Постанова

від 17.05.2021 по справі 369/13442/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №369/13442/20 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.

Провадження №22-ц/824/ 5029 /2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волошина Ігоря Володимировича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач не виконує умови договору позики, укладеного між сторонами 31 грудня 2019 року, а тому просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 300000 (триста тисяч) доларів США, що еквівалентно за курсом долара на день подачі позову до суду 8475000 (вісім мільйонів чотириста сімдесят п`ять тисяч) гривень, а також відсотки в розмірі 110000 (сто десять тисяч) доларів США, що еквівалентно за курсом долара на день подачі позову до суду 3107500 (три мільйони сто сім тисяч п`ятсот) гривень.

Одночасно зі зверненням до суду з позовом, ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову посилаючись на те, що 31 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 в борг 300000 (триста тисяч) доларів США, що еквівалентно за курсом долара на день подачі позову до суду 8475000 (вісім мільйонів чотириста сімдесят п`ять тисяч) гривень, а також відсотки в розмірі 110000 (сто десять тисяч) доларів США, що еквівалентно за курсом долара на день подачі позову до суду 3107500 (три мільйони сто сім тисяч п`ятсот) гривень, загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 11 582 500 (одинадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот) гривень.

Факт отримання коштів в борг в сумі 300000 (триста тисяч) доларів США, а також відсотків в розмірі 110000 (сто десять тисяч) доларів США, підтверджується розпискою від 31 грудня 2019 року написану власноручно ОСОБА_1 . Строк повернення коштів відповідно до розписки від 31 грудня 2019 року становить до середини 2020 року.

ОСОБА_1 від дня укладання розписки борг не сплатив та не виконує умови розписки, і всіляко ухиляється від розмови про сплату боргу.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову необхідні для подальшого виконання можливого рішення суду у даній справі, оскільки відповідач може здійснити дії спрямовані на відчуження майна та приховування грошових коштів з метою утруднити виконання судового рішення.

На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2 просив суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову, а саме:

накласти арешт на:

земельну ділянку площею 0.2006 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5134, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: с. Соф. Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

двоквартирний житловий будинок квартирного типу з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальна площа 123.5 кв.м., житлова площа 46.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.05 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5409, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку реєстраційний номер 1314574532224, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

заборонити нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних, міських рад; акредитованим суб`єктам; нотаріусам; державним виконавцям, приватним виконавцям, та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які нотаріальні дії та/або вчиняти будь-які інші дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або вчиняти будь-які інші дії, пов`язані із зміною власника земельної ділянки площею 0.2006 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5134, цільове призначення-для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: с.Соф. Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, та двоквартирного житлового будинку квартирного типу з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальна площа 123.5 кв.м., житлова площа 46.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.05 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5409, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку реєстраційний номер 1314574532224, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року заяву про забезпечення позову було задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0.2006 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5134, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Накладено арешт на двоквартирний житловий будинок квартирного типу з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальна площа 123.5 кв.м., житлова площа 46.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.05 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5409, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку реєстраційний номер 1314574532224, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заборонено нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних, міських рад; акредитованим суб`єктам; нотаріусам; державним виконавцям, приватним виконавцям, та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які нотаріальні дії та/або вчиняти будь-які інші дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або вчиняти будь-які інші дії, пов`язані із зміною власника земельної ділянки площею 0.2006 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5134, цільове призначення-для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, та двоквартирного житлового будинку квартирного типу з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальна площа 123.5 кв.м., житлова площа 46.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.05 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:5409, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку реєстраційний номер 1314574532224, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Волошин І.В. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що в заяві про забезпечення позову не обґрунтовано необхідність накладення арешту на майно, що належать ОСОБА_1 , а суд першої інстанції в свою чергу, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту.

Також, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, чи має позивач зареєстроване місце проживання в Україні, матеріали справи не містять відомостей щодо наявного на території України майна, котре належить позивачеві у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків підповідача. За таких обставин та норм процесуального законодавства застосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення у цій справі є обов`язковим.

Між тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на майно відповідача, суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення, чим допустив порушення вимог процесуального закону.

Окрім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що зміст наданої позивачем копії розписки є суперечливим та не підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки не підтверджує факт отримання відповідачем у борг певної грошової суми від позивача.

Відповідно розписка від 31 грудня 2019 року не є правочином та не породжує для сторін у даній справі будь-яких цивільних прав та обов`язків. Отже, надана позивачем розписка не наділяє його правом вимагати від відповідача повернення грошових коштів. Відтак, звертатися до суду за захистом свого права.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо стягнення боргу за розпискою, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань. Рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, можливо бути виконано за рахунок наявного у відповідача майна, тоді як існує небезпека зміни власника цього майна в процесі судового розгляду справи, що унеможливить виконання рішення суду .

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець,оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотніх наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення грошових коштів на підставі боргової розписки.

Позивачем заявлена ціна позову становить 11582500 грн., разом з тим при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись чи дійсно між сторонами існує спір про право, але не повинен перевіряти докази щодо заявленої ціни позову й у випадку доведеного факту, який свідчить про недобросовісність дій відповідача, вжити заходи забезпечення позову, які будуть співмірними із заявленими позовними вимогами.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, не встановив всі обставини, що мають значення для справи дійшов помилкового висновку, що заявлені вимоги щодо забезпечення позову є обґрунтованими та співмірними із заявленими позовними вимогами, не з`ясував чи вчиняються відповідачем дії спрямовані на відчуження належного йому нерухомого майна, що призвело до передчасного висновку про наявність достатніх правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на все нерухоме майно відповідача.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що з метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме; вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що скаржник спростував наведені висновки суду першої інстанції інстанції та довів неправильність застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухваленого ним судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідно апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 376, 382, 383, 384 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волошина Ігоря Володимировича задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у даній справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: