Ухвала

від 19.05.2021 по справі 484/2617/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 484/2617/20

провадження № 61-5313ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Ніко на постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Ніко , ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство Ніко (далі - ПСП Ніко ) 31 березня 2021 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків до 17 травня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Зокрема, заявнику запропоновано подати нову редакцію касаційної скарги із зазначенням підстав, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, та їх належним обґрунтуванням.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ПСП Ніко Верховний Суд роз`яснив заявнику положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень, а також положення частини першої та третьої статті 411 ЦПК України.

У строк, визначений в ухвалі, ПСП Ніко подало до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, у якому просить долучити до матеріалів касаційного провадження нову редакцію касаційної скарги.

У новій редакції касаційної скарги ПСП Ніко зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі частини другої статті 389 ЦПК України, не конкретизувавши пункт відповідної частини статті. У новій редакції касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, та постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, відхилив аргументи відповідача про застосування позовної давності. Заявник зазначає, що не погоджується з таким обґрунтуванням суду апеляційної інстанції, оскільки обставини у зазначених справах не відповідають обставинам, встановленим у справі № 484/2617/20. Крім того, заявник посилається на положення частини третьої статті 411 ЦПК України, також не зазначивши який саме пункт цієї частини статті може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Таке обґрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, з наступних підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, передбачених пунктами 1-4 частини другої цієї статті.

Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Таким чином, саме лише посилання заявника на частину другу статті 389 ЦПК України без зазначення конкретного пункту статті та його належного обґрунтування не дає підстав для відкриття касаційного провадження.

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Ураховуючи наведене, станом на 19 травня 2021 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2021 року, заявник не усунув, оскільки не зазначив конкретні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Ніко на постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Ніко , ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков