Постанова

від 20.05.2021 по справі 640/6182/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2021 року

Київ

справа №640/6182/19

адміністративне провадження №К/9901/36380/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/6182/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром до Одеської митниці ДФС про визнання неправомірними та скасування карток відмови і рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС, правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 вересня 2019 року (суддя - Аверкова В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (головуючий суддя - Василенко Я. М., судді: Кузьменко В. В., Шурко О. І.),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінпром (далі - позивач, ТОВ Фінпром ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення № UA500000/2018/000072/2 від 5 грудня 2018 року про коригування митної вартості товарів, карток відмови № UA500650/2018/01146 від 5 грудня 2018 року та № UA500650/2018/01165 від 14 грудня 2018 року.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що відповідачем порушено встановлену митним законодавством процедуру прийняття спірного рішення та карток відмови, а також те, що зазначені рішення прийняті без урахування всіх обставин, наслідком чого є визнання їх протиправними та скасування.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 3 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

Позивач подав електронну митну декларацію (далі - ЕМД) від 7 листопада 2018 року № UA500650/2018/057451 на оформлення товару легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згоряння, з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, такий, що використовувався - 1 шт., торгівельна марка Bently , модель Bentayga , кузов № НОМЕР_1 , номер шасі - нема даних, номер двигуна - нема даних ; у графі 43 зазначено метод визначення митної вартості - резервний. До зазначеної ЕМД надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 23 серпня 2018 року, коносамент NYCODS794500 від 13 вересня 2018 року, домашній коносамент № 101346762-2 від 5 вересня 2018 року, навантажувальний документ № 1374/2 від 23 жовтня 2018 року, декларацію про походження товару від 23 серпня 2018 року, уніфіковану митну декларацію МД-1 50065М № 0003450, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25 липня 2018 року, висновок про вартісні характеристики товару ТИ181029-008, контракт купівлі-продажу транспортного засобу № 14 від 14 серпня 2018 року, доповнення до контракту від 23 серпня 2018 року, договір про надання послуг митного брокера № 340-10 від 22 жовтня 2018 року, акт фізичного огляду від 25 жовтня 2018 року, довідка про відповідність екологічним нормам від 29 жовтня 2018 року, платіжне доручення № 50 від 19 жовтня 2018 року, платіжне доручення № 51 від 24 жовтня 2018 року.

23 листопада 2018 року позивач подав до відповідача заяву № 355-Т з проханням відповідно до статті 269 Митного кодексу України (далі - МК України) надати дозвіл на відкликання митної декларації від 7 листопада 2018 року № UA500650/2018/057451 у зв`язку з відмовою покупця ТОВ Фінпром від покупки.

Одеська митниця ДФС 5 грудня 2018 року прийняла рішення № UA500000/2018/000072/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість товару скориговано до рівня 162230, 83 дол. США/шт. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що подані документи містили розбіжності, а саме: в поданому до митного оформлення інвойсі та специфікації від 23 серпня 2018 року № 1 вартість транспортного засобу становить 32600 дол. США/шт., при цьому у висновку про вартісні характеристики товару, підготовленому спеціалізованою експертною організацією від 29 жовтня 2018 року № ТИ181029-008 вартість транспортного засобу складає 97950,00 дол. США, однак, декларантом самостійно визначено митну вартість на рівні 110000,00 дол. США/шт. без посилання на будь-який документ, на підставі якого було здійснено дане коригування; згідно з інформацією, отриманою з мережі Інтернет, вартість даного транспортного засобу складає 109278 дол. США/шт.; декларантом не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України. За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою повноти оподаткування було проведено аналіз наявних баз даних та був прийнятий до уваги висновок Департаменту податкових та митних експертиз (далі - ДПМЕ) від 3 грудня 2018 року № 142005901-1967 про вартісні характеристики, з урахуванням якого вартість товару за МД UA № 500650/2018/057451 становить 161830,83 дол. США, що в свою чергу не відповідає рівню митної вартості, заявленої декларантом.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості митним органом відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500650/2018/01146.

14 грудня 2018 року позивач подав митну декларацію (далі - МД) № UA500650/2018/067005 на оформлення товару легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згоряння, з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, такий, що використовувався - 1 шт., торгівельна марка Bently , модель Bentayga , кузов № НОМЕР_1 , номер шасі - нема даних, номер двигуна - нема даних . До зазначеної МД додано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 23 серпня 2018 року, коносамент NYCODS794500 від 13 вересня 2018 року, домашній коносамент № 101346762-2 від 5 вересня 2018 року, навантажувальний документ № 1374/2 від 23 жовтня 2018 року, декларацію про походження товару від 23 серпня 2018 року, уніфіковану митну декларацію МД-1 50065М № 0003450, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25 липня 2018 року, висновок про вартісні характеристики товару ТИ181029-008, контракт купівлі-продажу транспортного засобу № 14 від 14 серпня 2018 року, доповнення до контракту від 23 серпня 2018 року, договір про надання послуг митного брокера № 340-10 від 22 жовтня 2018 року, акт фізичного огляду від 25 жовтня 2018 року, довідку про відповідність екологічним нормам від 29 жовтня 2018 року, платіжне доручення № 50 від 19 жовтня 2018 року, платіжне доручення № 51 від 24 жовтня 2018 року, рахунок від 20 серпня 2018 року, скріншот особистого кабінету від 10 листопада 2018 року.

За результатами перевірки митної декларації відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500650/2018/01165 від 14 грудня 2018 року із зазначенням причини невиконання вимог картки відмови № UA500650/2018/01146, а саме: надати нову ЕМД відповідно до рішення про визначення митної вартості від 5 грудня 2018 року № UA500000/2018/000072/2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення вимог Митного кодексу України та Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 оку № 450 (далі - Положення № 450) прийняв спірне рішення №UA500000/2018/000072/2 від 5 грудня 2018 року про коригування митної вартості товарів, а також склав відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2018/01146 без урахування поданої заяви про відкликання митної декларації від 7 листопада 2018 року №UA500650/2018/057451. Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надав жодних доказів на підтвердження реагування на заяву позивача від 23 листопада 2018 року про відкликання митної декларації, зокрема, відсутні докази на підтвердження наявності підстав для відмови у наданні такого дозволу, про що відповідач зобов`язаний був невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Суд першої інстанції зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для відкликання вказаної митної декларації у зв`язку з тим, що фактично позивач не відмовився від покупки, про що зазначено у заяві про відкликання, не знайшли свого підтвердження, оскільки станом на дату винесення спірного рішення та картки відмови №UA500650/2018/01146 у відповідача були відсутні жодні докази на підтвердження зазначеного. Тобто, станом на дату винесення спірних рішення та картки відмови у відповідача були відсутні правові підстави для вчинення бездіяльності щодо не розгляду заяви про відкликання митної декларації та винесення спірних рішення та картки відмови №UA500650/2018/01146 без урахування зазначеної заяви.

Також суд зазначив, що на підтвердження підстав для прийняття картки відмови №UA500650/2018/01165 від 14 грудня 2018 року, відповідач не надав жодних доказів пов`язаності митної декларації № UA500650/2018/067005 з раніше поданою та в подальшому відкликаною позивачем митною декларацією від 7 листопада 2018 року № UA500650/2018/057451.

При цьому, висновок про протиправність винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500650/2018/01146 від 5 грудня 2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2018/000072/2 від 5 грудня 2018 року є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови №UA500650/2018/01165 від 14 грудня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції. Додатково зазначив, що документи, подані ТОВ Фінпром до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України. При цьому, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням вимог статті 55 МК України. Крім того, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріли справи не містять. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Апеляційний суд дійшов висновку, що експертний висновок щодо рівня цін не є документом, який підтверджує митну вартість товару, та носить консультаційний характер, оскільки при визначенні експертами рівня цін на аналогічний автомобіль були використані джерела інтернет-ресурсів дилерів, а не заводу-виробника. Крім того, в основу даного висновку покладено дані рівня цін, що не містять офіційного характеру. Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем відомості та документи не давали підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, Митниця подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам Митниці, що 7 листопада 2018 року вона повідомила декларанта про необхідність проведення митного огляду товарів. Така обставина відповідно до пункту 34 Положення № 450 свідчить про відсутність підстав для надання згоди на відкликання ЕМД від 7 листопада 2018 року № UA500650/2018/057451. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подання декларантом заяви про надання дозволу на відкликання митної декларації не означає автоматичного її відкликання.

Крім того, не відповідає дійсності твердження позивача в заяві № 355-1 про надання дозволу на відкликання ЕМД № UA500650/2018/057451 від 7 листопада 2018 року про причини, а саме - у зв`язку з тим, що покупець відмовився від покупки , оскільки в подальшому ТОВ Фінпром двічі подало до Одеської митниці ДФС митні декларації № UA500650/2018/067005 від 14 грудня 2018 року та № UA500650/2018/069188 від 28 грудня 2018 року на цей товар. При цьому, у всіх МД у графі 8 Одержувач та в графі 9 Особа, відповідальна за фінансове врегулювання було зазначено ТОВ Фінппом (03022, м. Київ, вул. Максимовича Михайла, буд. 8, офіс 18, ідентифікаційний код юридичної особи - 41547400). Отже, відсутні фактичні обставини, які обумовлювали необхідність відкликання митної декларації № UA500650/2018/057451 від 7 листопада 2018 року.

Митниця зазначає, що в адміністративному позові ТОВ Фінпром не навело жодних аргументів щодо протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови окрім того, що ним було подано заяву про надання дозволу на відкликання митної декларації № UA500650/2018/057451 від 7 листопада 2018 року, зокрема, щодо безпідставності розміру відкоригованої митної вартості.

При цьому, відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що подання заяви про надання дозволу на відкликання митної декларації № UA500650/2018/057451 від 7 листопада 2018 року не може бути обставиною, яка призводить до неможливості прийняття органом доходів та зборів рішення про коригування митної вартості товарів, а отже, подання такої заяви не може вважатися правовою підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості відповідно до положень частини першої статті 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Водночас, ТОВ Фінпром подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500650/2018/067005 від 14 грудня 2018 року, в графі 45 якої зазначило митну вартість 3065482,13 грн (110004 доларів США; курс НБУ на день подання митної декларації - 1 долар США = 27,867006 грн), тобто, зазначило митну вартість товару, визначену декларантом або уповноваженою ним особою, але всупереч положенням пункту 5 частини другої, частини сьомої статті 55 МК України не забезпечило сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення пункту 5 частини другої, частини сьомої статті 55, частини першої-третьої статті 256 МК України Одеська митниця ДФС правомірно видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500650/2018/01165 від 14 грудня 2018 року та роз`яснила вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не застосували положення пункту 2 частини другої статті 52, частини першої, пункту 5 частини другої статті 55, частини першої-третьої статті 64, частини першої-третьої статті 256, частини першої статті 327, частини першої статті 336, частини першої, четвертої статті 337, частини другої статті 338 МК України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Фінпром просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, судові рішення є законними і обґрунтованими, а підстави для їх скасування - відсутні.

Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі.

З огляду на реорганізацію митних органів, на підставі статті 52 КАС України колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну Одеської митниці ДФС на її правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби, для якої усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку вона замінила.

Відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Колегією суддів визначено, що питаннями, які є предметом перевірки в касаційному порядку, є: 1) дотримання позивачем вимог законодавства при поданні заяви про надання згоди на відкликання митної декларації; 2) дотримання Митницею процедури розгляду заяви про надання згоди на відкликання митної декларації; 3) наявність підстав вважати відсутність відмови у наданні згоди на відкликання декларації автоматичним відкликанням митної декларації; 4) відсутність відмови у наданні згоди на відкликання митної декларації як підстава для скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови; 5) правомірність подання декларантом нової митної декларації без урахування рішення про коригування митної вартості та картки відмови; 5) дотримання Митницею вимог законодавства при видачі картки відмови від 14 грудня 2018 року.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Відкликання митної декларації допускається лише до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму.

Частина восьма статті 269 МК України встановлює, що після відкликання або визнання недійсною митної декларації товари, транспортні засоби комерційного призначення, що в ній задекларовані, повинні бути видані з-під митного контролю за заявою декларанта або уповноваженої ним особи, якщо до початку митного оформлення цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення вони перебували у вільному обігу на митній території України, або задекларовані протягом 10 днів до обраного митного режиму.

При цьому, відповідно до частини сьомої зазначеної статті порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначаються Положенням № 450.

Згідно з пунктом 33 Положення № 450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Пунктом 34 Положення №450 визначено, що не дозволяється, зокрема, внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання.

Таким чином, згідно з наведеними нормами декларанту надано право, зокрема, на відкликання митної декларації з наданням копій документів, що підтверджують необхідність її відкликання, якщо такі не подавалися під час митного оформлення. Однак, таке право не є абсолютним, воно має дозвільний характер і обмежується випадками, коли таке відкликання не допускається. Також законодавство закріплює форму реагування (розгляду) Митницею на звернення декларанта за наданням згоди на відкликання митної декларації, а саме: згода надається в усній форму, а відмова має бути письмовою або в електронному вигляді. Водночас, зазначені норми права не звільняють митний орган від обов`язку відреагувати на звернення декларанта про надання згоди на відкликання митної декларації у разі, коли таке звернення відбулося у випадках, які за законодавством не дозволяють надання згоди.

Крім того, стаття 269 МК України, а так само і Положення № 450 не передбачають, що відсутність відповідного реагування Митниці на звернення декларанта є підставою для визнання митної декларації автоматично відкликаною.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відсутність реагування Митниці на звернення декларанта про надання згоди на відкликання митної декларації може свідчити про протиправну бездіяльність Митниці, однак, не свідчить про те, що декларант після такого звернення на власний розсуд може використовувати надані йому права щодо митного оформлення цього ж самого товару без вчинення жодних дій задля отримання відповідної відповіді митного органу на його звернення, зокрема, шляхом звернення до нього за результатами розгляду відповідної заяви, або оскарження бездіяльності в судовому порядку.

За позицією скаржника, подання заяви про надання згоди на відкликання митної декларації відбулося у випадку, яке законодавством визначено як такий, що перешкоджає наданню згоди на відкликання, оскільки 7 листопада 2018 року Митниця повідомила декларанта про необхідність проведення митного огляду товарів, що підпадає під пункт 34 Положення №450.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в такому випадку Митниця зобов`язана була невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави відмови у наданні згоди на відкликання митної декларації, що, однак, може бути підставою для визнання бездіяльності Митниці протиправною.

Разом з тим, суди зазначили, що доказів такого повідомлення декларанта митниця не надала, відповідно, та обставина, що звернення про надання згоди на відкликання митної декларації відбулося у випадку, яке законодавством визначено як такий, що перешкоджає наданню згоди на відкликання, є непідтвердженою і зумовлює протиправність рішення про коригування митної вартості. Водночас, судові рішення не містять правової оцінки, чому вони вважають, що зазначення в картці відмови № UA500650/2018/01165 від 14 грудня 2018 року про наявність такого акта від 7 листопада 2018 року не відповідає дійсності. Суди не перевірили обставини наявності запиту Одеської митниці ДФС від 12 листопада 2018 року №057451 про оцінку колісного транспортного засобу, про наявність якого зазначено у висновку ДПМЕ від 3 грудня 2018 року, тим самим не з`ясували етап митних формальностей, на якій перебувала митна декларація від 7 листопада 2018 року, та чи перешкоджав він наданню згоди на її відкликання.

Однак, з урахуванням позиції відповідача у справі, зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, оскільки можуть свідчити про те, що на час подання заяви про надання згоди на відкликання митної декларації (23 листопада 2018 року) існували причини, які не дозволяли надання згоди на відкликання митної декларації.

Також, суди не з`ясували питання, чи надавалися декларантом до заяви від 23 листопада 2018 року копії документів, що підтверджують необхідність відкликання митної декларації, а висновок судів про безпідставність доводів митниці щодо відсутності фактичних обставин, які б обумовлювали необхідність відкликання митної декларації від 7 листопада 2018 року, не містить достатніх обґрунтувань.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає, що за встановленими судами попередніх інстанцій у цій справі обставинами, відсутність надання згоди на відкликання митної декларації не позбавляло Митницю від обов`язку завершити митні формальності, розпочаті до дня подання такої заяви, враховуючи, що протягом усього часу з моменту подання заяви від 23 листопада 2018 року і до моменту прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 5 грудня 2018 року позивачем не вчинялися дії, зокрема, щодо видачі товару з-під митного контролю, під яким товар перебував з 7 листопада 2018 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що причини відкликання митної декларації не є такими, що впливали на правильність визначення митної вартості, що було предметом перевірки під час виконання митних формальностей, і не є такими, що спростовують підстави, викладені у рішенні про коригування митної вартості.

Посилання ж позивача, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови від 5 грудня 2018 року є незаконними, оскільки прийняті відносно декларації, яка є відкликаною, є безпідставними та суперечать чинному законодавству.

Крім того, суди встановили, що позивач подав 14 грудня 2018 року нову митну декларацію, однак, перелік документів, який наведений судами, суперечить переліку документів, які вказані у графі 44 нової митної декларації № UA500650/2018/067005.

Посилаючись на те, що відповідач не надав доказів пов`язаності першої митної декларації від 7 листопада 2018 року і другої митної декларації від 14 грудня 2018 року, суди не звернули уваги, що до нової митної декларації декларант надав і першу митну декларацію від 7 листопада 2018 року, і картку відмови від 5 грудня 2018 року.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

Отже, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки правомірності дій декларанта щодо надання нової митної декларації від 14 грудня 2018 року в період існування спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови від 5 грудня 2018 року, які позивачем оскаржені не були.

У цій справі суд апеляційної інстанції перевіряв рішення про коригування митної вартості на предмет наявності підстав для його винесення і дійшов висновку, що надані позивачем документи у повному обсязі підтверджували заявлену декларантом митну вартість автомобіля. Однак, такий висновок суду не підтверджений посиланням на конкретні документи, які підтверджують заявлену митну вартість за шостим методом, проте, враховуючи мотиви, які викладені у рішенні про коригування митної вартості від 5 грудня 2018 року, наявність конкретного документа, який підтверджує числові показники заявленої митної вартості має істотне значення у цій справі.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про поверхневий підхід судів попередніх інстанцій до вирішення спору, який виник між сторонами, оскільки предметом доказування у цій справі було не тільки питання правомірності дій Митниці щодо відсутності реагування на подану декларантом заяву про надання згоди на відкликання митної декларації, але й питання дотримання позивачем вимог законодавства щодо подання такої заяви, вплив відсутності відмови у наданні згоди на відкликання митної декларації у спірних правовідносинах на правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості та картки відмови від 5 грудня 2018 року, правомірність дій декларанта щодо подання нової митної декларації на той самий товар, від придбання якого, як зазначено у заяві від 23 листопада 2018 року покупець відмовився, без урахування при цьому рішення про коригування митної вартості та картки відмови від 5 грудня 2018 року, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України).

Відповідно до частин першої і четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилаючись на відсутність доказів з боку відповідача, суди попередніх інстанцій поверхнево дослідили і оцінили наявні в матеріалах справи докази, що не відповідає вимогам статті 90 КАС України і призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України. Матеріали справи не містять доказів витребування у Митниці або позивача документів, яких на переконання судів не вистачало для встановлення усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Фактично, зміст судових рішень відтворює позицію ТОВ Фінпром у цій справі, однак, не містять обґрунтованих доводів на спростування доводів Одеської митниці ДФС.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС, правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби, задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 640/6182/19 скасувати.

Справу № 640/6182/19 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко