 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання відповідної заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням в ній інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

судді Богатир К.В.

Філінюк І.Г.