Ухвала

від 20.05.2021 по справі 607/1569/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 607/1569/19

провадження № 61-5516св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи :

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Будова-Захід ,

третя особа - Байківецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2019 року у складі судді

Ромазана В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід , третя особа - Байківецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання договору, стягнення грошових коштів та нарахованої пені, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід до ОСОБА_1 про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід (далі - ТОВ Будова-Захід ) про розірвання договору, стягнення грошових коштів та нарахованої пені.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 28 травня 2010 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством Тернопільська фірма Будівельник (далі - ПП ТФ Будівельник ) укладено договір, згідно з умовами якого підприємство прийняло позивача до участі у пайовому будівництві двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

17 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Будова-Захід укладено договір № 57/02/12-Ті, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося завершити будівництво вказаної квартири у ІІ кварталі 2012 року із здачею в експлуатацію у ІІ кварталі 2014 року.

Оскільки на момент укладення договору викуплена вартість 40,0 кв. м квартири становила 174 000,00 грн, то позивач був зобов`язаний доплатити товариству за 22,63 кв. м не викупленої площі - 105 161,00 грн частинами.

Сторони дійшли згоди про те, що відповідач у рахунок отриманих від позивача кредиторських вимог до ПП ТФ Будівельник зобов`язується збудувати будинок, який був предметом договірних правовідносин з ПП ТФ Будівельник .

Вартість права вимоги до ПП ТФ Будівельник , яка передається за договором, сторонами визначено в розмірі 174 000,00 грн, а вартість не викупленої площі - в розмірі 105 161,00 грн.

ОСОБА_1 сплатив безпосередньо відповідачу 114 310,00 грн, а тому, на думку позивача, загальну вартість замовлення за договором слід визначити із суми, сплаченої за основним договором, - 174 000,00 грн та суми, сплаченої позивачем відповідачу за спірним договором, - 114 310,00 грн, що разом становить 288 310,00 грн.

Відповідач своїх договірних зобов`язань не виконав, готовність незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , становить 3 %.

У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_1 просив суд розірвати спірний договір та стягнути із ТОВ Будова-Захід на його користь суму коштів у розмірі 288 310,00 грн, сплачених ним за 62,63 кв. м проектної загальної площі квартири.

Крім того, посилаючись на положення Закону України Про захист прав споживачів , просив стягнути із ТОВ Будова-Захід на його користь

14 314 591,50 грн пені, виходячи із розрахунку (288 310 грн х 3 % х 1 655 днів прострочення) за прострочення виконання завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію за період із 01 липня 2014 року до 11 січня

2019 року.

У березні 2019 року ПП ТФ Будівельник звернулося до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про розірвання договору № 57/02/12-Ті від 17 лютого 2012 року у зв`язку з істотними порушеннями умов цього договору.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 не дотримувався графіку сплати платежів, який визначено умовами договору.

У порушення умов договору 28 листопада 2014 року за вимогою ОСОБА_1 позивачу повернуто відповідно до акта прийому-передачі договір, який укладено між ним та ПП ТФ Будівельник , а також квитанції, які підтверджують оплату згідно з договором. Відсутність вказаних документів позбавляє права товариства бути кредитором ПП ТФ Будівельник .

ПП ТФ Будівельник направлялися листи із проханням дотримуватися умов договору, проводилися збори за участю представників органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, на які були запрошені фізичні особи - учасники договорів. Однак з об`єктивних причин та з дій учасників договірних правовідносин, які чинили перешкоди в завершенні будівництва житлового будинку, товариство позбавлено права користування земельною ділянкою і, відповідно, не має можливості проводити будь-які будівельні роботи.

Посилаючись на вказані обставини, ПП ТФ Будівельник просило суд задовольнити зустрічні позовні вимоги та розірвати спірний договір

№ 57/02/12-Ті від 17 лютого 2012 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року частково задоволено первісний позов ОСОБА_1 до ТОВ Будова-Захід .

Розірвано договір № 57/02/12-Ті від 17 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Будова-Захід , про завершення будівництва квартири.

Стягнуто із ТОВ Будова-Захід на користь ОСОБА_1 114 310,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ Будова-Захід до ОСОБА_1 про розірвання договору відмовлено.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги у частині розірвання спірного договору та стягнення грошових коштів, сплачених на його виконання, суд першої інстанції зробив висновок про те, що істотне порушення умов договору та фактичне невиконання у визначені строки завершення будівництва багатоквартирного будинку і здачі його в експлуатацію є підставою для його розірвання та стягнення з відповідача на користь позивача коштів, які безпосередньо внесено товариству.

Разом із тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ Будова-Захід на його користь коштів у розмірі 174 000,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки вказаних коштів ОСОБА_1 за спірним договором зазначеному товариству не сплачував, позивачем не надано доказів того, що спірна грошова сума отримана відповідачем від ПП ТФ Будівельник .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, суд першої інстанції вважав, що правовідносини між позивачем та відповідачем не охоплюються нормами Закону України Про захист прав споживачів , а тому вказані вимоги є безпідставними.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ТОВ Будова-Захід , суд першої інстанції виходив із того, що саме ТОВ Будова-Захід істотно порушило умови спірного договору, не виконало зобов`язання за вказаним правочином, крім того, ОСОБА_1 внесено кошти, як передбачено умовами договору, що не позбавляло можливості товариства виконати зобов`язання.

Не погодившись із зазначеним рішенням у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, позивач за первісним позовом

ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року переглядалося у межах відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені. Суд апеляційної інстанції перевіряв законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто лише в частині позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення пені.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року

у частині стягнення пені скасовано та ухвалено нове судове рішення

в цій частині.

Стягнуто з ТОВ Будова-Захід на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн пені.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

20 березня 2020 року ТОВ Будова-Захід подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2019 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивування підстав стягнення коштів у розмірі 114 310,00 грн, визнати ці кошти безпідставно набутим майном.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року справа № 607/1569/19 надійшла до Верховного Суду.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, з урахуванням доводів касаційної скарги та з аналізу доданих до неї матеріалів, Верховний Суд виходив із необхідності дотримання права особи на доступ до суду, недопущення створення перешкод скаржнику у доступі до правосуддя та дотримання принципу формування єдиної правозастосовчої практики.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.

Однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист.

Разом із тим, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження щодо оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів з огляду на наступне .

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно зі статтею 17 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції .

Процесуальний закон визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, а також встановлює спеціальний порядок такого оскарження, зокрема, в касаційному порядку рішення суду першої інстанції може бути оскаржене лише після його перегляду в апеляційному порядку .

У справі, що переглядається, встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року частково задоволено первісний позов ОСОБА_1 до ТОВ Будова-Захід . Розірвано договір

№ 57/02/12-Ті від 17 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та

ТОВ Будова-Захід , про завершення будівництва квартири. Стягнуто із ТОВ Будова-Захід на користь ОСОБА_1 114 310,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, позивач за первісним позовом

ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року переглядалося у межах відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року

у частині стягнення пені скасовано та ухвалено нове судове рішення

в цій частині. Стягнуто з ТОВ Будова-Захід на користь ОСОБА_1

30 000,00 грн пені.

Отже, ТОВ Будова-Захід не скористалося своїм процесуальним правом на звернення до суду з апеляційною скаргою з метою оскарження рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог про розірвання договору та стягнення грошових коштів та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Разом із тим, касаційна скарга подана ТОВ Будова-Захід на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року в частині стягнення грошових коштів. У мотивувальній та прохальній частинах касаційної скарги ТОВ Будова-Захід просить змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення

із ТОВ Будова-Захід на користь ОСОБА_1 114 310,00 грн та вважати вказані грошові кошти безпідставно набутим майном із застосуванням до спірних правовідносин правового механізму, передбаченого статтею

1212 ЦК України.

У статті 3 Закону України Про судоустрій і статус суддів , яким визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, визначено систему судів загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, правова конструкція суд, встановлений законом стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність судового рішення щодо осіб, які касаційну скаргу на таке судове рішення не подавали.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині, яка не оскаржувалася в апеляційному порядку, не може бути переглянуте у касаційному порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, ухвалах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 752/4838/15,

від 22 лютого 2021 року у справі № 209/2730/19.

З огляду на зазначене, звернення ТОВ Будова -Захід із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року

в частині задоволення позовної вимоги про стягнення із ТОВ Будова-Захід на користь ОСОБА_1 114 310,00 грн є передчасним, оскільки без перегляду в апеляційному порядку таке рішення оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суд касаційної інстанції в межах відкритого касаційного провадження, встановивши, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, має процесуальну можливість зробити висновок про закриття касаційного провадження на підставі статті 389 ЦПК України.

Таким чином, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення

із ТОВ Будова -Захід на користь ОСОБА_1 114 310,00 грн не підлягає оскарженню в касаційному порядку, оскільки не переглядалося в частині позовної вимоги про стягнення грошових коштів в апеляційному порядку,

а тому здійснення касаційного розгляду є неможливим, у зв`язку з чим відкрите ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Будова-Захід на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2019 року підлягає закриттю.

Керуючись статтями 389, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2019 року закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук