Постанова

від 17.05.2021 по справі 380/6488/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6488/20 пров. № А/857/4841/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко О.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник відповідача Кухар Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (головуючий суддя Кухар Н.А., м.Львів, проголошено 11:14:45) у справі № 380/6488/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13.08.2020 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0005960504 від 05 серпня 2020 року, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 548 000,00 грн.

Позов обґрунтовує тим, що посилання контролюючого органу на відсутність товарно-супровідних документів ПП Жардом є необґрунтованим, оскільки такі є документами, які підлягають до складання між сторонами тієї господарської операції, які є її учасниками, тобто ПП Жардом та перевізником (за умови, що такі відносини були заснованими на договорі). Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не передбачена. Крім того, вказане не свідчить про нереальність господарської операції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0005960504 від 05 серпня 2020 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що проведеним аналізом реєстру податкових накладних встановлено, що ПП Жардом декларує операції з придбання продуктів харчування у вітчизняних постачальників та нерезидентів, а реалізує паливні гранули з лушпиння соняшника, макуха соняшника. Тобто ПП Жардом здійснює маніпулювання податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ охоплені перевіркою, а саме: невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, робіт та послуг. В ЄДРПН відсутні зареєстровані податкові накладні на придбання послуг оренди офісного та складських приміщень. Відсутня інформація про зберігання товарів, транспортування товарів, сертифікати якості виробника придбаних товарів. На порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТзОВ Екопел Трейд безпідставно включено до складу податкового кредиту податок за квітень 2020 року ПДВ в сумі 37033 грн. по взаєморозрахунках із ПП Жардом . Вважає, що за рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху товарів від ПП Жардом , ТзОВ Екопел Трейд завищено дані показники рядка 16.1. Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду Декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року на суму 177 667 грн.. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує. Водночас заявив клопотання про заміну сторони відповідача відповідно до вимог ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подане клопотання суд вважає його таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України відповідача у справі №380/6488/20 з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) на Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090).

Позивач участь повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, що міститься у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року. За результатами перевірки позивача складено акт № 618/05.04/42006675 від 10.07.2020 року.

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2020 року у сумі 548 000 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення № 0005960504 від 05.08.2020 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове законодавство України відповідно до п.3.1 ст. 3 ПК України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 21.1.1, 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо доводів апелянта, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд", які задекларовані у податковому кредиті квітень 2020 року по контрагенту постачальнику ПП Жардом не мали реального товарного характеру, колегія суддів зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" (Покупець) та ПП Жардом (Постачальник) укладено договір поставки від 16.02.2020 року № 16/02/20, згідно з умов якого Постачальник зобов`язується поставити покупцеві паливні гранули соняшника, макуху соняшника, а Покупець зобов`язується прийняти і здійснити оплату загального обсягу Товару. Продавець здійснює постачання товару за власний кошт або орендованими транспортними засобами на склад за адресою: смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 55. При передачі Товару Продавець зобов`язаний передати всю необхідну документацію на Товар: податкову накладну, видаткову накладну, оригінал договору з відповідними підписами і печатками.

На підтвердження обставин виконання даного договору в матеріалах справи наявні договір поставки № 16/02/20 від 16.02.2020 року, видаткові накладні № 1 ЕК-3 від 26.03.2020 року, № 1 ЕК-1 від 26.03.2020 року, № 1 ЕК-2 від 26.03.2020 року, № 3 ЕК-7 від 10.04.2020 року, № 3 ЕК-9 від 10.04.2020 року, № 4/1 ЕК від 14.04.2020 року, № 3 ЕК-10 від 22.04.2020 року, № 3 ЕК-11 від 22.04.2020 року, № 3 ЕК-12 від 23.04.2020 року, № 3 ЕК-13 від 27.04.2020 року, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, посвідчення про якість, податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2020 року, розрахунок коригування суми податку на додану вартість за березень 2020 року, довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2020 року, податкову декларацію з податну на додану вартість за квітень 2020 року, довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2020 року, Акти звірки взаєморозрахунків, рахунки на оплату № 1 ЕК від 19.03.2020 року, № 2 ЕК від 27.03.2020 року, № 3 ЕК від 19.03.2020 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за березень 2020 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за квітень 2020 року, по рахунку 36 за квітень 2020 року, по рахунку 631 за квітень 2020 року, по рахунку 281 за квітень 2020 року, рахунки на оплату № 4 ЕК від 07.04.2020 року, № 5 ЕК від 14.04.2020 року, № 6 ЕК від 22.04.2020 року, № 7 ЕК від 28.04.2020 року, № 3 ЕК-2 від 01.04.2020 року, № 3 ЕК-3 від 01.04.2020 року, № 3 ЕК-4 від 01.04.2020 року, № 3 ЕК-1 від 02.04.2020 року, № 3 ЕК-8 від 02.04.2020 року, № 3 ЕК-5 від 08.04.2020 року, № 4 ЕК від 10.04.2020 року, № 3 ЕК-6 від 10.04.2020 року, банківська виписка за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року, договір оренди нежитлових приміщень № 01/20 ОР, договір оренди нерухомого майна № БТ-01/10/1 від 01.10.2019 року.

Отже, виконання умов укладеного між позивачем та ПП Жардом договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Суми податку на додану вартість були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового періоду) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податковий кодекс України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо нікчемності укладеного позивачем договору з ПП Жардом , які не були направлені на досягнення господарської мети позивача, апелянт зазначає, що такого висновку дійшов у зв`язку з тим, що товари, реалізовані в ході виконання договорів, мають невідоме джерело походження, відсутністю сертифікатів походження товару, товарно-транспортних накладних, а також матеріалами податкових інформацій, однак, як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу, що господарські операції є нікчемними і здійснювались позивачем з метою мінімізації податкових зобов`язань, є лише припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись. Здійснення даного виду господарської діяльності відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Разом з тим, господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ПП Жардом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 380/6488/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 18 травня 2021 року.