Постанова

від 20.05.2021 по справі 279/5869/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5869/20 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Категорія 48 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.,

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Лісової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу №279/5869/20 за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям жилого приміщення

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 24 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Невмержицької О.А. у м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 305 966 грн та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття жилого приміщення.

24.03.2021 представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно у вигляді заборони на вчинення будь-яких дій пов`язаних з відчуженням чи обтяженням автомобіля "VOLKSWAGEN" д/н НОМЕР_1 , 2009 року випуску, який належить ОСОБА_3 .

В обгрунтування заяви зазначив, що предметом спору по справі є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття жилого приміщення в розмірі 305 966 гривень, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. З огляду на наведені обставини і існуючі ризики неповернення коштів, представник позивача просив забезпечити позовні вимоги.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 24 березня 2021 року заяву задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на рухоме майно у вигляді заборони на вчинення будь-яких дій пов`язаних з відчуженням чи обтяженням автомобіля марки "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" д/н НОМЕР_1 , 2009 року випуску, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що заява про забезпечення позову не містить доказів того, що у разі задоволення позову у відповідача буде відсутня можливість виконати рішення суду. Крім того у відповідача на праві власності наявне інше рухоме та нерухоме майно. Судом не враховано особу відповідача та реальну загрозу невиконання судового рішення. Вказує на те, що саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду, яке проходило в режимі відеоконференції, сторони та їх представники - адвокати Дубенчук М.В. та ОСОБА_2 підтримали кожен свою позицію.

Так, адвокат Дубенчук М.В. надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, пояснивши, що розмір матеріальної шкоди позивачем занадто завищений, а у відповідача наявне інше нерухоме майно з якого виокремлювати один автомобіль є недоречним. До того ж відповідач є фізичною особою-підприємцем та має достатні кошти для покриття збитків.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Немировський В.І. проти доводів апеляційної скарги заперечив, вказав, що компетентними органами визначено наявність у відповідача нерухомого майна- лише спірного автомобіля, реєстрація відповідача як фізичної особи-підприємця не означає наявність доходів, захід забезпечення позову є співмірним вимогам позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб .

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення коштів в сумі завданої матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири у розмірі 305 966 грн.

Вважаючи, що існує реальна можливість невиконання рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з`ясувавши обсяг позовних вимог, для унеможливлення невиконання чи утруднення виконання рішення суду, дійшов висновку, що заявлені вимоги про забезпечення позову обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із викладеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на повно з`ясованих обставинах та правильно застосованих нормах процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову. Суд вважає, що такий захід забезпечення позову, як арешт рухомого майна, є співмірним із заявленими позивачем вимогами позовної заяви, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні рухомим майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення.

При цьому, негативним наслідком незабезпечення позову про відшкодування шкоди є можливість реалізації належного відповідачу рухомого майна.

Тому у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, примусове виконання рішення суду може бути утруднено або визнано неможливим у зв`язку з відчуженням рухомого майна третім особам.

Отже, колегія суддів, порівнявши негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на рухоме майно) із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (майно може бути відчужене), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого заявник звернувся до суду, та майнових наслідків забезпечення позову, вважає, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Колегія апеляційного суду звертає увагу, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Посилаючись на наявність інших транспортних засобів у відповідача, наявність у нього високого доходу, представник відповідача мав довести ці обставини нележними доказами, що з одного боку виключає доцільність забезпечення позову, а з іншого вказує на те, що забезпечення позову у даній справі не впливатиме негативно на права та обов`язки відповідача за наявності іншої нерухомості та відповідних доходів.

Накладення арешту на нерухоме майно, яке також наявне у відповідача, не буде співмірним заявленим позовним вимогам.

Доводи сторін щодо дійсного розміру заподіяної шкоди стосується суті спору, а тому суд не вправі вдаватись в оцінку доказів, вирішуючи питання забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення заявником норм цивільного процесуального закону України, що регулюють питання забезпечення позову та обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, і не спростовують правильність висновків суду. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування в розумінні ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374, 375,381-384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 24 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.05.20 21 року.

Головуючий Судді: