Постанова

від 19.05.2021 по справі 484/3050/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.05.21

22-ц/812/835/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 484/3050/17

Провадження № 22-ц/812/835/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д.А. в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_2 до Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Другої Первомайської державної нотаріальної контори Сіраченко Тетяна Петрівна, про тлумачення заповіту та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про тлумачення заповіту та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 25 серпня 2009 року її сваха ОСОБА_3 склала заповіт, в якому зазначила, що на випадок її смерті робить таке розпорядження: все моє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що я буду мати право за законом на день своєї смерті, я заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 березня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, в якому зазначила : на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: Належну мені за Законом 1/4 частину земельної ділянки, розташовану на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва я заповідаю своєму синові, ОСОБА_1 . Дану земельну ділянку ОСОБА_3 повинна була набути у власність після смерті свого чоловіка як обов`язкову частку у спадщині на підставі ч. 1 ст. 1241 ЦК України.

Але 17 березня 2011 року ОСОБА_3 на підставі заяви, яку вона подала секретарю виконкому Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області і яка зареєстрована в реєстрі № 6, відмовилася на користь свого сина, ОСОБА_1 , від належної їй обов`язкової частки у спадщині, а саме від 1/4 частини земельної ділянки, кадастровий № 4825485500:04:000:0004, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7229 га, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Проте, 18 березня 2011 року на цю ж саму 1/4 частину земельної ділянки, яка мала належати ОСОБА_3 за законом після смерті її чоловіка і від якої відповідно до заяви від 17.01.2011 року вона відмовилась, секретар виконкому Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області помилково крім відмови зареєструвала ще й заповіт.

Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа заводилася Першою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області. Згідно до витягу з Держземкадастру вищезазначена земельна ділянка, кадастровий № 4825485500:04:000:0004, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7229 га, розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, повністю знаходилася у приватній власності ОСОБА_1 , проте позивачка вважає, що вона складається з 3/4 частки, отриманих ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , та 1/4 частки обов`язкової долі ОСОБА_3 , від якої вона відмовилась на користь сина ОСОБА_1 .

В ситуації, яка склалася, позивачка вважає, що за своїм змістом розпорядження спадкодавця - ОСОБА_3 за заповітом, зареєстрованим в реєстрі за № 34 від 25.08.2009 року, посвідченим секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, було спрямоване на те, щоб заповісти їй, ОСОБА_2 , земельну ділянку, кадастровий № 4825485500:04:00:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7169 га, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № 11203919, виданого 19.10.2013 року.

Також вважає, що за своїм змістом заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 10 від 18.03.2011 року, посвідчений секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, спрямований на те, щоб заповісти ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки, кадастровий №45485500:04:000:0004, яку ОСОБА_3 мала отримати у спадок після смерті свого чоловіка як обов`язкову частку у спадщині, але відповідно до заяви від 17.03.2011 року про відмову від обов`язкової частки відмовилась на користь ОСОБА_1 , інші 3/4 частини вищезгаданої земельної ділянки ОСОБА_1 одержав у спадок від батька - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається з земельної ділянки, кадастровий № 4825485500:04:00:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7169 га, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № 11203919, виданого 19.10.2013 року, яку вона згідно заповіту, зареєстрованого в реєстрі за № 34 від 25.08.2009 року, посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, заповіла ОСОБА_2 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 85/2015 від 10.03.2015 року за заявами про прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Але відповідно до постанови державного нотаріуса Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 25.02.2016 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно з посиланням на те, що майно зазначене в заповіті від 18.03.2011 року на ім`я ОСОБА_1 чітко не визначене, не вказані його точні реквізити, зміст тлумачиться неоднозначно, не конкретно. Не можна з`ясувати 1/4 частина якої саме земельної ділянки заповідалась ОСОБА_3 ОСОБА_1 та яка доля 3/4 частин земельної ділянки.

В зв`язку з чим, ОСОБА_2 не може отримати свідоцтво про право власності на земельну ділянку(пай) в порядку спадкування за заповітом. З даного приводу вона звернулася до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку (пай), але відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.03.2017 року їй було відмовлено через неясність в тлумаченні заповітів. З приводу оформлення спадкового майна вона звернулася до Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області. 19.05.2017 року відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів та тлумачення заповітів. Оскільки після смерті спадкодавиці оригінали правовстановлюючих документів у неї попросив та не віддав орендатор земельної ділянки ОСОБА_5 , вона з даного приводу зверталась до Первомайського ВП Миколаївської області, але їй було порекомендовано звертатися з даного питання до суду, оскільки в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину (лист № 6352/70-17 від 26.04.2017 року).

Враховуючи те, що в неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкову земельну ділянку, кадастровий № 4825485500:04:00:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7169 га, на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на дану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19.05.2017 року.

Посилаючись на викладене та ст. 213 ЦК України просила:

- здійснити тлумачення заповіту складеного ОСОБА_3 , 25.08.2009 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за № 34, щодо встановлення справжньої волі спадкодавця щодо заповідання їй, ОСОБА_2 , земельної ділянки, кадастровий № 4825485500:04:00:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7169 га, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № 11203919, виданого 19.10.2013 року;

- здійснити тлумачення заповіту від 18.03.2011 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за № 10;

- визнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку, кадастровий № 4825485500:04:00:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7169 га, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № 11203919, виданого 19.10.2013 року в порядку спадкування за заповітом після смерті, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

05 жовтня 2020 року представник позивачки ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив замінити в мотивувальній частині позовної заяви помилково вказаний кадастровий номер 4825485500:04:00:0001 спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7169 га, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на її дійсний кадастровий номер 4825485500:04:000:0001, та прийняти до розгляду позовні вимоги в наступній редакції: здійснити тлумачення заповіту складеного ОСОБА_3 25.08.2009 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за № 34 та заповіту складеного ОСОБА_3 18.03.2011 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за № 10, щодо встановлення справжньої волі спадкодавця щодо заповідання ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 4825485500:04:000:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7169 га, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Кіровоградської області, а також визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4825485500:04:000:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7169 га, розташовану на території Полтавської сільської ради Первомайського району Кіровоградської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте від позовних вимог про тлумачення заповіту від 18.03.2011 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за № 10, позивачка в установленому законом порядку не відмовилася, а судом не приймалася ухвала про прийняття відмови від даних позовних вимог та закриття провадження у справі з цих підстав відносно зазначених позовних вимог.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Розтлумачено зміст заповіту, складеного 18 березня 2011 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 10, а саме волю заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала своєму сину ОСОБА_1 , яку необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки розміром 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0004, на яку ОСОБА_3 на час складання заповіту мала право, як на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Розтлумачено зміст заповіту, складеного 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 34, а саме волю заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 , яку необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_2 все майно, яке складається із земельної ділянки розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0001, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.10.2013 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0001 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Манжос І.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що вказане рішення суду ухвалено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не в повній мірі відповідають дійсним та фактичним обставинам справи.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається з земельної ділянки кадастровий номер 4825485500:04:00:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.7169 га, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, № НОМЕР_1 , виданого 19.10.2013 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 25 серпня 2009 року, посвідчений секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за № 34, за яким все своє майно, де б воно не знаходилась і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що вона буде мати право за законом на день смерті заповіла позивачу ОСОБА_2 .

Крім того, 18 березня 2011 року ОСОБА_3 склала ще один заповіт посвідчений секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за № 10, за яким належну їй за законом 1/4 частину земельної ділянки, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла своєму синові ОСОБА_1 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 Другою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа № 85/2015 від 10.03.2015 року за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_1 .

Проте, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, залишився поза увагою, той факт, що скаржник є спадкоємцем 1 черги за законом, і за змістом ч.1 ст. 1241 ЦК України, останній має право на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту, оскільки згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_2 є пенсіонером за віком - тобто являється не працездатною особою в розумінні Закону України Про пенсійне забезпечення . Проте суд 1 інстанції не звернув належної уваги на приписи цивільного законодавства та ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично позбавив спадкоємця 1 черги обов`язкової частки в спадщині, що є не припустимим, виходячи із засад справедливості та законності.

Крім того, вважає, що доказів в розумінні вимог ст.81 ЦПК України, щодо волі спадкодавця в заповіті, яким покійна ОСОБА_3 заповіла своєму синові ОСОБА_1 1/4 частки земельної ділянки, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, взагалі стороною позивача не надано.

На думку апелянта розпорядження спадкодавця - ОСОБА_3 було спрямоване на те, щоб заповісти своєму синові ОСОБА_1 1/4 належної ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий № 4825485500:04:00:0001. Протилежного, на думку апелянта, матеріали цивільної справи не містять.

Посилаючись на викладене, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким: розтлумачити зміст заповіту, складеного 18 березня 2011 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 10, а саме волю заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала своєму сину ОСОБА_1 , яку необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки розміром 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0001, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.10.2013 року.

Розтлумачити зміст заповіту, складеного 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 34, а саме волю заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 , яку необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_2 все майно, яке складається із 3/4 частин земельної ділянки розміром 5,7169га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0001, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.10.2013 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ѕ частки земельної ділянки розміром 5,7169га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0001 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . А також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору на користь скаржника.

Учасники процесу до судового засідання не з`явилися хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається з земельної ділянки кадастровий номер 4825485500:04:00:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.7169 га., яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, № НОМЕР_1 , виданого 19.10.2013 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 25 серпня 2009 року, посвідчений секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за № 34, за яким все своє майно, де б воно не знаходилась і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що вона буде мати право за законом на день смерті заповіла позивачу ОСОБА_2 .

Крім того, 18 березня 2011 року ОСОБА_3 склала ще один заповіт, посвідчений секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за № 10, за яким належну їй за законом 1/4 частину земельної ділянки, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла своєму синові ОСОБА_7 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 Другою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа № 85/2015 від 10.03.2015р. за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 14.04.2015р. із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_1

25.02.2016р. Державний нотаріус Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на те, що майно зазначене в заповіті від 18 березня 2011 року, зареєстроване в реєстрі № 10 чітко не визначене, не вказані його точні реквізити, зміст тлумачиться неоднозначно. Заповіт складений неконткретно, оскільки не можна з`ясувати 1/4 частка якої саме земельної ділянки заповідалась спадкодавцю та яка доля 3/4 часток даної земельної ділянки.

Також суд виходив з того, що на момент складання заповіту 18 березня 2011 року, за яким ОСОБА_3 заповіла своєму синові ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки, розташовану на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, вона мала право на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , якому належала земельна ділянка площею 5,72 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий № 4825485500:04:000:0004.

В подальшому ОСОБА_3 04 квітня 2012 року до Першої Первомайської державної нотаріальної контори надала заяву, в якій відмовилась від обов`язкової частки на спадщину на користь сина ОСОБА_4 .

22 червня 2012 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,72 га., що розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий № 4825485500:04:000:0004, після смерті свого батька ОСОБА_4 .

Проаналізувавши зазначені вище обставин суд дійшов висновку, що заповіт, складений 18 березня 2011 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки розміром 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0004, на яку ОСОБА_3 на час складання заповіту мала право, як на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Отже, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі та слід розтлумачити заповіти наступним чином.

Розтлумачити зміст заповіту, складеного 18 березня 2011 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 10, а саме волю заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала своєму сину ОСОБА_1 , яку необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки розміром 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0004, на яку ОСОБА_3 на час складання заповіту мала право, як на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Розтлумачити зміст заповіту, складеного 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 34, а саме волю заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 , яку необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_2 все майно, яке складається із земельної ділянки розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0001, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.10.2013 року.

Також, посилаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 332, ст. ст. 328, 392, 1216, 1218 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , згідно якого у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень від 01 липня 2004 року, Тимчасове положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом МЮ України № 7/5 від 7 лютого 2002 року з наступними змінами, суд першої інстанції дійшов висновку, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на земельну ділянку розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0001 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1264 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі ч.1 ст. 1256 ЦК України.

Оскільки суд у справі, що переглядається, встановив, що між спадкоємцями є спір щодо тлумачення заповітів, то відповідно до ч.2 ст. 1256 ЦК України тлумачення заповітів здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому ч.2 ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину, при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

Відповідно до статей 1216, 1218,1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Пунктом 161 розділу 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 20/5 від 03.03.2004р. з наступними змінами, яка діяла на час посвідчення заповітів у даній справі, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

А пунктом 159 розділу 17 зазначеної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачалося, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Як убачається з тексту заповіту, складеного 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 34, ОСОБА_3 склала заповіт, в якому зазначила, що на випадок її смерті робить таке розпорядження: все моє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що я буду мати право за законом на день своєї смерті, я заповідаю ОСОБА_2 .

Отже, текст заповіту не містить ні суперечностей, ні неточностей чи незрозумілостей. В ньому не зазначено перелік майна, яке спадкодавець бажала заповісти.

Враховуючи, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт, що суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті та не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача, доповнення тексту заповіту переліком майна, яке мала на увазі особа, яка померла, виходить за межі поняття тлумачення заповіту. Наявність такого майна та його перелік встановлюється вже під час видачі свідоцтва про право на спадкування спадкоємцям.

Суд зазначеним обставинам та вимогам закону належної правової оцінки не дав та помилково дійшов висновку про необхідність тлумачення заповіту, складеного 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 , фактично доповнивши його вказівкою на конкретне майно, яке ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 .

За такого рішення суду в частині вирішення даних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у їх задоволенні.

Переглядаючи рішення суду в частині позовних вимог про тлумачення заповіту, складеного ОСОБА_3 18 березня 2011 року, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно тексту заповіту, складеного 18 березня 2011 року ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 10, ОСОБА_3 склала заповіт, в якому зазначила, що на випадок її смерті робить таке розпорядження: Належну мені за Законом 1/4 частину земельної ділянки, розташовану на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва я заповідаю своєму синові, ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 177, 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації. Проте в заповіті не зазначено обов`язкові реквізити земельної ділянки, частину якої ОСОБА_3 заповіла своєму сину, що свідчить про неточності, які підлягають тлумаченню.

Виходячи зі змісту заповіту застосувати для його тлумачення перший та другий рівень неможливо, тому для тлумачення даного заповіту слід застосовувати третій рівень тлумачення з врахуванням: мети правочину, подальшої поведінки сторін, інших обставин, що мають істотне значення.

За своїм змістом намір (волевиявлення) спадкодавця був спрямований на те, щоб залишити сину у спадок частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, на яку заповідач на момент складання заповіту мав право за законом.

На час складання даного заповіту ОСОБА_3 за законом мала право на земельну ділянку розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:000:0001, яке оформила в 2013р., отримавши свідоцтво про право власності № 11203919 від 19.10.2013 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що слід розтлумачити зміст заповіту, складеного 18 березня 2011 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 10, таким чином, що воля заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала своєму сину ОСОБА_1 , була направлена на те, щоб заповісти ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:000:0001, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.10.2013 року.

При цьому, виходячи з поведінки ОСОБА_3 , як до складання заповіту від 18 березня 2011 року, так і після цього, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивачки на те, що воля ОСОБА_3 при складанні даного заповіту була направлена на те, щоб заповісти сину частину земельної ділянки розміром 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:00:0004, на яку ОСОБА_3 на час складання заповіту мала право, як на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Так, матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка розміром 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, згідно державного акту серії Р2 №568530, виданого Первомайською райдержадміністрацією 22 березня 2020р., належала на праві власності ОСОБА_4 , який згідно заповіту від 19.08.2006р. заповів її своєму сину ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . На час смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_3 досягла пенсійного віку, постійно проживала з ним, тому за законом вважається такою, що прийняла спадщину та має право на обов`язкову долю у спадщині.

Однак, перед складанням заповіту від 18 березня 2011 року, ОСОБА_3 звернулася в Першу Первомайську державну нотконтору з заявою від 17 березня 2011р., яка була засвідчена секретарем виконкому Полтавської сільської ради Шевчук Т.П., в якій повідомила, що від прийняття спадщини, що залишилась після смерті спадкодавця (чоловіка ОСОБА_4 ) вона відмовляється на користь його та її сина ОСОБА_1 .

В подальшому, а саме 04 квітня 2012 року ОСОБА_3 знову звернулася в Першу Первомайську державну нотконтору з заявою, яка була засвідчена секретарем виконкому Полтавської сільської ради Шевчук Т.П., в якій повідомила, що на день смерті чоловіка ОСОБА_4 вона була зареєстрована разом зі спадкодавцем, але спадщину в установлений строк не прийняла, не має наміру приймати, з цього приводу до суду звертатися не буде і претензій до того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано на ім`я сина спадкодавця ОСОБА_1 не має.

Отже, послідовність дій ОСОБА_3 за життя свідчить про те, що вона не мала наміру приймати спадщину після смерті свого чоловіка, тобто реалізовувати своє право на обов`язкову частку після смерті свого чоловіка, а отже і реалізовувати своє право на таку частку шляхом заповідання її сину ОСОБА_1 .

Суд даним обставинам належної правової оцінки не дав та помилково дійшов висновку, що при складанні заповіту від 18.03.2011 року воля ОСОБА_3 була направлена на те, щоб залишити у спадок сину частину земельної ділянки площею 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що згідно державного акту серії Р2 №568530, виданого Первомайською райдержадміністрацією 22 березня 2020р., належала на праві власності ОСОБА_4 , і на яку вона за законом мала право як обов`язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка.

За такого рішення суду в частині вирішення даних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Переглядаючи рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:000:0001 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа

може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В матеріалах справи наявна постанова державного нотаріуса Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 25 лютого 2016р., згідно якої представнику позивачки було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю спірного питання щодо визначення часток відносно земельної ділянки, зазначеної в заповіті, посвідченого 18 березня 2011р. Полтавською сільською радою Первомайського району Миколаївської області в реєстрі за № 10, оригінал якого наданий не був.

Позивачка зверталася до суду з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку (пай), але відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.03.2017 року їй було відмовлено через неясність в тлумаченні заповітів.

З приводу оформлення спадкового майна позивачка повторно зверталася до Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19.05.2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкову земельну ділянку.

В позовній заяві позивачка посилається на те, що після смерті ОСОБА_3 оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку у неї попросив та не віддав орендатор земельної ділянки ОСОБА_5 , а також на те, що вона з цього приводу зверталась до Первомайського ВП Миколаївської області, але їй було порекомендовано звертатися з даного питання до суду, оскільки в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину (лист № 6352/70-17 від 26.04.2017 року).

Проте належних та допустимих доказів передачі оригіналів правовстановлюючих документів на земельну ділянку ОСОБА_5 матеріали даної справи не містять, як і доказів звернення до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом їх витребування.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 19.10.2013р., а саме земельну ділянку розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:000:0001. На підставі даного свідоцтва її право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а. с. 11-12 т1).

Згідно ст. 46-1 Закону України Про нотаріат нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном нотаріус обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

За такого, на даний час, враховуючи зазначене, а також те, що нотаріусом не видавалася постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії після тлумачення заповіту від 18.03.2011р., вимоги позивачки про визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку саме в судовому порядку є передчасними.

Суд зазначеним обставинам та вимогам закону належної правової оцінки не дав та помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачки про визнання права власності на земельну ділянку розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:000:0001 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

За такого рішення суду в частині вирішення даних позовних вимог також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у їх задоволенні.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 2880грн. Оскільки апеляційний суд вирішив скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги не задовольняються, понесені відповідачем судові витратим по сплаті судового збору підлягають стягненню з позивачки на користь відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Розтлумачити зміст заповіту, складеного 18 березня 2011 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 10, а саме волю заповідача щодо майна, яке ОСОБА_3 заповідала своєму сину ОСОБА_1 , яку необхідно розуміти як те, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:000:0001, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.10.2013 року.

У задоволенні позовних вимог про тлумачення змісту заповіту, складеного 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., реєстровий номер 34 - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку розміром 5,7169 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825485500:04:000:0001 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2880грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року