Постанова

від 17.05.2021 по справі 414/1285/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Акулов Є.М.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 414/1285/20

Провадження № 22-ц/810/770/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Агро-98

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98

на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 серпня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Акулова Є.М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шмуйлова Інна Миколаївна до Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 про стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 10,5200 га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004, з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, місце розташування - Луганська обл., Кремінський р-н, Бараниківська сільська рада, за межами населеного пункту, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 березня 2019 року, виданого державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Коваленко Г.П., спадщина отримана після смерті матері ОСОБА_2 .

Тоді позивачу стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки від 14 вересня 2013 року згідно якого земельна ділянка перебуває в оренді Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 .

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2019 року, яке було частково скасовано постановою Луганського апеляційного суду від 30 січня 2020 року позовні вимоги щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов`язання її повернення задоволено.

В порядку виконання рішення на підставі акту прийому -передачі від 07 квітня 2020 року відповідачем повернуто земельну ділянку.

При підписанні вище зазначеного акту ставилося питання щодо повернення неодержаного доходу за 2019 рік, однак позивачу було усно відмовлено.

Відповідно до відповіді Красноріченської селищної ради від 14 травня 2020 року неодержаний дохід у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки за 2019 рік складає 33486,65 грн.

У зв`язку з викладеним, просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитки заподіяні внаслідок неодержання доходу за час тимчасового невикористання земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 10,5200 га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004 за 2019 рік в сумі 33486, 65 грн та судові витрати у сумі 8340,80 грн.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 21 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 про стягнення збитків задоволено.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 на користь позивача збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходу за час тимчасового невикористання земельної ділянки у розмірі 33486, 65 грн та 7500 грн судових витрат у справі, судовий збір в сумі 840 грн.80 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватне сільськогосподарське підприємство Агро-98 звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 серпня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено внаслідок якої протиправної поведінки відповідача йому було завдано шкоду, не встановлено причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками заподіяними позивачу.

Позивач не надав до суду доказів фактичного використання відвідачем земельної ділянки, а суд першої інстанції зробив помилкові висновки щодо того, що діями відповідача позивачу були заподіяні збитки у вигляді неодержаного доходу.

Окрім того, під час судового розгляду справи № 414/1279/19 у Кремінському районному суді Луганської області та Луганському апеляційному суді ПСП Агро-98 зазначав, що не використовує земельну ділянку, що належить позивачу та не заперечувало проти визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не звертався до Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 з вимогою щодо повернення земельної ділянки, а тому з боку відповідача відсутня будь- яка неправомірна поведінка, що спричинила настання збитків позивачу.

Посилаючись на положення Постанови Пленуму ВС України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ суд першої інстанції не звернув увагу, що відшкодування збитків здійснюється тільки у випадку доведеності використання земельної ділянки відповідачем та наявності достатніх доказів того, що діяльність відповідача обмежувала права позивача, як власника.

Суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача, що розмір збитків не підтверджено належними доказами. Позивач не надав відповідний акт комісії, а відповідь Красноречінської сільської ради не є належним доказом з приводу цього питання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що відсутні підстави для її задоволення та зазначає, що позивачем до позовної заяви було додано акт приймання-передачі земельної ділянки від 07 квітня 2020 року, яким позивачу в порядку примусового виконання рішення через органи Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідачем - боржником було повернено земельну ділянку, що підтверджує факт, що позивач протягом 2019 року не мав змоги на власний розсуд використовувати земельну ділянку.

Факт використання відповідачем земельної ділянки було встановлено постановою Луганського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, яка на теперішній час є чинною, відповідач вказану постанову не оскаржував та відповідно до якої відповідач сплатив позивачу грошові кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому посилання відповідача на те, що позивачем не надані докази використання земельної ділянки є хибними.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів для спростування викладених обставин у рішенні суду.

В судовому засіданні представник Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала та вважає, що відсутні підстави для її задоволення.

Заслухавши учасників справи, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч.1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: позивач після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав у спадок земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 10.5200га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004,цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування Луганська область Кремінський район Бараниківська сільська рада, за межами населеного пункту.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області, що набрало законної сили від 30.01.2020 року, договір оренди укладений між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агро-98 від 14 вересня 2013 року визнано недійсним та зобов`язано ПСП Агро-98 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку.

Згідно акту прийому-передачі від 07 квітня 2020 року відповідач ПСП Агро-98 повернуло власнику земельну ділянку 07 квітня 2020 року.

Відповідно до відповіді Красноріченської селищної ради від 14 травня 2020 року неодержаний дохід у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки за 2019 рік складає - 33486,65грн.

З наданого розрахунку розміру неодержаного доходу за 2019 рік вбачається, що розмір збитків завданих позивачу внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки за 2019 рік - складає 33 486,65грн, який відповідачем не спростований.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що факт невикористання позивачем земельної ділянки за 2019 рік виник саме з вини відповідача і доведений судовим рішенням, яке натепер є чинним і позивач відповідно до ч.1 ст.156 ЗК України має право на відшкодування збитків у порядку визначеному ч.3 ст.157 ЗК України та дійшов висновку, що позивачем підтверджено розмір збитків завданих позивачу внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 33486, 65 грн, який не спростовано відповідачем.

Суд першої інстанції застосував до правовідносин сторін приписи глави 24 Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам ЗК України , тобто приписи, які регламентують деліктне зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України ).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України .

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Судом встановлено, що : позивач після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав у спадок земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 10.5200га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004,цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування Луганська область Кремінський район Бараниківська сільська рада, за межами населеного пункту.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 27.08.2019 року, договір оренди укладений між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агро-98 від 14 вересня 2013 року визнано недійсним та зобов`язано ПСП Агро-98 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку.

Постановою Луганського апеляційного суду від 30 січня 2020 року рішення Коемінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2019 року змінено в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди від 14 вересня 2013 року оренди земельної ділянки загальної площею 10, 5200 га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004 та зобов`язання повернути земельну ділянку, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 на користь позивача 28886, 17 грн за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що 07 квітня 2020 року згідно акту приймання -передачі земельної ділянки відповідач ПСП Агро-98 повернуло ОСОБА_1 земельну ділянку. Тобто, відповідач у 2019 році використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, кошти за користування земельною ділянку позивачу не сплачував.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою за 2019 рік.

Колегія суддів приходить до висновку, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення відповідачем права оренди земельної ділянки, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України .

При цьому, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України ).

Суд першої інстанції помилково кваліфікував правовідносини між сторонами, як такі, що виникли внаслідок завдання збитків у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою в порядку статей 1212-1214 ЦК України .

Установивши, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без внесення орендної плати, суд першої інстанції, дійшов по суті правильного висновку про необхідність задоволення позову, однак ухвалив рішення без застосування норми права, що підлягала застосуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що не доведено використання земельної ділянки відповідачем та те, що діяльність відповідача обмежувала права позивача як власника, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4421680200:09:004:0004, площею 10, 5200 га відповідачем була повернута тільки 07 квітня 2020 року, що підтверджується актом приймання-передачі від 07 квітня 2020 року під час примусового виконання рішення Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2019 року.

Не заслуговують на увагу посилання представника скаржника на те, що відповідачем не використовувалася вказана вище земельна ділянка у зв`язку тим, що ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 26 квітня 2019 року було заборонено відповідачу дії по проведенню Сільськогосподарських робіт на вказаній ділянці, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів того, що ухвала суду була виконана та не надано належних доказів того, що з січня 2019 року відповідач фактично не використовував земельну ділянку. Суду не надано доказів того, що відповідачем в добровільному порядку було повернуто земельну ділянку.

Згідно відповіді Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області від 14.05.2020 року №02-26/440 неодержаний дохід ОСОБА_1 у зв`язку з невикористанням земельної ділянки за 2019 рік складає 33 486, 65 грн.

Доказів на спростування розрахунку коштів, які необхідно було сплачувати за користування спірною земельною ділянкою, відповідачем не надано.

Відповідно до акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі від 29 березня 2021 року розмір збитків складає 140867, 34 грн.

Враховуючи положення ч.1 ст.13 ЦПК України, згідно якої, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, колегія суддів вважає, що збитки у сумі 33486, 65 грн підлягають стягненню на користь позивача і вказана сума не спростована відповідачем належними доказами. Тому в цій частині доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Посилання скаржника на те, що судом в порушення вимог ст.1166 ЦК України не встановлено внаслідок якої протиправної поведінки відповідача йому було завдано шкоду, не встановленого причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалося вище немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів положень глави 83 Цивільного кодексу України , оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийняв правильне по суті рішення про задоволення позову, разом з тим допустив неправильне застосування норми матеріального права, що полягає у незастосуванні норми права, що підлягала застосуванню, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині залишити без змін.

Оскільки апеляційний суд змінює оскаржувані рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 259 , 367 , 374 , 37 6 , 382 , 384 ЦПК України , апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 задовольнити частково.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 серпня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення повного тексту постанови 20 травня 2021 року.

Головуючий

Судді: