Рішення

від 18.05.2021 по справі 456/4810/20

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4810/20

Провадження № 2/456/39/2021

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря Сунак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до Грабовецько - Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання рішення сільської ради протиправним та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням викладених вимог просить постановити рішення яким визнати рішення ХХІ сесії УІІ демократичного скликання Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 21.03.2019 № 172 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність на території Стинавської сільської ради ОСОБА_2 протиправним, а також визнати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1395 га. у АДРЕСА_1 на території Стинавської сільської ради, яка зареєстрована 28.03.2019 за ОСОБА_2 , кадастровий номер 4625387200:01013:0031 недійсною.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що вона проживає у с. В.Стинава, Стриського району Львівської області у буд. АДРЕСА_2 . Поруч з її господарством проживає ОСОБА_2 у буд. АДРЕСА_1 . Їхні земельні ділянки є суміжними.

Рішенням ХХI сесії YII демократичного скликання Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 21.03.2019 № 172 відповідачці було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1395 га. за рахунок земель житлової та громадської забудови у межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Стинавської сільської ради кадастровий номер 4625387200:01:013:0031. На підставі цього рішення ОСОБА_2 28.03.2019 провела державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку. Однак вважає дане рішення сільської ради незаконним, оскільки до неї з питанням розмежування меж земельних ділянок ніхто не звертався, ніякого акту розмежування земельних ділянок вона не підписувала.

З приводу встановлення меж земельних ділянок між нею та ОСОБА_2 виникають постійні суперечки та непорозуміння, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду.

Позивач та представник позивача адвокат Волоховський О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили такі задоволити.

Уповноважений представник відповідача Грабовецько - Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області в судове засіданні не з`явився, відзиву на позов не надіслав, подали заяву згідно якої просили проводити розгляд справи без їхньої участі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомила, письмові пояснення щодо позову не подала.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у відповідності до рішення земельно - узгоджувальної комісії Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 13.11.2018 оформленого протоколом №14 за участю голови комісії Цихуляк В.Б., землевпорядника ОСОБА_3 та членів комісії було розглянуто заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок з метою передачі її у власність, орієнтованою площею 0,14 га для особистого житлового будівництва. Зі слів голови комісії, такий вказав, що дана земельна ділянка є присадибною, загороджена по париметру металевою сіткою і мотиву для відмови немає, тому комісія вирішила надати попередню згоду на виготовлення технічної документації./а.с.9/

В подальшому рішенням Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області № 172 від 21.03.2019 ОСОБА_2 було затверджено технічну документацію із землеюстрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) з метою передачі її безоплатно увласність загальною площею 0,1395 га. кадастровий номер 4625387200:01:013:0031 за рахунок земель житлової та громадської забудови у межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Стинавської сільсьокої ради та передано вказану земельну ділянку безоплатно у власність ОСОБА_2 ./а.с.7/

28.03.2019 земельна ділянка площею 0,1395 га кадастровий номер 4625387200:01:013:0031 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , що стверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 161694388 від 01.04.2019./а.с.8/

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.2,3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди

недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 90 ЗК України права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статей 140, 141 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства. Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених цим Кодексом

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".(ст.126 ЗК України)

Частиною 1 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

У частині другій ст. 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Разом з тим ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд лише сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Згідно зі ст. ст. 81, 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Доказування не може ґрунтуватися на припущення. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодесом випадках.

Позивачем до позовної заяви долучено копію технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 .Стинава виготовленого на її замовлення при цьому не долучено документу який б підтверджував право власності на вказаний житловий будинок, а також витяг про право власності чи право користування на земельну ділянку, яка межує з земельною ділянкою відповідача, з приводу якої виник спір.

Долучені копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 177489459, згідно якого ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 46225387200:01:007:0067, загальною площею 0,125 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а також копія витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку кадастровий номер 4625387200:05:000:0109 загальною площею 0,1828 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої згідно відомостей є ОСОБА_4 не є належними та достовірними доказами які б підтверджували заявлені вимоги. З таких

не можливо встановити факт того, що відповідач є суміжним з позивачем землекористувачем земельної ділянки, та якої саме земельної ділянки, а також чи вказані документи взагалі підтверджують факт порушення прав та інтересів позивача.

Таким чином позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушення її права на земельну ділянку яка належить їй на праві власності чи праві користування, з огляду на відсутність доказів, які б дозволили ідентифікувати конфігурацію і точне місце розташування її земельної ділянки, по відношенню до земельної ділянки відповідача, відповідно не доведено, що саме відповідачем, як суміжним землекористувачем, порушено межі належної їй земельної ділянки.

Доводи позивача про те, що вона акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж не бачила, такий їй не вручали та вона такий не підписувала не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так у відповідності до правового висновку викладеного у постанові Верховного суду від 04.03.2021 (справа № 709/809/17), який суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Не підписання суміжним користувачем акту погодження меж чи відсутність такого акту не може бути безумовною підставою для скасування державного акту.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

У відповідності до ч.2 ст.13 ЦПК України суд не наділений функцією доказування та не вправі збирати докази, в той же час позивачем у судовому засіданні та її представником не заявлялось жодних клопотань про витребування доказів, на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) з метою передачі її безоплатно у власніть ОСОБА_2 загальною площею 0,1395 га. кадастровий номер 4625387200:01:013:0031.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку,що позивачем не доведено того факту, що рішення Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 21.03.2019 № 172 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,1395 га, кадастровий № 4625387200:01:013:0031 у натурі та передачу її у власність на території Стинавсьокої сільсокї ради ОСОБА_2 прийнято із порушенням закону та що таким відповідно порушені її права та законні інтереси, а державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 є недійсною.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання рішення Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 21.03.2019 № 172 протиправним та відповідно визнання державної реєстрації права власності на земельну дляянку площею 0,1395 га. у АДРЕСА_1 на території Стинавської сільської ради зареєстрованої 28.03.2019 за ОСОБА_2 недійсною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Гарбовецько - Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання рішення сільської ради протиправним та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку недійсною,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н. М. Янів