Постанова

від 17.05.2021 по справі 905/1783/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Справа № 905/1783/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.

за участю представників:

позивача - адвоката Шейко І.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5553 від 31.07.2019, ордер серія АН №1011679 від 19.02.2021)

відповідача - адвоката Логвиненка О.С. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5309 від 26.12.2018, довіреність № ДСА/Д/юр/КАВ/42 від 04.02.2019)

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ , м. Київ (вх. № 613 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2021 у справі № 905/1783/20 (суддя Устимова А.М.; повний текст рішення складено та підписано 01.02.2021 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО АЛЬТКОМ , м. Маріуполь, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ , м. Київ

про стягнення 16483452,81 грн, з яких: заборгованість - 11198758,62 грн, інфляційні втрати - 3977799,06 грн, 3% річних - 1306895,13 грн

ВСТАНОВИЛА:

07.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ (далі - ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ ) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХОВЕ БУДІВНИЦТВО АЛЬТКОМ (далі - ТОВ ШБ АЛЬТКОМ ) про стягнення 16483452,81 грн, що складається із основної заборгованості в розмірі 11198758,62 грн; інфляційних втрат в сумі 3977799,06 грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання з грудня 2016 року по серпень 2020 року; 3% річних в розмірі 1306895,13 грн за період прострочення з 11.11.2016 по 05.10.2020; та відшкодування судових витрат у вигляді судового збору в сумі 247251,79 гривень.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ ШБ АЛЬТКОМ зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за договором № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015, що у свою чергу стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних.

06.11.2020 ТОВ ШБ АЛЬТКОМ надало відзив на позовну заяву, в якому просило застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ щодо стягнення з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ заборгованості за Договором субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ .

У відповіді на відзив №16/11 від 16.11.2020 ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ просило суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушене право шляхом стягнення заборгованості за договором №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015, а у додаткових поясненнях від 18.11.2020 надало до суду додаткові пояснення щодо строків позовної давності, в яких посилається на наявність практики Європейського Суду з прав людини, що підлягає застосуванню при ухваленні рішення про застосування строку позовної давності.

09.12.2020 відповідач надав до суду першої інстанції заперечення у порядку ст.167 ГПК України, згідно яких просив суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки відсутні поважні причини для його поновлення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2021 у справі № 905/1783/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ на користь ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ інфляційні втрати в сумі 2418887,08 грн, 3% річних в сумі 1009025,00 грн, судовий збір в сумі 51418,68 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ ШБ АЛЬТКОМ не виконало належним чином своїх зобов`язань щодо повного розрахунку із ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ за Договором № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015. Факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання грошового зобов`язання за основною вимогою в сумі 11198758,62 грн є доведеним і підтверджується наявними у справі доказами, тому право ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ на отримання оплати за виконані роботи по вказаному Договору за висновком суду є порушеним. Разом з тим, розглянувши подану відповідачем заяву про застосування до позовних вимог позовної давності, суд першої інстанції встановив, що звернення із позовом щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 11198758,62 грн має місце з пропуском встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності у три роки і доказів на підтвердження переривання строку позовної давності за вказаною вимогою матеріали справи не містять. За висновками суду, прострочка в частині виконання грошового зобов`язання в сумі 11198758,62 грн має місце з 12.11.2016 і саме з цієї дати позивач дізнався про факт порушення відповідачем зобов`язання. Отже строк позовної давності щодо звернення з вимогою про її стягнення судом в примусовому порядку закінчився 12.11.2019, тоді як фактично позовна заява у цій справі направлена до суду засобами поштового зв`язку тільки 07.10.2020. При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску позивачем позовної давності, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 11198758,62 грн внаслідок пропуску строку позовної давності на звернення з такими вимогами, про застосування якої заявлено відповідачем.

Водночас, суд першої інстанції із посиланням на усталену практику суду касаційної інстанції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, визнав за можливе задовольнити частково вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат з тих підстав, що:

-вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

-невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд першої інстанції встановив, що невірною є визначена позивачем дата розрахунку 11.11.2016, замість 12.11.2016. Враховуючи, що позивач звернувся із позовною заявою до суду 07.10.2020, а нарахування відповідних сум обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову про стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань, суд першої інстанції дійшов висновку щодо права позивача на нарахування 3% річних за період з 06.10.2017 по 06.10.2020 та інфляційних нарахувань за період з вересня 2017 по вересень 2020 року. За розрахунком суду у межах заявлених позовних вимог за згадувані періоди стягненню підлягають інфляційні нарахування у розмірі 2418887,08 грн та 3% річних у розмірі 1009025,00 гривень.

ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ із даним судовим рішенням частково не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції помилково не прийняв причини пропуску строку позовної давності, як поважні, та не захистив порушене право позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором, просить рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2021 у справі № 905/1783/20 скасувати в частині відмови ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ основного боргу по Договору субпідряду № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 в сумі 11198758,62 грн і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції помилково не прийняв наведені позивачем причини пропуску позовної давності, як поважні, та не захистив порушене право ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ шляхом стягнення з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ заборгованості за Договором № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015.

Так, позивач зазначає, що згідно умов вказаного Договору ТОВ ШБ АЛЬТКОМ повинно було перерахувати на рахунок ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ 11198758,62 грн у строк до 12.11.2016, однак ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ 02.04.2018 уклало з третьою особою - ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ договір відступлення права вимоги за № 2.

На виконання умов цього Договору ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ передало новому кредитору всі оригінали документів, які підтверджували право вимоги зазначеної суми боргу від ТОВ ШБ АЛЬТКОМ за Договором субпідряду № ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015.

В подальшому, а саме 27.09.2019 ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ ініціювало позов у справі № 905/1840/19 про стягнення з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ суми боргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2020 рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 зі справи № 910/16919/19 скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір від 02.04.2018 № 2 відступлення права вимоги, який укладений між ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ та ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ .

01.09.2020 ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ отримав від ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ лист-повідомлення № 28/08 від 28.08.2020 про втрату права вимоги, яке йому було надано відповідно до зазначеного договору про відступлення права вимоги. 08.09.2020 ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ звернулося до суду першої інстанції в межах справи № 905/1840/19 про заміну позивача, але 01.10.2020 Господарським судом Донецької області було прийнято рішення у справі № 905/1840/19, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ до ТОВ ШБ АЛЬТКОМ відмовлено.

Отже ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ наполягає, що намагалося захистити своє право з моменту коли дізналося про втрату третьою особою права вимоги, але за відсутності всіх документів, які підтверджують порушення цього права, було позбавлене можливості звернутися до суду із відповідним позовом за їх захистом. Лише 02.10.2020 ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ отримало від ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ оригінали документів, зокрема Договір субпідряду № ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015 та Акт № 4 від 21.10.2016.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що на момент закінчення строку позовної давності, тобто станом на 11.11.2019, справа № 905/1840/19, предметом розгляду по якій було стягнення боргу за Договором субпідряду № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015, перебувала на розгляді у господарському суді, тобто саме за тим же договором, стягнення боргу за яким є предметом спору у даній справі № 905/1783/20.

Позивач вважає, що саме всі перелічені ним обставини вказують на поважність пропуску строку позовної давності, а тому його порушене право підлягає захисту.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021 для розгляду справи № 905/1783/20 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 905/1783/20 з розгляду апеляційної скарги ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ ; запропоновано відповідачу та третій особі у строк до 02.04.2021 (включно) подати до суду відзиви на апеляційну скаргу; справу № 905/1783/20 призначено до апеляційного розгляду на 13.04.2021 о 12:00 год.

22.03.2021, тобто у визначений судом строк, відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3404), в якому ТОВ ШБ АЛЬТКОМ просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги і всі судові витрати покласти на позивача.

За змістом відзиву відповідач вважає, що твердження позивача про неможливість подачі позову до суду через передачу оригіналів всіх документів третій особі, які підтверджували право вимоги боргу з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ , не відповідає чинному законодавству, адже укладення між ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ та ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ Договору про відступлення права вимоги № 2 від 02.04.2018 без згоди ТОВ ШБ АЛЬТКОМ суперечило, як умовам договору субпідряду, так і вимогам закону, тому не може бути визнане поважною причиною пропуску строку позовної давності. Відповідач вважає, що право вимоги по договору субпідряду ніколи не переходило до третьої особи у справі. За вказаних обставин відповідач вважає, що правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу від третьої особи у справі не надходив.

У судовому засіданні 13.04.2021 судом оголошено перерву до 17.05.2021 об 11:30 год.

В судове засідання 17.05.2021 з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про час та дату судового засідання була повідомлена належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 13.04.2021 на юридичну адресу підприємства згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд.63. Поштове відправлення повернуто на адресу суду неврученим, оскільки адресат за вказаною адресою не значиться. Своїм правом на участь в судовому засіданні третя особа не скористалась.

Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, яка належним чином повідомлена про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги . За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки заявник апеляційної скарги не оскаржує судове рішення в частині, у якій суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу інфляційні втрати в сумі 2418887,08 грн та 3% річних в сумі 1009025,00 грн, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо повного розрахунку за Договором № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015, колегія суддів не здійснює перегляд судового рішення в цій частині.

Спірним у даному випадку є застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача, ТОВ ШБ АЛЬТКОМ , суми основного боргу у розмірі 11198758,62 грн. за Договором № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (така правова позиція відображена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України

Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

-особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України);

-суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (відповідна правова позиція викладена в пункті 9.23 постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16).

Норми Цивільного кодексу України не встановлюють переліку поважних причин пропуску позовної давності.

Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 Цивільного кодексу України ( Межі здійснення цивільних прав ), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо (постанова Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/15584/16).

Судом першої інстанції встановлено, що вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 11198758,62 грн. за Договором № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 є обґрунтованою, а право позивача на отримання оплати за виконані роботи є порушеним, однак вказана вимога заявлена позивачем з пропуском позовної давності, про застосування якої просив відповідач. При цьому, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції не встановлено будь-яких підстав вважати, що строк позовної давності був пропущений позивачем з поважних причин, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на таке.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, виходив, зокрема, з того, що позовна давність для звернення позивача із позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 11198758,62 грн. за Договором № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 обчислюється з 12.11.2016, тобто з дня прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням умов пункту 3.2. вказаного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю ШБ АЛЬТКОМ (Підрядник) повинно було протягом 15 робочих днів з моменту підписання без жодних претензій Акта №4 від 21.10.2016 сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ вартість прийнятих робіт на загальну суму 11198758,62 грн (без ПДВ), але цього не зробило. Належних і допустимих доказів на підтвердження оплати виконаних робіт згідно з умовами Договору ТОВ ШБ АЛЬТКОМ до справи не надало.

Судом першої інстанції встановлено, що про факт порушення грошового зобов`язання позивач дізнався саме 12.11.2016, у зв`язку із чим строк позовної давності щодо звернення з вимогою про її стягнення в примусовому порядку судом перебіг 12.11.2019 , тоді як фактично Товариством з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ позовну заяву до суду направлено поштовим відправленням 07.10.2020.

Отже, звернення із позовом щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 11198758,62 грн має місце з пропуском встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності у три роки. Доказів на підтвердження переривання строку позовної давності за вказаною вимогою матеріали справи не містять.

Вказані висновки суду першої інстанції сторонами у справі не оспорюються.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таке розуміння реалізації звернення до суду з заявою про сплив строку позовної давності є усталеним у судовій практиці та підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2017, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 303/238/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 360/1415/15-ц .

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю ШБ АЛЬТКОМ письмово заявлено про застосування у спірних правовідносинах позовної давності, а саме, із заявою про застосування строку позовної давності до вимог ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ щодо стягнення з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ заборгованості за Договором субпідряду № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 представник відповідача - адвокат Логвиненко О.С. звернувся до Господарського суду Донецької області у відзиві на позовну заяву.

У відповіді на відзив №16/11 від 16.11.2020 відповідач, ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ , просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Так, посилаючись на об`єктивну неможливість звернутись до суду за захистом свого порушеного права до 02.10.2020, тобто до дати отримання від ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ оригіналів Договору субпідряду № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 та Акту № 4 від 21.10.2016, позивач зазначив про те, що:

-02.04.2018 ним було укладено з ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ Договір відступлення права вимоги за №2, відповідно до умов якого ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ відступило ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ право вимоги боргу в сумі 11198758,62 грн за Договором про надання послуг №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015;

-на виконання вимог цього договору відступлення ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ передало ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ всі оригінали документів, які підтверджували право вимоги зазначеної суми боргу від ТОВ ШБ АЛЬТКОМ за Договором субпідряду № ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015, а саме означений Договір та акт;

-27.09.2019, тобто наприкінці закінчення трирічного строку позовної давності, ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до ТОВ ШБ АЛЬТКОМ про стягнення заборгованості за спірним Договором субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 (справа № 905/1840/19);

-постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2020 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 зі справи № 910/16919/19 і ухвалено нове рішення про задоволення позову, яким визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 2 від 02.04.2018;

-01.09.2020 ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ отримав від ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ лист-повідомлення № 28/08 від 28.08.2020 про втрату права вимоги, яке йому було надано відповідно до зазначеного Договору про відступлення права вимоги;

-08.09.2020 ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ звернулося до суду першої інстанції в межах справи № 905/1840/19 про заміну позивача, але рішенням від 01.10.2020 у задоволенні позову у цій справі було відмовлено;

-лише 02.10.2020 ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ передало ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ оригінали документів, що підтверджували право вимоги боргу з ТОВ ШБ АЛЬТКОМ , а саме Договір субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 та Акт № 4 від 21.10.2016, про що між сторонами було складено відповідний акт приймання-передачі документів;

-ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ було позбавлено можливості звернутись до суду за захистом свого порушеного права до 02.10.2020, оскільки в нього були відсутні оригінали документів, копії яких він повинен був додати до позовної заяви в якості доказів;

-на момент закінчення строку позовної давності справа № 905/1840/19, предметом розгляду по якій було стягнення боргу за Договором субпідряду ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015, перебувала на розгляді у господарському суді.

Всі ці обставини позивач наводить і в апеляційній скарзі, вважаючи їх такими, що вказують на поважність пропуску строку позовної давності.

На противагу наведеним доводам позивача правова позиція відповідача та його заперечення щодо відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, які наведені ним у наданих поясненнях до суду першої інстанції та зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, полягає у тому, що за умовами п.п.4.5,10.1,10.2 Договору субпідряду ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 жодна зі сторін не мала права передавати свої права та обов`язки по договору третім особам без письмової на те згоди іншої сторони та письмового офіційного прямого спеціального дозволу іншої сторони правочину, і відповідач такої згоди ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ не надавав. Також вказаними умовами Договору субпідряду передбачено, що кожна із сторін зобов`язується не розголошувати третім особам будь-яку іншу інформацію, матеріали та документи, надані сторонами один одному у відповідності до Договору... Укладання договору відступлення без відповідної згоди прямо суперечило умовам договору субпідряду та не відповідало вимогам чинного законодавства, через що вказаний Договір відступлення права вимоги боргу № 2 від 02.04.2018 було визнано в судовому порядку недійсним. Твердження позивача про неможливість подачі позову до суду через передачу оригіналів всіх документів третій особі, з урахуванням наведених обставин та поведінки позивача, на переконання відповідача, не може бути визнане поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності судом першої інстанції встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ про порушення ТОВ ШБ АЛЬТКОМ своїх зобов`язань за Договором субпідряду №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 стало відомо 12.11.2016, оскільки на рахунок позивача до 11.11.2016 включно (Акт №4 від 21.10.2016) у відповідності до пункту 3.2 цього Договору не надійшла оплата за надані послуги.

При цьому, протягом тривалого строку позивач не заявляв відповідачу (боржнику) жодних претензій щодо необхідності здійснення оплати за Договором та з позовом до суду за захистом порушеного права не звертався. Об`єктивних перешкод неможливості такого звернення позивачем не наведено.

Лише 02.04.2018, тобто після спливу 1 року 4 місяців, та всупереч умовам договору субпідряду щодо заборони передачі своїх прав та обов`язків без письмового офіційного прямого спеціального дозволу іншої сторони та обов`язку нерозголошення будь-якої інформації стосовно договору та матеріалів і документів, наданих сторонами один одному у відповідності до Договору, ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ уклало Договір з ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ про відступлення права вимоги та передало новому Кредитору оригінали документів на підтвердження вимоги боргу за спірним Договором субпідряду.

Судом першої інстанції зауважено, що передаючи свої права та обов`язки по договору субпідряду без письмової згоди іншої сторони, і надаючи третій особі оригінали документів на підтвердження вимоги боргу за вказаним договором, позивач міг та мав усвідомлювати можливі правові наслідки укладання договору відступлення права вимоги та передачі оригіналів документів.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що оскільки обізнаність позивача з умовами Договору субпідряду презюмується, і останньому було достеменно відомо про заборону передачі права вимоги за цим договором та документації третім особам, то добровільна згода на укладення договору відступлення права вимоги боргу № 2 від 02.04.2018 та передача за вказаним правочином оригіналів первинних документів, не може вважатись поважною причиною пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості. Разом із цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що позивач не був позбавлений правової можливості повернути оригінали документів у будь-який час.

Також позивач, дізнавшись, що постановою Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/16919/19 було підтверджено недійсність договору про відступлення права вимоги з підстав порушення сторонами правочину умов договору №ДСА/Р/П/С/3-1362 від 28.07.2015 та положень закону, не вчинив жодних дій з повернення первинної документації. Натомість оригінал договору №ДСА/Р/П/С/№-1362 від 28.07.2015 та Акт № 4 від 21.10.2016 були отримані позивачем тільки 02.10.2020.

Зважаючи на викладене вище є абсолютно правильними висновки суду першої інстанції про те, що факт наявності у цей період спору у справі №905/1840/19, позивачем у якій був ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ , безпосередньо не було пов`язано з правом ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕНТ на судовий захист шляхом подання відповідного позову та не впливало на право отримати документи у будь-який час, а звернення до суду в межах справи №905/1840/19 із заявою про здійснення заміни позивача правонаступником самостійно обрано позивачем як спосіб захисту його права, що ніяким чином не перешкоджало оперативному та своєчасному зверненню з відповідним позовом про стягнення грошових коштів.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності, то обставини звернення ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ у встановлені законом строки із позовом до ТОВ ШБ АЛЬТКОМ про стягнення заборгованості за спірним договором та відсутність у ТОВ ПРИВАТКОНТИНТ відповідних оригіналів документів, з якими позивач пов`язує поважність причин пропуску позовної давності, за відсутності правових підстав для утримання вказаної первинної документації та того, що право вимоги заборгованості по договору субпідряду ніколи не переходило до ТОВ ВЕСТБУД КОРПОРЕЙТ , не є такими та не свідчать про винятковий і об`єктивний характер цих обставин.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність обставин для задоволення клопотання позивача щодо визнання причин пропуску позовної давності поважними та про відсутність законних правових підстав для поновлення цього строку, є обґрунтованими належним чином.

Отже, ураховуючи відсутність обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову у цій справі в частині вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 11198758,62 грн з підстав пропуску позовної давності, оскільки господарський суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам конкретної справи, встановленій судом під час розгляду спору хронології та послідовності дій ТОВ ПРИВАТКОНТИНЕТ та сталій практиці Верховного Суду щодо порядку застосування статті 261 Цивільного кодексу України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, не спростовують правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, в якій це рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ , м. Київ залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2021 у справі № 905/1783/20 - без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ , м. Київ не підлягає задоволенню, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ , м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2021 у справі № 905/1783/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2021 у справі № 905/1783/20 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ПРИВАТКОНТИНЕНТ , м. Київ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.05.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко