Ухвала
17 травня 2021 року
м. Київ
справа № 760/32455/19
провадження № 61-16459сво20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Фахового коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва, у складі судді Усатової І. А., від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 07 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету (далі - КІтУ НАУ, коледж ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно з наказом КІтУ НАУ від 29 серпня 2019 року № 76-К вона працювала викладачем у КІтУ НАУ у період з 02 вересня по 31 жовтня 2019 року.
Заяву про звільнення за власним бажанням без дати вона написала в день прийняття на роботу, оскільки це було основною вимогою прийняття на роботу, але навіть цю заяву потім порвала, оскільки такі вимоги керівництва КІтУ НАУ вважала незаконними.
Наказом відповідача від 30 жовтня 2019 року № 102-К її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, завірена копія наказу була надіслана на її адресу рекомендованим листом від 01 листопада 2019 року та отримана нею 05 листопада 2019 року. Трудову книжку вона одержала у відділі кадрів КІтУ НАУ 07 листопада 2019 року.
Із урахуванням зазначеного, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила позов задовольнити, визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 30 жовтня 2019 року № 102-К про її звільнення; поновити її на роботі викладачем КІтУ НАУ; стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення, але не більше ніж за один рік; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КІтУ НАУ від 30 жовтня 2019 року № 102-К Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача КІтУ НАУ з 01 листопада 2019 року. Стягнуто з КІтУ НАУ на користь ОСОБА_1 138 042, 08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів) та 10 000, 00 грн моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 18 517, 81 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 від 30 жовтня 2019 року не вказана дата заяви про її звільнення, хоча її наявність є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та роботодавцем, та причини звільнення, натомість вказана заява зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції. Врахувавши відсутність дати в заяві про звільнення, реєстрацію її в журналі вхідної кореспонденції, не ознайомлення позивачки з наказом про її звільнення в день звільнення, за наявності такої можливості та прямого зазначення про це в законі, не видачу трудової книжки в день звільнення, вихід на роботу позивачки 01 листопада 2019 року, не спростування зазначеного відповідачем, суд першої дійшов висновку про відсутність у позивачки наміру на подання заяви про звільнення та бажання звільнятися.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року змінено в частині стягнення моральної шкоди, зменшено її розмір з 10 000, 00 грн до 3 000, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши, що написана ОСОБА_1 заява про звільнення не містить ні дати написання, ні дати, з якої вона бажає звільнитися, та врахувавши поведінку позивачки і відповідача, зокрема факт ознайомлення позивачки 01 листопада 2019 року з наказом про звільнення від 31 жовтня 2019 року, за наявності можливості ознайомити 31 жовтня 2019 року, невидачу трудової книжки в день звільнення, вихід її 01 листопада 2019 року на роботу, факт розірвання нею заяви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на звільнення.
У касаційній скарзі Фаховий коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року та закрити касаційне провадження.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) .
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою, що підтверджується витягом з положення про КІтУ НАУ. Підприємство, установа, організація, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати сторонами у цивільному процесі. Отже, справи за позовами, у яких відповідачем зазначено особу, що не має цивільної процесуальної дієздатності, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивачка пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі, суд мав здійснити заміну відповідача. Натомість суд визнав відповідачем сторону, яка відповідно до статті 48 ЦПК України не може бути стороною у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фахового коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі
№ 760/32455/19.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що у цій справі позивачка пред`явила позов до КІтУ НАУ.
Згідно з витягом з положення про КІтУ НАУ коледж є філією (територіально відокремленим структурним підрозділом) університету, має фінансову самостійність, може від імені Національного авіаційного університету (в інтересах коледжу) набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки та відповідальність з питань оподаткування.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ) правовий статус КІтУ НАУ: без права юридичної особи.
На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду , з огляду на пред`явлення позову у цій справі до коледжу, який не є юридичною особою, не може бути стороною у справі, оскільки не наділений цивільно процесуальною дієздатністю, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Висновку про необхідність закриття провадження у справі за схожих правовідносин Верховний Суд дійшов у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18.
У постановах Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 459/258/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 457/683/15, від 18 липня 2019 року у справі № 189/763/16-ц Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що наслідком пред`явлення позову до філії, яка не є юридичною особою, є відмова у задоволенні позову з підстав неналежного складу осіб.
У постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 552/3667/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 344/7647/17Верховний Суд направив справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд не з`ясував, чи є відповідачі юридичними особами, а отже - і належною стороною у справі, та чи можуть вони нести відповідальність перед позивачем.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що вирішення правового питання щодо наслідків пред`явлення позову до осіб, які не наділені цивільно-процесуальною дієздатністю, в результаті чого не можуть бути стороною у спорі (з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах), потребує формування єдиної правозастосовчої практики, що підлягає вирішенню Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
З огляду на викладене, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане, справа розглядатиметься Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою
статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Фахового коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Направити учасникам справи копію цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: В. С. Висоцька
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2021 |
Оприлюднено | 21.05.2021 |
Номер документу | 97034521 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні