Постанова

від 21.05.2021 по справі 440/5730/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 р. Справа № 440/5730/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава по справі № 440/5730/20

за позовом ОСОБА_1

до Начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксани Юріївни

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксани Юріївни (далі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксани Юріївни, що полягає у залишенні без розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.08.2020;

- зобов`язати начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксани Юріївни забезпечити розгляд звернення ОСОБА_1 від 21.08.2020 у встановленому законом порядку та надати обґрунтовану письмову;

- стягнути моральну шкоду у сумі 32 000 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксани Юріївни щодо не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду заяви від 21.08.2020 (реєстраційний №13/0/258-20 від 28.08.2020).

Зобов`язано начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксану Юріївну ( АДРЕСА_1 ) повідомити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про результати розгляду її звернення від 21.08.2020 реєстраційний №13/0/258-20 від 28.08.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру Полтавської області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 210 (двісті десять) грн 20 коп.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року у справі № 440/5730/20 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та прийняти постанову, якою задовольнити позов в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у сумі 32 000 грн. Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачу лише частини витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 210 (двісті десять) грн 20 коп. замість повної суми 840,80 грн.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на ім`я начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області звернулася із заявою від 21.08.2020 про забезпечення розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка зареєстрована відділом 28.08.2020 за номером №13/0/258-20 (а.с. 49).

Як стверджує позивач, відповіді на своє звернення вона не отримала.

Вважаючи порушеним своє право на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви чи скарги, гарантоване статтею 18 Закону України "Про звернення громадян", позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнути моральної шкоди у сумі 32 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди з бездіяльністю відповідача, що виразилася у не направленні відповіді на заяву ОСОБА_1 та позивач не надав до суду доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі, до яких відносяться, зокрема, порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування моральної шкоди на позивача викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №815/6107/17 і від 4 березня 2020 року у справі №815/2215/15, від 14 січня 2021 року у справі № 823/1181/18.

Колегія суддів зазначає, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №818/1429/17, від 28.11.2019 у справі № 826/27549/15.

При цьому колегія суддів зазначає, що треба виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Зазначаючи про моральну шкоду, позивач не обґрунтував належним чином взаємозв`язок моральних страждань позивача із фактом несвоєчасного повідомлення позивача про результати розгляду її заяви від 21.08.2020 №13/0/258-20 відповідачем.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 визначає розмір моральної шкоди у сумі 32000 грн., близько 1000 євро , як вказує позивач.

При цьому, обґрунтовуючи вищевказану суму, позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини, а саме справа Стрижак проти України (заява №72269/01, рішення від 08 листопада 2005 року), справа Тимотієвич проти України (заява № 63158/00, рішення від 08 листопада 2005 року), відповідно до яких судом присуджено за відшкодування нематеріальної шкоди 2000 євро та 2500 євро.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання позивача на вищевказані рішення Європейського суду з прав людини, оскільки вказана сума Європейський судом з прав людини була обґрунтована обставини вищевказаних справ, а саме у справі Стрижак проти України (заява №72269/01, рішення від 08 листопада 2005 року) позивачем оскаржувалась довідка від 4 березня 1997 року в якій містилась недостовірна інформація про закриття провадження за вчинення батьком позивача грабежу, у справі Тимотієвич проти України (заява № 63158/00, рішення від 08 листопада 2005 року) позивач вимагав відшкодування шкоди, завданої його будинку підземними роботами, а отже, обставини у вказаних справах та у цій справі є різними, а тому колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача.

У світлі викладеного колегія суддів також бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена у рішенні у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, у пунктах 95, 96 якого вказано, що заявниці вимагали "значної", але конкретно не визначеної компенсації за моральну шкоду, завдану їм у формі приниження, страждання та тривоги..... моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи… можуть зазнати страждань і тривоги. Але все ж таки,... Суд вважає, що за обставин цієї справи визнання ним порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Таким чином, вимога заявниць про грошову компенсацію не може бути задоволена.

На підставі наведеного, зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції та доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 19.10.2020 № 0.0.1875518501.1 (а.с.24).

Ухвалюючи рішенням від 15.01.2021 року дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру Полтавської області на користь ОСОБА_1 частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 210 (двісті десять) грн 20 коп.

Колегія суддів не погоджується із вказаною судом першої інстанції сумою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що розподіл судових витрат здійснюється в залежності від задоволеної частини позовних вимог.

Із матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у залишенні без розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.08.2020 та зобов`язати відповідача забезпечити розгляд звернення ОСОБА_1 від 21.08.2020 у встановленому законом порядку та надати обґрунтовану письмову.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксани Юріївни щодо не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду заяви від 21.08.2020 (реєстраційний №13/0/258-20 від 28.08.2020) та зобов`язано начальника відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру Полтавської області Іваніщак Оксану Юріївну повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду її звернення від 21.08.2020 реєстраційний №13/0/258-20 від 28.08.2020.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення у цій справі фактично задовольнив позов, проте, обрав інший спосіб захисту прав позивача.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача підлягала стягненню сплачена позивачем сума в розмірі 840,80 грн., як за одну позову вимогу немайнового характеру, яка фактично задоволена.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів їх не приймає з огляду на необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року у справі № 440/5730/20 в частині розподілу судових витрат з прийняттям постанови про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру Полтавської області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840 (вісім сорок) грн 80 коп.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі №440/5730/20 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру Полтавської області на користь ОСОБА_1 частини витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 210 (двісті десять) грн 20 коп., прийняти в цій частині постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру Полтавської області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплатою судового збору, у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року у справі №440/5730/20 в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва