Постанова

від 20.05.2021 по справі 942/485/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Стеценко О.С.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 942/485/20

Провадження № 22-ц/810/132/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської селищної ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Стеценко О.С.,

за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської селищної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що з 01 серпня 1999 року він перебував у трудових відносинах з Новопсковським РТМО. Відповідно до наказу Новопсковського РТМО № 34 від 01 лютого 2001 року позивача було призначено на посаду лікаря стоматолога поліклінічного відділення.

Рішенням сесії Новопсковської районної ради № 38 від 23 грудня 2019 року Новопсковське РТМО реорганізовано в Комунальне некомерційне підприємство Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради .

28 січня 2020 року листом б/н в.о. головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради позивача було попереджено про наступне звільнення через скорочення штату працівників. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці позивачу не були запропоновані наявні вакантні посади, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Наказом Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради № 92-к від 31 березня 2020 року позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнено з роботи, у зв`язку з скороченням штату працівників.

Позивач вважає звільнення протиправним та незаконним та посилався на те, що згідно трудової книжки позивача з 01 серпня 1999 року по 31 березня 2020 року позивач безперервно працював у відповідача, його безперервний стаж на даному підприємстві складає 20 років 8 місяців. На момент звільнення позивач мав вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності Стоматологія , що підтверджується посвідченням № 2/4 про проходження атестації. Вирішуючи питання про його звільнення відповідач залишив поза увагою дані обставини та вимоги ст. 42 КЗпП України і не взяв до уваги переважне право позивача на залишення на роботі та залишив працювати працівників, які не мають кваліфікаційної категорії з даної спеціальності та мають менший безперервний стаж.

Позивач посилався на те, що при його звільненні порушено ст.49-2 КЗпП України, йому не було запропоновано вакантні посади.

Незаконним звільненням йому спричинена моральна шкода, яка полягає у вимушених змінах у життєвих і виробничих стосунках, суттєвому зниженні престижу, ділової репутації, необхідності тривалого часу та витрачення надмірних зусиль для відновлення душевного стану та звичайного способу життя. Незаконним звільненням позивач позбавлений матеріальних благ у вигляді винагороди за працю. На своєму утриманні позивач має колишню дружину та малолітнього сина, а також повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, тому, залишившись без роботи, позивач залишився без засобів для існування та без засобів для утримання своєї родини, що призводить до нестерпних душевних страждань. Після його звільнення позивач отримав стрес, стан його здоров`я суттєво погіршився.

У зв`язку з викладеним, просив суд скасувати наказ головного лікарня Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради № 92-к від 31 березня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога поліклінічного відділення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників; поновити на посаді лікаря- стоматолога Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради ; стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні; моральну шкоду у розмірі 75000,00 грн; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді лікаря- стоматолога Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради , вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради в частині скасування наказу головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради № 92-к від 31 березня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря - стоматолога поліклінічного відділення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради .

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 49508, 88 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів, моральну шкоду у сумі 5000, 00 грн, судовий збір у сумі 56, 05 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць підлягає не гайному виконанню.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині стягнення моральної шкоди і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що установивши, що відповідач незаконно звільнив позивача з роботи, суд першої інстанції невірно розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Оскільки середній заробіток підлягає нарахуванню починаючи з 01 квітня 2020 року то суду першої інстанції необхідно було обчислювати середню заробітну плату за лютий та березень 2020 року, а не січень-лютий 2020 року.

Скаржник посилається на те, що з 01 вересня 2020 року відбулося підвищення мінімальної заробітної плати та розміру посадових окладів (тарифної ставки) працівників бюджетної сфери. При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягав застосуванню коефіцієнт зростання заробітної плати з 1 вересня 2020 року, який становить 1, 0585. Скаржник посилається на те, що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 57354, 09 грн.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди не врахував характер та обсяг його страждань (фізичних, душевних, психічних), які зазнав позивач. Суд не взяв до уваги покази свідків, не приділив належної уваги медичній документації, яка була надана позивачем для підтвердження погіршення його здоров`я через незаконне звільнення. Суд першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди не звернув уваги на інші обставини, що впливають на розмір моральної шкоди, які зазначені позивачем у позовній заяві.

Суд протиправно не зупинив провадження у справі до розгляду іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, а саме справи №942/1289/20 щодо скасування наказу відповідача від 09 вересня 2020 року №294-к.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської селищної ради апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 49508, 88 грн та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради та відмови в решті позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується учасниками справи, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 49508, 88 грн та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив, з того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Новопсковським РТМО з 01.08.1999 року, з 01 лютого 2001 року позивача було переведено на посаду лікаря стоматолога терапевтично - поліклінічного відділення.

В період своєї трудової діяльності позивач неодноразово підвищував свою кваліфікацію, про що свідчать відповідні сертифікати.

27 грудня 2019 року в.о. головного лікаря звернувся до в.о. голови Новопсковської районної організації професійної спілки працівників охорони здоров`я України з листом, в якому повідомив про скорочення чисельності та штату працівників КНП Новопсковське ТМО .

28 січня 2020 року позивач був попереджений про скорочення штату працівників та подальше звільнення з посади лікаря-стоматолога та повідомлено про відсутність вакантних посад на підприємстві.

Наказом № 92-к від 31 березня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників позивача було звільнено з посади лікаря - стоматолога поліклінічного відділення з 31 березня 2020 року.

Наказом № 294-к від 09 вересня 2020 року скасовано наказ № 92-к від 31 березня 2020 року в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога поліклінічного відділення з 01 квітня 2020 року.

Задовольняючи вимоги позивач про поновлення на роботі, суд першої інстанції взяв до уваги заяву відповідача про часткове визнання позову, дійшов висновку, що часткове визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та дійшов висновку про поновлення позивача на посаді лікаря - стоматолога поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районої ради .

Рішення суду в цій частині учасниками справи не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд першої інстанції встановив, що період вимушеного прогулу становить з 01 квітня 2010 року по 23 грудня 2020 року (дата постановлення судового рішення про поновлення позивач -184 робочі дні). Здійснив розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу із заробітної плати за січень та лютий 2020 року та дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49508, 88 грн.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Оскільки позивача звільнено 31 березня 2020 року, то період вимушеного прогулу становить з 01 квітня 2020 року по 23 грудня 2020 року ( дата ухвалення судового рішення про поновлення на роботі).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу має обраховуватися із середньої заробітної плати за лютий та березень 2020 року.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині, що суд першої інстанції помилково для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснив розрахунок із середньої заробітної плати за січень - лютий 2020 року і розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не в повній мірі відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100.

Згідно довідки №112 від 13.01.2021 року та довідки № 990 від 13.04.2021 року, яка надана Комунальним некомерційним підприємством Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської селищної ради , нарахована заробітна плата за лютий складається з основної заробітної плати (4294,80 грн), надбавки за вислугу років (1298,85 грн), фактичної ургентності (34,71 грн) та чергової відпустки (381,48 грн).

Заробітна плата за березень складається з основної заробітної плати (2954,10 грн), надбавки за вислугу років (886,23 грн), чергової відпустки (3057,12 грн), компенсації за невикористану відпустку (5158,89грн), матеріальної допомоги на оздоровлення (4772,00 грн) та вихідної допомоги (5325,56 грн).

Фактично позивачем відпрацьовано у лютому 119,8 годин, у березні - 85,8 годин.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням вище наведеного, середньогодинна заробітна плата позивача становить 46, 05 грн (4294,80+34,71+1298,85+2954,10+886,23) / (119,8+85,8).

Згідно довідки відповідача від 02 грудня 2020 року №3262 ОСОБА_1 працював по 33 годинному робочому часу.

Норми робочого часу при 33-годинному робочому тижні за період квітень-грудень 2020 року згідно інформації Міністерства соціальної політики України становлять: квітень -138,6 годин, травень -125,4 годин, червень -132 години, липень -151,6 годин, серпень -132 години, вересень -145,2 години, жовтень -138,6 годин, листопад -138,6 годин, грудень -145,2 години (по 23 грудня 2020 року включно - 112,2 години).

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 55932, 12 грн: квітнень 138,6 годин * 46,05 = 6382,53 грн, травень - 125,4 годин *46,05 = 5774,67 грн, червень -132 години * 46,05 = 6078,60 грн, липень - 151,6 годин * 46, 05 = 6990, 39 грн, серпень - 132 години *46, 05 = 6078,60 грн, вересень - 145,2 години *46, 05 =66686, 46 грн, жовтень - 138,6 годин *46, 05= 6382, 53 грн, листопад - 138,6 годин *46, 05= 6382, 53 грн, грудень -112,2 години * 24.05= 5166, 81 грн.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен з 1 вересня 2020 року коригуватися на коефіцієнт зростання заробітної плати 1, 0585, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення Порядок обчислення середньої заробітної плати, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (із змінами) не містив таких положень. А позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції вимоги про застосування з 01 вересня 2020 року при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу коефіцієнту зростання заробітної плати 1, 0585 такі вимоги не заявлялися. Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Положення статті 237-1 КЗпП України містять перелік юридичних фактів, які є підставою виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди

Так, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статті 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За роз`ясненнями, наведеними в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), - відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, - обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачу внаслідок незаконних дій відповідача було завдано моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що звільнення позивача, як фахівця, який має досвід роботи більше 20 років може не негативно вплинути на його нормальні життєві зв`язки, звільнення позивача підірвав авторитет останнього в очах пацієнтів. Позивач зазнав психологічних страждань та вимушений був звертатися до лікарів за медичною допомогою, позивач залишився без засобів існування, позбувся коштів на утримання сім`ї зазнав моральних страждань.

Разом з тим, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд правильно зазначив, що вказаний позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в достатній мірі не обґрунтований та завищений, дійшовши обґрунтованого висновку щодо визначення розміру відшкодування в сумі 5000, 00 грн.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що суд визначаючи розмір моральної шкоди не врахував характер та обсяг страждань позивача (фізичних, душевних, психічних), не повно врахував стан його здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунків, ступінь зниження престижу, ділової репутації, не звернув уваги на інші обставини, що впливають на розмір моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки при визначені розміру моральної шкоди судом враховані обставини, на які посилався позивач, характер порушення прав позивача, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань, протиправність дій відповідача, тяжкість та істотність вимушених змін у житті після втрати роботи, зусилля, що вжиті позивачем для відновлення своїх трудових прав.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не зупинив провадження у справі до розгляду справи №942/1289/20 щодо скасуванню наказу КНП Новопсковське ТМО від 09 вересня 2020 року №294 -к, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження по справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зібрані докази по справі дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року в оскаржуваній частині про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районої ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення, стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської селищної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55932,12 грн без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів. В іншій оскаржуваній частині, щодо стягнення моральної шкоди, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі ч.1 ст. 430 ЦПК України постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції від 23 квітня 2020 року позивачем сплачено судовий збір за подану позовну заяву в сумі 840, 80 грн, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено 2522, 42 грн, що підтверджується квитанцією від 25.01.2021 року на суму 1261, 21 грн (а.с.231) та квитанцією від 20.02.2021 року на суму 1261, 20 грн (а.с.262).

З урахуванням вимог Закону України Про судовий збір при поданні апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1985, 31 грн.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору, сплаченого як за подання позовної заяви, так і апеляційної скарги, за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди в сумі 1195, 61 грн. Надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 537, 11 грн може бути повернутий позивачу за його заявою у визначеному законом порядку.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року в оскаржуваній частині про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської селищної ради , місцезнаходження: Луганська обл., смт. Новопсков, вул. Українська, 101 А, код ЄДРПОУ 01983594 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55932, 12 грн без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1195,61грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 21 травня 2021 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді О.Ю. Карташов

В.А. Коновалова